Про сміттєзбирачів, аутсайдерів та інших...

Головною інтригою у місцевому політикумі залишаються стосунки двох ще вчора союзників, а сьогодні відвертих конкурентів, серйозних гравців на політичній шахівниці Кіровоградщини — обласних організацій партій Народний союз «Наша Україна» та Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Першу, як відомо, очолює нинішній голова облдержадміністрації Едуард Зейналов (про його відставку останнім часом ходило багато чуток, але він залишився на посаді), партійний загін відставного прем’єр-міністра — колишній перший заступник міністра з надзвичайних ситуацій Валерій Кальченко.

Обмінялися компліментами?

Власне, на Кіровоградщині ці дві політичні сили справжніми союзниками ніколи й не були: існувала певна співпраця минулої весни, під час активних кадрових призначень, але навіть тоді Валерій Кальченко, який свого часу очолював виборчий штаб кандидата у президенти Віктора Ющенка, всіляко підкреслював, що, незалежно від форми блокування на всеукраїнському рівні, в Кіровоградській області «Батьківщина» та НСНУ йтимуть на вибори окремо (до речі, в районах право цього вибору залишалося за керівниками місцевих осередків).

Обласні конференції цих партій, проведені напередодні з’їздів, засвідчили декларативно переможний настрій у їхніх рядах. І ті, й інші констатували зростання кількості однопартійців, хоча цифри тут трохи несумірні: якщо «Батьківщина» говорить про майже 27 тисяч членів партії (Кіровоградська організація найчисельніша серед обласних загонів прихильників леді Ю), то НСНУ може похвалитися вісьмома тисячами багнетів. Щодо структурованості цих політичних сил, то тут не все однозначно. Розгалуженості осередків «Батьківщини» народносоюзівці можуть протиставити свою більшу присутність у владі, а отже, можливість використовувати відповідні ресурси. Журналістам добре запам’яталося, як ще на першій конференції НСНУ заступник голови ради обласної організації партії Анатолій Ревенко публічно давав рекомендації делегатам щодо того, як краще організовувати роботу на місцях. Тоді він зауважив, що попередня влада не панькалася з бізнесом, отож і ви, мовляв, гав не ловіть — зберіть фермерів, підприємців, хай скинуться по сто гривень — і матимете чудовий офіс... Такі тенденції, очевидно, посилюватимуться.

На обласній конференції «Батьківщини» йшлося про те, що рейтинг НСНУ за останніх півроку упав із позахмарних майже 45 відсотків до 13, а їхній, навпаки, зріс — із 13 до 20. І хоча жодна публічна оцінка не прозвучала, однак прагнення бачити НСНУ аутсайдером майбутніх парламентських перегонів відчувалося. Опоненти не залишилися в боргу: заступник голови обласної організації Віктор Шмідт із властивою йому категоричністю заявив, що їхня партія ніколи не буде сміттєзбирачем, як інші, явно натякаючи на «Батьківщину», куди останнім часом потяглися люди з небездоганним минулим та із сумнівно нажитими солідними статками. На жаль, Валерій Кальченко, очевидно з огляду на свої давні номенклатурні зв’язки чи наївну віру, що людина на посаді, хай і з негативним авторитетом, буде корисною для партії, відмовити їм не міг. Правда, найодіознішому з неофітів — колишньому заступникові міського голови Вадиму Волканову, який звинувачувався у фальсифікації виборів під час першого туру і який тривалий час, аж до появи закону про недоторканність депутатів місцевих рад, був відсутній у Кіровограді, Кальченко таки відмовив.

І все ж обидві партії взяли активну участь у відзначенні річниці помаранчевої революції у Кіровограді. Правда, воно мало скидалося на торішнє виявлення доброї волі людей, а було схоже на добре організований захід.

Регіонали внутрішні землетруси переживають успішно

Досить гнучку позицію серед опозиційних політичних сил займає обласна організація Партії регіонів. Заступник її голови, досвідчений управлінець, депутат обласної ради Микола Ковальчук неодноразово виступав із примирливими, конструктивними ініціативами. Наприклад, на одній із сесій обласної ради він, у формі депутатського запиту, запропонував створити на рівні регіону координаційну раду представників влади і опозиції, науково-технічну раду для виведення області з економічної кризи, ще ряд об’єднань. Він також пропонував голові облдержадміністрації Едуарду Зейналову призупинити своє головування в обласній організації НСНУ. І, хоча все це залишається на рівні побажань, однак створює певний імідж.

Кіровоградська організація Партії регіонів нещодавно пережила легкий землетрус — із її рядів виключено кіровоградського міського голову Миколу Чигрина, його заступника Віктора Кухаренка та активіста Олександра Макієнка. Дехто пояснює це гіпотетичною тіснявою у майбутніх партійних списках, але тут, здається, відіграло свою роль і те, що міський голова останнім часом катастрофічно втрачав свій авторитет. Про Олександра Макієнка, який побував у багатьох, часто ідеологічно діаметрально протилежних партіях, граючи там, м’яко кажучи, не завжди найморальнішу роль, можна розповідати багато і барвисто. Він, до речі, продовжує вважати себе головою міської організації ПР. Останнє слово у цьому конфлікті кіровоградські регіонали залишили за центральним правлінням партії. А воно відреагувало по-своєму: і ось головою обласної організації ПР віднедавна став великий бізнесмен, відомий любитель і колекціонер живопису Олександр Табалов, а його перший заступник — Микола Ковальчук. Із властивою йому дипломатичністю він уже встиг публічно заявити про свої майже ідеальні стосунки з новим головою.

«Союз» із комуністами ділить Росію, а з рухівцями... Чорновола

Решта опозиціонерів — наприклад обласна організація партії «Союз», примітна тільки тим, що її очолив колишній головний трудовик, екс-голова облдержадміністрації Василь Компанієць, — обмежується констатацією справ (а вони досить плачевні) у місті, збором дитячих книжечок для вихованців дитбудинків, декларативним відстоюванням російської мови, публічними розмірковуваннями про сумісність приватизації (у варіанті нашої країни) та справедливості. Можливо, «Союз» трохи привернув увагу громадськості недавно оприлюдненим екологічним проектом. І все ж найбільше здивувало протистояння з комуністами. Провівши спільний мітинг, кожен із них поспішив публічно відхреститися іншого, мабуть розуміючи, що претендують на один електорат (гасло «Союзу» «З нами Бог і Росія!» у цьому плані надзвичайно промовисте) і поділити його буде нелегко.

І якщо тут усе більш-менш зрозуміло, то ініціатива союзівців поставити у Кіровограді пам’ятник В’ячеславу Чорноволу (повертаючись саме з нашого міста до Києва, він загинув), враховуючи їхню вищезгадану ідеологічну орієнтацію, має досить дивний вигляд. Зрозуміло, така ініціатива викликала праведний гнів рухівців та інших небайдужих до цієї справи людей. Створено, практично, два оргкомітети, а якому з них вдасться довершити справу, і чи вдасться взагалі (про встановлення такого пам’ятника говорять уже не один рік) — покаже час.

Уперше за останніх кілька місяців стало чутно про СДПУ(о): її обласна організація ініціювала проведення референдуму з приводу вступу України до НАТО. Як бачимо, опозиція дедалі більше намагається подати себе як проросійські сили, очевидно, сподіваючись на відповідні настрої суспільства. У нашій області яскраво вираженої прихильності до північного сусіда не спостерігається, тож навряд чи завдяки цьому вона тут може розраховувати на успіх.

А кіт ковбаску уминає...

У стилі СДПУ(о), посилаючись лише на публічні висловлювання свого лідера — голови Верховної Ради Володимира Литвина, позиціює себе і осередок Народної партії. Заступник голови її обласної організації Віктор Рєзнік, наголосивши на виключній поміркованості і партії, і її керівника, висловив дуже оптимістичні сподівання щодо майбутнього НП. За певними (очевидно, внутріпартійними) соціологічними даними, зазначив Віктор Віталійович, на Кіровоградщині партія має удвічі вищий, ніж по Україні, рейтинг — у межах 8—9 відсотків, а в деяких районах — ще вищий. Присутність на чільних посадах старих кучмівських кадрів він не вважає проблемою для партії — навпаки, багато їх, мовляв, володіють неабияким досвідом і авторитетом.

Голова обласної організації НП Юрій Литвин, заявивши про створення виборчого Народного блоку Володимира Литвина, назвав партнерів, що блокуються. Це «Справедливість» та Українська селянська демократична партія. На теренах Кіровоградщини ці організації нечисленні й невпливові, навряд чи зможуть хоч чимось посприяти НП. Поза тим, Народну партію справді можна назвати однією з найбільш структурованих в області (аж до рівня окремого села), всі її районні осередки зареєстровані, мають добре оснащені офіси. Осідок же обласної організації, що у самому центрі міста, розростається, як на дріжджах, і має вигляд найкрутішого серед партійних офісів. За півроку кількість рядів НП, як було зазначено на одній із прес-конференцій, зросла на 252 відсотки.

Подейкували, що членом Народної партії став знаковий для Кіровограда політик Ігор Шаров, але Віктор Рєзнік відмовився коментувати цей факт, а прес-секретар Олена Нікітіна зауважила, що в обласну організацію він заяви не подавав.

Ще одна суперзірка політичного олімпу Кіровоградщини — Ганна Антоньєва — недавно з’явилась на обласній конференції Партії промисловців і підприємців, із якою ДемПУ, очолювана народною депутаткою, підписала угоду про співпрацю. Але це ще не означає, як заявила Ганна Антоньєва, що на вибори вони підуть разом.

Варванський починає і ... програє?

Перед початком минулих виборів до рад практично у кожній місцевій газеті з’явився величезний (не менш як на шпальту) портрет молодика у дорогій шкірянці, що неабияк здивувало кіровоградців. Саме так розпочав свою виборчу кампанію успішний підприємець Олександр Варванський, який мав бажання стати міським головою Кіровограда. Але чи то обіцянки молодого бізнесмена не привабили його земляків, чи то забракнуло йому авторитету і коштів стати рівноправним гравцем у тодішніх божевільних перегонах за лідерство у місцевому самоврядуванні обласного центру, але інтригуючий і багатообіцяючий початок успіхом не завершився.

Нинішнього року Олександр Варванський так само рішуче заявив про свою участь у кіровоградських виборах, оголосивши про створення блоку свого імені. До нього увійшли місцеві осередки Ліберальної партії України, Народної екологічної партії та Всеукраїнської партії трудящих. Блок висуватиме кандидатів у депутати до місцевих рад, а, як відомо, місцеве самоврядування Кіровограда кульгає на обидві ноги (з величезними зусиллями нарешті проведено сесію, яка довго не могла зібратися, аби вирішити хоча б питання заробітної плати бюджетників, що два місяці не одержували зарплату), отож поле для критики практично необмежене.

Новостворений блок, звичайно ж, виступає за діалог, конструктивне вирішення усіх проблем та проведення всеукраїнського референдуму, який би поставив остаточну крапку у питанні недоторканності депутатів місцевих рад. Але чи допоможе все це блокові Варванського перемогти на виборах, навіть попри те, що він заручився підтримкою місцевого духовенства, — ще невідомо.