Привид Сталіна бродить СНД

Приголомшливо, але факт: усього 37% українців негативно ставляться до Сталіна, 22% налаштовані до нього позитивно, а 15% (це вже відповідь на інше запитання) хотіли б жити при такому керівнику. 34% наших співвітчизників вважають, що він був мудрим керівником, який привів СРСР до процвітання, 13% (кожен восьмий!) переконані, що "батько народів" не був жорстоким тираном, а 27% увірували в те, що наш народ ніколи не зможе обійтися без керівника типу Сталіна, який прийде й наведе порядок...

Від соціологічних даних, котрі тверезо фіксують суспільні настрої, стає моторошно. А поруч вирує життя: народжені вже після того, як країна стала незалежною, юнаки й дівчата з певною бравадою зізнаються, що не цікавляться історією і не знають її знакових постатей, оскільки не бачать у повторенні давнішніх сценаріїв буття загрози своєму комфортному існуванню. Паралельно люди похилого віку виходять на демонстрації з портретами Сталіна на жахливо великих колах... Тим часом український авторитаризм, який став "фірмовим", коли б міг, давно підготував би нам надійне "зчеплення" між минулим і майбутнім, - зараз же владні потуги невиразні й, швидше, ганьблять "політику сильної руки", ніж впроваджують її. Однак соціологія свідчить, що світогляд нашого соціуму досить аморфний.

Жахаючий портрет суспільства

У лютому був реалізований міжнародний соціологічний проект, ініційований російським "Левада-центром". Від України в ньому взяв участь Київський міжнародний інститут соціології.

В Україні було опитано 2032 респонденти, у Вірменії - 2401, в Азербайджані - 1729, у Грузії - 2518 і в Росії - 1601 респондент.

- З 1991 р. ми ставили респондентам запитання: чи згодні вони з тим, що Сталін був великим вождем. Сьогодні з цим згодні 35% громадян, причому з 1991 р. зазначений відсоток виріс: тоді він становив 27%, - розповідає генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто. - Ставлення до Сталіна поліпшувалося з 1991 по 2002-й і відтоді залишалося більш-менш стабільним. Імовірно, на світанку незалежності в населення були романтичніші уявлення про те, що вона дасть країні, однак після помітного розчарування люди з великою ностальгією згадують радянське минуле, окремі ж, вважаючи, що навколо панує безлад, мріють про "сильну руку", яка неодмінно наведе порядок.

Треба сказати, що кількість прихильників незалежності зменшувалася з 1991 р. і до початку першої чеченської війни в Росії, а після неї знову збільшилася, - наше населення не хотіло, аби Україна була втягнута у війни, і прийшло до розуміння, що життя в країні слід будувати самостійно. Сьогодні незалежність країни цінується вже високо, і кількість її прихильників має збільшуватися зі збільшенням частки поколінь, котрі виросли в умовах незалежності і сприймають її як саме собою зрозуміле. Тепер ми, безумовно, незалежна країна, у нас немає масових репресій, хоча є політв'язні...

На мій погляд, ми рухаємося до посилення авторитаризму: у нас побудована вертикаль влади, контролюються суди та парламент. Є багато свідчень того, що ми істотно втратили у сфері демократичних свобод, порівняно з 2004-2005 рр. І на цьому тлі досить багато людей підтримують сталінізм, - в суспільстві ж немає з ним боротьби! - тоді як серед байдужих до цієї теми переважає молодь.

Я думаю: скільки людей має знищити тиран при владі, щоб у ході історії бути затаврованим?! Для мене лише 37% українців, які негативно ставляться до Сталіна, - це воістину приголомшлива цифра.

І це в країні, котра так постраждала від сталінських репресій! Ми тільки отримали ці дані і ще не обмінювалися думками з нашими колегами: попередній аналіз свідчить, що найкраще ставлення до Сталіна в Грузії, потім - у Вірменії й Росії. Можливо, це пояснюється тим, що Грузія - країна невелика, і той факт, що грузин правив величезною державою, для багатьох є предметом національної гордості. Україна й Азербайджан замикають цей список, і в них приблизно однакове ставлення до Сталіна. Прикметно, що в Азербайджані 20% опитаних не знають, хто такий Сталін, це, ймовірно, пояснюється високою народжуваністю в країні та великою кількістю молодих людей.

Шанувати вождя - заперечувати очевидне зло

- Якою мірою ви згодні чи не згодні з такими судженнями про Сталіна?

- Те, що Сталін був жорстоким тираном, - факт відомий і незаперечний, підтвердження цього - безліч свідчень. Він знищував людей мільйонами - і з цим не згодні 13% жителів України?! Очевидно, вони приписують Сталіну "виграну війну" та індустріалізацію? Але навіщо потрібне зростання економіки там, де знищують народ, - продовжує Володимир Паніотто. - Останніми роками в Росії, наскільки я знаю зі ЗМІ та літератури, встановилося більш "збалансоване" ставлення до Сталіна вже після того, як його було визнано убивцею, тираном. Інакше кажучи, нині Росія, з якихось "патріотичних" міркувань, частково реабілітувала Сталіна, - ставлення до нього стало набагато кращим, ніж було в часи Хрущова. Так званим помилкам і перегинам "батька народів" протистоїть "перемога у великій війні". Таке враження, що Росія важко визнає злочини, скоєні керівництвом Радянського Союзу, гадаючи, що визнання його помилок може ускладнити бажане ідейно-політичне виховання підростаючих поколінь.

Українців тут рятує низька довіра до політичних сил, для котрих характерне неоднозначне ставлення до минулого. У нас понад 10% суспільства підтримують комуністів, багато наших співвітчизників дивляться російські телеканали, і, ймовірно, це впливає на їхній ціннісні орієнтації.

З тим, що Сталін був мудрим керівником, згодна більш як третина населення (34%), але єдине, що може "втішити", - це набагато менше, ніж в інших країнах. Найбільше українців (74%) із цього списку країн вважають, що Сталін був жорстоким тираном, однак після тих жертв, яких зазнала від сталінізму Україна, їх могло б бути й більше.

27% українців вважають, що країні потрібен такий керівник, як Сталін, і це, швидше, не оцінка Сталіна, а оцінка респондентами того, наскільки наша країна здатна піддатися авторитаризмові і чи має наш народ якісь "рабські риси", на чому може зіграти такий "вождь".