Привид київської революції

26 травня, наступного ранку після виборів у Києві, правлячий клас відновив війну з киянами — у столиці активізувалися злочинні забудовники. На повну потужність запрацювали у зв’язці силові й кримінальні структури, фізично придушуючи опір громадян відібранню громадської власності. Колони важкої техніки рушили на київські подвір’я, бандити проганяли дітей і їхніх матерів із пісочниць, двори, сквери й парки обростали будівельними парканами.

Вибори — фарс

У млявоплинному виконанні це відбувалося й раніше, та як вдало вибори підхльоснули цей процес — процес дозрівання київської революції!

Чому революції? Тому що фарс виборів продемонстрував: лише об’єднаний, рішучий протест громадян здатен змінити ситуацію.

Стало очевидно, що нинішня політична система з певною групою гравців, обмеженою й далекою від народу, тотально не здатна змінити поведінку влади. Більш того, вона не здатна навіть змінити співвідношення владних повноважень усередині цієї замкнутої групи. Повторимо: тому що вибори — фарс.

Канал комунікації між народом і псевдоелітою у вигляді вузенької шпарини в скриньці для бюлетенів, із правом поставити лише одну галочку — це мізерна, знущальна імітація демократії. Народ бажає самостійно формувати порядок денний влади й складати список тих, хто конкуруватиме за право цей порядок денний здійснювати. У народу є надто багато речей, які він хоче сказати владі й які навряд чи пройдуть крізь щілинку скриньки, влучно названої урною.

Одна користь була від виборів — на цей час багато незаконних забудовників залягли на дно, й їхнє пробудження стало таким масовим, що будівельний терор у столиці став очевидний усім.

Репресії

Атака на місто давно вийшла далеко за межі естетичного дискурсу. Нині порушуються не права городян на гідну естетику. Сперечаються не про смаки, а про право на безпечне й здорове середовище, на належні умови для існування. Особливо варто відзначити повсюдну (й, зрозуміло, небезплатну) симпатію міліції до забудовників, чітко відбиту в сухій статистиці затримань. За останні чотири тижні затримано 17 протестувальників, до них застосовані різні статті. Понад 20 чоловік зазнали різної тяжкості травм — від міліції й від «братків». Водночас авторові за весь період знайомства з темою незаконної забудови не відомо жодного випадку затримання спеціально найнятих бандитів. Але ж не треба бути Пінкертоном, щоб цих бандитів ідентифікувати — за зовнішнім виглядом і поведінкою! За тим, що вони роблять із місцевими жителями... Проте не раз автор цих рядків бачив картину, коли озброєна до зубів міліція стоїть і дивиться вдалину, поки найманий криміналітет розкидає місцевих жителів — як це було на Лук’янівській, 77. Або інший приклад — міліція в ролі викидайл на службі забудовника, як це було в Жовтневій лікарні або на вулиці Березняківській.

Проти активістів, котрі протестують проти незаконних забудов, фабрикують фальшиві кримінальні справи. На тлі приреченого мовчання СБУ як структури, відповідальної за протидію корупції в МВС. На тлі нездатності прокуратури знайти бодай якесь порушення в діях забудовників-нелегалів. Серед кількох сотень київських «гарячих точок» — скільки будівництв зупинили прокурори? Є принаймні один приклад?!

Прокуратура, МВС, СБУ є частиною репресивного механізму, що придушує опір киян, діями чи пасивно обслуговує інтереси злочинних бізнесменів.

Убите Слово

Отже, відбувається грубе фізичне протистояння, бій у польових умовах. Такі атрибути цивілізованого суспільства як привселюдні дискусії щодо правомірності тих чи інших кроків у містобудівній політиці зневажають і забудовники, і багато впливових ЗМІ. Вплив громадської думки, сила слова й авторитет ідеї давно вже мають нульову цінність у колі причетних до будівельного бізнесу. Такі речі давно не діють ні на київську владу, ні на силові структури нинішнього окупаційного стосовно столиці режиму. Що з того, що архітектори України бойкотують Київську містобудівну раду?

Бездіяльна київська влада, яка ховається за фальшивою ширмою браку повноважень, і корислива опозиція, що пригріла у своїх списках найодіозніших забудовників. Звідки чекати допомоги киянам, крім як від самих себе? Вся система над ними прогнила наскрізь.

Гнилі політичні партії, які потрапили в порочне коло: на вибори потрібні гроші, а найбагатшими й найбільш мотивованими покупцями місць у Київраді є саме забудовники. Забудовники зацікавлені в загарбанні громадської власності — землі — і в інших засобах лобіювання своїх інтересів. Виходить, усі партії й блоки — вороги міського співтовариства з погляду базових мотивацій: вони лише конвертують ресурс харизми своїх перших осіб у впливовість спонсорів-забудовників.

Характерно, що в корупцію залучено не тільки сектор влади й бізнесу, а й громадські організації. Є чимало різних громадських об’єднань, мета яких одна — випустити пар громадського обурення, втопити гнів простих громадян у безглуздій метушні й марній балаканині. Є й такі, що намагаються керувати енергією опору на догоду комерційним або політичним інтересам своїх хазяїв. Наявність корумпованого третього сектора — одна з найбільших перешкод у захисті своїх прав громадянами, тому що загальна гнилість створює ілюзію марності протесту.

Вихід із піке

Тепер неможливо говорити про подолання нинішньої кризи якимись мирними діями на кшталт корекції процедур, що визначають містобудівну політику. Принаймні тому, що забудовники не мислять протести поза конкуренцією у своєму середовищі. Більшість із них перебуває в ілюзії: їм здається, що проблеми, які вони мають з реалізацією своїх планів, — це дії гравців із числа правлячого класу, які можна (або не можна) нейтралізувати звичними в цьому середовищі методами — переговорами, симетричним чи асиметричним силовим тиском.

Крім того, інвестори, які вклали вагомі кошти в підкуп чиновників, самі загнали себе в пастку, насамперед психологічного характеру. Витрачені гроші треба відбити будь-що-будь — і тому забудовники лише розкручуватимуть маховик насильства.

Верхи не вірять у те, що можна якось інакше. Низи ще не зрозуміли, що громадянська непокора й широке низове об’єднання — це єдиний шлях. Але низи вже дуже близькі до потрібного розуміння, їхнє бачення ситуації набагато об’єктивніше за осліплений грошима погляд «еліти».

Наука опору

Основа багатства нинішнього правлячого класу — у слабкості народного опору. Саме незрілість громадянського суспільства породжує легкість в одержанні наддоходів через привласнення громадської власності — і це стосується всіх сфер, від будівництва на громадській землі до газових схем.

Іншими словами, в системному обмеженні прав киян винуваті передусім самі кияни, які масово «підтримують» незаконних забудовників своєю пасивністю.

Автор далекий від ідеалізації народного протесту. Нерідко в перших його лавах виявляються корисливі або психічно неврівноважені люди. Це створює додаткові проблеми для протестувальників, котрим і так психологічно важко.

По-перше, великий київський дерибан виявив відсутність у пересічних громадян навичок об’єднання для досягнення своєї мети. Стосунки між сусідами не завжди рівні. Найчастіше мешканці будинку зов-
сім не знайомі з більшістю своїх сусідів, тому ставляться одне до одного з підозрою й не почуваються спільнотою. Об’єднатися навіть заради таких простих речей, як найм консьєржки чи ремонт парадного, — завдання, інколи ганебно непосильне для деяких киян, не кажучи вже про спільні дії в пікетах чи з найму адвоката.

По-друге, публічний протест — дуже часто поведінкове табу для киян зі статком, починаючи від середнього. «Якщо ти не вирішуєш питання з потрібними людьми, а виходиш протестувати на вулицю, отже, ти — лузер», — гласить міщанська лжемудрість, що панує, на жаль, над мільйонами. Навпаки, непублічне «вирішення питань» — ознака статусності.

По-третє, чималий внесок у дискредитацію публічних способів протесту привнесли всілякі платні майдани та майданчики, які бетонною брилою вбили в суспільну свідомість віру в (дешеву) платність усіх людей, котрі тримають транспаранти і говорять у мегафон.

Нижче — кілька порад, як діяти громадським активістам. Поради в основному стосуються соціально-психологічного аспекту протистояння, оскільки загальна стратегія і тактика боротьби з незаконними забудовами — це тема окремої навіть не статті, а книжки.

1. Знайомтеся з представниками інших груп боротьби з незаконними забудовами. Відвідуйте «чужі» акції, а також різноманітні заходи, які організовують політичні сили у спробах залучити на свій бік борців із незаконним будівництвом. Ваша мета там — знайомитися з такими, як ви, обмінюватися досвідом. Анонси заходів і корисної інформації можна знайти в Інтернеті на сайтах derybanu.net, saveoldkyiv.livejournal.com, solomenka.org. Знайомтеся — і об’єднуйтеся в усіх можливих форматах.

2. Активно вивчайте успішний досвід, читайте закони, статті у ЗМІ, розпитуйте. Знайомство з численними колегами по нещасті дасть, як мінімум, моральну підтримку для активної боротьби, а як максимум — перемогу спільними зусиллями. Кияни нагромадили великий досвід боротьби з незаконними забудовами, і цього досвіду достатньо, аби покарати будь-якого порушника прав жителів міста. Не бійтеся жорст-
ких дій.

3. Покладайтеся тільки на власні сили. Не чекайте реальної допомоги від політиків, не вірте їхнім обіцянкам. Не слід розпорошувати зусилля на апеляції до політиків — якщо ви зчините досить гучний галас, вони прибіжать самі (і, можливо, спробують подати вашу перемогу як свою, але це вже не так важливо). Утім, від регіональних відділень партій можлива користь — вони можуть організувати пікети на будівництві, що буде сильною підмогою. Обачно співпрацюйте з громадськими організаціями — у «потрібний» момент вони можуть залишити вас самих, керуючись грошовим чи політичним інтересом, до того ж «зливаючи» важливу інформацію забудовникові. Проте іноді допомога таких організацій буває дуже цінною.

4. Будьте готові до того, що більшість ваших сусідів займуть пасивну позицію. Не впадайте у відчай, це не означає, що вони не приєднаються до боротьби пізніше. Слід просто бути готовим до того, що певний час доведеться попрацювати у складі обмеженої команди однодумців. Знайте, щойно ви досягнете мінімального успіху, ваші сусіди стануть набагато активнішими, бо в них з’явиться віра в позитивний результат. Однак до того очікувати чи вимагати геройства з боку ближніх неправильно — кожна людина має дозріти. Ваша ж справа — щодня робити маленькі, але регулярні зусилля у напрямі своєї мети.

5. Будьте готові до того, що забудовник спробує розколоти вашу ініціативну групу, пропонуючи малі хабарі на кшталт ремонту вашого будинку. Не вірте цим обіцянкам — як правило, це сигнал, що ви реально заважаєте будівельникам і що залишилося докласти ще трохи зусиль, і — перемога! Адже забудовник дуже обмежений у часі реалізації своїх планів. Вам же нікуди поспішати — будь-яке зволікання вам на руку і небезпечне для будівельної компанії.

Топ-5 найнахабніших будов

1. Грушевського, 9а. Безперечно, головна містобудівна ганьба Києва і країни. Величезний, потворний кам’яний зуб, який уп’явся у прекрасні зелені схили над Дніпром. Житловий будинок, що став символом руйнування образу української столиці — символом, який відкривається на десятки кілометрів. А також — символом брехні і зради можновладців. Віктор Ющенко, балотуючись на ту посаду, яку він нині обіймає, обіцяв припинити це будівництво — мовляв, від нього князі в могилах перевертаються. Однак за його президентства будинок успішно добудували і тепер будують другу чергу, продовжуючи знищувати ландшафт. На щастя, будинок ще не здано в експлуатацію, а будівництво другої черги — на початковому етапі, тому в киян є ще шанс захистити свою честь.

2. Мазепи, 11а-б. Там фірма, яку неофіційно пов’язують із Партією регіонів, будує брата-близнюка будинку на Грушевського, 9а. Багатоповерховий житловий будинок розміщується прямо над т.зв. Аскольдовою могилою і меморіалом жертвам Голодомору. За даними місцевих жителів, які протестують проти забудови, вона розпочалася без погодження містобудівної ради. Протести тривають.

3. Будівництво на території Олександрівської (Жовтневої) лікарні. Фірма депутата фракції БЮТ у парламенті Івана Куровського намагається побудувати там житлову багатоповерхівку, впритул до лікарняних корпусів, за метр від національної пам’ятки — парку ім. Богомольця. Природно, будівництво більш ніж 10-поверхового будинку знищить і парк, закривши собою сонце, і корпуси лікарні, оскільки грубо порушено норму відстані до них. Руйнування вже почалося — один із корпусів лікарні евакуювали через загрозу зсуву та тріщин у будинку, які з’явилися після дій горе-будівельників. Найняті бандити-«охоронці» тяжко травмували протестувальників, міліція теж взяла участь у побитті. Незважаючи на це, будівництво поки що заблокували, і Куровський продовжує позиватися за ділянку, хоча до виборів заявляв про відмову від своїх планів.

4. Пейзажна алея, ріг із Десятинним провулком. Тут, за два кроки від каменя з написом «Отсюда есть пошла земля русская» і за крок від руїн Десятинної церкви фірми, яких політичні опоненти пов’язують із депутатом фракції БЮТ Богданом Губським, під прикриттям МЗС намагалися побудувати… природно, елітну житлову багатоповерхівку. Зусиллями киян будівництво зупинено, на місці котловану висаджено парк, але забудовник продовжує позиватися.

5. Набережно-Хрещатицька, 9. Тут, як стверджують місцеві жителі, прямо на території державного історичного заповідника будують елітне житло. Сусіди будівництва побоюються, що їхній будинок упаде, оскільки за два кроки — Дніпро, і близькість ґрунтових вод не дає можливості споруджувати надійні фундаменти. Також будівельники знищують територію, яка могла б багато дати історичній науці: розкопано й викинуто дерев’яний причал позаминулого століття, під сумнівом доступ до більш ранніх шарів ґрунту в одній із найцікавіших, із погляду археології, частин Подолу. За чутками, будівництво «дахують» аполітичні силовики — група з кількох посадових осіб місцевої міліції та прокуратури.