ЩО ДОБРЕ ДЛЯ НІКОПОЛЬСЬКОГО ПІВДЕННО-ТРУБНОГО — ДОБРЕ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Одним із недільних указів Леоніда Кучми (11 січня 2004 року) на посаду міністра промислової політики України замість Анатолія Мялиці призначено Олександра Неустроєва.

За сухими рядками стислої біографічної довідки на урядовому порталі людям, не ознайомленим з особливостями останніх кадрових віянь, важко побачити воістину героїчний шлях Олександра Леонідовича на промисловий олімп. Новий міністр промполітики народився 1949 року в Макіївці Донецької області. 1972 року закінчив Донецький політехнічний інститут і почав свою трудову біографію на Донецькому металургійному заводі, де піднявся службовими щаблями до посади начальника управління із зовнішньоекономічної діяльності. У 1977—1999 роках працював заступником голови правління ВАТ «Костянтинівський металургійний завод». Тож коли 1999 року О.Неустроєв очолив ВАТ «Нікопольський південно-трубний завод» (НПТЗ), він мав уже чималий досвід як менеджер першої обойми. А в Нікополі тоді відбувалося, мабуть, найцікавіше. І не тільки в житті більш як 15-тисячного колективу заводу.

Саме 1999 року міжвідомча група ухвалила рішення про реструктуризацію Нікопольського південно-трубного. На завод почали запрошувати інвесторів. Причому з 15 початкових претендентів вісьмох відсіяли відразу. До фіналу дійшли тільки чотири вітчизняні компанії, які, зрозуміло, і раніше працювали з заводом. По суті, завод довели до банкрутства, а потім за підходящою ціною «прихватизували» вроздріб. У Нікополі про той знаменитий переділ держвласності між приватними компаніями ще довго ходили вражаючі легенди...

Так чи інакше, а сьогодні процвітають дві основні компанії, створені на матеріальній базі найрентабельніших цехів колись найбільшого у світі виробника труб НПТЗ — це ЗАТ «ЮтиСТ» (створене 2000 року на базі трубоволочильного цеху №1 НПТЗ) і ЗАТ «Ніко Тьюб», відоме тепер як Нікопольський завод безшовних труб. Перша з названих компаній — монополіст із виробництва геологорозвідувальних, насосно-компресорних і катаних труб (сфера застосування продукції — «оборонка», машинобудування, нафтогазова й теплоенергетична промисловість). «Ніко Тьюб» (у статутному фонді якого понад 28% належать корпорації «Інтерпайп» Віктора Пінчука), у свою чергу, спеціалізується на виробництві безшовних бурильних та обсадних труб. До речі, другим співзасновником цього ЗАТ свого часу став ВАТ «Нікопольський південно-трубний завод». Попри перманентні антидемпінгові розслідування щодо українських трубників, обидві названі компанії цілком успішні.

Одне слово, така стисла історія виведення з кризи Нікопольського південно-трубного заводу. Запитаєте, причому тут О.Неустроєв? Усе просто: в ті легендарні часи (з 1999 по 2002 рік) саме він очолював ВАТ «НПТЗ». Тоді завод розділили й досі успішно владарюють. Не найгірший вихід із кризи?

Можливо, комусь у країні в останній рік безконтрольної приватизації великих промислових об’єктів, які досі не мають власника, такий, так би мовити, досвід антикризового керівництва підприємством стане у пригоді...