Про вибірковий гуманізм і надзвичайні обставини

За даними експертів ООН, шкода, завдана стихійним лихом у західних областях України 23—27 липня, оцінюється в 650—870 мільйонів доларів. Кабмін України, серед інших заходів, які вживаються для надання допомоги постраждалим, оголосив про залучення благодійної та спонсорської допомоги від організацій, підприємств і приватних осіб. Для цих цілей Держказначейство відкрило для Міністерства праці та соціальної політики недержавний рахунок. Кожен громадянин України може також перерахувати 10 гривень, зателефонувавши за номером благодійної лінії чи відправивши sms. Причому, як стверджує заступник міністра транспорту та зв’язку, директор Держдепартаменту зв’язку Олег Проживальський, ці кошти буде перераховано постраждалим без будь-яких податкових відрахувань.

На офіційному сайті Мінсоцполітики періодично оновлюється інформація про надходження на благодійний рахунок. Оприлюднюються і списки благодійників. Так, станом на кінець дня 7 серпня було перераховано вже 8 млн. 112 тис. гривень, а на гарячі лінії телефонного зв’язку надійшло більш ніж 215 тис. дзвінків і відправлено 151 тис. sms. У списку благодійників на 5 серпня значилося 344 фізичні особи та 495 підприємств, організацій і установ. Серед останніх є колективи дитячих садків і навіть дитячого будинку-інтернату.

Людські риси, як відомо, найяскравіше виявляються в надзвичайних обставинах. Тоді краще видно й тих, хто справді готовий допомогти, а не просто говорити про це; і тих, хто залишається байдужим; і тих, хто не від того, аби якимось чином розжитися на чужій біді.

Словосполучення «громадянське суспільство» вимовляють в Україні дуже часто й на різних рівнях. Як здається, це поняття нерозривно пов’язане зі словом «гуманізм». Основним же осередком громадянського суспільства, яке ми прагнемо побудувати, є громадські організації. Їх сьогодні в Україні тисячі, проте в списку благодійників, вивішеному на сайті Мінсоцполітики, їх чомусь можна на пальцях перелічити. «ДТ» вирішило подивитися, як саме деякі із цих осередків показали себе в над­звичайних обставинах.

Згідно з повідомленнями у ЗМІ, Спілка молоді регіонів України відправила мікроавтобус із медикаментами на суму понад 300 тис. грн. для постраждалих від повені, а також автобус із 40 активістами СМРУ-волонтерами. Демократична спілка студентів «Студентська платформа» закликала молодіжні й студентські організації підтримати студентів і школярів у зоні стихійного лиха — речами, грошима, одягом, волонтерською роботою на місцях.

Донецький міський благодійний фонд «Доброта» допомоги постраждалим як організація не надавав. Проте це робили окремі його співробітники.

— МБФ «Карітас України», який є офіційною організацією Української греко-католицької церкви, допомогу надавав і збирається це робити, — розповів Анатолій Ко­зак. — Ми оголосили збирання коштів. Після надходження достатніх сум перша фаза нашої діяльності полягатиме у формуванні й відправленні наборів для постраждалих (харчі, необхідні медикаменти, постільна білизна тощо). У другій фазі подивимося, наскільки ефективною виявиться допомога держави протягом трьох місяців. Після цього маємо намір допомагати будувати оселі для бенефіціаріїв. Наша допомога поширилася на Тернопільську, Вінницьку, Івано-Франків­ську та Чернівецьку області.

В генеральному штабі Ук­раїнського реєстрового козацтва (яке, до речі, згідно з телефонним довідником, має офіс на вул. Малій Житомирській, що, напевно, обходиться дуже недешево) спочатку спробували перекинути незручне запитання на інші телефони. Зрештою все ж таки відповіли, що, з огляду на розмір зар­плат, вони могли б перерахувати на адресу постраждалих хіба що гривень десять. Як здається, ця ідея в голові співробітників остаточно поки що не оформилася.

В генеральній канцелярії Українського козацтва (офіс на вул. Грушевського) відповіли:

— Звичайно, ми допомагаємо. Наприклад, у Могилеві-Подільському Вінницької області постраждав наш отаман. Ми тепер збираємо гроші, щоб відвезти їх йому особисто. У тих областях, де є представництва нашої організації, також збирають гроші й особисто передають постраждалим козакам.

— Тобто ви допомагаєте лише своїм?

— Так. Звісно.

В Дитячому фонді України (офіс на Хрещатику) єдина співробітниця, яка виявилася на робочому місці, на запитання, чи надавали вони якусь допомогу, обурено відповіла:

— У нас громадська організація. Ми працюємо на добровільних засадах.

— Без зарплати?

— Майже. Якщо нам вдається зібрати гроші, то ми допомагаємо. Але дітям-сиротам.

Звичайно, це лише окремі випадки. Хоча й досить наочні. Додамо лише, що сама по собі цифра 8 млн. 112 тис. грн., зібрана трохи більше, ніж за тиждень, видається досить переконливою. Якщо не порівнювати її, наприклад, із сумою коштів, зібраних менше ніж за тиждень наприкінці 2006 року МБФ «Україна 3000», який очолює дружина президента України. Тоді, після телемарафону, що транслювався 12 українськими телеканалами, на будівництво «Дитячої лікарні майбутнього» було перераховано близько 242 млн. грн. На якому етапі розвитку перебуває даний проект, ЗМІ останнім часом озвучували мало.

До речі, на сайті МБФ «Україна 3000» є повідомлення за 29 липня про те, що фонд «надав допомогу постраждалим від наслідків стихії в західних областях, перерахувавши на офіційно анонсовані рахунки допомогу в сумі 30 тисяч гривень: по 10 тисяч кожній з областей — Івано-Франківській, Чернівецькій і Львівській». Проте станом на 5 серпня в повному (як стверджує прес-служба Мінсоцполітики) списку благодійників МБФ «Україна 3000» не значиться. Запитати, чому гроші йдуть так довго, не було в кого — колектив фонду дружно пішов у відпустку...