Список справедливості

Після мого призначення на посаду генерального прокурора України перше, що зробив, це написав перелік справ, негайного розслідування яких вимагає українське суспільство. Неформальний документ, який для себе назвав "Списком справедливості", став планом дій.

Список містить близько 30 пунктів. Серед них - події на Майдані, тотальна корупція, необхідність повернення вкрадених і незаконно вивезених за межі України активів, сепаратизм та посягання на територіальну цілісність держави, злочини у військовій сфері, травнева трагедія в Одесі... Чи не кожен тиждень цей перелік поповнюється новими невтішними пунктами - авіакатастрофа малайзійського "Боїнга", зухвале викрадення Наді Савченко, Іловайська трагедія...

За кожною справою - томи документів і тисячі годин копіткої праці. В кожному томі - злочини та людські трагедії. Що вдалося зробити? Суспільство має знати як про наші здобутки, так і про об'єктивні труднощі, з якими постійно зіштовхується Генеральна прокуратура. Зупинюся докладніше на кількох найбільш резонансних справах, результатів розслідування яких очікують Україна і світ.

Україна і Європа
досі не розслідували
беззаконня такого масштабу

Майже 140 днів чинна команда Генеральної прокуратури працює над розкриттям злочинів Януковича і колишніх високопосадовців. Понад 500 кримінальних проваджень, 4 тисячі опитаних свідків, тисячі проведених експертиз і десятки міжнародних запитів. Все це в умовах прихованого саботажу, неофіційної протидії, опору напівреформованої системи, змушеної розслідувати злочини, до яких була безпосередньо причетна.

Абсурдна, але типова ситуація, коли на запити слідчих прокуратури щодо службових зловживань відповідають люди, котрі їх же і вчиняли. Показовим є лист одного високопосадовця з пропозицією прокуратурі "припинити виклики правоохоронців на допити, оскільки це "погано впливає на їх психологічний стан".

У глобальному вимірі - драматизм ситуації полягає в тому, що знаряддям злочину стала не якась окрема організація або група людей, а офіційні силові структури. По суті, слідство має справу з організованим злочинним угрупованням у масштабах держави. Україна, а можливо, вся Європа досі не мала досвіду розслідувань беззаконь такого розмаху.

Силового монстра радянського зразка більше не існує

Громадські настрої відповідні: люди вимагають негайного покарання. При цьому значна частина суспільства готова до революційного трибуналу замість правосуддя. Такий шлях доволі стрімкий, але руйнівний, з погляду розбудови держави рівних прав і обов'язків. Якщо хтось очікує від генерального прокурора саме таких дій - даремно, це не мій шлях. Неодноразово публічно наголошував, що ми маємо зупинити традиції кривавої владної помсти і відновити дієвість правових інституцій. Молох репресій і політична вмотивованість вироків - дорога в те минуле, якого так болісно позбувається наша країна.

Через сумні історичні традиції прокуратура в масовій свідомості досі уявляється універсальним мечем правосуддя, який має право карати всіх і вся. При цьому 90% роботи відомства - це представлення інтересів держави в судах. А після того, як органи прокуратури, згідно з новим законом "Про прокуратуру", позбавили функції так званого загального нагляду, представницька функція стає її основним завданням.Силового монстра радянського зразка більше не існує, і до цієї нової реальності потрібно звикати.

Однак, попри всі труднощі, органи прокуратури працюють і дають результат. Для цього було потрібно першочергово вирішити питання кадрового очищення.

У стислі терміни нам удалося змінити структуру та штатний розпис і скоротити 1754 штатні одиниці. Виконуючи вимоги Закону України "Про очищення влади", 132 прокурорсько-слідчих працівники було люстровано, а 450 очікують звільнення найближчим часом.

До речі, серед правоохоронних структур ми перші публічно прозвітували про перебіг виконання Закону і надали інформацію для розміщення у публічному реєстрі Міністерства юстиції.

Злочини проти Майдану:
істина попри всі складнощі

18-20 лютого 2014 р. у центрі Києва було вбито 74 мирних протестувальники та 12 працівників міліції. Ще 180 громадян і понад 180 правоохоронців отримали вогнепальні поранення. При цьому основне навантаження розслідування злочину, а також забезпечення координації роботи МВС, СБУ лягло на плечі органів прокуратури.

Суха статистика свідчить про масштаби слідства: для встановлення обставин масового вбивства слідчі допитали понад 2000 свідків, провели понад 300 оглядів місць подій, одягу, речей, відеозаписів, понад 70 обшуків, понад 700 судових експертиз та близько 1000 порівняльних досліджень вогнепальної зброї.

При цьому варто згадати умови, в яких у лютому 2014 р. розпочалося слідство. У період із 19 по 23 лютого 2014 р. практично в усіх правоохоронних структурах було знищено більшу частину документації, що стосувалася їхньої діяльності з протидії протестним акціям. Було спалено, викрадено чи пошкоджено тисячі документів, одиниць техніки, баз даних...

Вивезена і прихована значна кількість вогнепальної зброї, що перебувала на озброєнні спецпідрозділу "Беркут" і з якої могли розстрілювати майданівців.

Величезний обсяг інформації було втрачено через неможливість негайного обстеження місця загибелі учасників акцій протесту. Через відомі обставини слідчо-оперативні групи із затримкою від 4 до 32 діб отримували можливість обстеження місць масового розстрілу. Практично всіх убитих не оглядали безпосередньо на місці загибелі. У зв'язку з цим втрачалася величезна кількість доказової бази, яка виявляється й фіксується під час огляду місця події і яка дозволяє вже на початковому етапі отримувати дані щодо безпосередніх обставин злочину та осіб, причетних до нього. При цьомупереважна більшість правоохоронців, які брали участь у протидії протестним акціям, зайняли позицію - нічого не чув, не бачив і не знаю або ж не пам'ятаю.

Але навіть у таких надскладних обставинах нам удається проводити ефективне розслідування. Колосальну роботу виконано щодо встановлення безпосередньої ролі в цих подіях вищого керівництва держави. Повідомлено про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів вісьмом колишнім високопосадовцям, у тому числі президентові України В. Януковичу, прем'єр-міністру М. Азарову, генеральному прокурору В. Пшонці, голові Служби безпеки України О. Якименку, міністру внутрішніх справ В. Захарченку та його заступникам В. Ратушняку і С. Лекарю, командувачу внутрішніх військ МВС України С. Шуляку. Всі ці особи оголошені в розшук, і судом даний дозвіл на їх затримання.

На сьогодні Генеральною прокуратурою завершено досудове розслідування та розпочато ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стосовно командира спецроти київського підрозділу "Беркут" і двох його підлеглих. Слідчими були зібрані докази причетності цих правоохоронців до вбивства 39 учасників акцій протесту вранці 20 лютого 2014 р. на вулиці Інститутській.

Не можу промовчати про те, що після затримання цих трьох працівників "Беркута" робота задіяних у розслідуванні цієї справи підрозділів МВС України істотно погіршилася. Це стосується і якості виконання доручень слідчого, і результативності розшукових заходів. А ще додамо, що внаслідок рішення Печерського районного суду м. Києва підозрюваний у масових вбивствах командир роти "Беркута" зміг втекти і тепер перебуває в розшуку: суддя, всупереч позиції прокуратури, замінив підозрюваному запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Стосовно цього судді Генеральною прокуратурою розпочато кримінальне провадження. Але залишається відкритим питання: якщо такі судові прецеденти триватимуть, чи можливо взагалі в країні реалізувати принцип невідворотності покарання?

Суспільство чекає суду швидкого і праведного. Водночас мені б хотілося, аби критика на адресу органів прокуратури враховувала весь комплекс чинників, які супроводжують слідство. Розуміючи всю міру відповідальності перед країною, прокуратура працює в режимі максимально можливого навантаження.

Окрім найбільш одіозних фігур режиму Януковича, органами прокуратури вже направлено до суду обвинувальні акти стосовно цілої низки регіональних діячів, пов'язаних із придушенням мирних акцій протесту.

Це насамперед стосується голови Запорізької обласної ради В. Межейка та екс-голови Запорізької ОДА О. Пеклушенка, які брали участь в організації побиття мітингувальників так званими тітушками. Також скерований до суду обвинувальний акт стосовно заступника начальника УМВС України в Сумській області О. Мальованого за незаконний наказ застосувати фізичну силу та спеціальні засоби до громадян, які перебували у приміщенні обласної ради. А прокуратурою Дніпропетровської області повідомлено про підозру колишнім - заступнику начальника ГУМВС України в області С.Третьякову та голові обласної ради Є.Удоду. Вони звинувачуються в організації звірячого побиття учасників дніпропетровського Євромайдану. Складено повідомлення про підозру і оголошено в розшук начальника УМВС України в Черкаській області, який віддав незаконний наказ щодо розгону мирної акції протесту в Черкасах.

Сотні "справ лазаренків"

На одному з перших місць у "Списку справедливості" - розслідування фактів масштабних розкрадань бюджетних коштів. Генпрокуратура відкрила понад 30 кримінальних проваджень стосовно В. Януковича, М. Азарова, С. Арбузова, Е. Ставицького, О. Клименка, М. Присяжнюка, Ю. Колобова, Р. Богатирьової. Їм усім також повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та оголошено розшук.

Завдяки роботі Генпрокуратури, з метою відшкодування завданих державі збитків, у ході досудового розслідування в Україні накладено арешти на банківські вклади, цінні папери та інші активи на загальну суму понад 6,2 млрд грн і 1,8 млрд дол. США, а також на рухоме і нерухоме майно колишніх високопосадовців.

З ініціативи Генеральної прокуратури, рішенням Ради ЄС застосовано обмежувальні санкції щодо 22 колишніх українських високопосадовців та пов'язаних із ними осіб. Аналогічні санкції застосовано урядами США, Канади та Швейцарської конфедерації. На банківських рахунках у Швейцарії, Латвії, Ліхтенштейні заарештовано кошти колишніх високопосадовців.

У серпні Генеральною прокуратурою підписано угоду про співробітництво з Міжнародним центром з повернення активів Базельського інституту управління, який є провідною неурядовою організацією в питаннях розслідування справ, пов'язаних із корупцією та відмиванням коштів.

Але завищені очікування породжують розчарування. Ми зобов'язані інформувати суспільство об'єктивно:повернення вкрадених грошей - тривала і складна процедура. Згадаймо "справу Лазаренка", яка розслідується більш як 14 років із залученням найкращих спеціалістів Європи і США. Але досі українському бюджету не повернуто і десятої частини вкраденого колишнім екс-прем'єр-міністром.

У реаліях сьогодення, Генеральна прокуратура розслідує сотні "лазаренківських" справ. При цьому візьмімо до уваги: розміри зловживань екс-прем'єр-міністра можна вважати "іграшковими", порівняно з часами Януковича, коли суми розкрадань обраховувалися мільярдами. У зв'язку з цим навантаження на слідчих в особливо важливих справах виросло в рази.

Банківська таємниця
і "заочне засудження"

Для того, щоб у законний спосіб здійснити конфіскацію коштів, необхідне засудження екс-високопосадовця та прийняття відповідного судового рішення. А вирок будь-який суд може постановити лише за наявності доказів. У контексті конфіскації, це мають бути докази належності коштів конкретному обвинуваченому, їх походження від вчинення злочину. Тим часом для того, щоб слідчі прокуратури отримали доступ до документів, у тому числі банківських, необхідна ухвала суду. Але отримання такої ухвали, особливо в питаннях, які належать до банківської таємниці, вкрай ускладнюється внаслідок істотних недоліків чинного Кримінального процесуального кодексу.

Так, КПК передбачається, і слідчі судді вимагають від прокурорівповідомити та забезпечити явку на судове засідання представників закордонної банківської установи.

Суди, своєю чергою, не поспішають давати дозволи на розкриття банківської таємниці у кримінальних провадженнях стосовно екс-чиновників.

Значну допомогу органам прокуратури у процесі повернення викрадених активів може надати прийнятий закон про так зване заочне засудження. Це дозволить завершити справи проти Януковича і його угруповання, а також конфіскувати їхнє майно. Але закон потребує корекції, оскільки суд може відмовити у задоволенні клопотання про застосування заочного провадження. Чому? Якщо прокурор або слідчий не доведуть, що особа перебуває за межами України. Також положення Закону мають поширюватися на осіб, які перебувають на окупованій території АР Крим, що є територією України. Проте зараз ця особливість не врахована.

Прокурорські жорна:
може, повільно,
але за законом і невідворотно

На моє глибоке переконання, українці достойні того, щоб чути від влади правду. Хоч би якою вона була незручною чи невигідною. Суспільна увага і громадський контроль - найкращий стимул для підвищення ефективності функціонування державних механізмів. Безумовно, у діяльності Генеральної прокуратури є чимало недоліків. Система, на жаль, перебудовується повільніше, ніж змінюється Україна. Але прокуратура реформується і очищується. Вона здатна забезпечити законність і уникнути політизації. Прокурорські жорна молотимуть постійно, і якщо в окремих випадках не надто швидко, зате завжди за законом і невідворотно.