Скарби Януковича: крізьлід

Вікіпедія визначає льодовик як багаторічне природне накопичення льоду на земній поверхні. Так само роками відомі "політики" й "успішні бізнесмени" з паспортами України накопичували кошти у Швейцарії і Австрії, на рахунках у банках інших країн, ховаючи сліди відмивання грошей під товщею таких собі "крижин": трастів, цінних паперів, підставних осіб тощо. Пошук "скарбів Януковича" сьогодні нагадує експедицію до льодовиків, яку Україна вперто не хоче очолювати.

30 квітня 2014 р. тодішній генеральний прокурор України О.Махніцький, перебуваючи в Лондоні на Форумі з питань повернення викрадених активів, заявив про присвоєння Януковичем 100 млрд дол. США державних коштів. За його словами, частину коштів було виведено на рахунки в європейські банки, частину ("як мінімум 32 млрд дол.") - вивезено вантажівками через кордон. Цікаво, що вже 31 травня, відповідаючи на уточнюючі запитання, генпрокурор поспішно заявив, що "не може озвучувати цифри, але вони є досить великими".

Водночас, за оцінками А.Яценюка, за останні три роки з фінансової системи України було виведено близько 70 млрд дол. Власне, різниця в 30 млрд дол. у підрахунках вищих посадових осіб породжує справедливі запитання про складники цих підрахунків і, зрештою, про наявність постанов слідчих за результатами кримінальних проваджень, у рамках яких визначено збитки, завдані державі Януковичем і командою. Постає запитання і стосовно того, кого стосується звинувачення Генеральної прокуратури - Януковича і "сім'ї" чи всіх учасників групового розкрадання країни починаючи з 1991 року?

Відтак маємо відрізняти абстрактні тези від конкретики. Поговорімо про повернення активів Януковича і його команди.

Про товщину льодовикових покривів

Загальновідомо, що товщина льодовикового покриву Антарктиди становить 2000-4000 м. У ньому зосереджено 80% прісної води планети. Загальновідомо й те, що товщина гаманців колишніх чиновників режиму Януковича не піддається вимірюванню на предмет здорового глузду й аж ніяк не відповідає заробітній платні посадової особи, а вкрадені в держави кошти, подібно до прісної води, потрібні Україні для того, щоб відмовитися від будь-яких зовнішніх запозичень, закрити питання про дефолт, розпочати реформи і вижити.

Коли йдеться про активи Януковича і Ко, то мається на увазі, що кожен етап роботи має бути виконаний бездоганно: від звинувачення особи до конфіскації її майна на користь держави. Після порушення кримінального провадження, вчиняється перевірка на предмет законності походження доходів осіб, які прямо або опосередковано підтримували режим. Це сотні чиновників вищого й середнього рівня або ж фізичні особи, які сприяли утвердженню влади, яку суспільство сьогодні називає злочинною.

Очевидно, що кошти, отримані екс-чиновниками злочинним шляхом, були розміщені переважно на закордонних рахунках, "відмиті" через різні угоди й економічну активність. Для того ж, щоб повернути ці кошти в Україну, їх треба знайти і заблокувати на час розслідування. Першим інструментом, який мав би бути застосований до українського випадку, є порушення кримінальних проваджень і блокування рахунків в Україні. Другим - санкції інших країн світу.

З огляду на "ефективність" розслідування кримінальних проваджень Україною (про що детально йшлося в публікації "Смітник на Різницькій" - DT.UA №39 від 23 жовтня 2014 р.), першими запровадили санкції західні партнери. Наочний приклад: проти В.Медведчука в Україні кримінального провадження не порушено, натомість санкції щодо нього запровадили США, Канада й Австралія.

Якщо починати з вершини льодовика - а ми ведемо мову про санкції щодо топ-політиків та їхні родинно-бізнесові клани, - то проти таких осіб іще 5 березня накладено обмеження щодо розпоряджання коштами та здійснення ними підприємницької діяльності. Не Україною. Тріщину в льодовику пробили санкції Ради ЄС у вигляді її постанови №208/2014 (щодо В.Януковича, В.Захарченка, В.Пшонки, О.Якименка, А.Портнова, О.Лукаш, А.Клюєва, В.Ратушняка, О.Януковича, В.Януковича-молодшого, А.Пшонки, С.Клюєва, М.Азарова, О.Азарова, С.Курченка,
Д.Табачника, Р.Богатирьової, І.Калініна) та постанови №381/2014 від 14 квітня
2014 р., якою список було доповнено прізвищами Арбузов, Іванющенко, Клименко, Ставицький (інші постанови Ради ЄС стосувалися санкцій щодо третіх осіб за наслідком подій у Криму і на Сході України).

Напроти кожного прізвища вказано, що особу переслідують в Україні за участь у злочинах, пов'язаних з розкраданням державних коштів та їх незаконним виведенням за межі України. При цьому постановою Ради ЄС №208/2014 деталізовано, що "економічними ресурсами" є будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, а також ті з них, які не є коштами, але можуть бути використані для отримання коштів, товарів, послуг; "заморожування економічних ресурсів" означає запобігання використанню економічних ресурсів з метою отримання коштів, товарів або послуг в будь-який спосіб, включаючи (але не обмежуючись) продаж, найм чи заставу; а "заморожуванням коштів" є запобігання будь-якому руху, трансферу, зміні чи використанню, доступу або проведенню операцій з коштами в будь-який спосіб, що призвело б до змін у їх обсязі, сумі, місцезнаходженні, праві власності, володінні, правовому статусі або призначенні, що могло б призвести до використання даних коштів, включаючи управління цінними паперами.

22 лютого 2014 р. санкції запровадила Швейцарія - щодо В.Януковича, С.Арбузова, М.Азарова, Р.Богатирьової, М.Добкіна, Ю.Іванющенка, Г.Кернеса, О.Клименка, А.Клюєва, С.Клюєва, Б.Колеснікова, Ю.Колобова, В.Козака, О.Лукаш, М.Присяжнюка, В.Пшонки, Е.Ставицького,
О.Януковича, О.Єфремова і В.Захарченка.

28 лютого 2014 р. запровадили санкції Ліхтенштейн і Австрія. У списку Ліхтенштейну - В.Янукович, С.Арбузов, М.Азаров, Р.Богатирьова, М.Добкін, Ю.Іванющенко, Г.Кернес, О.Клименко, А.Клюєв, С.Клюєв, Б.Колесніков, Ю.Колобов, В.Козак, О.Лукаш, М.Присяжнюк, В.Пшонка, Е.Ставицький, О.Янукович, О.Єфремов, О.Якименко, А.Портнов, В.Ратушняк, А.Пшонка, О.Азаров, С.Курченко, Д.Табачник, І.Калінін, В.Захарченко. Список Австрії вирізнявся тим, що в ньому були також В.Коряк, О.Попов, В.Сівкович, С.Шуляк і О.Якименко.

6 березня 2014 р. санкції запровадили Великобританія і Канада - щодо В.Януковича, М.Азарова, О.Азарова, Р.Богатирьової, І.Калініна, А.Клюєва, С.Клюєва, С.Курченка, О.Лукаш, А.Портнова, А.Пшонки, В.Пшонки, В.Ратушняка, Д.Табачника, О.Якименка, О.Януковича і В.Захарченка. Тоді ж синхронно санкції запровадили Нідерланди і Латвія.

17 березня 2014 р. до санкцій долучилися США (щодо В.Медведчука і В.Януковича), а Канада ухвалила додаткове рішення щодо В.Медведчука.

17 червня 2014 р. прізвища Медведчук і Янукович з'явилися в санкційних списках Австралії.

5 серпня 2014 р. самотнє прізвище Янукович замайоріло в обмежувальних списках Японії.

З огляду на "прогрес" у розслідуванні подій Революції гідності, сьогодні можна констатувати, що санкції були запроваджені як політична допомога Україні і є авансом політичної довіри. Проте якщо Україна не зможе провести належне розслідування щодо зазначених осіб і, головне, довести їхню вину в суді, ми ризикуємо отримати вже багатомільйонні позови від Януковича і Ко. А головне - втратимо обличчя і політичну підтримку в світі. В цьому контексті легкість, з якою Генеральна прокуратура звітує про проміжні "досягнення" у провадженнях про повернення активів є щонайменше неадекватною ситуації, що складається.

Почнемо з того, що згідно із заявою Янукович і Ко викрали 100 млрд коштів, а на цей час виявлено тільки незначну частину їхніх рахунків за кордоном (про рахунки й активи підставних осіб не йдеться - на них санкції не поширюються), які, переважно на виконання рішення Ради ЄС, окремі країни заблокували. Але як шукати ці рахунки й активи в Японії, Китаї, КНДР, Аргентині, Бразилії, інших країнах з числа 193 суб'єктів міжнародного права ООН?

На Землі 99% льодовиків припадають на полярні області, однак вони трапляються і в горах усіх континентів (Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, у деяких високих горах Східної Африки, Мексики…), і на кількох високоширотних океанських островах. Так само і ми не можемо виходити з презумпції того, що кошти Януковича і Ко заховані тільки у Швейцарії або Австрії. Погляньмо на конкретику.

У своїх відповідях на офіційні запити Генеральна прокуратура посилається на заборону розголошувати дані слідства, а тим часом Національний інститут стратегічних досліджень при президентові України опублікував окремі відомості про "успіхи". Як повідомляється, на клопотання Генеральної прокуратури України на рахунках колишніх українських посадовців Швейцарія заблокувала 2 млрд дол. Але в офіційному повідомленні департаменту юстиції Швейцарії, опублікованому Wall Street Journal, зазначається, що впродовж літа 2014 р. вони отримали від України три запити про надання міжнародної юридичної допомоги стосовно активів оточення Януковича, але не самого екс-президента. Причому в Женеві конкретизували, що Київ просив повернути "відмиті" гроші саме оточення екс-президента. Більше того, лише 4 травня прокурор Швейцарської Конфедерації розпорядився вжити заходів щодо замороження активів Януковича і Ко на загальну суму 170 млн дол. Таке рішення було мотивоване відкриттям кримінальних проваджень проти п'яти громадян України за фактом вчинення ними фінансових правопорушень, зокрема відмивання коштів. Виходить, що і суми не співвідносяться з офіційними заявами, і переважна більшість екс-чиновників відбулася легким переляком стосовно своїх капіталів у Швейцарії.

Не менш цікава ситуація навколо активів Януковича і його приспішників на Кіпрі. Як повідомлялося в ЗМІ, 6 серпня 2014 р. стало відомо, що в рамках виконання рішення Ради ЄС про санкції Кіпр заморозив близько 5 млн дол. активів оточення Януковича (4 особи). Водночас у Кіпрському підрозділі боротьби з відмиванням коштів (MOKAS) повідомили, що на Кіпрі наразі не відкрито жодного кримінального провадження за підозрою у відмиванні коштів, бо Україна не передала офіційного документа стосовно конкретних звинувачень проти осіб, рахунки яких заморожено. Україна також не зверталася до Кіпру із запитом про міжнародну правову допомогу, а про повернення коштів Україні взагалі не йдеться.

Щодо іншого, то зі ЗМІ знаємо про зовсім незначні "успіхи" України. Зокрема, на початку березня влада Нідерландів в особі міністра фінансів Єруна Дейсселблума повідомила, що заморозила "кілька сотень мільйонів євро", які можуть асоціюватися з 18 особами, проти яких запроваджено санкції ЄС. Знаємо також про те, що 7 липня 2014 р. суд Австрії заарештував нерухомість компанії, яка буцімто афілійована з родиною Азарових, на суму 5 млн. євро, а в липні цього року прокурор Ліхтенштейну оголосив, що сукупні активи колишніх українських політиків, заморожених у князівстві за рішенням про застосування санкцій, становлять 22,23 млн євро. Ще 17 млн євро "підозрілих" коштів заморозила Великобританія. У принципі, цими даними список "досягнень" вичерпується.

Про експедицію

Що на сьогодні маємо в Україні в частині організації процесу повернення коштів? Імовірно, даючи своєрідну оцінку результатам роботи в цьому напрямку, 17 липня 2014 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою №322 створив міжвідомчу комісію з питань повернення у власність держави коштів і майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень. Відповідно до постанови №322 міжвідомча комісія є тимчасовим дорадчим органом Кабінету Міністрів України, керівний склад якої включає: заступника міністра внутрішніх справ (співголова міжвідомчої комісії), заступника генерального прокурора України за згодою (як співголова міжвідомчої комісії), заступника міністра юстиції (як заступник співголови міжвідомчої комісії), урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики (як заступник співголови міжвідомчої комісії). Згідно з нормативним актом на Комісію покладено завдання підготувати пропозиції й рекомендації щодо виявлення, арешту і стягнення на користь держави коштів та іншого майна, що перебуває в Україні, іноземних державах і набуте внаслідок корупційних правопорушень, у тому числі з використанням особливо відповідального становища в Україні службовими особами, щодо яких запроваджено міжнародно-правові санкції, а також координацію дій органів виконавчої влади з питань повернення у власність держави майна, одержаного третіми особами. Та крім того, що ніхто ні за що в цьому органі не відповідає, бо відповідальність, по суті, розсіяна через конструкцію посад співголів та їхніх заступників, станом на жовтень 2014 р. ми побачили тільки заяви про утворення згаданого органу. І, як здається, за чотири місяці функціонування міжвідомчої комісії, громадськість заслуговує більшого, аніж нічого.

Ми розуміємо труднощі виявлення рахунків і активів за кордоном, але чому тільки
11 серпня Генеральна прокуратура уклала угоду з Базельським інститутом управління (Міжнародний центр з повернення активів) про співпрацю з метою повернення коштів, викрадених і вивезених екс-президентом Віктором Януковичем і його оточенням. Упевненість у своїх силах? Важко повірити - з огляду на те, що активи в розмірі 100 млрд дол. потрібно спочатку знайти, заблокувати, конфіскувати і пролобіювати їх повернення в Україну. Причому перше і друге треба робити негайно, поки ці кошти не опинилися, наприклад, у Росії або в кишенях російських найманців на Сході України. Ситуація свідчить про те, що ми спізнилися.

Або як можна пояснити те, що тільки 04.10.2014 р. федеральна прокуратура Королівства Бельгія висловила готовність надати міжнародну допомогу на звернення української сторони стосовно виявлення, арешту і повернення в Україну активів, про що урочисто повідомила прес-служба Генеральної прокуратури України. Виявляється, що тільки в жовтні делегація ГПУ відвідала Бельгію, Францію і Австрію для консультацій (!) з уповноваженими представниками міжнародних організацій та іноземних компетентних органів щодо кримінального переслідування колишніх українських високопосадовців, оголошення їх у міжнародний розшук, а також пошуку і повернення незаконно виведених ними з України активів. Про яку ефективність дій може йтися, коли це треба було зробити ще на початку року, аби запобігти будь-якій можливості фінансування втікачами сепаратистів? Скільки часу мало минути, щоб влада почала ухвалювати конкретні рішення?

Цілком закономірно виникає низка запитань. З якими країнами станом на лютий-березень 2014 р. було досягнуто згоди про співпрацю в даному напрямку і яких заходів вжито? Імена конкретних публічних осіб, чиї активи розшукуються за кордоном? Яка правова позиція третіх країн щодо залишення коштів (активів) у своєму розпорядженні? І головне запитання: чому Україна не порушила кримінальних проваджень проти всіх осіб, щодо яких запровадили санкції зарубіжні країни?

У цьому контексті Національний інститут стратегічних досліджень при президентові України справедливо називає відсутність в Україні кримінальних проваджень щодо осіб, які були причетні до масштабних корупційних діянь та зловживань, головною перешкодою для повернення вкраденого майна. Зокрема, з 56 осіб, які опинилися під дією міжнародних санкцій, кримінальні провадження порушено лише проти 15, що означає відсутність підстав для повернення коштів 41 особи - ці кошти будуть розморожені і назавжди втрачені. Перенесімося у практичну площину: якщо немає кримінальних проваджень проти Медведчука (Ахметова, Льовочкіна, Ківалова чи будь-якого громадянина України), його право власності є священним і недоторканним.

З минулих гучних провалів в аналогічних провадженнях згадується приклад Гаїті у справі про повернення активів колишнього диктатора Жана-Клода Дювальє. Його активи в розмірі 6 млн швейцарських франків були заморожені Швейцарією, проте відсутність кримінального провадження в країні, яка ініціювала замороження активів, була підставою для їх розмороження, а неспроможність уряду Гаїті протягом 20 років довести вину Жана-Клода Дювальє у своєму суді та закінчення строку позовної давності в суді Швейцарії унеможливили повернення активів диктатора і призвели до розірвання договору про взаємну правову допомогу між цими країнами.

…Відомо, що в льодовиків виокремлюють зону живлення, тобто територію, де сніг перетворюється на фірн, а потім - на глетчерний лід, і зону стоку, тобто територію, якою рухається льодовик. Але льодовики, які створені екс-чиновниками України, не типові - вони не збираються танути. Крім того, якщо за температурним режимом виділяють "теплі" льодовики (які постійно мають температуру танення), і "холодні" (з основною температурою нижчою за точку танення), то про Україну можна сказати, що вона має справу саме з останнім їх різновидом.

Льодовики в сукупності з талими водами беруть участь у створенні льодовикового рельєфу ("баранячих лобів"). Так само сьогодні Янукович і Ко об'єднують свої зусилля проти народу України, аби врятувати "свої" гроші. Якщо ми не будемо діяти, є загроза утворення багаторічної мерзлоти - шару мерзлого ґрунту, що постійно зберігає температуру нижчу за 0°C. Це означатиме поразку України. Проте хочеться вірити, що Україна не Гаїті.