Щебетання президента

Цього тижня президент України Віктор Ющенко «защебетав» — президентська прес-служба відкрила чергове офіційне представництво глави дер­жави в інтернеті, цього разу — у мережі мікроблогів Twitter. Популярний безплатний сервіс, назва якого в перекладі з англійської означає «цвірінькання» або «щебетання», надає можливість публікувати короткі повідомлення та повідомляти про їхню появу іншим «мікроблогерам».

В ідеальному всесвіті президент України, завершивши важливі переговори в Москві, міг би взяти особистий мобільний телефон і написати у свій Twitter-блог: «Це було непросто, але всі претензії Росії до нас будуть відкликані!». За хвилину лідер української опозиції, як і тисячі інших читачів президентського мікроблогу, отримав би повідомлення про це по SMS і написав би у свій Twitter: «@president_ua З нетерпінням чекаємо Вашого брифінгу, Вікторе Андрійовичу, щоб дізнатися, якою ціною...».

Однак у нашій суворій дійсності в будинку на Банковій працює фахівець, який скорочує заголовки повідомлень офіційного сайта глави держави і публікує їх у системі мікроблогінгу, подаючи посилання на першоджерело... Це означає, що ні опозиція, ні виборці не вестимуть діалогу з президентом через Twitter, оскільки їм навряд чи спаде на думку ідея розмовляти з прес-релізами.

Про те, що особисте спілкування Віктора Ющенка з користувачами мережі Twitter і не планувалося, відверто заявила керівник головної служби інформаційної політики секретаріату президента Лариса Мудрак. Вона пояснила журналістам, що ще одне інтернет-представництво глави держави створене для компенсації недоліків технічних засобів президентської прес-служби. «Наша база даних розсилки працює повільно і погано, тому ми вирішили використовувати Twitter як ефективний носій інформації для передачі коротких повідомлень та анонсів», — розповіла вона газеті «КоммерсантЪ-Украина».

Проте в прес-секретаря глави держави Ірини Ванникової інші дані: згідно з її заявою для преси, яку цитує «Комсомольская правда в Украине», головною метою виходу президента в Twitter було «впровадження зручних і сучасних методів» ведення «діалогу гаранта з народом»... Про намір створити не суто технічний засіб для розсилки новин, а повноцінне представництво, свідчить також спроба оформити сторінку мікроблогу відповідно до статусу власника. На жаль, ця ініціатива залишилася поза увагою служби протоколу: так-сяк відтворений президентський штандарт і повітряні кульки, які летять до логотипа Twitter, не додали представництву належної солідності.

Втім, хоч би яка з озвучених цілей виявилася ближчою до дійсності, створення президентського мікроблогу, поза сумнівом, мало на меті зближення Віктора Ющенка з користувачами інтернету. Попереднім кроком у цьому напрямі напевне мала стати прес-конференція за підсумками 2008 року, на якій президентові було поставлено сумнозвісне «запитання з інтернету» про те, скільки грошей потрібно зібрати простим українцям і заплатити главі дер­жави, щоб він разом з усіма депутатами і міністрами назавжди залишив країну. У відповідь В.Ющенко фактично оголосив українців, які підтримали це запитання, провокаторами з російських спецслужб. Реакція на вимогу журналістів провідних інтернет-видань обґрунтувати цю заяву надійшла через два місяці — в один день із виходом президента в Twitter. Замість надати конкретні дані, які підтверджують слова президента, або вибачитися в разі відсутності таких даних, його секретаріат грубувато осмикнув журналістів, нагадавши про «взаємну повагу і відповідальність».

Хочеться сподіватися, що наступні кроки глави держави в інтернет не будуть такими незграбними, і секретаріат президента нарешті продемонструє потяг Віктора Андрійовича до сучасних технологій, а не до... наскельного живопису.