СБУ: так кується «каральний меч Януковича»

Державна безпека — цей термін домінує в контексті аналізу ініціатив нової влади у політиці й економіці. Про рівень уваги керівництва країни до держбезпеки свідчить стан справ у профільному відомстві — Службі безпеки України. Яке місце має посісти СБУ в нинішніх політичних умовах?

Мисливці на «ВОНУ»

У діях нового голови спецслужби Валерія Хорошковського протягом останніх двох місяців можна визначити деякі очевидні тенденції і пріоритети. Керівник СБУ регулярно зустрічається з президентом В.Януковичем, і цей поки що стійкий канал зв’язку дозволяє Хорошковському почуватися дуже впевнено й незалежно в політичних розкладах. Не менш важливо, що такі самі довірчі стосунки Хорошковський підтримує з головою адміністрації президента С.Льовочкіним, одним із основних кураторів роботи відомств президентської вертикалі. Янукович цінує Хорошковського за внесок у президентські вибори, за лояльний до влади телеканал «Інтер», за тісні зв’язки голови СБУ з російським бізнесом і за його непримиренну ворожнечу з Тимошенко.

Хорошковський і нинішній заступник голови адміністрації президента Геннадій Васильєв мають в очах Януковича репутацію «фахівців із питань Юлі». Оскільки боротьба з БЮТ триває, найефективніша відповідь влади — опрацьовування компетентними органами спадку, залишеного після себе урядом Тимошенко. Це і нюанси рефінансування та націоналізації системних банків, і «Укравтодор», і Держрезерв, інші ресурсоємні ділянки влади, на яких чиновники особливо легко дерибанять державні фінанси. Безперечно, дії СБУ щодо банку «Родовід» матимуть продовження. Проте вже тепер у співробітників відомства виникають цілком обгрунтовані сумніви стосовно перспектив доведення до суду бодай однієї серйозної справи щодо уряду Тимошенко. І проблема не в доказовій базі — реальних зловживань вистачить на цілу серію процесів, і збитки, заподіяні державі, можна рахувати мільярдами. Проблема у вибірковості роботи правоохоронних органів. Дуже багато тих, хто роздерибанив мільярди державного рефінансування для банків, хто співпрацював із Віктором Андрійовичем або Юлією Володимирівною, тепер так само віддано і дружно працюють з Віктором Федоровичем. Чи можна у принципі розслідувати аферу з рефінансуванням і рекапіталізацією банків, якщо президент Янукович особисто висловив свою підтримку голові Національного банку В.Стельмаху? Чи може в таких умовах слідство бути об’єктивним і вільним від політичного тиску? Запитання риторичне.

Хорошковський будує вертикаль

Хорошковський, за даними джерела «ДТ», багато часу витрачає на вивчення досі ще нової для себе сфери держуправління. Примітно, що він підтримує постійний контакт із членами парламентського комітету, бере участь у розробці нового законопроекту про статус СБУ, консультується з ветеранами. Валерій Іванович вивчає методичну базу роботи КДБ СРСР, аналізує шляхи структурних реформ у спецслужбі. І, очевидно, щиро планує підвищити керованість, сконцентрувати увагу на поставлених завданнях, запровадити чіткіші критерії оцінки роботи співробітників. Тобто наміри в нового голови цілком добрі, — він розуміє, що довірений йому інструмент надто недосконалий і значною мірою втрачає свою ефективність та авторитет. Для Хорошковського — дуже честолюбної й амбіційної людини — керівництво СБУ забезпечує два завдання у плані особистої самореалізації: захист економічних інтересів його фінансово-промислової групи і володіння політичним інструментом впливу, який може надалі рухати вгору його політичну кар’єру.

Тому дуже високий інтерес до перших кроків нового голови. Великого резонансу набув серед колективу наказ Хорошковського про обов’язкове носіння співробітниками військової форми на колегіях СБУ. За традицією, люди у спецслужбах форму тримають удома і надівають лише тоді, коли фотографуються для особової справи. По суті, форма — це те, що досі дозволяє, за давнім звичаєм, називати СБУ військовою організацією. А взагалі-то, для оперативника форма — зайвий і демаскуючий (адже служба секретна) атрибут. З іншого боку, носіння форми тільки на офіційних заходах, у колі своїх у військовій, за статутом, організації — крок цілком логічний. Смішно, що сам Хорошковський — прихильник спортивного стилю в одязі і відвідує довірені йому частини часто у джинсовому костюмі й кросівках. Очевидно, головне у Валерія Івановича — зміцнення престижу СБУ, а отже — свого власного. І ті, хто йому регулярно надаватиме приводи пишатися собою, ті, хто зможе підказати не тільки ділову, а й іміджеву складову, — стануть найцікавішими для голови. І хай парадний вигляд на нарадах примусить генералів і полковників відповідально ставитися до поняття «честь мундира», згадати про дисципліну та військовий обов’язок перед Батьківщиною. Треба ж якось зміцнювати моральний дух командного складу в очікуванні глибоких і структурних реформ у системі державної безпеки?

Показово, що БЮТівська опозиція не критикує кадрових рішень нового голови спецслужби. Свого часу в СБУ «заводилися» то міліціонери, то працівники прокуратури, то військові розвідники, то закарпатські контрабандисти, а тепер — і просто бізнесмени. Чотири роки — при Ігорі Дріжчаному і Валентинові Наливайченку — розстановкою кадрів навіть середньої ланки намагався займатися секретаріат президента — через голову безпосереднього керівника. СБУ при цьому було розірване на кілька «феодальних князівств», зі своїми «дахами» і своїми правилами гри. Хаос, викликаний наявністю відразу кількох центрів впливу, може дезорганізувати роботу будь-якої структури, і абсурд цієї ситуації став очевидним при скандальному призначенні і звільненні А.Кислинського з посади заступника голови спецслужби. Чогось схожого кадрові співробітники очікували й від Валерія Івановича, проте, на свій подив, побачили більш солідне ставлення до спецслужби. Очевидно, можливості Хорошковського самостійно формувати вертикаль управління привели до централізації керівництва відомства. Тепер в СБУ не знайти підрозділів, які б мали виражено-самостійний політичний «дах».

У призначеннях простежується певна система. Бізнесмен розставляє людей, які не мають очевидного й міцного зв’язку з Балогою, Наливайченком, Кожем’якіним, з «донецькими» та іншими політично активними постатями, з якими в нього конфліктна історія стосунків. Найпоказовіші зміни стосуються найбільш ліквідних у фінансовому плані «активів» — Головного управління «К» і Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави — ДКЗЕД. На главку «К» лежить боротьба з корупцією — контроль за держсектором. ДКЗЕД працює безпосередньо з бізнесом, у його віданні — питання економічної злочинності. Протягом останніх років ці підрозділи не просто злилися з тими, з ким вони, за ідеєю, мають боротися, а по суті стали символами тих-таки корупції і злочинності. Дорогий, солідний «дах» — без нього не обійтися жодному бізнесменові та чиновнику, який доїть бюджет, веде нелегальну підприємницьку діяльність, відмиває гроші, завозить сірий імпорт. Про багатомільйонні суми хабарів, які роздаються за посади в «К» і ДКЗЕД, про казкові доходи начальства в цих структурах у СБУ та в бізнесі говорять багато. Не випадково найбільші кадрові переміщення відбулися саме там. Усіх співробітників було виведено за штат, проведено радикальну чистку. Який буде результат, сказати наразі важко, але прізвища нових керівників говорять самі за себе. Главк «К» і статус першого заступника голови отримав Володимир Рокитський. У спецслужбі він постать авторитетна, з багатим досвідом, і його призначення свідчить про цілком зважену політику Хорошковського. Рокитського підтримують практично в усіх основних політичних партіях, він не причетний до жодних гучних скандалів. Його єдина проблема — стан здоров’я (інвалід 2-ї групи). Порядок і керованість у своїй структурі Рокитський, безумовно, підвищить.

Складніше передбачити дії іншого призначенця Хорошковського — нового керівника ДКЗЕД Андрія Кміти. Він ще при Наливайченку лобіювався на посаду начальника одного з управлінь, причому, що цікаво, просували його певні фінансово-промислові групи як у Партії регіонів, так і в БЮТ. Наливайченко не дав дорогу Кміті, по-перше, через політичну підтримку з боку опонентів, а по-друге, через його неоднозначну репутацію в комерційних колах. Андрій Федорович здобув популярність, працюючи в Донецькому обласному управлінні СБУ. Нинішній шеф ДКЗЕД, у числі інших «комісарів Каттані», отримав завдання викрити біло-блакитну мафію. Проте дуже скоро з’ясувалося, що дії слідчо-оперативних груп у справах Колеснікова, Ахметова і Клюєва не були спрямовані на конкретний процесуальний результат, а служили засобом політичного тиску в руках вищого керівництва країни. І все ж методи вирішення питання були досить болісними для «донецьких». За даними «ДТ», Борис Колесніков навіть висловив подив у зв’язку з призначенням Кміти. Проте і в цьому випадку Хорошковському вдалося домогтися свого. Пом’якшувальною обставиною для Андрія Федоровича стало те, що він під час штурму міліцією «резиденції ОЗУ «Люкс» — простіше кажучи, будинку Ахметова — всіляко дистанціювався від цієї операції, і обласне управління СБУ зберегло нейтралітет. Ряд регіоналів, близьких до адміністрації президента, вважають Кміту фаховим і відповідальним керівником. Втім, поки що якихось серйозних змін у методах роботи ДКЗЕД не помітно. Чи будуть вони взагалі? Поки що немає даних, якими бачить Хорошковський структурні зміни в роботі апарату СБУ. Реорганізація ДКЗЕД і виведення з його складу допоміжних управлінь, що відразу зробив новий голова, є реформою формальною, а не по суті.

Необоротність: боротьба з корупцією в державі Януковича

Отож головне питання: де і з чиєю корупцією та економічною злочинністю доведеться боротися СБУ? У керівництві правлячих партій, в уряді, в адміністрації президента — там, де вона квітне, — чи боротьба з корупцією вестиметься у спеціально визначених місцях проти спеціально визначених людей? Ефективність системи боротьби з корупцією СБУ часів Кучми полягала в тому, що головний «замовник» хотів знати, хто без дозволу, грубо кажучи, сміє запускати руку в державну кишеню. Але тепер ці правила гри не діють. Янукович використовує принцип аутсорсингу державної влади, коли її окремі ділянки віддаються на відкуп цілому ряду наближених до нього осіб, і найкращим прикладом такого аутсорсингу є саме СБУ та Хорошковський. Але як у цій павутині груп впливу визначити, хто з них діє в інтересах держави і за санкцією згори, а хто просто «розводить» державу «на понтах»?

Яскравий приклад боротьби нової влади з корупцією демонструє ситуація в Державній митній службі України. 15 травня на колегії ДМСУ перший заступник голови А.Гутник піддав гострій критиці діяльність високопоставлених працівників митниці І.Потлова та О.Дементьєва. Ці панове керували боротьбою з контрабандою в Київській регіональній та у Київській обласних митницях, відповідно. Митниця перебуває під щільним ковпаком СБУ і тісно взаємодіє з підрозділами по боротьбі з контрабандою на митниці. На колегії було порушено питання масового хабарництва у столичних митницях, провалу боротьби з контрабандою, заснування своїх фірм для розмитнення вантажів за заниженими тарифами. Скандал зчинився великий, тим більше що Гутник як ставленик прем’єра М.Азарова є прямим опонентом голови ДМСУ комуніста І.Калетніка. Той призначив Потлова і Дементьєва на високі посади, керуючись давньою історією ділових відносин та спільних інтересів. І очевидно, що ці керівники не пішли б на жодні масштабні дії, не узгодивши їх із Калетніком. За даними «ДТ», результат колегії такі: Калетнік отримав «останнє попередження», Потлова звільнено, Дементьєва переведено на інше місце роботи. Тихо, по-сімейному. А де СБУ? Чому діяльність фірми, умовно кажучи, «Вега» не стала предметом пильного вивчення антикорупційних підрозділів? За даними «ДТ», ця ситуація на митниці не стала навіть предметом оперативно-розшукової справи.

Тим часом скандальне втручання СБУ в процес розподілу частот Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення свідчить, що рішення з проблем, які стосуються інтересів керівника спецслужби — власника телеканалу «Інтер», приймаються оперативно.

Мир! Дружба! ФСБ!

Серед своїх основних пріоритетів у роботі Хорошковський називає контррозвідку. Проте заявлені цілі та реальні дії керівництва СБУ очевидно суперечать одні одним.

19 травня в Одесі відбулася вже друга нарада Хорошковського з главою Федеральної служби безпеки Росії Олександром Бортниковим. Головний відчутний результат цієї наради: СБУ уклала угоду про повернення співробітників ФСБ на територію України в Севастополь. Крім того, за даними «ДТ», як жест доброї волі і для демонстрації нового політичного курсу всю роботу департаменту контррозвідки з питань російських спецслужб в Україні повністю припинено! Замість американського вектора СБУ цілком орієнтується на Москву. І хоча це має значно більш зрозумілий і звичний вигляд, але, з погляду державних інтересів, становить собою такі ж самі абсурд і безглуздя.

Офіцери ФСБ тріумфально повертаються в Севастополь. Ще б пак. Лише три місяці тому п’ятеро працівників ФСБ зі складу групи російських військ у Придністров’ї були заарештовані контррозвідкою СБУ на території України під час операції з вербування офіцера української військової розвідки. Їх узяли на гарячому, і командир групи полковник ФСБ В.Носков перебуває в очікуванні суду в слідчому ізоляторі СБУ.

Безумовно, СБУ і Хорошковський зобов’язані діяти в руслі зовнішньої політики, заявленої керівництвом країни. Безумовно, як каже Валерій Іванович, необхідно відновити «партнерські відносини, які, на жаль, були останнім часом порушені». Однак факти залишаються фактами. Не працівників СБУ впіймали під Курськом, а феесбешників узяли під Одесою. І контррозвідувальний режим в Україні, і так досить м’який до всіх закордонних спецслужб, усе ж не передбачає, що при цьому іноземна спецслужба має можливість вербувати носіїв державних таємниць України. Повернувши працівників ФСБ до Севастополя, Хорошковський, по суті, викинув у кошик багатолітню роботу контррозвідників із протидії найактивнішій іноземній спецслужбі в Україні. Ніхто не проти дружби з Росією, і нехай ФСБ і СБУ теж підтримують якомога лояльніші стосунки, але це повинно мати форму взаємовигідної співпраці. Якщо так просто і так швидко вибачати очевидні факти дуже нахабного вербування наших секретоносіїв, то про який державний суверенітет, про яку контррозвідку і про яку елементарну повагу до СБУ можна говорити? Чи можливе тепер, у разі виникнення вербувальних підходів до іншого працівника українських спеціальних органів, проведення таких самих ефективних контррозвідувальних заходів, як це було під Одесою? Є вагомі сумніви. До речі, на тлі квітучої дружби із ФСБ хотілося б почути й про гарантії безпеки для незаконно захопленого у Придністров’ї співробітника української військової розвідки Руслана Пилипенка, на сім’ю якого має поширюватися державна програма захисту свідків.

Ще кілька показових прикладів. У Росії — багатолітній досвід тісних міждержавних відносин із Індією, також підтримуються партнерські стосунки між спецслужбами, стратегічне партнерство та військово-технічне співробітництво розвинені у найширших формах. Проте контррозвідка Індії час від часу показує росіянам, що вони працюють не в себе вдома. Траплялися і випадки висилки з Індії, і дипломатичні скандали. США, попри якнайтісніші відносини з Ізраїлем, заарештували ізраїльського шпигуна і дали йому великий строк ув’язнення. Можна дружити родинами, можна дружити країнами, економікою, культурою, але єдине, чим «не можна дружити», — це контррозвідниками. Згортання контррозвідувальної активності — не показник дружби з Росією. Це показник крайньої слабкості і зовнішньої політики, і спецслужб України.

«Покращення життя» для держбезпеки

І знову про пріоритети. Валерій Іванович цілком законно пишається, що йому вдалося закласти в проекті держбюджету 40 млн. грн. для відправки підрозділу зі складу групи «Альфа» в Африку на випадок загострення ситуації з діями піратів в Аденській затоці. Для Хорошковського «Альфа» — найзрозуміліша структура в СБУ, оскільки до цього причетні й особисті захоплення: Хорошковський — справжній майстер східних єдиноборств і колекціонує зброю. Проте така висока увага до боротьби з піратами на тлі запущених структурних проблем викликає великий подив.

Адже головна зброя СБУ — не «прослуховування» оперативно-технічного департаменту і не штурмовики «Альфи». Очевидно, що зброя будь-якої спецслужби — це те, як мислить рядовий оперативний працівник. Які умови для підвищення якості та можливостей оперпраці потрібно створити? Що робить для цього Хорошковський? На відміну від екзотичної операції у боротьбі з піратами, ця інформація в СБУ засекречена. Для довідки: початківець-оперативник СБУ може розраховувати на зарплату десь 200—250 доларів на місяць. Зарплата начальника відділу (посада полковника) — від 500 до 700 доларів. Піратам, звісно, про це краще не знати, — засміють. Наскільки ефективно можуть боротися з економічною злочинністю працівники СБУ з такими доходами? Тим паче коли їхні основні противники — служби безпеки найбільших фінансово-промислових груп, які мають потужні політичні зв’язки й контакти, у тому числі серед керівництва СБУ, укомплектовані також колишніми співробітниками «контори», але із зарплатнею вдесятеро вищою та з опервитратами, про які в СБУ навіть не можуть мріяти. Про яку селекцію кадрів у таких умовах можна говорити? По суті, головний пріоритет у роботі СБУ — не оперативник, а численні генерали та їхні можливості вирішувати питання, обслуговувати бізнес і групи впливу.

У СБУ немає внутрішнього аудиту управлінської ефективності. Показниками якості роботи, як і раніше, служать порожні паперові звіти. Хоча кожному працівнику впадає в око, що обгрунтованість багатьох напрямів роботи, наявність безлічі секторів, напрямів та управлінь із великою кількістю начальства, є лише імітацією роботи спецслужби. Доки керівництво не ставить чітких і реалістичних цілей та завдань, не можна ні визначити достатній наряд сил для їх виконання, ні оптимізувати структури, ні проконтролювати ефективність роботи.

За даними «ДТ», програма підготовки співробітників СБУ для нелегальної роботи профінансована у 2006—2009 роках приблизно на 3% від запланованого, що призвело до зриву всіх програм підготовки нелегалів. Можливо, замість відправки в Африку спецназу було б логічніше підготувати кілька грамотних людей для нелегальної агентурної роботи? Звісно, на цьому не можна зробити піару, про це не можна розповісти в інтерв’ю, і керівництво спецслужби несе величезну відповідальність за долю цих офіцерів та за результати їхніх операцій. Але ж це і є справжня оперативна діяльність, становий хребет кожної серйозної спецслужби, яка націлена на добування важливої і таємної інформації.

Найбільш принципово для СБУ — визначення статусу і ролі спецслужби в державній системі. Чітка постановка цілей та завдань. Будь-яка реформа спецслужби приречена на провал, доки соціальне замовлення на її роботу не буде сформульоване керівництвом країни. Інакше який сенс у контррозвідувальному захисті економіки, якщо керівництво країни веде переговори щодо залучення закордонних інвесторів у стратегічні галузі економіки, навіть не провівши консультацій зі спецслужбою? Який сенс у боротьбі зі шпигунством, якщо проти встановлених іноземних розвідників заборонено вести роботу? Який сенс у боротьбі з корупцією, якщо в найвищих міністерських кріслах сидять не просто одіозні особи, а люди з судимостями за рекет, якщо сам президент за копійки приватизує державну резиденцію і цілий заповідник? Коли сильний об’єднується з сильним на однакових правах — це інтеграція. Коли сильний об’єднується зі слабким на невигідних умовах — це поглинання. Не можна побудувати сучасну спецслужбу європейського зразка в державі з азійськими поняттями про політику.

На жаль, керівництво країни далеке від аналізу цілей та завдань спецслужби в сучасних умовах. Янукович продовжує недалекоглядну й пагубну політику Ющенка і ставиться до СБУ як до структури, котра має вирішувати питання не державної, а його особистої політичної безпеки. Безпеки конкретних персон, конкретного бізнесу, конкретної партії та чисто конкретних апетитів.

Нова влада з перших кроків демонструє рішучий намір порушувати закон, хоча дотримання закону — фундамент державної безпеки. І необгрунтовані обшуки на БТРах в Ахметова, і арешт Колеснікова без достатніх, як з’ясувалося, доказів, — усе це наслідок неповаги до закону. Саме систематичне порушення закону як принципу роботи СБУ призвело до прискореного розвалу спецслужби за правління Ющенка. Тепер Янукович наступає на ті ж самі граблі.

У часи президентства Кучми робота СБУ у сфері боротьби з корупцією сягнула високого рівня (інша річ, як Леонід Данилович розпоряджався отриманими даними). Але основою ефективної діяльності було не «прослуховування» і навіть не агентура, — СБУ працювала на основі закону. І навіть явні випадки його порушення всіляко маскувалися й легітимізувалися. Незаконне втручання СБУ в роботу бізнесу, як це було свого часу на Миколаївському глиноземному заводі, ставали предметом якнайсерйознішого розгляду на рівні президента (про що є дуже промовисті записи з архіву Мельниченка). Саме це дозволяло зберігати здорову філософію й давало чіткі моральні орієнтири для особового складу. Тепер СБУ працює як бізнес-підприємство, в якому співробітники і департаменти поділяються вже не за принципом найбільшого внеску в державну безпеку, а за принципом дохідності та фінансової віддачі.

Судячи з усього, боротьбою з корупцією в Україні повинні керувати не так сищики, як царедворці. У цій боротьбі в СБУ можуть бути успіхи, але того масштабу впливу, який був у служби наприкінці дев’яностих, нинішня влада повернути не зможе, оскільки в неї значно більш спрощене розуміння ролі спецслужби.

Що таке державна безпека в нинішніх умовах? Абстракція не з числа пріоритетів для президента й уряду. Приниження значення СБУ як відомства, що відповідає за безпеку країни, свідчить про нерозуміння цього питання теперішніми правителями. Чи може СБУ зараз працювати на запобігання можливим загрозам, пов’язаним із політичною нестабільністю? Ні, бо цю нестабільність багато в чому провокують дії самої влади. Погіршення соціально-економічних умов, різкі й спірні зовнішньополітичні ініціативи, повна розчарованість суспільства у владі, неефективність і загальна корумпованість державного апарату створили в Україні ситуацію, в якій будь-який радикальний сценарій може мати непередбачувані наслідки. А Майдан здасться невинним святом непослуху. Розвал системи держбезпеки в Україні як комплексу рішень, аналізу, структур робить цю владу міцною рівно настільки, наскільки може бути міцним канат під каблуками перевантажених повноваженнями і зобов’язаннями акробатів.