РОГИ АГРАРНОГО ДОСТАТКУ

Новий рік у Міністерстві аграрної політики вже традиційно починається із несподіванок. Торік, завітавши у рідну обору, Коза спершу накинулася на «капусту»: поцупила із сейфа заступника держсекретаря кілька десятків тисяч американських доларів. Потому ми цілий рік спостерігали й відчували на собі численні вибрики розбишакуватої тварини. То наставила роги із продовольчим зерном, а згодом — і з хлібом, то потайки намагалася скасувати податкові преференції для селян... І те, що Козяче всевладдя закінчується не першого січня, свійська істота довела днями, зчинивши насамкінець справжній рейвах в аграрному відомстві — ротацію міністра.

11 січня Президент видав кілька указів: за №14 — звільнив Сергія Рижука з посади міністра аграрної політики, а за №17 — всадовив у це крісло Віктора Слауту. «Очко», але нещасливе, — указ №21 — випало на долю вже колишнього губернатора Житомирщини Миколи Рудченка, оскільки його наступником, згідно з президентським рішенням за №22, став екс-міністр Сергій Рижук. Зауважу, для обох — і Рижука, і Слаути — такі переміщення стали своєрідним подарунком на іменини, бо вони Козероги. Щоправда, дехто з елітних аграріїв вважає згадані кадрові перестановки справді Козячим підступом, а точніше — розплатою за хлібну кризу.

Про губернаторство Сергія Рижука вперше заговорили наприкінці жовтня 2003 року. Саме тоді в уряді начебто дійшли висновку про недоцільність існування посади віце-прем’єра з питань АПК. Імовірним наступником Рижука називали Івана Кириленка, який уже тримав міністерські віжки з жовтня 2000 року по весну 2002-го в урядах Ющенка і Кінаха.

Звісно, в одну й ту ж саму воду можна увійти двічі, якщо вона... стояча. Власне, кілька попередників Кириленка умудрялися це робити, але ненадовго. Очевидно, осяйна перспектива втратити посаду «сільського» віце-прем’єр-міністра навряд чи влаштовувала урядовця, і рідна аграрна фракція у Верховній Раді виступила категорично проти її скасування. Прем’єр Віктор Янукович пообіцяв добряче помізкувати над цим, і, зрештою, все залишилося без змін. Було відтерміновано і входини Рижука на рідну Житомирщину в іпостасі голови облдержадміністрації.

Якщо вважати, слідом за Сергієм Миколайовичем, роки роботи у столиці трампліном для його нинішнього призначення, то цей стрибок трохи запізнілий. Однак незаперечно, що аграрна Житомирська область надбала кваліфікованого спеца, який намагатиметься вкоренити на землях поліщуків призабуті традиційні льон, хміль, ріпак і скотарство. Прощаючись із підлеглими, Сергій Рижук запрошував усіх не лише на гриби і рибу, чим багатий ввірений йому Президентом край, а й до тісної співпраці.

Натяк недвозначний. Стосується він передовсім Рижукових колег-земляків — заступників міністра. Наразі вони губляться у роздумах: «всидять» у європеїзованих кабінетах чи, можливо, слідом за шефом треба хутчіш податися на висілки?! Не виключаю, що новостворені тандем або тріада однодумців, але вже на Житомирщині, зможуть у всій повноті проявити свій агрономічний, організаційно-кадровий потенціал. Усерйоз перейнятися подальшою власною долею їх змушує і поступова окупація центрального аграрного відомства «донецькими». Хоча, судячи з першого спічу Віктора Слаути (теж донеччанина) у ролі аграрного міністра, він не має наміру вихоплювати шаблюку з піхв і стинати голови, водночас новопризначений дав зрозуміти, що ті, хто крокуватиме «не в ногу», самі зійдуть із дистанції. Ось лишень на хиткому аграрному місткові така «одностайність» може спричинити руйнацію.

Утім, Віктору Слауті не звикати до стройової. Відтоді, як «вышел в степь донецкую парень молодой», збігло чимало років. За плечима 52-літнього Віктора Андрійовича — робота головним агрономом, головою колгоспу, секретарювання у райкомі партії і головування у райвиконкомі, посади заступника голови АПК Донецької області, завідувача аграрним відділом обкому партії, першого заступника голови облвиконкому, заступника голови облдержадміністрації, генерального директора «Елеваторзернопрому», голови філії ДАК «Хліб України». Останні п’ять років до обрання депутатом Верховної Ради — заступник голови облдержадміністрації з питань АПК. Кандидат економічних наук.

Сказати, що Донеччина за Слаути хапала зірки з аграрного небосхилу, було б перебільшенням. Траплялися і злети, і падіння: і цифрові, і гривневі. Але вони слугують лише тлом, коли йдеться про парламентсько-урядову коаліцію, де вибір претендента обмежується квотним приписом і міністра аграрної політики делегує фракція АПУ. Важливо не вхопити керівну ґирлигу, а й знати, з яких частин складається жезл пастуха і для чого вони слугують: брак, барнак, брейцара і держак.

Те, що новому міністрові аграрної політики цьогоріч доведеться нелегко, прорікає титульна особа 2004 року — Мавпа. Хитромудра й марнославна, вона пантруватиме лише власні інтереси і вигоду. Віктору Андрійовичу ж накреслено перейматися клопотами суспільства, передусім забезпечити населення хлібом за якомога нижчими цінами. Я вже не кажу про інший здоровий харч, від якого прямо пропорційно залежить рівень IQ українців. Труднощів не уникнути, бо селяни засіяли озимими на зерно 6,739 млн. гектарів із запланованих 8,3, тобто 84,5%. Свої зобов’язання не виконали аграрії 19 областей. Дай Боже, аби й ця площа вціліла до обмолоту. Та й у тваринництві зимівля прорідить поголів’я.

Тому перший рік ґаздування Віктора Слаути на посаді міністра навряд чи видасться надто щасливим. Можливо, 2005-й — рік Півня? Хоробрий і хазяйновитий, він пірне у гущавину подій, крильми, шпорами й розкотистим кукуріканням боронитиме честь і цноту курячого царства. А може, 2006-й?!

Із цього приводу згадалася бувальщина. У колгоспі переобрали нового голову. Розруха, злидні... Сів він у кабінеті, відчинив сейф, а там — три пронумерованих конверти. Відкрив першого, читає: перший рік «вали» все на попередника. Минув рік, а змін ніяких. На звітно-виборних зборах колгоспники напосідають на керівника, критикують. Відбувся тим, що звинуватив у всьому попередника. Минув другий рік, а показники ще гірші. Згадав про сейф, витяг другого конверта, розпечатав: списуй усе на молодість! Так і зробив — утримався на посаді. Третій термін ледве добув. Напередодні звітно-виборних кинувся до рятівної останньої цидулки і наткнувся на «пораду»: готуй три конверти... Поки що з аграрного рогу сипляться лише кадрові «метелики». А так хочеться потонути у достатках!