Ще раз про Магарач

У середу на засіданні уряду Юлія Тимошенко повідомила про скасування розпорядження уряду Віктора Януковича «Про погодження пропозиції про створення Музею виноробства «Магарач». У самому розпорядженні причини скасування зазначеного рішення не наводяться. Зі слів народних депутатів, присутніх на засіданні, Юлія Тимошенко коротко повідомила, що розпорядження попередника є незаконним і потрібно зберегти національне надбання, яким є «Магарач».

Нагадаємо історію, викладену в матеріалі «Дачі за рахунок «Магарачу» в попередньому номері «ДТ». У вересні минулого року прем’єр- міністр України Віктор Янукович підписав розпорядження (№ 746-р), яким погодив пропозицію Української академії аграрних наук про створення Музею виноробства «Магарач» як підприємства з дер­жавною часткою в його статутному фонді понад 50 відсотків. Жодних інших документів опубліковано не було. Більш того, й керівництво інституту винограду й вина «Магарач», і президент УААН запевняли «ДТ», що жодні рішення на їхньому рівні неухвалювалися. Проте Михайло Зубець підтвердив інформацію, з якою до автора звернулися співробітники «Магарачу»: внаслідок розпорядження КМ передбачається перевести усю дослідно-виробничу базу з сел. Відрадного на ПБК у с. Віліне Бахчисарайського району, де раніше був Передгірний дослідний підрозділ інституту, а нині — дирекція агрофірми «Магарач». Туди ж вирішено перенести й знамениту колекцію вин «Мага­рачу». На ці заходи, за словами Зубця, за розпорядженням Кабміну вже виділено 12 мільйонів гривень, а фінансування ведеться через Мінагропо­літики. При цьому академік не зміг відповісти на запитання, якими документами весь цей процес супроводжується, єдине, за його словами, — всі рішення ухвалював уряд, без участі УААН.

Другий істотний момент — Михайло Зубець повідомив, що не знає ще, як буде використовуватися вивільнена від виробництва й учених територія. Нині там, крім заводу, розташована енотека, (яка налічує понад 20 тисяч пляшок віком до 170 років, серед них — і занесені в Книгу рекордів Гіннесса як найстаріше російське вино три пляшки «Мускату рожевого Магарачу», врожаю 1836 року), дегустаційний зал, дослідні майданчики інституту, виноградники — 13 останніх гектарів мускату білого, з якого виробляють найбільш титуловане вино «Магарача». Тут, у Відрадному, й починалася славнозвісна історія школи вітчизняного виноградарства й виноробства. І 180 років нікому не спадало на думку поставити в ній крапку. З перенесенням усього в Бахчисарайське передгір’я. За винятком вимушеної евакуації інституту й колекції в роки війни.

Усі ці дії мало в’яжуться з процесом музеєфікації. А багатьма — народними депутатами, заступником постпреда президента в АРК, фахівцями ФДМ і співробітниками «Магарачу» — сприймаються як спроба тіньової приватизації (через створення спільного підприємства) всенародного надбання. Це по-перше. А по-друге, спробою ще одного дерибану південнобережної зем­лі. Примітно, що по сусідству розташований знаменитий пан­сіонат сімейного типу, що належить Міжрегіональному промисловому союзу (МПС) Антона Пригодського. У народі пансіонат називають «дачею Януковича». Від фізіологічного майданчика інституту її відокремлює кам’яний мур, а зведена вона на місці колишньої ампелографічної колекції інституту. Прирощення території дачі вже було — й теж за рахунок землі «Магара­чу». Інститут відмовився майже від гектара, який уряд Криму передав МПС в оренду для «проведення протизсувних робіт».

Отже, що дає скасування розпорядження, підписаного Януковичем? Чи здатне воно зупинити підозрілу реорганізацію «Мага­рачу»? Так, але тільки в разі, якщо на світло витягнуть решту документів, що ухвалювалися на розвиток «музейного» розпорядження Кабміну.

Народний депутат Андрій Сенченко (БЮТ), котрий минулого тижня й передав прем’єрові документи з реорганізації «Магарачу», запевняє, що слідом за скасуванням розпорядження Януковича «піде правовий аналіз усього ланцюжка наступних рішень». Від ініціювання цього питання — до рішень, які ухвалювалися на рівні уряду, міністерства агрополітики, а також УААН, інституту «Магарач» і агрофірми. «Академія аграрних наук — організація громадська, проте підприємство ж державне, тому можливість перевірити є, — каже А.Сенченко. — І там, де потрібні будуть адміністративні рішення — вони будуть ухвалюватися. Це однозначно. Крім того, ми (кримські депутати від БЮТ. — Авт.) маємо намір ініціювати створення слідчої парламентської комісії з використання й виділення землі в Криму».

Комісіями Крим не здивуєш — головне, щоб результат був. От і тепер тут працюють бригади МВС, перевіряють законність використання землі, зокрема сільгосппризначення. Змінили керівництво Ялтинської міліції. Як заявляв міністр Юрій Луценко — через те, що колишнє «мовчки спостерігало за розкраданням землі». Ще у грудні Луценко повідомив: у Криму працюватиме спеціальний підрозділ з розслідування злочинів у сфері земельних відносин, який очолить генерал Разумський. (Побажання від співчуваючих кримських чиновників — зміцнити підрозділ компетентними у земельній сфері співробітниками, а то ефективність від їхньої роботи буде мізерна.)

Не нагадуватиму, скільки й якого рівня комісій з землі вже працювало. Вал для піару секретарів РНБОУ і міністрів був надзвичайний, а віз і нині там. А скільки уже розслідуваних у Криму справ були витребувані ГПУ й загублені на роки! У випадку ж із «Магарачем» є чудовий шанс для нового уряду показово й доказово довести справу у відстоюванні закону до логічного завершення.

А саме. Провести комплексну перевірку використання землі, майна й великих бюджетних коштів, які одержував останніми роками «Магарач» для свого розвитку й підтримки. Що й як «загубилося» під час реорганізації агрофірми «Магарач» на початку минулого року? Скільки залишилося землі взагалі з тих 76,6 гектара, на які «Магарач» дістав держакт на початку 90-х? Як у приватні руки пішла колишня контора ДПБ «Магарач», і як академік А.Авідзба став власником розкішної квартири в Ялті, в будинку, побудованому тією ж фірмою? «Гідами» з усіх цих питань готові виступити й нинішні, й колишні співробітники «Магарачу». (Мої пізнання, наприклад, за тиждень після публікації збагатилися двома «забраними» ділянками у Відрадному — території колишнього гаража й будівельної групи, загалом понад гектар).

І окреме питання — схоронність колекції вин «Магарачу», яка є національним надбанням. Тут своє слово мають сказати фахівці, а за ними — законодавці.

І дуже б хотілося щось виразне почути від кримської влади. Пам’ятається, коли міністр агрополітики Баранівський вів маневри щодо такої ж підозрілої реорганізації «Масандри», на захист підвелися всі, попри політичні війни. Від постпреда Москаля — до спікера Гриценка. Тепер Анатолій Павлович говорить тільки про те, що буде розбиратися, мовляв, рішення ухвалювалося в Києві. Не сходиться: з приводу «Масандри» в Криму теж думки не питали. І це знову нас повертає до того, хто на дачі відпочиває.

Отже, крапки не ставимо. Сумніваюся, що автори ідеї «заведення інвестора» в лоно «Магарачу», накачавши бюджетними коштами Вілінське підприємство, відмовляться від своїх планів. І не сумніваюся, що спроби зачистити від виноробів і вчених схил над знаменитою дачею, триватимуть. Зрештою, хто в Криму Хазяїн?