— Чи відчуваєте ви підтримку з боку Президента України в бюджетному процесі?
— Безумовно. Я гадаю, що саме в найскладніших питаннях, через які йдуть суперечки, як-от бюджетна реформа і ключові бюджетні параметри, Президент висловився чітко й однозначно: він за бюджетну реформу. Ми про це говорили з фракціями. Інше питання — як глибоко буде втілено бюджетну реформу на першому році. Я відчуваю, що в цьому більше політичних питань, аніж професійно-економічних. Уряд говорить, що готовий піти майже до районного рівня в новій концепції бюджету з новою його філософією. Якщо для цього буде достатньо політичної волі, ми підемо цим шляхом. Якщо ні, ми можемо обмежитися й обласним рівнем. Ось одна важлива річ, про яку ми говорили з парламентською більшістю: якщо якась територія не працює за новими методами, на будь- якому рівні, навчитися плавати вона ніколи не зможе. Тому ми зацікавлені в розширенні бюджетної реформи на обласний рівень. І тут ми отримали підтримку. Нас підтримали і за макроекономічними показниками. Тому вважаємо, що 2001 року фінанси повинні бути радикально сильнішими, аніж 2000- го. Хоча в багатьох вимірах, як знаєте, ще користуються базою від досягнутого. Наприклад, цього року інфляція 20%, тоді чому потрібно ставити планку в 10 чи 12? А тому, що ми хочемо бути сильнішими й стабільнішими. Необхідно йти на лібералізацію, створювати сучасну економіку і приймати правила сильних грошей і стабільних соціальних стандартів.
— Днями Президент України критикував уряд за неспішність у реалізації туркменських газових домовленостей: мовляв, два тижні минуло з моменту його візиту до Ашгабаду, а уряд не поспішає з імпортом туркменського газу...
— Я не виключаю, що питання вирішується в недостатньому темпі, але вирішенням питання в нас займається НАК «Нафтогаз». Останні п’ять днів керівник компанії був у двох південно-азіатських країнах саме з метою розв’язання проблеми поставок скрапленого газу і пошуку інших варіантів. Гадаю, що реалізацію туркменського газового вектора він повинен узяти на себе, як, утім, і провину, вказану в зауваженнях Президента.
— А що у нас на російському газовому напрямі?
— Ситуація все ж розвивається так, що веде до діалогу. У результаті мають бути розставлені політичні й економічні крапки над «і» й передусім над системою транзиту російського газу через Україну в Європу. На корпоративному рівні зараз існують різні заяви... І другий момент — це формалізація поставок газу Україні для використання. Вже проведено переговори і з російською стороною, і з Туркменістаном.
Щодо транзиту, ми впевнені, європейські споживачі вміють рахувати гроші. Українські транзитні потужності спроможні доставити в Європу 170 млрд. кубометрів газу. Сьогодні ж транзитом через нашу країну проходять 105—110 млрд. кубів на рік. У кращі роки — 115. Тобто третина транзитного ресурсу не використовується. Отже, проблема не в потужностях, а в ресурсах. Тому ми і говоримо росіянам: якщо є технічні зауваження до управління, питань безпеки транзиту, фінансового боку, то, може, нам варто сісти всім разом — Росії, Україні й європейським партнерам —і подивитися на цей проект як континентальний. І якщо ми це зробимо без політичних емоцій, то знайдемо рішення, після котрого не потрібно буде витрачати 2 млрд. доларів на будівництво альтернативного газопроводу в обхід України. Адже будівництво обхідного газопроводу може початися невідомо коли, а його реалізація може затягтися або взагалі залишитися без логічного завершення. Є величезна кількість інших потрібних Європі проектів, які потребують серйозних вкладень. Я сподіваюся на гармонізацію позицій, особливо після зустрічі Леоніда Даниловича та Володимира Володимировича. Сподіваюся на позитивні сигнали.
— Російський проект альтернативного газопроводу не може бути реалізовано без згоди на це Польщі. Варшава підтримує Україну, блокуючи російські ідеї. Чи вдячна Україна Польщі за це?
— Звісно. Я знаю позицію польської сторони, мого колеги і друга прем’єр-міністра Єжи Бузека. Це гідна позиція і вона зрозуміла як з політичної, так і з економічної точок зору. Дуже значимою в цій ситуації є позиція президентів України й Польщі.
— Але подекуди в Польщі звучать голоси — ми, мовляв, підтримуємо Україну, не даємо можливості послабити її транзитні позиції, а в той же час у Львові продовжують зволікати з розв’язанням питання про польське кладовище.
— Ми думаємо над тим, щоб, можливо, надати кладовищу більш високого статусу і зробити кроки в напрямі ролі київської влади в цьому питанні. Моя позиція полягає в тому, що силою мало що вирішиш. Є думки людей, є позиції. Я не хотів би, щоб потім на цьому кладовищі стояли вартові через якісь неврегульовані емоції. І замість жесту доброї волі й увічнення пам’яті покійних, ми зробили б якесь шоу, що було б неприємним для громадськості. Президент доручив знайти шляхи вгамування бурхливих пристрастей. Ці речі дуже делікатні, й обом сторонам потрібно поводитися мудріше. Не думаю, що над надзвичайно тонкими «і» сьогодні потрібно ставити жирні крапки. Сподіваюся, що ми знайдемо компроміс і з польським урядом, і з львівською мерією.
— Невдовзі після вашого затвердження на посаді прем’єр-міністра ви сказали, що в Україні при владі новий Президент, що Леонід Кучма є новою людиною під час свого другого терміну... Однак останнім часом багато хто на Заході висловлює думку, що ресурс новизни Президента почав вичерпуватися.
— Ні, ні. Він не вичерпується. Я не хочу ідеалізувати і говорити, що в Україні безхмарна політична ситуація і безпроблемна політична більшість і т.д і т.п. Потрібно бути терпимим у тому плані, що політична більшість поступово все ж росте. Необхідний час для того, щоб навчитися ходити й думати колективно, для цього має бути спільна ідея. Тому ми в уряді лояльні до таких речей і знаємо, що наша робота — це насамперед створення ефективної економіки, ефективної соціальної політики. Ми маємо показати українцям, що вони гідні Європи і що вони можуть встати з колін, зрештою, що вони представляють гідну державу. Ну, а політичні пристрасті... Природно, ми хочемо бути конструктивною стороною і брати участь у формуванні гармонії між виконавчою та політичною владою. Я переконаний, що зараз на цей процес надзвичайно активно впливає Президент України. Я переконаний також у тому, що Президент хоче бачити успішне президентське керівництво з позитивними економічними наслідками. Сьогодні ми маємо вперше за дев’ять років приріст валового продукту на 5%. Це для України фантастичне зростання. Вперше — зростання промислового виробництва, уперше — приріст має українське село. Нехай невеликий — 1,3%, але приріст! Вперше навіть електроенергетика має приріст на третину відсотка. Виплачено пенсії, виплачено зарплати більшості вчителів. Все це речі, гідні такої політики і такого курсу.