Сміттєвий роман

Якщо ви впіймали Золоту Рибку в Україні — пам’ятайте: одне бажання йде у «відкат».
Із сучасного фольклору

12 лютого уряд АРК схвалив угоду з німецькою фірмою Benreg Europe GmbH про співробітництво у сфері переробки й утилізації твердих побутових відходів.

У повідомленні Мінекономіки Криму називаються цифри, яких немає в угоді, що скріпила наміри про будівництво сміттєпереробних комплексів: потужність — переробка 720 тис. тонн побутових відходів на рік, а сума інвестиції — 920 мільйонів євро.

Здавалося б, радісна новина, адже півострів тоне в побутових відходах. Щорічно на полігони звозиться близько мільйона тонн несортованого сміття, ще півмільйона, як стверджують екологи, розсіяно на полях, на стихійних смітниках. Лише у сільській місцевості їх 240, а кожне місто, як каже лідер кримських «зелених» професор Віктор Тарасенко, «оточене подвійним або потрійним кільцем скиданого сміття». Ялтинська влада висловлює побоювання за долю курортного сезону — сміття з ПБК вже подіти нікуди. Полігон у Гаспрі офіційно закрито, але туди продовжують звозити побутові відходи. «Звалище скоро сповзе в море, а рідкі фракції вже повзуть, отруюючи підземні води та рослинність. Адже звалище розміщене в заповідній зоні!» — каже В.Тарасенко. Спроби мера С.Брайка та уряду Криму вмовити владу Сімферополя, Севастополя чи Бахчисарая надати під ялтинське сміття місцеві полігони наштовхнулися на відмову.

Аж ось — угода. І приголомшлива сума інвестицій — Крим таких іще не бачив. Але сподівання, що проблему з утилізацією відходів буде нарешті вирішено, знову немає.

Почнемо з обставин укладення угоди. Річ у тому, що ще на початку 2006 року уряд оголосив конкурс на «кращу технологію утилізації відходів після їх попереднього сортування». Було створено постійно діючу комісію з питань поводження з відходами на чолі з першим віце-прем’єром Євгеном Михайловим, на засіданнях якої розглядалися подані проекти. Однак досі жодних рішень не прийнято. Як повідомив Є.Михайлов, «обидві сторони виявилися не готовими до такого конкурсу». Чи так це?

Серед здобувачів були і українські, і російські, і спільні підприємства, які пропонували різні технології і мали гарантії інвесторів. Компанія «Укрекокомресурси» заявляла, що Deutsch Bank готовий інвестувати в її кримський проект 50 мільйонів євро. Олексій Рощин, заступник директора Інституту сталого розвитку України ім.В.Вернадського розповідає, що для роботи над проектом підприємства «Крим­транс­вторпереробка» залучили вчених і знайшли інвестора — відому італійську компанію, яка працює на світовому ринку поводження з відходами. «Ми розробили дуже серйозну стратегію, її модель. Подали всі документи на конкурс, чекаємо, на жаль, уже третій рік».

Отже, конкурс не завершено, його учасники чекають відповідей на свої пропозиції, а тим часом підписується угода, як-то кажуть, на все кримське сміття. Звідки ж узялася компанія, яка не брала участі в конкурсі?

Віце-прем’єр Є.Михайлов відповідає плутано: «Вона до нас прийшла шляхом ніби... послідовних розглядів на комісії, методом такого глибокого відбору й методом... їхньої реальної роботи на просторах колишнього Союзу. Вони будували й будують сьогодні об’єкти в Москві та Московській області».

Саме підписання угоди, незважаючи на важливість проблеми й небачену суму очікуваних інвестицій, пройшло для громадськості непомітно — пресу, як заведено в таких випадках, не кликали. І ЗМІ подали тільки повідомлення Мінекономіки, у якому стверджується, що «компанія Benreg Europе GmbH (ФРН) має великий досвід роботи у сфері поводження із ТПВ й позитивну інвестиційну історію, що характеризує цю компанію як системного інвестора». Однак жодної конкретики щодо успішних проектів цієї фірми не наведено.

Пошуки в Інтернеті підтвердження цієї інформації не дали — жодної публікації про проекти Benreg у ЗМІ. Знайти офіційний сайт Benreg Europe GmbH також не вдалося, але каталогові посилання привели на сайт Benreg Group AG. Туди ж приводить і пошук за ім’ям керівника фірми Георга Йегера, який підписав угоду, а адреса сайту — назва іншого товариства з обмеженою відповідальністю UTI- Jaeger GmbH, яке є співзасновником (спільно зі швейцарською ProCone Gasification Systems GmbH) Benreg Group AG . Вона, до речі, і згадувалася на сайті кримського уряду в статті про проведення переговорів та обсяги іноземних інвестицій. Дата заснування — 2006 рік. Статутний капітал — 150 тисяч швейцарських франків. І, знову ж таки, — жодних історій успіху. Окрім інформації про пілотний проект заводу з переробки органічних відходів із виробництвом газу на Японських островах.

Зв’язатися із паном Йегером на початку тижня також не вдалося. Фрау повідомила, що Георга Йегера немає, записала наш телефон і обіцяла, що він зателефонує, коли з’явиться.

Ми спробували знайти сліди успішної роботи фірми в Москві та області, про що казав віце-пре­м’єр Є.Михайлов. Найавторитет­ніший російський експерт у галузі роботи з відходами — академік РАН і заступник директора московського монополіста з перероб­ки ТПВ — компанії «Екотехпром» Адам Ганопольський відповів так: «Я знаю практично всі фірми, які працюють із відходами в Європі. В Росії така фірма не працює, у Німеччині — також. Я гадаю, що це ще одна «локшина на вуха», яку потрібно спокійно струсити. Жодного проекту зі сміттєпереробки цієї фірми ані в Москві, ані в Росії немає! Це я вам кажу не лише як людина, котра працює в цій галузі: я багато років веду науково-технічну раду з відходів при уряді Москви, і жодного разу ця фірма мені не траплялася».

Ми зв’язалися із представником однієї з найбільших європейських корпорацій, яка працює на ринку побутових відходів, зокрема і в Україні. З цієї причини, на його прохання, ми не називаємо ані його імені, ані назви компанії. Наш співрозмовник працює в цій галузі вже десять років. І ніколи ані він, ані опитані ним колеги — фахівці в галузі збирання, сортування, переробки й утилізації відходів — нічого про Benreg не чули, її технології їм не відомі.

Нарешті в четвер Георг Йегер зателефонував сам і погодився відповісти на кілька запитань. Більш розгорнуту інформацію ми сподіваємося отримати письмово. На прохання назвати успішні проекти Benreg Goup, які вже працюють, — із такими самими інвестиціями, з такою самою технологією, що пропону­ється Криму, пан Йегер навів один приклад: «Найбільша установка стоїть у місті Зібельлейн». «Дещо в будівництві, тобто в роботі» також у Швейцарії. Слова кримського віце-прем’єра про проекти в Москві керівник фірми спростував. Технологія, яку про­понує Г. Йегер, за його слова­ми, не є спалюванням: «Я б вам переслав матеріали стосовно цього. Щоб ви чітко уявляли різницю між спалюванням сміття та високотемпературним перетворенням на газ (vergasung). Спалюван­ня сміття — це стара технологія».

Таким чином, можна вважати, що питання стосовно великого досвіду роботи у сфері поводження із ТПВ та характеристик фірми як системного інвестора, про що повідомляло Мінекономіки, вичерпано.

Всю суму інвестицій Benreg, за словами Йегера, має намір взяти у кредит, хоча стосовно Криму це складно — не можна отримати державні гарантії. «Але це не означає, що це неможливо. Просто ми повинні за більший ризик вищі відсотки платити. Фінансування — у кожному разі, надійне, тому що в нас є страховка». Г.Йегер сподівається, що через 15 років установка окупиться. І з урядом буде укладено концесійний договір, «електрику ми вироблятимемо і ви споживатимете». І з громадами — «договори на вивезення й утилізацію сміття», — пояснив пан Йегер.

Беремо угоду. В ній передбачаються індикативні положення, серед яких читаємо. П.2.5 «Будь-яке фінансування узгоджуватиметься між Сторонами. Зокрема його надання залежатиме від результатів оцінки Проекту і результатів переговорів щодо загального плану фінансування, а також від заходів щодо виконання Проекту, прийнятних для Сторін, обговорення та підписання відповідної кредитної документації і виконання відповідних законних умов» (виділено автором).

Отже, кримська сторона підписуватиме кредитну документацію?! Вона, як відомо, передбачає і кредитні зобов’язання. На думку експертів, може йтися про кредитну заставу. Що Крим може заставити під таку суму кредиту? Нерухомість і землю.

Але така сума для розв’язання проблеми Криму й не потрібна — стверджують експерти. «Давайте рахувати, — каже академік А.Ганопольський. — Весь Крим — це приблизно 800 тисяч тонн сміття утворюється на рік. Середня ціна на найдорожчому у світі сміттєпереробному підприємстві — це 700 євро за тонну. Це на-а-айдорожче, де все включено і під ключ. Таким чином, найдорожче виробництво для вас коштуватиме не більше 600 млн. євро. Та сума, яку називають, набагато перевищує потреби Криму».

Представник європейського концерну також підрахував для нас орієнтовну вартість необхідного для Криму виробництва. «Будівництво сучасного заводу коштує 80—120 млн. євро. Тобто за ті гроші можна побудувати вісім чи дев’ять заводів. Що багато для Криму, достатньо одного-двох. Це сума астрономічна, що побічно підтверджує певні думки про корупцію. Траплялися випадки в Україні, коли консультанти компаній пропонували вла­ді брикетування, спалювання сміт­тя. Я зустрічався з такими людьми. І коли ми робили на папері калькуляцію, то цифри виявлялися нереальні. Отже, там закладено й суму «відкату».

Тепер найцікавіше: перший із чотирьох заводів будуватиметься в с.Добре Сімферопольського району. Місцевість знайома кожно­му, хто їздив ялтинською трасою.

Новина ця шокувала кримських екологів.

«Це просто шокує, — обурився професор Тарасенко. — Не можна такі об’єкти там будувати. Це водозбір найбільшого — на 32 мільйони кубічних метрів сімферопольського водосховища. І весь водостік іде туди й місто забезпечує водою. Я розумію, говоритимуть про надсучасні технології, про що завгодно. Нам і про Чорнобиль казали, що там усе на вищому рівні, але сталося...

Крім того, там висока сейсмічність, бо, починаючи з другої гряди, вона підвищується. Там широко проявлені карстові процеси, бо карбонатних порід маса. І там густо заселена долина. І є перспектива розвитку так званого альпійського села в Перевально­му та Добрівській долині. Це зона відпочинку столичного центру, зона переміщення мільйонів туристів на Південнобережжя.

Тому зроблено надзвичайно невдалий вибір. Нічого не розумію! Ми багато разів говорили і з Гриценком, і з Плакидою, і вони обіцяли — ми враховуватимемо думку вчених, ми неодмінно робитимемо експертизу. А поки що — найбільш бездарне рішення».

Можна не помилитися із прогнозом — будівництво сміттєпереробного заводу в Доброму наштовхнеться на жорсткий опір і місцевих мешканців, і екологів. Чергове — чому там, а не в іншому місці,— зрозумілого пояснення поки що немає. Чи це й буде форс-мажор, який перешкодить реалізувати план після взяття кредиту?