Розмір має значення. Чим менше місто, тим більше в нього проблем

Від недорозвиненості місцевого самоврядування, орієнтації на централізацію влади потерпають усі міста. Але більше — малі. На відміну від великих та середніх, які мають сякі-такі можливості вирішувати питання, формувати бюджет у рамках повноважень, малі міста — залежні від влади, зокрема й районної. Обраними представниками місцевих громад де-факто керують призначені керівники РДА.

— Від роботи міським головою я не отримую задоволення, почуваю себе скутим обмеженнями. Становище влади маленьких містечок — це чиясь змова, — спересердя кинув один із учасників конференції в м. Українці на Київщині.

Владі малих міст не позаздриш. Особливо якщо вона — районного підпорядкування. При такому розкладі мерам уготоване фінансове ярмо від РДА. Зазвичай керівництво району розпоряджається коштами в ручному режимі, керуючись простим принципом: подобається чи не подобається непокірливий мер. Отже, від симпатій чи антипатій районного начальства залежить, чи не пересохне тонесенький фінансовий струмочок, що тече в малі міста, чи не захоче і його перекрити пустотлива чиновницька рука.

Таке становище не влаштовує мерів населених пунктів, об’єднаних в Асоціацію малих міст. Щорічно у липні в Українці відбувається конференція міських і селищних голів. До діалогу залучаються центральні органи влади, депутати, громадські організації. Конференція — це майданчик для вироблення механізмів забезпечення життєдіяльності малих міст, підготовки пропозицій для законодавчих актів та програм із їх підтримки.

На жаль, усі без винятку уряди більше обіцяли мерам і громадам малих міст, ніж робили. Це чітко видно на прикладі останніх років, коли Асоціація малих міст почала працювати на повну силу. Якщо перша конференція малих міст (2006 р.) змогла накреслити лише напрями діяльності, то надалі теми стали глибшими: проблеми і перспективи розвитку малих міст (2007 р.), економічний розвиток малих міст, залучення інвестицій (2008 р.), державно-приватне партнерство як механізм розвитку малих міст (2009 р.). Утім, є й «мінус» — державна політика, яку визначає Закон «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст», на практиці не мала реального наповнення у плані соціально-економічного розвитку і, як наслідок, жодним чином не впливала на них. Мери «випускали пару» й роз’їжджалися...

От хіба що позаздрять стороні, що приймає, — Українці, на прикладі якої видно, що, попри однаково несприятливі умови, ситуація в малих містах різна: в одних виходить більше, в інших — менше. У місцевому виконкомі міськради з липня 2008 р. запроваджено нову методику розгляду
звернень громадян і електронний документообіг. Це дозволило забезпечити сучасний підхід до надання послуг при розгляді звернень. Їх реєстрацію проводять із допомогою автоматизованої системи контролю та організації діловодства Док-Проф, що дозволяє дотримуватися стислих термінів розгляду звернень і контролювати виконання доручень та рішень. Задаючи тон у розвитку малих міст у впровадженні передових технологій, Українка взяла участь у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. 2008 року проект «Місто-модель для малих міст України» став переможцем цього конкурсу.

У день приїзду гостей із різних міст відбулася презентація тутешнього центру муніципальних послуг. Українка — місто районного підпорядкування. Містянам доводилося їздити в райцентр із будь-якого приводу — архітектури і будівництва, екології, БТІ, підприємництва, субсидій. Відкриття «свого» центру муніципальних послуг, що надаватимуться органами місцевого самоврядування, а також створення умов для виїзного прийому районних служб — подія довгоочікувана. Такі центри раніше відкривалися лише у великих містах. Виконком Українки розробив перелік послуг, які можуть надаватися. Люди поінформовані про порядок їх отримання, юридичні підстави, документи, вартість і навіть — можливість оскарження.

Ще одна новація — створено відділ земельних ресурсів — дозволяє уникнути черг, зберегти час тим, хто раніше мусив їздити по цю послугу в райцентр. Цікаво і те, що в кризових умовах у місті введено в експлуатацію 321-квартирний житловий будинок і будуються ще два, вулиці, під’їзди обладнано енергозберігаючими світильниками.

Побачене наочно і почуте під час конференції стало основою для вироблення пропозицій нової програми підтримки розвитку малих міст і, що важливо, практичних механізмів подолання кризових явищ у забезпеченні життєдіяльності населених пунктів. Як висловився один із учасників конференції, «нам не потрібна програма, яка дає «рибу». Потрібна та, що дає «вудку». І мери під час обговорення зробили все, аби цього разу «вудка» виявилася надійнішою.

Прозвучали конкретні пропозиції. Зокрема, має бути чітко закріплений норматив для малих міст у державних цільових та регіональних програмах соціально-економічного розвитку, галузевих і бюджетних програмах (субвенції з держбюджету місцевим бюджетам, стабілізаційний фонд), тобто справедливий розподіл коштів субвенцій на соціально-економічний розвиток територій. Мери — за вдосконалення управління з чітким розмежуванням повноважень органів місцевого самоврядування і виконавчих органів. Вони — за впровадження механізму прямої фінансової підтримки з держбюджету на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування за пріоритетними напрямами використання державних субвенцій для підтримки розвитку малих міст: енергозберігаючі технології в освітленні, забезпечення сучасною технікою для вивезення побутових відходів, відновлення доріг, розробка будівельної та земельної документації.

— Якими мають бути першочергові кроки для підтримки малих міст? — з цим запитанням ми звернулися до голови Асоціації малих міст України, мера Українки Павла Козирєва.

— По-перше, треба терміново прийняти нову програму. Недарма конференція називається «Держава і малі міста. Програма партнерства». Ми, зі свого боку, робимо все можливе, але правильний шлях вирішення проблем — співробітництво з державою. По-друге, ми — за бюджетну й адміністративно-територіальну реформи.

— Якщо все це вирішиться, у малих міст стане менше проблем?

— Проблеми є і будуть. Наприклад, ми боремося за віддалення великої окружної дороги від Українки. Сподіваюся, наші аргументи будуть почуті новою владою: цей проект шкідливий не тільки для нашого міста, а й для держави. Суди з приводу повернення в державну і комунальну власність земель, украдених у громади міста, тривають. З’явилися й нові загрози: перенесення без згоди місцевої громади очисних споруд столиці в Українку, будівництво вантажного порту.

Серйозними питаннями стурбовані й інші міські, селищні голови. За п’ять таких конференцій вони, поширюючи передовий досвід, внесли чимало пропозицій, щоб домогтися самостійності, яку їм нібито гарантує закон про місцеве самоврядування. Доходило і до вироблення певних механізмів такого впливу. Але... з боку владних інститутів зустрічного руху не було. Утім, надії є. У ситуації, що склалася, мерам, які йдуть на місцеві вибори, доводиться бути оптимістами.

У них є спільні проблеми, які відбито в ухваленій резолюції. У ній, зокрема, констатується, що державна політика стосовно розвитку малих міст не має реального наповнення і практично не вплинула на них. Учасники конференції сподіваються, що ситуація зміниться, і тому підтримали перші кроки уряду з підготовки концепції державної програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011—2015 роки, розробленої Міністерством регіонального розвитку та будівництва з урахуванням пропозицій міських голів і рекомендацій Ради Європи.

Чи знайдеться в жорсткій управлінській вертикалі, яка нині вибудовується, місце для здійснення надій представників місцевої влади, яка бореться за більшу самостійність, — питання, на яке дадуть відповідь майбутні події, включно з грядущими виборами до місцевих рад.