Сергій Лунін: «Судді, яких ми отримуємо, — це кіт у мішку»

Сергій Лунін, нещодавно призначений головою Апеляційного суду АРК, несподівано здивував кримську спільноту. Він провів прес-конференцію.

Це була перша прес-конференція головного судді Криму за всі роки існування автономії й незалежності України. І «меню», яке С.Лунін запропонував журналістам, справді складається з суцільних новин на тлі дуже утрудненого доступу ЗМІ до судової інформації. Відтепер прес-конференції або брифінги в Апеляційному суді АРК проводитимуться щомісяця, двох суддів— від палат із цивільних і кримінальних справ — уповноважено на зв’язки зі ЗМІ та громадськістю, сайт суду буде реанімований, положення про акредитацію і регламент роботи суддів і журналістів запропоновано розробляти з участю медіаорганізацій. Понад те, Сергій Лунін має намір клопотатися про присутність журналістів на засіданнях кваліфікаційної комісії апеляційного округу. Все це, на його думку, допоможе викоріненню корупції в судах, спонукає суддів до більшої відповідальності, громадянам надасть інформацію про стан справ у судах і про те, як захистити свої права.

«Відкривати» судову систему в Криму Сергій Лунін почав із себе, виклавши перед журналістами біографію, а «ДТ» надав для публікації декларацію про доходи. Це й визначило запитання:

— Сергію Вікторовичу, а судді в нас — хто? У нашій країні це абсолютно непублічні люди, хоч частина їх призначається довічно. Процес і учасники походу по мантію абсолютно закриті для громадськості, навіть біографії призначених суддів — таємниця для людей, чиї долі вони прийшли вершити. За розповідями народних депутатів, процедура проходження суддів у ВР — лише формальність, більшість або не вникає в суть питання, бо голосування вирішене фракцією, або не встигає навіть ознайомитися з документами.

— Половина тих, хто йде в судді, — люди, які не працювали в судах і судової роботи не знають. При цьому слід брати до уваги, що не можна обмежувати людей у виборі професії. Але чому помічник прокурора, якщо він так хоче працювати в суді, не прийде сюди й не почне роботу з секретаря, помічника судді, не попрацює зі справами, не попише протоколи, не спробує підготувати судові рішення і т.п.? Ми приглянемося. Він попрацює рік у нас, попрацює рік у районі. Що як він сам відмовиться? Не так уже й рідко, до речі, судді пишуть заяви після п’ятирічного терміну і йдуть. Коли зголосилися йти в судді кілька працівників міліції та служби безпеки, їм сказали: почнімо знизу. Я був дуже здивований, але вони відповіли: «Якщо це необхідно, ми згодні».

У мене є приклад. Мій помічник буквально 10 липня склала присягу судді. Перш ніж стати суддею, вона 18 років, відразу після шкільної лави, відпрацювала в цьому приміщенні. Це — вже суддя до самих кісток. Коли я запитав через тиждень, скільки в неї у провадженні справ, вона спокійно сказала: 400 цивільних, стільки-то адміністративних і т.п. Це суддя, яка пропрацювала тиждень! І вона точно знає, яке тут навантаження на кожного суддю: від початку року по 535 справ. Отже, у день треба розглядати дві-три справи. І вона знає, які в кримських судах умови. Процесуальна діяльність усіх судів Криму фінансується на 20—21 відсоток. А на початку року взагалі було два відсотки. Заборгованість за електроенергію тільки в Апеляційного суду (приміщення у Сімферополі та Феодосії) — 90 тис. грн. Від електроенергії нас відключити, звичайно, не мають права, але відключають же військові частини, які теж відключати не повинні. Отож якщо побачите вивіску «Суд закритий», не дивуйтеся. Крім того, на капітальне будівництво в бюджеті не виділено ні копійки. А 10 судів автономії перебувають у такому стані, що невдовзі туди перестануть доправляти підсудних для розгляду кримінальних справ. Стосовно Ялтинського міського суду вже надійшло попередження від підрозділу МВС, що у зв’язку з відсутністю належних приміщень туди буде припинено доставку підсудних, які перебувають під вартою. А там розглядається більшість справ, пов’язаних із кримінальними злочинами, які часто скоюються в курортний сезон. Ви можете собі уявити, скільки розглядатиметься справа, якщо її перенести в інше місто, куди не приїжджатимуть свідки, потерпілі тощо?

— Тобто з ваших слів випливає, що працювати в судах Криму можуть лише самовіддані люди. Проте охочих стати суддями, за вашими словами, не бракує. Але тих, хто хоче, ви не хочете, а тих, хто пройшов якусь школу в судах, часто не пропускає кваліфікаційна комісія. Що об’єктивно свідчить про неякісний набір знову призначених суддів?

— Статистика. За даними останнього року, одна третина тих, стосовно кого порушено кримінальні справи, — це судді з першого терміну. На мій погляд, необхідно залучати журналістів, щоб вони були присутні на кваліфікаційних іспитах, посиділи, оцінили. Побачили, як один відповідає чудово, а інший — нічого не відповідає. Але цього беруть, а того — ні. В журналіста є підстави запитати: чому? Я й для себе хотів би таку інформацію отримати, бо людей, які претендують на суддівство вперше, не знаю. У такому разі ми всі, по суті, отримуємо кота в мішку. Тих, котрих призначають довічно, ми, звісно, знаємо, але документи щодо них готуються без нашої участі.

— Я не знаю, чи скоро настане час, коли судді в Україні обиратимуться, і тоді про них та їхню кваліфікацію все буде відомо. Але що можна зробити вже сьогодні?

— Питання полягає в тому, що стосовно кожного судді, який обирається довічно, відповідно до Закону «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», має бути публікація в газеті. Всі скарги та заяви щодо цього судді впродовж певного терміну мають бути відправлені у Вищу кваліфікаційну комісію. При цьому зауважу, сьогодні голову Апеляційного суду тільки ставлять до відома, що документи такого-то претендента подані у Вищу кваліфікаційну комісію. Яке рішення прийме ВР, я довідаюся, лише коли за нього проголосують, прийде папір, він повернеться й розпочне виконувати свої повноваження. Фактично, коли голів апеляційних судів або районного суду запитують: «Кого ти набрав?» — вони відповідають: «Я тут ні при чому, мене ніхто не запитує». Тому постає маса запитань до державної судової адміністрації України, відповідальної за кадрові питання. Чи зі скаргою офіційною звертатися? Я ж посадова особа, а не громадянин, який повинен подавати заяву.

Далі. Громадськість усю необхідну інформацію дізнається завдяки пресі тільки під час кваліфікаційної комісії, якщо оголошуються всі ці скарги і т.п. Судді з різних регіонів України звернулися в Раду суддів із пропозицією впорядкувати це питання: думка про роботу судді має бути в супровідних документах, за підписом голови Апеляційного суду. І ось уже вдруге розгорнулася велика полеміка, дуже велике йде заперечення, що потрібно повністю усунути будь-який вплив на призначення суддів. Гаразд, хай це буде не голова суду. Тоді потрібно зазначити, в яких засобах масової інформації розміщено про нього інформацію, принаймні щоб у тому районі, де він обирається, громадяни знали, хто він такий. І тоді ви дізнаєтеся про нього все. Але якщо ви не хочете цього робити, тоді дайте мені можливість написати, що я про нього думаю.

Другий момент. Судді повинні подавати декларації про доходи, і ця інформація, в ідеалі, має бути публічною. Ми, наприклад, на загальних зборах дійшли висновку: якщо хочемо припинити розмови про те, що всі судді — хабарники, то повинні подавати декларації. Я можу свою декларацію надати й опублікувати.

— Приймається. Бо тільки надання декларації публічності виправдовує її призначення як інструменту суспільного контролю. А скільки суддів Апеляційного суду готові опублікувати декларацію?

— Я не думаю, що всі вони готові. Я не боюся публікації своєї декларації. Річ у тім, що в період передвиборної кампанії на посаду голови Апеляційного суду кількість скарг з описом мого майна було розписано аж до того, що була резолюція президента України встановити, що ж мені належить. І коли всю цю справу розібрали, я сказав: хочу, щоб усе, що там написали, мені віддали. Більше про мене з цього приводу нічого не пишуть. Тому я все розумію, але вважаю, що суддя може довести свою бескорисливість і чесність тільки тим, що він опублікує свою декларацію.

І ще раз повторю. Вважаю, що журналістам має бути надана можливість бути присутніми на засіданнях кваліфкомісії, адже це громадський орган. Своєю чергою я виявив бажання, щоб по всіх поданнях, які я вніс, я міг бути присутнім на засіданнях кваліфікаційної комісії, щоб підтримувати ці подання, надавати докази.

— Наскільки складно притягти суддю до відповідальності або звільнити? Недоторканість суддів, що сприймається як безкарність, згідно з усталеною думкою, пов’язана з круговою порукою?

— Наведу кілька прикладів наших спроб домогтися звільнення суддів. Одна з них триває ще з 2006 року. Суддя в Сімферополі скасував держакт на 1154 га землі держплемзаводу «Бориспіль». Буквально за 30 хвилин розглянув цю справу, бо людина, яка орендувала частину землі в цього заводу, на три години заїхала в Сімферополь і подала заяву. Суд її розглянув і визнав держакт недійсним. Апеляційний суд це рішення скасував, і було внесене подання на звільнення судді у Вищу раду юстиції. А ця інстанція дійшла висновку, що підстав для звільнення немає. Спочатку розгляд питання відклали, а потім було повідомлення, що виробництво в справі припинено. Нині надійшла інформація, що за вимогою народних депутатів України виробництво відкрито. І все це, повторюю, триває з 2006 року, і суддя продовжує працювати. Другий приклад. У нас була суддя, нині кримінальну справу щодо неї повернули на додаткове розслідування. Її рішенням кваліфкомісії подали на звільнення, але до цього вона мала шість доган! Мене також цікавить суддя В.Копилян із Феодосії, котрого указом президента зняли з посади заступника голови міського суду, з приводу якого голова Апеляційного суду М.Тютюнник склав документ, що не можна його обирати, його гнати треба. І Вища кваліфкомісія тричі відкладала розгляд, а на четвертий рекомендували його на обрання довічно. Мені вже довелося на чотирьох суддів внести подання за порушення присяги. На сьогодні всі чотири подання направлені в кваліфкомісію. І всі чотири — за порушення присяги.

— Йдеться про чотирьох суддів одного суду, де їх усього дев’ятеро? Ви вважаєте, що в Бахчисарайському суді працювала корупційна схема з одержання права власності на землю через судове рішення?

– Так, я вважаю, що там була корупційна схема по захопленню землі. І це не моя думка. Це 166 рішень Апеляційного суду по апеляційних скаргах прокурора Криму, прокурора Бахчисарайського району і прокуратури АРК. І всі вони задоволені. Всього ж подано апеляційних скарг на 228 рішень цього суду! Та що цікаво, судді самі прийшли і сказали: нам шахрайства, що кояться, не подобаються. От список наших справ, ідіть до прокурора Криму, і нехай він вживає щодо нас заходів.

— І тепер ви цих суддів, котрі покаянно прийшли…

— Не усіх. Там знаходяться переважно судді, що продовжили цю практику. У всякому разі, двоє — точно. Та судді самі дійшли висновку, що люди, які організували цю схему, мають бути покарані. Коли я останній раз із ними розмовляв, то побачив: у них у свідомості щось змінилося, вони зрозуміли, що це треба зупинити, що якщо вони так продовжуватимуть діяти, вся їхня недоторканність закінчиться. Мене дуже порадувало те, що вони кажуть, що мають бути покараними, аби решта зрозуміли, що треба тут зупинитися.

— Скільки коштує стати суддею у певному суді Криму?

— Аніскільки. Серйозно. Намагалися зі мною поговорити про можливість…

— Я ж не запитую, скільки ви берете чи скільки вам пропонували. Я уточню. Скільки нині коштує одержати місце в тому суді, де зацікавлена рідна для здобувача будівельна компанія, коньячний чи винзавод чи інша структура? Судячи зі списку людей, які пройшли кваліфікаційний іспит, нині помітна тенденція масового походу в судді не тільки співробітників правоохоронних органів, а й юристів великих кримських компаній.

— Проблема полягає в тому, що главу Апеляційного суду відсторонено від усіх цих процесів. Коли суддя обирається довічно, мене просто повідомляють, що його документи надіслано до Вищої кваліфікаційної комісії ВР. Коли мені сказали представники правоохоронних органів, що така проблема справді існує, я їм запропонував: дайте мені схему. Чекаю її вже шостий місяць. Тому говоримо начебто на словах, але ті дані, що я бачу, свідчать про те, що треба розбиратися.

— Тобто йдеться про те, що існує канал працевлаштування суддів? За певні гроші можна вирішити проблему, і тебе у певний суд призначать? Центр ухвалення рішення тут чи в Києві?

— Скажімо так, за стінами цього будинку. І ніхто не хоче назвати ні цифри, ні власне схему. Тому говорити можна тільки тоді, коли маєш докази. У мене їх немає.

— Попереду — череда виборів, і слабкі ланки судової системи вже тепер легко визначити. Вони не нові. Чи в Криму й щодо цього є своя специфіка?

— Так, в автономії є особливість. Крім нашого суду, всі апеляційні суди знаходяться в Севастополі. І кримські вибори, можна сказати, перейшли в Севастополь. Виникне велика проблема. Коли, наприклад, зняли якогось кандидата з виборів, а він у Керчі оскаржив рішення. Спробуйте з Керчі поїхати в Севастополь, подати апеляційну скаргу, призначити справу й розглянути до 24-ї години — час обмежений. Він не встигає. Можна просто знімати його вдень. Або о 18 годині можна його зняти, знаючи, що протягом 24 годин він уже не встигне оскаржити рішення.

— Та це ж усе можна вирішити. Невже так складно змінити центр округу?

— Три звернення Апеляційного суду Криму про потребу перемістити апеляційний округ залишилися без задоволення. І обгрунтування дуже жорстке, пов’язане з матеріальними витратами. По-перше, виділено будинки, в які вкладено величезні кошти, тим більше будівля Господарського суду. Практично всім суддям виділено квартири. Я прихильник того, що система має бути централізованою. Ми зробили таку кількість судів, що громадянин не знає, куди йому звернутися, і не знає, де шукати захисту. І ще хочемо створити суд земельний, дисциплінарний тощо. Ніхто ж не каже, що треба ліквідувати Вищий господарський чи Вищий адміністративний суд. Таку громіздку структуру створено. А чи не простіше було б створити адміністративну й господарську палату при Апеляційному суді АРК? Ми йдемо тепер до виборів. А всі фахівці, які можуть розглянути ці справи знаходяться в цивільній палаті АРК, яка не одержала жодної скарги на свої дії за минулі вибори, і знають це законодавство як Отче наш. По-друге — віддаленість центру, який може прийняти остаточне рішення з багатьох питань. Не забувайте, що ще будуть місцеві вибори, а апеляційна інстанція буде в Севастополі. Крім того, цей суд адміністративний повністю не укомплектований, він знаходиться в дуже скрутному становищі, суддів мало. По-четверте — частину виборчих справ розглядатимуть районні суди автономії як суди адміністративні окружні. А апеляцією для них буде суд, який вони не знають і не знають його практику. Так що вибори в цьому плані в Криму будуть дуже проблематичними.