Щелепи

В останні тижні з’явилася майже нав’язлива мрія: дуже хочеться побачити президента Віктора Януковича в ролику, який рекламує кримські курорти. За прикладом президента Грузії Михайла Саакашвілі, котрий зазивав відпочивальників та інвесторів на узбережжя Грузії в ефірах і наших телекомпаній.

Бажано, звісно, почати із запрошення власних громадян (вони ж — платники податків і роботодавці чиновників), котрі потребують санаторного лікування. Особливо — хворих на туберкульоз, від якого в нашій країні тепер не застраховані ні бідні, ні багаті. Щодня на нього занедужують понад 80 українців, а 30 від нього вмирають. І з кожним роком — більше й більше, а от місць, де можна лікувати цю підступну недугу, — чимдалі меншає. Тільки не треба заходити на сайт Міністерства охорони здоров’я — там дуже великий перелік протитуберкульозних курортів. Краще проїхатися узбережжям Криму, особливо в районі Алупки та Сімеїзу, і переконатися навіч, що багатьох із них уже немає. У минулому столітті це була всесоюзна туберкульозна здравниця — у Криму працювало понад три десятки протитуберкульозних санаторіїв. А на початку нового тисячоліття Міжвідомча урядова комісія з удосконалення діяльності санаторно-курортних закладів на чолі з віце-прем’єром Дмитром Табачником вирішила, що такої кількості протитуберкульозних здравниць Україні не потрібно, і один за одним санаторії почали передавати в оренду. Час було вибрано дуже вдало — у країні вже буяла епідемія туберкульозу, яка відправляла на той світ щороку стільки українців, скільки загинуло за всі роки афганської війни — близько 10 тис. чоловік.

Схема, яка в результаті призвела до повного або часткового знищення протитуберкульозних здравниць, включаючи дитячі, невигадлива й зухвала. Оренда — «невід’ємні поліпшення», що перевищують 25% вартості об’єктів, — приватизація шляхом викупу — відведення і приватизація землі для обслуговування цих об’єктів. Як варіант у цьому ланцюжку також використовується ланка з приєднанням одного санаторію до іншого, але результат отримуємо той самий. Так, 2003 року з дозволу комісії на чолі з Д.Табачником санаторій «Гірське сонце» укладає з Новокраматорським машинобудівним заводом договір оренди корпусів здравниці на 49 років. Через рік та сама комісія дає добро на приватизацію об’єктів.

Санаторій імені Баранова в Алупці відійшов ФК «Динамо» (Київ). Того ж 2003 року та ж таки Міжвідомча комісія вирішила оптимізувати діяльність санаторію, приєднавши його до іншого — «Передгірного», а за два-три місяці вона дозволила передати санаторські корпуси в оренду «Динамо». Далі — за схемою: через рік орендарі дістали можливість приватизувати об’єкти. Невдовзі на колишній території санаторію, до якої відійшла і пляжна зона, стали як грибочки зростати котеджі. Серед них особливу увагу привертає білий міні-замок. (До речі, на wikimapia.org це місце позначене як Mr.Medvedchuk Palace.)

Під загрозою знищення опинився і найстаріший кримський санаторій «Долосси», що був першою протитуберкульозною здравницею, побудованою ще за декретом Леніна. Його корпус 2005 року передали в оренду на 49 років фірмі «Меридіан» (Дніпропетровськ). Невдовзі лікувальну базу зруйнували, а на території почали зводити котеджі.

Про біди дитячого санаторію імені Боброва, де ще кілька років тому оперували хворих на кістковий туберкульоз, «ДТ» докладно писало торік. Там колишні орендарі також намагалися приватизувати корпус-особняк, незаконно утримуючи його через договори суборенди протягом трьох років. Після журналістського розслідування прокуратура АРК порушила кримінальну справу за фактом шахрайства, вступила в судові процеси, і нарешті в березні цього року корпус повернули санаторію. Треба сказати, що прокуратурі Криму вдалося домогтися через суди скасування кількох спроб тіньової приватизації об’єктів і землі протитуберкульозних здравниць: два гектари санаторію «Долосси», шість гектарів санаторію імені Боброва і корпуси санаторію імені Семашка. По деяких позови ще тривають, тому красень-катер луганського горілчаного короля, як і раніше, прикрашає дах будівлі, зведеної прямо на хвилерізі відібраної в дитячого санаторію пляжної зони (на набережній здравниці побудовано низку елінгів)...

Нову судову епопею слід очікувати і в результаті рішення Сімеїзької селищної ради, яка дала старт відчуженню 1,8 га в дитячого протитуберкульозного санаторію «Юність». Початок у цієї історії традиційний. У 2003—2004 роках маленька донецька фірма «Дімекс» (400 гривень статутного фонду) отримала в оренду частину об’єктів санаторію «Юність». Рік по тому за вже звичною схемою відбулися «невід’ємні поліпшення» об’єктів, і через судові рішення — примушування Фонду майна АРК до їх приватизації шляхом викупу.

Таким чином санаторій було позбавлено важливих об’єктів — кліматопавільйонів на березі моря, в яких діти перебували цілодобово, дихаючи цілющим повітрям, спортивних майданчиків і спального корпусу (до речі, пам’ятки архітектури — «Дача Свіягіна», створеної М.Красновим), а також пляжу. Ще під час оренди протизсувне управління внесло припис про загрозу сходу каміння на пляж, і санаторій його закрив. Але, замість зміцнити берег, усю пляжну територію залишили орендарям, які збудували високий паркан, а на прохідній виставили охорону. І хворі діти, аби добратися до моря, змушені лазити через паркани. Або ходити на селищний пляж. При цьому договір оренди пляжу в санаторію дійсний іще 12 років.

Прокуратура АРК протягом трьох років намагалася оспорити законність відчуження об’єктів здравниці. Наприкінці минулого року в цій справі рішеннями Вищого господарського суду України (два рішення — в один день, обидва ухвалено без присутності сторін) було поставлено крапку. Отримавши, завдяки судовим рішенням, право власності на об’єкти санаторію, «Дімекс» переуступив його ТОВ «Корал Лімітед». І тепер уже новий власник просить для обслуговування своїх будинків і споруд 1,8 га — майже половину всієї території здравниці. Міністерство охорони здоров’я України в листі за підписом заступника міністра В.Бєдного 30 грудня 2009 р. дає згоду на припинення права постійного користування ділянкою території санаторію. 16 квітня Сімеїзька селищна рада першим пунктом свого рішення доручає санаторію «Юність» розробити техдокументацію по припиненню права користування ділянкою в 1,8 га, а другим — дозволяє «Корал Лімітед» почати розробку проекту землевпорядження для відведення цієї ж ділянки.

Тобто здравниця ще не припинила свого права користування ділянкою землі, а Сімеїзька селищна рада нею вже розпорядилася. Але питання і в іншому. А чи достатньо листа заступника міністра для відмови від користування землею, яку відведено державному санаторію? Законодавець каже — ні. Згідно з прямим приписом Земельного кодексу рішення повинен прийняти власник, тобто держава в особі Кабінету міністрів. Прокуратура Ялти опротестувала рішення Сімеїзької селищної ради, проте минулої середи депутати селищної ради протест відхилили. Наступний крок — позов до суду — прокуратура вже зробила. Та з огляду на попередній судовий досвід по об’єктах «Юності», оптимізму в прокурорів мало. Особливо якщо вірити інформації про те, що за фірмою, засновниками якої є дві кіпрські офшорки, стоїть представник однієї зі структур найбільшої нафтової компанії, що має стосунок до нинішньої партії влади. Все це, між іншим, люди, котрі мають можливість купити ділянку біля моря, а не віднімати її з допомогою судових схем у хворих дітей. Хоча треба ж на чомусь заощаджувати для програм демонстрації соціальної відповідальності свого бізнесу...

Та повернімося до поки ще власника землі «Юності». Нехитрий підрахунок дає дивовижний результат. Об’єкти, що належать «Корал Лімітед», займають
1,4 тис. кв. м. А для їх обслуговування санаторій і Мінздоров’я готові віддати 18 тис. кв. м своєї території! Звідки взялися ці 1,8 га? Головний лікар санаторію Василь Слюсаренко, відповідаючи на запитання «ДТ», визнає, що жодного обгрунтування для такого відведення він не бачить. «Це емпірична площа, вона уточнюватиметься», — каже він. З доступом дітей до пляжу, що відведений санаторію, але використовується новим власником кліматопавільйона, керівництво здравниці теж нічого зробити не може: «Коли мене призначили два роки тому, паркан уже стояв». Кількість ліжок у санаторії останнім часом зменшилася зі 160 до 120 — довелося закрити аварійний будинок одного з корпусів, грошей на його ремонт немає. Отже, будь-якої користі здравниця від відчуження своїх об’єктів не отримала. При цьому департамент материнства, дитинства і санаторного лікування МОЗ України у відповідь на запити журналістів повідомляє: у санаторії «Юність» проведено заходи з поліпшення умов перебування дітей...

Яким чином зупинити процес подальшого знищення здравниці, не втягуючись у судові позови на багато років? Дуже просто — Кабмін повинен зупинити процес відмови від права користування ділянкою, відведення якої нічим не обгрунтоване.

А щоб таких схем надалі не виникало, має працювати ст. 26 Закону «Про курорти», яка забороняє приватизацію спеціальних санаторно-курортних закладів, зокрема дитячих і для лікування хворих на туберкульоз, що розташовані на території курортів місцевого значення, використовують природні ресурси зазначених територій і є об’єктами державної або комунальної власності. Отже, земельні ділянки, де розміщено такі санаторії, приватизації також не підлягають. Але «приватизатори» знайшли лазівку: статус курорту мають лише в Євпаторія і Саки. Процедура його отримання тривала й дорога, кажуть мери. Так владі й карти в руки — треба цю процедуру зробити простою і дешевою! Показати свою ефективність. Ага, і щось там іще було про боротьбу з бідністю...