Про відданість і зраду

20 серпня, 2020, 17:25 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Чому провалилася операція із захоплення групи «вагнерівців»

Про відданість і зраду
© Deutsche Welle

Таємнича історія із затриманими в Білорусі «вагнерівцями» вже не перший день хвилює українське суспільство — громадян, журналістів, політиків, які намагаються зрозуміти, що відбувається і чи насправді в оточенні президента України завівся російський «кріт».

Для початку нагадаємо події.

Як випливає зі статті головного редактора «Цензор.НЕТ» Юрія Бутусова, хтось із найближчого оточення Володимира Зеленського «злив» інформацію про групу «вагнерівців», яких 29 липня затримали в Білорусі, а пізніше передали Росії. Адже, за версією Бутусова, «вагнерівці» опинилися в Мінську в результаті спецоперації українських спецслужб, яку готували понад рік, а не тому, що росіяни відправили їх до Білорусі для підготовки протестів проти Олександра Лукашенка.

СБУ та Головне управління розвідки Міноборони нібито зуміли розшукати декого з російських бойовиків, які воювали в Донбасі. Частина з них причетна до катастроф MH17, Іл-76 у Луганському аеропорту та Ан-26 поблизу Луганська. Від імені якоїсь ПВК «МАР» для роботи у Венесуелі було набрано групу з 33 осіб, що мала літаком вирушити з Мінська до Туреччини. Українські спецслужби планували, що під приводом епілептичного нападу в одного з пасажирів літак здійснить вимушену посадку в Україні, де найманців і повинні були затримати.

Успішне завершення операції дозволило б притягти їх до судової відповідальності, а також поповнити «обмінний фонд», що дало б можливість витягти з в’язниць наших людей, які сидять у Росії та окупованих Криму й частині Донбасу.

Однак операція зірвалася.

Як пише Ю.Бутусов, після того як 24 липня тодішній начальник ГУР МО Василь Бурба та перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький прибули до президента для доповіді про проведення фінальної частини операції, голова офісу президента Андрій Єрмак під приводом того, що затримка терористів завадить черговому перемир’ю в Донбасі, запланованому на 27 липня, почав вимагати перенести початок операції. Попри заперечення керівників спецслужб, Зеленський підтримав Єрмака. Операцію перенесли на 30 липня.

У результаті інформацію про «вагнеровців» «злили». «Витік інформації стався з України і, найбільш імовірно, з тих кіл, які працюють на зближення з Росією ціною будь-яких поступок і мають доступ до цілком таємної інформації найвищого допуску», — пише журналіст. 29 липня спецслужби Білорусі напередодні вильоту раптово затримали всю групу. А 14 серпня Генпрокуратура РФ заявила, що всіх затриманих «вагнерівці» передано до Росії.

На нараді, крім Зеленського, керівників спецслужб і голови ОП, були присутні перший заступник секретаря РНБО, голова комітету з питань розвідки Руслан Демченко, заступник голови ОП із питань оборони Роман Машовець, секретар президента Марія Левченко. Провину за провал операції Бутусов покладає на Єрмака та Демченка. Він також зазначає, що Зеленський звільнив В.Бурбу з посади начальника ГУР МО після вимоги останнього провести розслідування причин провалу операції.

Пізніше українська журналістка Яніна Соколова оприлюднила аудиозаписи, де російські найманці, яких мали затримати під час спецоперації, розповідають про свою участь у війні в Донбасі, щоб завербуватися для нових воєнних операцій. У ролі «вербувальників» виступали нібито офіцери СБУ. А Бутусов на підтвердження своєї інформації оприлюднив номер кримінальної справи, у рамках якої проводилася операція, — №42014000000000457.

Після публікації статті пішли спростування від голови ОП Андрія Єрмака, новопризначеного голови ГУР МО Кирила Буданова, а також прес-служб СБУ і СЗР. Їхній основний меседж: повідомлення про те, що «вагнерівці» опинилися в Білорусі в рамках операції українських спецслужб, — російський фейк, а його першоджерелом є російське видання. «Такі інформаційні «вкидання» мають на меті завдання шкоди Україні», — зазначається в заяві прес-служби СБУ.

Прес-служба зовнішньої розвідки навіть описала завдання інформаційної кампанії. Вони такі:

— дестабілізація ситуації в Білорусі напередодні та під час президентських виборів;

— обвинувачення в причетності українських спецслужб до організації та проведення операції на території Білорусі та, як результат, втягування України в міжнародний скандал і підрив її міжнародного авторитету;

— дискредитація керівництва держави Україна з метою зниження рейтингу влади напередодні місцевих виборів.

У свою чергу Андрій Єрмак також спростував твердження, що він пропонував перенести операцію через необхідність проведення переговорів із РФ щодо полонених, заявив, що нічого не знає про пропозицію Бурби пройти «детектор брехні». І припустив, що «деякі внутрішні сили також вирішили використати цю дезінформаційну кампанію проти України у власних цілях напередодні виборів. А можливо, комусь дуже хочеться зірвати припинення вогню в Донбасі, яке триває з 27 липня».

Нарешті, ексголова військової розвідки Василь Бурба заявив, що «дезінформація та домисли», що поширювалися в пресі в справі «вагнерівців», є спробою завдати шкоди спецслужбам України. На прохання «Інтерфакс-Україна» прокоментувати інформацію про те, що операцію спецслужб України щодо захоплення «вагнерівців» було зірвана витоком інформації з оточення президента, він відповів: «Така інформація відсутня».

То що ж у цій шпигунській історії правда? А що — брехня? Хто «годує» українців дезою?

ZN.UA спробувало розібратися в цій історії.

Скептики, які вважають, що вся історія зі спецоперацією українських спецслужб щодо «вагнерівців» є дезінформацією, наводять такі аргументи.

По-перше, з тексту Бутусова випливає, що Зеленського проінформували про операцію вже після того, як «вагнерівці» були в дорозі. Але, за словами деяких наших конфідентів, обізнаних зі специфікою роботи спецслужб, це абсолютно суперечить вітчизняній практиці інформування глави держави. Так, про операцію української військової розвідки в Криму в серпні 2016 року тодішній президент Петро Порошенко знав заздалегідь, хоча та операція була менш масштабною, ніж нинішня.

По-друге, у наших співрозмовників виникло запитання про джерело СБУ та ГУР МО в середовищі «вагнерівців». Адже провалено операцію, отже, і агента українських спецслужб. Але його свідчень так ніхто й не чув. Проте росіяни майстри «ліпити» справи про виявлених справжніх і уявних агентів СБУ або ГУР МО.

По-третє, виникають сумніви в тому, що українській розвідці вдалося переконати 33 людини підписати контракт із ПВК, що не існує з 2018 року. Адже й найманці проводять певну перевірку, боячись виявитися «кинутими». «Можна переконати трьох-п’ятьох. Але не 33!» — зазначив один із наших співрозмовників, указавши на те, що всі «вагнерівці» перебувають під ковпаком ФСБ, яка, враховуючи рівень контролю силових структур у Росії, не могла не знати про їхній виїзд.

По-четверте, у наших конфідентів викликає посмішку й план посадити літак через «епілепсію» пасажира: «А якби екіпаж вирішив повернутися до Мінська?».

Серед тих, хто сумнівався в правдивості історії про проведення операції, був і я. Однак бентежило те, що Ю.Бутусов раніше не був помічений у тиражуванні російських фейків і відомий своїми патріотичними переконаннями. Крім того, ряд наших поінформованих співрозмовників зі спецслужб стверджують: у цілому історія, описана Бутусовим, — правда. А в українських спецслужбах є люди, спроможні проводити настільки складні й тонкі справи.

За словами джерел ZN.UA, ця операція готувалася українськими спецслужбами разом із американцями. Її мета — захоплення «вагнерівців», які воювали та скоювали злочини в українському Донбасі. Але наші співрозмовники не виключають, що якщо ця мета могла бути головною для українців, то в американців був інший пріоритет: заздалегідь прорахувавши, що буде витік інформації, вони планували дискредитувати Єрмака та Демченка, аби вирвати Зеленського з проросійської «бульбашки», де той опинився, і змусити його відправити голову ОП і заступника секретаря РНБО у відставку. Як можна судити зі слів одного конфідента, не було сумнівів у тому, що Єрмак або Демченко «зіллють» інформацію.

Отже, по репутації Зеленського, Єрмака, Демченка завдано ще одного удару. Як і по іміджу держави. Адже відсутність реакції українського керівництва на наявність «крота» серед українських високопосадовців дискредитує українську державу та владу в очах українців і партнерів українських спецслужб. Чи буде проведено розслідування, а винні у витоку інформації покарані? А в тому, що зрада була, сумнівів немає. Це нам підтвердили кілька джерел. І з цим уже не вперше стикаються українські спецслужби.

Згадаємо хоча б історію з відомою (завдяки «зливу» розмови Байдена з Порошенком) невдалою операцією ГУР МО щодо виведення з ладу вертольотів і іншої військової техніки, розташованої на аеродромі в Джанкої. З її деталями можна ознайомитися на сепаратистському сайті «Аналитическая служба Донбасса». За словами наших співрозмовників, опубліковані документи про підготовку операції у своїй формі цілком відповідають тим, з якими працюють в українських спецслужбах.

Поки ж, за інформацією ZN.UA, на Банковій відповідальним за провал спецоперації хочуть зробити заступника генпрокурора Гюндуза Мамедова. Авторам цих планів зовсім не заважає те, що заступник генпрокурора не був втаємничений у деталі операції.

Нагадаємо, з 2016 року Мамедов координує розслідування злочинів, пов’язаних зі збройною агресією Росії проти України. Останнього з заступників генпрокурора, який не підтримує проросійської позиції, Ірина Венедіктова та Андрій Єрмак намагаються витиснути з Офісу генпрокурора. Проти Мамедова зараз ідуть PR-атаки, спрямовані на його дискредитацію.

Навіть попри те, що Василь Бурба спростовує інформацію, оприлюднену Бутусовим, зараз головним героєм шпигунської історії виглядає ексначальник «острова». (При цьому деякі наші співрозмовники кажуть, що його роль у спецоперації була менш значною, ніж це виглядає в публікації.) Для його іміджу це непогано. Адже в українському політикумі Бурба має неоднозначну репутацію: злі язики стверджують, що при ньому ГУР МО виконувало для Петра Порошенка функції політичного розшуку та здійснювало рейдерські захоплення.

Не дивлячись на це, ще рік після приходу Зеленського до влади Бурба був головою військової розвідки. Насамперед тому, що мав тісні зв’язки з американцями.

Опорою йому були й партнерські відносини з главою МВС Арсеном Аваковим, якого, за інформацією ZN.UA, американці просили зробити Бурбу своїм заступником після того, як Зеленський зняв його з посади голови ГУР МО. Однак Аваков відмовився, аргументуючи тим, що не зміг би провести його кандидатуру через Кабмін. І запропонував зробити Бурбу заступником голови Нацполіції. За словами наших співрозмовників, в американців Аваков має високий рейтинг, на відміну від його опонента Єрмака.

Історія з «вагнерівцями» виявилася багатошаровою, суперечливою, від неї погано відгонить. У ній лінії протистояння проходять не лише між Україною та Росією, РФ і США, а й між різними українськими спецслужбами, яких Зеленський не контролює.

Напруга між українськими спецслужбами існувала завжди. Через конкуренцію за вплив на президента, за розподіл бюджету, за участь у ВТС. І, звичайно ж, напруга виникала через бізнес. І це суперництво ставало дедалі сильнішим. Багато років тому ZN.UA описувало анекдотичний випадок, коли за наказом глави МВС Юрія Кравченка машини «наружки» СБУ, що стежили за ним, заарештовували й ставили на штрафмайданчики.

У подібній ситуації завдання президента — ставити всіх на місце. А Зеленський не справляється з цією роллю.

Нині триває протистояння між секретарем РНБО Олексієм Даніловим і його заступником Русланом Демченком, главою МВС Арсеном Аваковим і головою ОП Андрієм Єрмаком, головою СЗР Валерієм Кондратюком і ексголовою ГУР МО Василем Бурбою, головою СБУ Іваном Бакановим і його колишнім першим заступником Владиславом Бухарєвим. Не кажучи вже про те, що ними намагаються грати й росіяни, і американці.

При слабкому президенті конфлікти між силовиками посилюються й можуть завдати серйозної шкоди країні, оскільки в конкурентній боротьбі про країну думають дедалі менше. А дедалі більше — про себе.

У цій ситуації новопризначеному керівнику «острова» Кирилу Буданову, безумовно, хороброму офіцеру, який брав участь у спецопераціях, доведеться вчитися сміливості казати «ні» і у владних кабінетах. Поки ж перший іспит він провалив, дозволивши втягнути себе в політичну виставу і зробити заяву, якої професійний глава спецслужби робити не повинен.

Історія з «вагнерівцями» — це історія про відданість Батьківщині. І системну зраду, що пронизує українську владу та спецслужби. Це історія про офіцерів, які ризикують, на свій страх проводячи складні операції проти ворога. І про те, як «зливають» їх «колеги» і політики. Тут уже не можна винити в усьому старих гебістів, що дісталися Україні при відділенні СБУ від КДБ: в українських спецслужбах за цей час уже змінилося одне-два покоління.

У цілому, поки що від шпигунської історії з «вагнерівцями» у виграші, схоже, опинилися Бурба та Аваков. Але не українська держава та суспільство, оскільки проблема «крота» в українському керівництві залишилася невирішеною.

Всі статті Володимира Кравченка читайте тут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК