Підтримати
Валерій ГЕЄЦЬ, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України:
— Що стосується програми як такої, то вона в цілому відповідає вимогам часу, має достатньо системну побудову і дає відповіді на цілий ряд визначальних проблемних питань, які сьогодні на часі.
Як відомо, ключове питання — це стабілізація державних фінансів і фінансової системи взагалі. Вона вимагає взаємопов’язаності, в першу чергу, фіскального та монетарного секторів. Та оскільки до програми не додано відповідних розрахунків, документ видається дещо декларативним, а тому зобов’язує до деталізованих розрахунків сценарного підходу. Тобто ми можемо говорити, що наголос зроблено правильно, але постає цілий ряд додаткових питань, які все ще потребують адекватних відповідей, а вони не є до кінця зрозумілими, оскільки зобов’язання держави є надмірними. Особливо це важливо тому, що в світі, на моє переконання, вже почалася друга хвиля кризи. Це, відповідно, може знову призвести до скорочення попиту та цін на продукцію металургійної промисловості. І також негативно впливатиме на динаміку вітчизняної економіки, яка надмірно залежить від стану експортного сектору, а відповідно, бюджетних надходжень.
Зараз під головуванням прем’єр-міністра створено робочу групу, завданням якої є розробка конкретних механізмів реалізації програми. Однак ця робоча група, як і уряд загалом, опинилися в певній системі політичних суперечностей. Маю на увазі не суперечності між окремими партіями чи блоками, а тільки політичні суперечності, які вплинули й на зміст самої програми. Що мається на увазі?
У документі задекларовано досить амбітні соціальні цілі, реалізувати які в короткостроковій, та навіть в середньостроковій, перспективі буде дуже непросто. Більше того, спочатку доведеться піти на серйозні обмеження, особливо в бюджетній сфері, адже соціальні зобов’язання держави, згідно з діючою законодавчою базою, є надмірними. Це не тільки моя точка зору, але й багатьох авторитетних вітчизняних та міжнародних експертів.
І перед урядом, і перед парламентською коаліцією постає непросте завдання — провести ревізію цих зобов’язань, без чого буде неможливою фінансова стабілізація. Тут можна послатися на досвід багатьох країн. Приміром, в Угорщині перед реалізацією відповідної програми фінансової стабілізації було чітко скоординовано дії не тільки між місцевими урядом, центральним банком та парламентом, але й з європейськими структурами, МВФ та Світовим банком.
Зрозуміло, що перед нами стоїть аналогічне завдання, вирішення якого потребуватиме абсолютної підтримки в парламенті та зрозумілих дій з боку опозиції, оскільки на порядку денному стоїть майбутнє України.
Є ще дуже важливий аспект і в питаннях регуляторної реформи. Як я вже зазначав, продовжувати роздавати нові соціальні обіцянки доволі небезпечно, однак натомість можна, і навіть необхідно, пропонувати і реалізовувати інші рішення. Наприклад, сьогодні більш як 40% працездатного населення не задоволена і не хоче працювати в приватному секторі. Одна з причин такого невдоволення — система найму та звільнення з роботи, що не відповідає інтересам людей. Тобто має бути відпрацьований відповідний комплекс регуляторних дій. Але є ще одне дуже важливе питання. Це те, як людина опановує стан справ у сфері своєї професійної діяльності, та як працюють соціальні ліфти. Як вони рухають людину між окремими соціальними рівнями. Це питання слід вирішувати негайно, тому що обмеження в соціальній сфері є неминучими. Крім того, для їх послаблення необхідна бюджетна компенсація за рахунок тих, хто уникає податків та має надмірні доходи та монопольний контроль, що дозволяє утримувати надприбутки.
До цих питань необхідно повернутися в деталях, тим більше що це допоможе вирішити суперечності між соціальними зобов’язаннями держави і механізмами, які формують задоволення людини власним соціальним статусом.
Завдання подальшого розширення приватизації та скорочення частки державної власності до 25—30% вступає в суперечність із настроями населення, майже 65% якого негативно відноситься до великої приватизації. Це створює нестабільне політичне тло для майбутніх виборів. Тож якщо справді є такі наміри, треба докорінно міняти підходи до приватизації, особливо в частині убезпечення від монопольного контролю власності, транспарентності самої приватизації.
Земельну реформу, як і адміністративно-територіальну, в документі фактично пропустили, хоча й зроблені окремі правильні наголоси. Декларується необхідність впровадження ринку землі — це абсолютно правильно, це треба робити якомога швидше. Але при цьому конче необхідно вирішити питання дозвільної системи: кому можна продавати, як цією землею має розпоряджатися власник, та як вона має використовуватися.
Регіональна реформа, яка закладена в програмі, має бути доповнена комплексною адміністративно-територіальною, інакше вона повноцінно не запрацює. Про це досягнуто згоди під час неодноразових дискусій, але через високу соціальну чутливість адміністративно-територіальну реформу зробити швидко не вдасться, оскільки її засади фактично не готові. Тому відповідним інституціям, в тому числі Національній академії наук, доцільно визначити терміни та дати доручення напрацювати необхідні заходи. Тоді регіональна реформа отримала б базу, на якій можна серйозно просуватися вперед.
Леонід РУБАНЕНКО, президент «Спілки податкових консультантів України»:
— На цей час складається дуже цікава ситуація з економічними реформами, і насамперед у сфері податків. Маючи величезний потенціал, нова влада витратила вже майже сто днів на розробку цих реформ. Добре це чи погано?..
До речі, приклад надто швидкої роботи над законодавчим актом з питань оподаткування вже є — це доля законопроекту №6337. Проголосований він був 20 травня ц. р., але принаймні станом на 3 червня його ще не оприлюднено. Чому? Тому що дуже суперечливі норми для бізнесу було закладено до нього. Точніше сказати не можна, бо немає документа як такого, і зрозуміти, які пропозиції враховано під час другого читання, а які — ні, поки що неможливо.
Інший приклад — організація роботи над проектом Податкового кодексу. Маємо, врешті-решт, політичну волю для його ухвалення найближчим часом, відповідно побудовано й роботу над ним.
Міністерство фінансів точно вирішило зробити свою роботу якісно. Я не є захисником чиновників цієї держави, та коли подивився на жінок, які працюють майже цілодобово, витримуючи тиск керівництва і вимоги представників бізнесу, розмірковуючи над кожним рядком проекту кодексу, то не хочу розуміти тих «розумників», які звикли критикувати «взагалі», і зараз намагаються розповідати про «кулуарну роботу» над цим проектом.
Насправді є поки що єдиний офіційний документ від Мінфіну у вигляді презентації під назвою «Реформа податкової системи України в контексті підготовки проекту Податкового кодексу України», який можна аналізувати. Решта — робоча ситуація.
У цьому документі є позитивні речі. Це передусім наближення податкового обліку до бухгалтерського, запровадження інвестиційно-інноваційного кредиту, перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва — праці та капіталу — на споживання, ресурсні й екологічні платежі, ще багато пропозицій, які бізнес сприйме як корисні.
Однак у цьому матеріалі є економічно необгрунтовані пропозиції, що не мають, на думку спеціалістів, права на життя в кодексі. Наприклад, у розділі податку на прибуток пропонується виключати витрати на придбання товарів, робіт, послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок, із складу витрат платника податку; у розділі податку з доходів фізичних осіб хочуть запровадити сплату авансових платежів самозайнятими особами від очікуваного доходу (прибутку), та ще й не нижче платежів попереднього періоду; в напрямі вдосконалення адміністрування податків і зборів пропонують посилити майнову відповідальність платників податків за погашення податкової заборгованості, у тому числі за рахунок звернення на майно засновників, незалежно від організаційно-правової форми господарюючих суб’єктів. І цей перелік, на жаль, не є вичерпним.
Якщо коротко підсумувати вплив таких норм на розвиток економіки країни, то це повна руйнація легального бізнесу в державі Україна. Але йдеться, начебто, не про такі явища, а навпаки.
Цьому можна протиставити лише переконливі аргументи, чим зараз методично займаються багато представників бізнесу, які ще не втратили надії перебудувати не просто законодавчі норми, а ставлення суспільства до бізнесу.
Ми зараз шукаємо нові підстави для розуміння всіма того, що має бути запроваджена рівна відповідальність як платника податків, так і представника контролюючого органу за порушення в процесі нарахування і сплати податків і зборів. Але в проектах поки що головний, він же єдиний ворог — платник податків.
Ми часто є свідками такої картини: податковий міліціонер або прокурор, який їздить на роботу на власному новому шикарному «мерседесі», щось розповідає повчальне про недоплату податків підприємцю, в якого корейський «туксон» уже скоро розвалиться на ходу. Допоки суспільство, а ще більше влада будуть заплющувати на таке очі?
Я глибоко переконаний, що норма, згідно з якою посадова особа платника податків притягатиметься за порушення податкового законодавства не до кримінальної відповідальності, а до економічної, і полегшить умови ведення бізнесу, і збільшить надходження до бюджету. І така норма в проекті кодексу в 2007 році була прописана, а чи побачимо ми її зараз — питання.
Досить багато зауважень у бізнесу до процедур адміністрування податків, і ми ще сподіваємося на спільну роботу в цьому напрямі з представниками і Мінфіну, і ДПАУ.
Є й принципові речі, наприклад, забезпечення збереження права на складання консолідованої податкової звітності при оподаткуванні платників податків, що мають філії; вирішення долі вексельної форми розрахунків при розмитненні товарів, які ввозять виробники для власних потреб; протидія протягуванню таких суперечливих механізмів адміністрування, як позбавлення платників ПДВ права на складання податкових накладних, тощо. Стосовно всіх цих норм бізнес має свою позицію і буде за неї боротися.
Є також досить нові теми для визначення в податковому законодавстві. Їх підкинуло життя та ретельне вивчення бізнесом Господарського і Цивільного кодексів. Йдеться насамперед про необхідність чіткого визначення в податковому законодавстві операцій з управління активами, продажу прав на використання вигод від скорочення викидів парникових газів, оподаткування операцій з примусового продажу майна боржників, адміністрування податків під час реорганізації підприємств. Ці, а також інші конкретні питання фахівці від бізнесу вже висвітлили в співпраці з фахівцями Мінфіну та ДПАУ, і залишається чекати відповідної реакції у вигляді статей Податкового кодексу.
Одне обов’язково хотілося б підкреслити: наступного тижня на сайті Міністерства фінансів буде оприлюднений проект Податкового кодексу. Це буде відображення позицій фахівців від виконавчої влади, але саме цей документ треба найретельніше вивчити та опрацювати бізнесу, його фахівцям з наданням своїх конкретних зауважень і пропозицій, з обгрунтуванням та у визначений термін. Кінцевий результат залежатиме передусім від нас, а також, звичайно, від народних депутатів, з якими бізнесу також необхідно працювати фахово та своєчасно.
Сергій ОСАВОЛЮК, заступник керівника проекту IFC «Інвестиційний клімат»:
— Представники проекту IFC «Інвестиційний клімат» цілком згодні з тим, що поліпшення ділового середовища, ліквідація непотрібних регуляторних процедур, що визначено головною метою реформи, — ключові для поліпшення інвестиційного клімату загалом, а відповідно, — для розвитку підприємництва, і відтак — для залучення інвестицій.
Ми, безумовно, підтримуємо напрями і завдання, визначені Програмою, оскільки більшість їх лежать у руслі тих пропозицій, які ми подавали уряду України протягом уже багатьох років: це й зменшення кількості ліцензій та дозволів, і ліквідація дублювання функцій органів державного контролю, і реформа технічного регулювання.
Більше того: спільно зі Світовим банком ми давали свої коментарі до програми, і більшість наших коментарів було взято до уваги.
Тому той факт, що ці пропозиції нарешті враховано в офіційному документі, причому із зазначенням конкретних норм законодавства, які треба змінити, і з зазначенням конкретних термінів, — ми однозначно вітаємо.
Крім того, ми пропонуємо приділити більше уваги імплементації вже прийнятих рішень — наприклад, практичному застосуванню принципу «мовчазної згоди», недавно введеного в Закон «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності». Нагадаємо, цей принцип передбачає можливість для бізнесу здійснювати свою діяльність без необхідних дозволів, якщо ці дозволи не були видані державними органами у встановлений законом термін.
Запропонована програма — досить радикальна, і, якщо уряду і президентові вдасться реалізувати все задумане, результатом стане значне поліпшення інвестиційного клімату в країні.
Ми вважаємо, що можливість реалізації Програми висока, оскільки уряд, фактично, розпочав роботу над реформами, запропонованими в цьому розділі Стратегії, ще до її появи і на даний момент уже має конкретні напрацювання.
Contra spem spero. Реформи Януковича:
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google