Пристріл

21 загиблий і понад 50 поранених - така ще не остаточна статистика цієї трагедії. Але тих, хто зазнав психологічної травми, напевно, не помилюся, - мільйони. Тому що це перший "шкільний розстріл" в Україні - на її тимчасово окупованій Росією території Криму.

Сталося те, чого кожний з нас від початку війни з Росією боїться найбільше: терактів у школах, лікарнях або житлових будинках. Словом, усього того, що для путінської Росії вже пройдений етап, який закріпив уседозволеність дій спецслужб і досвід подолання болю населення. А для нас - уперше, причому десь далеко, "під Росією", але загинули громадяни України. На жаль, політичне керівництво країни не до кінця це усвідомило й обмежилося виявленням співчуття рідним і близьким загиблих громадян України, але національну жалобу, попри логіку, співчуття та публічні заклики громадських діячів, оголошувати не стало.

"Якби Росія не прийшла, у Криму було б як на Донбасі", - кажуть росіяни. Забуваючи сказати, що без їх "приходу" посланців Кремля та війни не було б. Тепер у Криму буде - як усюди в Росії - небезпечно. Набагато небезпечніше, ніж в Україні, яка воює і яка, за їхніми словами, нібито failed state. Переконатися в засиллі насильства в "сильній" Росії можна дуже просто: подивіться стрічки новин їхніх інформагентств, зокрема регіональних, - вони шокують кількістю насильницьких злочинів із застосуванням зброї всіх видів.

У країні, де на рівні державної політики створено культ сили; де сама держава є злочинцем щодо своїх громадян, права та свободи яких вона обмежує й системно порушує; у країні, де ведеться неприкрита пропаганда вояччини та виправдання агресивної війни, напевно, інакше й бути не може.

Окупований Крим за чотири роки анексії хлебнув цієї отрути сповна. Його головна вражаюча складова - ненависть. Починаючи з 2013 року, доморослі технологи режиму Януковича та додані їм із Росії сили кували з патріота-українця образ ворога - бандерівця/фашиста/карателя. Їм на зміну прийшли росЗМІ: відразу після захоплення ВР та уряду АР Крим терористами-спецназівцями були заблоковані РТПЦ і передавачі українських телерадіокомпаній, на частотах яких відразу стали виходити російські канали з програмами, створеними за класичними лекалами інформаційних спецоперацій, тобто - військових. Героями були оголошені люди, які скоїли тяжкі злочини, - державну зраду, порушення територіальної цілісності та сприяння військовій агресії. На "уроки мужності" у школи пішли "самооборонці" Криму, багато з яких ще вчора були відомі як ледарі та дрібні шахраї, на лікування потяглися поранені "ополченці" Донбасу, щедро ділячись "бойовими подвигами" з місцевими ЗМІ.

Пішла настанова - відкривати в загальноосвітніх школах "кадетські класи". Тобто цілком воєнізовані класи, зі стройовою, командирами та присягою. У нашій рідній украденій Українській гімназії (тепер це академічна гімназія) залишилося всього три українських класи. І створено три - кадетських, прикріплених до МНС. І до всіх політичних подій.

"18 березня. У житті Криму особлива дата. Четверта річниця "Кримської весни" у кадетів 5 класу пройшла під гаслом: "Росія обирає майбутнє". У день виборів президента Російської федерації кадети 5 і 6 класів взяли участь у флеш-мобі для виборців", - читаємо на сайті знищеної Української гімназії.

У Севастополі є кадетські класи... Слідчого комітету РФ. Там же, невдовзі після анексії, з'явилося й перше кадетське училище - військова школа для підлітків. Її відкриття буквально форсували, - Міністерство оборони спорудило будівлю цього навчального закладу всього за п'ять (!) місяців.

А ще ж є й "кримські козаки", як же без них: "героям" окупації дозволили відкрити дитячий Козачий корпус (зауважу, що він існував і в період до анексії Криму - списати на недоліки демократії не виходить).

З літа 2017 року "дитяча" програма Слідкому працює і в період канікул, - в "Артеці" з'явилася спеціалізована зміна "Юний слідчий". Утім, вогнева підготовка в колись міжнародному дитячому центрі - тепер не тільки в юних слідкомівців, як можна судити за фотографіями, які викликали обурення в соцмережах. Дітей "попростіше" у дитячому оздоровчому літньому таборі "Лісний" під Судаком навчали військової справи - стрільби з різних видів озброєння й тактики ведення бою.

Перелічувати ще можна довго, на жаль. Важливо розуміти: коли ми кажемо про мілітаризацію Криму, йдеться не тільки про перекидання нових військових кораблів і С-300 на півострів, про збільшення особового складу та розчинення в місцевому населенні членів сімей окупантів і "колонізаторів". Мілітаризація Криму - це серйозний комплекс заходів із впливу на суспільну свідомість людей, підтримка стану небезпеки (страху) і готовності "стати на захист" - за командою, зрозуміло. Туди ж - впровадження давно забутих радянських традицій і рефлексій, відзначання всіх радянських свят із їх атрибутами (офіційними та "народними"), що часом доходить до повного абсурду, Наприклад, широко представлено в торговельній мережі (зокрема в інтернет-магазинах) військову форму часів Другої світової для дітей - від немовлят до старшокласників для свят на честь 9 Травня.

Теракти в Росії - незалежно від того, ким проведені та інспіровані, - дають змогу спецслужбам РФ і режиму, для якого вони є опорою, вирішувати серйозний перелік завдань: від утримання населення в тонусі та страху - до закручування гайок прав і свобод у зв'язку з загрозою. Але це ніяк не захищає простих громадян у разі реальної небезпеки.

Крим сьогодні буквально заґратований - усі автостанції в ґратах та з проходом через "рамку", усі навчальні заклади - у парканах й огорожах. Високих. Щоб утекти від "стрільця", перестрибнувши ґрати, студенти керченського коледжу підсаджували одне одного, - дівчата сходили по спинах хлопців. Тобто всі ці "заходи безпеки" - насправді або фікція, яка створює видимість без можливості для порятунку, або просто корм, який шпурляють у пащу багатомільйонних держзакупівель, на яких гріють руки замовники; або пастка - адже вирватися за огорожу досить проблематично.

Та ось що робиться в росіян продумано й від душі, то це боротьба з інакодумцями або потенційно неблагонадійними. За роки анексії за ґратами через обвинувачення в екстремістській або терористичній діяльності опинилася майже сотня людей. Більшість - кримських татар, мусульмани. Проведено тисячі спецоперацій з блокуванням населених пунктів і доріг на час обшуків та облав, Центр "Е" (з боротьби з екстремізмом) зібрав, напевно, найбагатшу колекцію відбитків пальців кримчан. Правомірність такої дії на півострові - за замовчуванням.

При цьому купити вогнепальну зброю в Росії можна з 18 років. Довідки-дозволи, з урахуванням корупції в органах, що їх видають, - залежить від наявності необхідної суми, а не від відповідності нормам/аналізам. Тому не дивно, що можливий "керченський стрілець" Владислав Росляков зміг придбати знаряддя злочину цілком легально.

Відтворити картину трагедії повністю ні в журналістів, ні в слідчих органів України, що відкрили кримінальне провадження за статтею про тероризм, зі зрозумілих причин нема змоги. Зробити це, опираючись на повідомлення російських органів, ЗМІ та відеозаписів свідчень жертв й очевидців розстрілу, поки що неможливо навіть для побудови точної хронології події. Скільки було вибухів закладених вибухових пристроїв, скільки було "стрільців", хто вони - питання відкриті.

На інформаційній поверхні та в офіційній версії російських органів таке: 18-річний студент Владислав Росляков, прийшовши до коледжу, підірвав кілька бомб і розстріляв студентів і викладачів з мисливської помпової рушниці, а потім піднявся в бібліотеку та застрелився. У результаті загинула 21 людина, з яких - п'ятеро викладачів і шестеро - неповнолітніх. Постраждали ще близько 50 осіб.

За всіма формальними ознаками, Росляков повторив сценарій, скопіював бойню в американській школі "Колумбайн" у штаті Колорадо 1999 року. Тоді учні Ерік Харріс і Ділан Кліболд застрелили 13 і поранили 23 школярів.

Слідчий комітет РФ спочатку порушив кримінальну справу за статтею про теракт (ст. 205 КК РФ), однак наступного дня справу було перекваліфіковано на статтю ст.105 КК РФ - "Убивство двох і більше осіб загальнонебезпечним способом".

У Мережі є чимало відео, записаних студентами, але найбільш інформативні викладені на каналі Breaking Mash (проект прокремлівського телеканалу Life). На них - зйомки веб-камер коледжу, які зафіксували, як Владислав Росляков заходить у корпус або магазин, де він купує патрони.

У п'ятницю тут-таки раптом з'явилися свідчення студента Дені, який вижив. Він розповідає, що після вибуху його викинуло у вікно вибуховою хвилею. Але потім він чув, що стрільців було чи то два, чи то три: "Один відкривав вогонь по студентах, а другий, було чути, заходив у всі кабінети, де перебували заступник директора та інші, і відкривав безладну стрілянину". Він же чув постріли ввечері - у майстернях і на 4-му поверсі, де "тримали заручників".

Ці дані - прямо неймовірні. Або решта свідків та потерпілі були такою мірою шоковані, що не помітили ще двох нападників, або ми маємо справу з якимось вкиданням.

У ще одному "зливному бачку" - "Московском комсомольце" - з'явилося інтерв'ю з неназваним партнером Владислава Рослякова по комп'ютерних іграх - на 20 років старшим за нього, учасником чеченської кампанії. Він стверджує, що Владислав цікавився зброєю, розпитував, де її можна купити, як застосовувати. Причому з 2012 року, тобто з 12-річного віку. Переконливо.

У п'ятницю ж у російських ЗМІ злили інформацію про те, що "слідчі почали перевірку поїздок Владислава Рослякова в Україну". Як повідомило "Известиям" близьке до слідства джерело, за останній рік "Росляков, що напав
17 жовтня на Керченський політехнічний коледж, двічі їздив на вихідні до Харкова. При цьому близьких родичів у нього там немає".

Як вдалося з'ясувати ZN.UA, громадянин з ПІБ Росляков Владислав Ігорович дійсно в 2015 році перетинав кордон між РФ і Україною в Харківській області. Однак, рік народження цього Рослякова - 1996-й, а не 2000-й, як у так званого "керченського стрілка". До того ж, як стверджують джерела в правоохоронних органах, було це раз, а не двічі, як стверджують джерела російські.

Те, що "компетентні органи" РФ у паніці змінюють версію за версією, особливого подиву не викликає. Їм зараз за будь-яку ціну треба намалювати "український слід". І тут причин кілька. По-перше, необхідно підтримувати версію, що тільки з України кримчанам загрожує небезпека, а Росія - гарант їхньої безпеки.

По-друге, треба прикрити зади генералів, які проморгали (якщо все-таки проморгали) "стрілка" Рослякова. Тут не завадить згадати, що буквально напередодні трагедії у ЗМІ злили інформацію про зміну начальника ФСБ у Криму.

По-третє, треба прикрити зади всієї спецслужби, якщо йдеться про ексцес виконавця, - у тому разі, якщо з Росляковим, хлопцем із незаможної сім'ї, котрий мав конфлікти в колективі й цікавився зброєю та саморобними вибуховими пристроями, спецслужби попрацювали. Є підстави й для такої версії.

По-четверте, шарахання можуть лягати в установку блокування інформації про такі трагедії. Нагадаю, що на початку року в Росії сталися дві криваві "шкільні атаки".

15 січня в Пермі двоє підлітків поранили ножем 15 осіб у школі №127. 19 січня в один із класів школи №5 у військовому містечку Сосновий Бор в Улан-Уде ввірвався 9-класник із сокирою та "коктейлем Молотова". Він напав на учнів і вчительку, а потім підпалив клас. Федеральні російські канали фактично проігнорували ці події. І річ не тільки в тому, що Путін того дня в ополонку пірнав, а й у тому, що такі "атаки на школи" - це, з погляду росдержпропаганди, не російська, а американська історія. Тому після Улан-Уде Пєсков у трагедії звинувачував Інтернет, а після Керчі Путін лаяв глобалізацію.

Однак є питання, на які немає відповідей ні у Трампа, ні в Пентагона, ні в корпорацій: звідки в студента - сина розлученої санітарки - гроші на купівлю помпової рушниці, отримання дозволу, купівлю патронів, компонентів вибухівки (нібито еквівалент 300 г)? Коли й де він набув навичок поводження з ними? Були чи ні в нього спільники? І, нарешті, яким був мотив? Просте наслідування "Колумбайна"? Помста за погане ставлення в коледжі?

Проте шукати відповіді у зв'язку з цією трагедією з ознаками спецоперації треба не тільки на ці запитання. У неокупованій частині України формуються й нагромаджуються інші провокуючі виклики. Черговий може бути пов'язаний із нововідкритими обставинами, які розкрили всю "силу й потугу" наших спецслужб у світлі справ генерала Семочка. Відсутність адекватної реакції президента на виявлення потенційної діри в броні безпеки впевненості в завтрашньому дні не додає. Багато радять у таких випадках зберігати спокій і чистити кулемет. У кого він є, певна річ.