Промисловість бореться з монополістом. На чиєму боці уряд?

З 1 травня 2007 року ЗАТ «Укргаз-Енерго» мало намір підвищити ціни на газ, з огляду на додаткові 20 грн. за тисячу кубометрів. Ці гроші — плата за зберігання тисячі кубометрів природного газу в підземних сховищах газу (ПСГ). Майже всім підприємствам, що купують газ у ЗАТ «Укргаз-Енерго», розіслали додатки до чинних договорів з урахуванням згаданої зміни.

Проте Федерація металургів України (ФМУ) у зв’язку з цим звернулася до уряду й Антимонопольного комітету із проханням терміново вжити заходів, аби не допустити зростання цін і тарифів на зберігання газу й послуги газового монополіста («Укргаз-Енерго») до кінця 2007 року. При цьому, стверджують у ФМУ, у чинних договорах уже закладено як ціну газу, так і безпосередні витрати ЗАТ «Укргаз-Енерго» у розмірі 51,5 грн. за тисячу кубометрів. І цей рівень було узгоджено з Мінекономіки. Про предмет суперечки й її можливі наслідки кореспондент «Дзеркала тижня» говорив з головою ради директорів корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» Сергієм Тарутою.

— Насправді ця ситуація нагадує історію зразка 1996 року, коли газові компанії намагалися змусити промислові підприємства оплатити свої витрати на зберігання газу в ПСГ тоді ще «Укргазпрому».

— Це проблема не тільки наших підприємств. Це проблема всієї економіки України, коли витрати на транзит і зберігання газу перекладають на плечі всієї промисловості, а врешті-решт — й кожного платника податків. У цій ситуації мені зрозуміла позиція колишнього глави НАК «Нафтогаз України» пана Шелудченка, який пішов із НАК, але не погодився з волюнтаристичним підвищенням вартості послуг монопольної газової організації, якою є ЗАТ «Укргаз-Енерго».

На жаль, на сьогодні Кабінет міністрів України цю ситуацію взагалі не розглядає. Ми погодилися б із будь-яким рішенням уряду, але це має бути саме його рішення, а не примха монопольного газового постачальника, на захист якого практично стали й Антимонопольний комітет України, і Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ). На думку останньої, рішення ЗАТ «Укргаз-Енерго» про підвищення вартості зберігання газу й включення цього тарифу в загальну ціну газу — це проблема відносин виключно суб’єктів господарювання. Виходить, що спочатку створили газового монополіста, а потім кажуть нам: розбирайтеся між собою.

Насправді це великий попуск. (Таким же попуском є й те, що Юрій Бойко керує Мініс­терством палива й енергетики України, й опосередковано керує газовим монополістом.) У цій ситуації ми змушені будемо зменшити базу, що оподатковується, і це, природно, вплине на загальний дохід бюджету.

— Певне, тому що ми послідовно обстоюємо свою позицію, й наші опоненти знають про це. До слова, позавчора суд у Дніпропетровську ухвалив рішення про припинення рішення ЗАТ «Укргаз-Енерго» щодо обмеження постачання газу одному з підприємств (у Дніпро­дзержинську) нашої групи до вирішення питання по суті. Крім того, ми звернулися в суди Києва з тим, щоб призупинити дію, скажемо так, побажань «Укргаз-Енерго» з підвищення вартості зберігання газу в ПСГ.

Це питання принципове. Його вирішення лежить не тільки в економічній площині, але й у політичній. Річ у тому, що створюється прецедент, який згодом може спровокувати ланцюгову реакцію при кожному бажанні газового монополіста підвищувати ціни на свої товари й послуги.

— Думаю, це поки що припущення, оскільки я не бачу основ для таких тверджень. Казати про підвищення ціни на 100—200 доларів, навряд чи варто, адже воно буде смертю для будь-якого уряду й економіки країни, тому що насамперед торкнеться найбільш уразливих підприємств.

— На жаль, на сьогодні в договорах із ЗАТ «Укргаз-Енерго» передбачено можливість односторонньої зміни умов постачання й збереження газу. У договорах не прописані обопільні жорст­кі зобов’язання сторін на певний період, скажімо, на рік. Іншими словами, на сьогодні монопольний постачальник газу запропонував такі умови договору, які вважав для себе комфортними й вигідними. Своїм клієнтам він не залишив у договірному процесі жодних шансів. Держава дистанціювалася від цього процесу, не урегулювавши вимоги, які мають ставитися до монополіста. Він же залишив для себе великий люфт для подальшої цінової експансії.

— У судовому порядку ми намагаємося відстояти свої інтереси. І цей процес уже підтримують багато підприємств. Вони згодні з тим, що треба виробити спільну позицію й діяти спільно, напрацьовувати загальні правила протидії газовому монополістові.