Президент змінює відштовхувальну ногу?

Три місяці тому на політичній карті України позначилася нова точка. А ті, хто її поставив, дуже амбітно заявили про свої політичні й електоральні претензії, зібравшись об’єднати під крилом «Єдиного центру» якомога більшу кількість зацікавлених президентом та його адміністрацією сил. Оскільки стиль роботи ідейного натхненника та організатора «ЄЦ» Віктора Балоги ніколи не вирізнявся особливою публічністю, то й процес становлення проекту відбувається в закритому режимі. Партія — річ серйозна, це вам не уряд навиворіт вивертати. Навіть про початок процесу громадськість сповістили вже за фактом проведеного 27 березня цього року першого партійного з’їзду. А невдовзі з’ясувалося, що міцна менеджерська рука подбала про забезпечення безпроблемної участі «Єдиного центру» у виборах, якщо вони стануться достроково: на «ЄЦ» перейменувалася Партія приватної власності, назва котрої (як, утім, і дата реєстрації — 1999 рік) видається дуже символічною. Новий проект Віктора Балоги, як свого часу і «За єдину Україну!», створюється згори, адміністративним шляхом, що ріднить його з технологіями Кучми.

Чи судилося здійснитися мріям творців «ЄЦ» чи він стане ще одним мертвонародженим технологічним проектом влади, покаже час — коли на стіл буде викладено всі розіграні в місцевих і віддалених кулуарах карти А от оцінити перші реальні досягнення у створенні нової партії можна буде вже зовсім скоро — 12 липня відбудеться партійний з’їзд «ЄЦ», на якому, як обіцяє його нинішній керівник І.Кріль, буде підбито перші підсумки, прийнято політичну платформу й названо лідера.

Вершки

До цієї знаменної дати новоспечена партія посиленими темпами нарощує мускулатуру, активно намагаючись залучити до своїх лав регіональних лідерів (по можливості — губернаторів), висмикуючи їх з інших політичних партій і одну за одною проводячи місцеві партійні конференції. Але оскільки становлення «ЄЦ» відбувається за адміністративним типом, а найбільш яскраво вираженими талантами адміністратора володіє лише сам Віктор Балога, котрий формально не є лідером партії, то, схоже, процес, попри всі зусилля І.Кріля, проходить не зовсім гладко.

По-перше, стали публічними конфлікти із сателітними партіями. Насправді, крім «ЄЦ», у процесі становлення нової політичної сили мали брати участь ще чотири партії — Аграрна, Демократична, НДП і ПППУ. І якщо про дві перші нічого невідомо, то НДП і ПППУ останнім часом на слуху. Не дуже зрозуміло, що відбувається з Анатолієм Кінахом, партійні зв’язки й контакти якого могли б стати в нагоді «ЄЦ». З одного боку, новоявлений депутат від фракції ПР каже, що «є рішення політвиконкому партії про готовність ПППУ до переговорів з «ЄЦ» про об’єднання». З іншого — заявляє, що «йдеться лише про фізичних осіб», і при цьому додає, що «умови самоліквідації партії для нас є неприйнятними». Водночас І.Криль повторює, що «створювана ним структура не буде блоком, і прийом до «ЄЦ» можливий лише після виходу зі старої партії».

НДП, котра проводила переговори з «ЄЦ» протягом двох останніх місяців, цього тижня призупинила об’єднавчий процес «у зв’язку з тим, що «Єдиний центр» відступив від політичних публічних домовленостей про з’єднання політичних партій і перейшов до процесу висмикування з них окремих людей, тобто повністю підмінив процес формування єдиної політсили». «У такому форматі він нас не цікавить», — сказала «ДТ» лідер НДП Людмила Супрун. За її словами, спершу йшлося про те, щоб допомогти «ЄЦ» сформувати групи на місцях і провести об’єднавчий з’їзд п’яти партій «на основі загальної політичної платформи, створивши відповідні координаційні органи». Крім того, планувалося «ухвалити рішення про загальну, нову назву для нової політичної сили. А також визначити механізм: на основі якої з наявних політичних партій можна робити таке об’єднання. Імовірно це могла бути Демократична партія з такою ж назвою, — каже Л.Супрун. — І з цим, у принципі, більшість учасників була згодна. На жаль, коли ми почали здійснювати формування самого «ЄЦ» (якого на той момент не існувало), батьки «Єдиного центру», вочевидь, подумали, що в них за спиною виросли крила, і стали казати, мовляв, тепер нас більше цікавлять конкретні люди, а сам процес об’єднання для нас на другому плані. Одночасно стали з’являтися інтерв’ю представників нечисленної групи «Єдиного центру» про те, що вони поміняли свою технологію й тактику.

Ми проти такого підходу. Проти того, щоб змінювалися правила й принципи домовленостей. НДП не піде в процес адміністративного об’єднання людей у політичну партію, бо все це для нас уже в минулому. Ми отримали свій життєвий урок.

Крім того, наші однопартійці не виходили з НДП. У деяких з них членство в партії тільки призупинено — до об’єднавчого процесу. І якщо його не буде, то люди поновлять своє членство в НДП. Принаймні така їхня позиція...

…Можу сказати ще одне: на мою думку, якщо люди працюють як одна команда і можуть один одному якоюсь мірою довіряти, тоді буде злагоджена робота. Якщо ж у державі триватиме маніпулювання суспільною свідомістю і чиїмись авторитетами, то користі від цього не буде».

Є припущення, що «ЄЦ» не виконав своїх фінансових зобов’язань перед НДП. На це лідер НДП відповів: «Чесно кажучи, я поки що не бачу жодних реальних фінансових вкладів у роботу «ЄЦ», крім фінансування в Інтернеті виступів їхнього лідера, який сьогодні виконує функцію менеджера політичної партії».

Друге наше припущення полягає у тому, що зачепили особисто Л.Супрун, оскільки вона не одержала обіцяної «ЄЦ» посади губернатора Запорізької області. Підкресливши, що об’єднуючий рух ніяк не пов’язаний з кадровим питанням, лідер НДП розповіла «ДТ», що «з приводу можливої роботи в Запорізькій області в мене справді була розмова з президентом і главою його адміністрації. Я її сприйняла як офіційну... Не приховую, що для мене це було досить цікавою пропозицією».

На запитання про можливість поновлення переговорного процесу Л.Супрун заявила, що «відновитися він може за умови підписання публічної угоди, договору, в якому ми пропонуємо встановити процедуру та механізм об’єднання, і, безумовно, головною ланкою в цьому процесі є спільна політична платформа, спільні політичні погляди».

Тим часом голова Луганської регіональної організації «Єдиний центр», екс-керівник Луганської обласної організації НДП Валентин Дзонь назвав рішення Л.Супрун про призупинення процесу об’єднання дивним: «Хочу нагадати (і підтвердити) як людина, яка особисто брала участь в XII з’їзді НДП, пізніше названому об’єднавчим, що його делегати практично одностайно проголосували за створення нової політичної сили, спроможної об’єднати центристські партії. Ми виконували рішення вищого партійного органу (яким і є з’їзд)».

По-друге, «ЄЦ» дотепер не має лідерського обличчя. Можливо, не з’явиться воно і до 12 липня. Як стало відомо «ДТ», А.Яценюк навідріз відмовився очолити нову партію. Твердо наслідувала його приклад і Р.Богатирьова, заявивши в інтерв’ю «Комсомольськой правды в Украине», що розлучатися з ПР не збирається. Хоча І.Кріль, зрозуміло, заперечує, що робив такі пропозиції.

В.Балога як третій варіант (не тільки власника, а й лідера) навряд чи може розглядатися всерйоз через його антирейтинг, що зашкалює.

По-третє, ідеологія партії та її програмні принципи на сьогодні досить невиразні. Хоча, на думку політологів, досить анонімна диспозиція «ЄЦ» дозволяє поводитися більш гнучко, зацікавлюючи представників різноманітних політичних сил і забарвлення, лояльно або по-споживацьки налаштованих до президента.

І.Кріль: «Ми працюємо на державу»

П’ять основних правил стратегії менеджменту починаються на «П» — план, прикриття, порядок, позиція і перспектива. Або ще так: правильне планування проганяє погані показники. Ну а щоб оцінити і зрозуміти що-небудь, можна застосувати формулу п’ятьох «П» — подивитися, послухати, понюхати, помацати та попробувати… інтерв’ю з керівником «ЄЦ» І.Крілем.

— Ігоре Івановичу, наскільки реальними, на ваш погляд, є дострокові вибори і чи буде ваша партія брати в них участь? На який електорат ви розраховуєте?

— Нас часто запитують про те, скільки ми розраховуємо набрати на виборах. А ми говоримо, що це не є самоціллю нашого політичного процесу. Це — засіб для реалізації наших цілей. Ми збираємося працювати на державу...

Ми можемо брати участь у будь-яких виборах, які можуть розпочатися завтра. Юридично. Чи будуть дострокові вибори? Я не вірю. Сьогодні немає ні юридичних, ні політичних підстав для того, щоб такі вибори відбулися. Коли я кажу про відсутність політичних підстав, то маю на увазі, що вони нічого не змінять. Усе залишиться так, як є. Хтось набере більше, хтось менше, але виборча система така, що змінювати потрібно насамперед її. Якщо її змінити (що наразі нелегко), тоді можна було б проводити вибори. А якщо нічого не зміниться, то сенсу в їхньому проведенні немає, й ініціаторів не буде. Київські вибори довели, що не варто годити «виборчим» примхам.

— Якою ви бачите виборчу систему в Україні?

— Пропорційна система показала свою нежиттєздатність. Щойно в наше життя ввійшло таке слово, як «коаліція», у державі почалася плутанина в політиці. Країну лихоманить уже два роки. Тому, на наш погляд, на місцевому рівні потрібно вводити змішану систему. Тобто дати можливість окремим авторитетним особистостям ставати депутатами й впливати на процеси в районі, місті, області, не будучи членами партій, і водночас залишити можливість для партій формувати свої списки. Якщо в них такої можливості не буде, то партії не розвиватимуться. На рівні держави потрібно вибирати будь-який із численних варіантів відкритих списків. Це, з одного боку, наблизить політиків до людей (вони знатимуть, кого вибирають). З іншого, — ті, кого вони обирають, знатимуть, перед ким вони відповідають. От таку систему потрібно запроваджувати в Україні.

— Як ви ставитеся до імперативного мандату?

— Як до політичного закріпачення. Це повний анахронізм, який хочуть запровадити політичні сили, щоб прикрити свою безвідповідальність перед народом під час формування списків. За формування списків також треба відповідати. Не тоді, коли депутат голосує не так, як подобається лідерові, а коли формуються списки.

— Яка сума щомісячного фінансування вашої партії, і з яких джерел воно відбувається?

— Ми фінансуємося, як і інші політичні партії (так, я собі уявляю), за рахунок внесків наших членів. І всі фінансові питання, звіти, передбачені законодавством, надаватимемо публічно. Без запитань. Тоді, коли це буде необхідно.

— Членські внески фіксовані?

— Немає максимальної межі. Є мінімальна. І це ми хочемо закріпити на нашому з’їзді.

— Які регіони є для вашої партії точкою опори?

— Ми не робитимемо ставку на певні регіони. Працюватимемо по всій Україні.

— І все ж таки?

— Немає проблемних регіонів. Наступного тижня ми завершимо регіональні конференції. Вони проходять спокійно й успішно. Ми не можемо вирізнити якийсь один регіон ані в поганому, ані в хорошому сенсі.

— Хто з губернаторів уже приєднався до «Єдиного центру»?

— Тут запитання з підтекстом, тому я відповідатиму на нього за текстом. На сьогодні президія партії ухвалила рішення, що ніхто з голів обласних адміністрацій не може очолити в регіоні нашу політичну партію. Ми не можемо заперечувати вступ до партії будь-якої людини (для цього потрібні аргументи), і так само ми не можемо перешкоджати вступові до партії голів обласних адміністрацій. Скажу за фактом: масового вступу немає. На сьогодні можу конкретно вам назвати області, губернатори яких стали членами партії, — Житомирська, Хмельницька й Херсонська.

— Як щодо Київської?

— Ні. Губернатор Київської області не перебуває в політичному процесі, який називається «Єдиний центр». Вона є членом НУ, і навіть її головою.

— Відповідаючи на запитання в чаті про те, кому з російських політиків ви найбільше симпатизуєте, ви назвали Володимира Путіна. Чим він вам близький?

— Він патріот своєї держави.

— Патріотів багато…

— Мені подобається, що таку державу, як Росія, очолювала така людина, як Путін. Мені близький його тип.

— Тип управління?

— Людський… Вам це не подобається?

— Ну що ви…Це ваше право… Що таке Фонд розвитку громадянського суспільства, і якими будуть його зв’язки з «Єдиним центром»?

— Назва цієї організації говорить сама за себе. Я гадаю, вона буде дуже близька до «Єдиного центру» і через неї ми допомагатимемо громадським організаціям виконувати свої функції, об’єднуватимемо їх для вирішення тієї чи іншої проблеми.

— Якими мають бути відносини України з НАТО?

— Це один зі шляхів колективної безпеки. Нині звучать різні думки з приводу НАТО. Хтось навіть говорить про нейтральний статус. По-моєму, це нереально. Далі йде питання: щоб мати нормальну обороноздатність, її потрібно фінансувати. Необхідно вирішити, що нам вигідніше — робити це самим, забираючи ці кошти в народу, чи знайти «парасольку» колективної безпеки, яка зможе це нам забезпечити краще. В нас позиція однозначна — рішення з приводу будь-якої колективної «парасольки» безпеки має приймати український народ на референдумі. Щоб політики не ламали списи й не пожинали політичні дивіденди на ниві цього питання.

— Постійно критикуючи коаліцію, ви, однак, не залишаєте її лав. Чому?

— Неправильна думка, що коли депутат перебуває у якійсь фракції, коаліції, групі, яка об’єднує певну частину його колег, то він повинен говорити про свою групу тільки добре, а про іншу — тільки зле. Народний депутат — це людина, яка відповідає за свої вчинки. Замовчувати правду — безвідповідальна позиція. А в «Єдиному центрі» об’єдналися саме ті політики, які не бояться мати позицію і говорити правду. Якщо правда те, що Тендерна палата – злочинна для України і викачує з бюджету від восьми до десяти мільярдів гривень, – то хіба про це можна мовчати? Уряд Януковича можна критикувати? А своїх — ні? Тому ми не замовчуємо проблем. І наша позиція з часом підтверджується життям.

— То чому все ж таки ви не виходите з коаліції?

— А які в мене підстави? Якщо я кажу правду, то це не означає, що я проти коаліції. Я хочу, щоб вона була кращою. Якщо сьогодні ми замовчуватимемо правду, то завтра все одно настане час, і все таємне стане явним. Винними будуть ті, хто мовчав. Навіть у юриспруденції є таке — якщо ти знав про злочин, то мусив про нього заявити. Тут така ж сама ситуація. Не казати правди — означає обманювати людей.

— Василь Петьовка заявив, що вийти з парламентської кризи можна лише шляхом створення нової коаліції. З яких фракцій? Чи є в «НУ—НС» 37 депутатів (необхідна більшість), готових проголосувати за коаліцію з Партією регіонів?

— Я думаю, що коли сьогодні винести питання на фракцію, то 37 голосів «за» не буде. Але ситуація цілком може розвиватися таким чином, що кожен депутат фракції «Наша Україна», приймаючи своє рішення, може до такого рішення прийти. Я не виключаю такої можливості.

— Яка на сьогодні приблизна чисельність партії?

— У нас зараз іде процес становлення, наповнення людським потенціалом. Організаційно і юридично ми є політичною партією. А політично на сьогодні ще не зовсім набули потрібного потенціалу. Наступного тижня завершаться всі регіональні конференції, 12 липня відбудеться з’їзд, ми підіб’ємо перші підсумки цього процесу і тоді чітко скажемо, скільки нас, що це за люди і звідки до нас прийшли. Зараз цей процес перебуває у розвитку.

— Дуже часто проводять аналогії між вашою партією і такими політичними структурами, як «За єдину Україну», СДПУ(о), НДП…

— Я міг би коротко відповісти, що аналогії проводять ті, хто боїться «Єдиного центру». І вони придумують аналогії, яких немає, тому що їм хочеться сказати людям щось нехороше про нас.

— Вас називають блоком Ющенка…

— Ми — політична партія «Єдиний центр». Ми за президентсько-парламентську модель влади в Україні.

— Ви б не хотіли бачити почесним головою вашої партії Віктора Ющенка?

— У нас у статуті не передбачена така посада як почесний голова. Гадаю, більшість членів партії не вважатимуть за потрібне її запроваджувати.

— Чи можна вважати, що до ваших лав уже влилися НДП… Партія Кінаха…

— До наших лав сьогодні влилися представники майже 15 політичних партій.

— Яких?

— Дві, котрі ви назвали. Є представники політичних сил, що входять до БЮТу, наприклад «Батьківщини», «Нашої України», Партії регіонів, СПУ, УНП, «Пори», Народної партії, СХП. Є навіть комуністи. Дуже багато безпартійних.

— Чи ведете ви переговори з Леонідом Черновецьким?

— Ми не ведемо ні з ким жодних переговорів, ми просто працюємо з тими, хто звертається із заявами про прийом. І ми не об’єднуємося з жодними політичними партіями. Члени цих партій просто приймають рішення, пишуть заяви про вступ у «Єдиний центр», і наші політичні органи розглядають їх і проводять прийом.

— Хотіли б ви бачити в лавах вашої партії Черновецького?

— Гадаю, що говорити зараз публічно про те, кого б ми хотіли чи не хотіли бачити, особливо коли справа стосується людей такого калібру, як мер міста Києва, некоректно.

— Кармазіна?

— Знову ж таки, давайте так розставимо акценти: ви зараз називаєте відомих людей, які мають можливість прийняти рішення бути чи не бути в тій або іншій партії. Якщо вони до нас звернуться — ми тоді розглядатимемо це питання. А поки що вони не зверталися… Вважаю, що говорити про публічних людей, голів партій, керівників блоків у такому контексті некоректно стосовно них.

— А Олександра Волкова?

— Я ж вам відповів на це запитання.

— Кажуть, він вашій партії допомагає.

— Я про це не знаю, чесно кажучи. Це надумано.

— Мені не зовсім зрозуміло, що таке «єдиноцентризм»…

— Сьогодні людство не виробило ідеології, котра могла б дати усі відповіді на питання в Україні — дуже різноплановій і багатій як на потенціал, так і на проблеми держави. Тому ми дійшли висновку, що суспільству потрібно запропонувати щось нове. Хай і не класичне. Ми пропонуємо суспільству нову ідеологію — єдиноцентризм, суть якої, на нашу думку, можна викласти в кількох словах. Це ідеологія єднання, патріотизму, правди і прагматизму.

— Ну це не зовсім нове. І все ще незрозуміло, у чому конкретно полягає ідеологія. Крім того, в Ющенка вже було три «П»: «патріотизм», «порядність», «професіоналізм». З вашого набору чомусь випали «порядність» і «професіоналізм». Чому, до речі?

— Правда і патріотизм містять у собі й порядність, а прагматизм — професіоналізм. Ми так вважаємо.

— Це аж ніяк не синоніми…

— Правда і прагматизм країні сьогодні потрібніші.

— Багато говорять про відомого політика й харизматичного лідера для вашої партії…

— Шукають нам лідера…

— А ви шукаєте?

— Ні. Поки що. Ми до цього спокійно ставимося. Я вам скажу відверто, на чолі партії ми хотіли б бачити лідера, який зможе за собою вести, брати на себе відповідальність. Це — образ. На з’їзді буде обрано політичні органи, і буде дано відповідь на ці запитання. Сьогодні сказати, кого б ми хотіли бачити... Ну, можливо, кожен член партії має право про це думати. Усі нині ставлять собі це запитання. Не лише ті, хто перебуває за межами «Єдиного центру». І в нашій структурі думають над тим, як було б краще. Але мені здається, потрібно почекати до 12 липня. До цього часу буде видно, хто прийде (ми ж наразі не знаємо) чи плануватиме напередодні цієї дати вступити до «Єдиного центру». Тоді стане зрозуміло, хто з них найбільше відповідає категорії лідера. Тоді буде дано відповідь на це запитання.

— Називають кандидатури Балоги, Яценюка, Богатирьової, Безсмерт­ного…

— Так кажуть…Це дуже приємно, до речі, що говорять про те, хто має бути лідером нашої партії. Це свідчить, що ми не такий уже безперспективний проект, як також говорять.

— Наскільки ви хотіли б бачити цих людей на провідних ролях у вашій партії?

— Я б хотів бачити всіх тих людей, яких ви назвали. Без будь-яких проблем. Вважаю, що це потенційно сильні, нормальні особистості, і вони б до цього процесу привнесли дуже багато.

— Яценюк відмовився очолити вашу партію?

— Я з ним особисто про це не розмовляв. Тому сказати, що він відмовився, не можу.

— Чи буває дим без вогню?

— У політиці дим часто пускають самі політики. Я не бачу нині підстав казати про те, що хтось відмовився, а хтось ні.

— Ви взагалі не розмовляли з ним?

— Я вже сказав — ні. Це — правда.

— Плануєте?

— Ні. Я думаю, що про «Єдиний центр» знає дуже багато людей в Україні, і кожен має до нього якесь своє певне ставлення, а також можливість і право самостійно прийняти рішення. Ніхто нікого ніде не примушує. Нехай приймають рішення.

— А якщо в лавах вашої партії до 12 липня не з’явиться досить яскравої особистості, готової взяти на себе роль лідера? Строго кажучи, чи так уже він важливий для вас?

— А, можливо, він у нас уже є…

— А Кириленка хотіли б бачити в себе в партії?

— Я? Ні.

— Якою буде система управління в партії?

— Вона буде побудована таким чином, щоб у партії був порядок. Щоб була демократія, і будь-яка людина, перебуваючи в цьому процесі, почувалася людиною, з одного боку. І з іншого — рішення, які приймаються органами партії як на центральному, так і регіональних, територіальному рівнях, мають виконуватися. А для того, щоб вони виконувалися, має бути чіткий контроль, щоб ніхто не дозволяв собі не виконувати того чи іншого рішення... А це ми точно забезпечимо.

Корінці

«Я провів їх у парламент, але своєї фракції в мене немає» — про цю фразу президента, сказану про «НУ—НС», доводилося чути від багатьох членів фракції. Швидше роздратування з приводу бузи в «президентській» фракції, а не неспроможність В.Кириленка провести обіцяний об’єднавчий процес, дали в руки Віктору Балозі козир. «Єдиний центр» — це спроба Віктора Балоги використати президентське невдоволення стосовно «НУ—НС». Отримавши ресурс повноважень, глава секретаріату, з одного боку, створює адміністративну мережу й бойовий загін, покликаний узяти на себе нелегкий тягар обрання Віктора Ющенка на другий термін, а, з іншого, особисто контролюючи менеджмент і кадрову політику «ЄЦ», — формує політичну силу під себе. Адже сьогодні Віктор Іванович — глава секретаріату, а завтра? Просто дуже багата людина? Але хто сказав, що партія і фракція — це погане вкладення зусиль і коштів? Тим паче, якщо кошти — ззовні залучені... По суті, «Єдиний центр» замислюється як відштовхувальна нога Ющенка, фактичним хазяїном якої є В.Балога.

Впадає в око той факт, що натхненник «ЄЦ» пішов шляхом НДП і «За єдину Україну!»: традиційна побудова згори — за призовом, що виходить із Банкової; опора на сильних менеджерів, які пройшли школу держвлади й досить великого бізнесу; паралельне створення громадської організації, покликаної стати сателітною позапартійною технологією виборчого процесу (адже неначе для повної аналогії з епохою розквіту Леоніда Кучми «ЄЦ» створює Фонд розвитку громадянського суспільства, який, по суті, є клоном Фонду соціального розвитку, що його свого часу фіктивно курирував Олександр Волков).

У цій системі стрункій ідеології місця немає. Однак є місце чіткому розумінню взаємовигоди. І якщо Банкова чуйно ставитиметься до інтересів місцевих господарів життя, а вони побачать свої високі дивіденди від союзу з президентським табором, то щось у Віктора Балоги може вийти. Інша річ, що за часів Леоніда Кучми адмінресурс складався з влади та грошей. У нинішній розхлябаній державній системі користуватися адмінресурсом ще треба вміти. І далеко не всі куми, які обняли відповідальні посади, зможуть виявитися корисними для президентської відштовху­вальної ноги. Засоби, до речі, далеко не завжди здатні компенсувати бюрократичну та менеджерську безпорадність кадрів Банкової, хоча на них роблять не останню ставку, бо, відповідно до останніх політтехнологічних віянь, політичні продукти просуваються не за принципом заповнення ідеологічних ніш, а за принципом «каструльки Цептор» або косметики Avon.

Добре і глибоко розуміючи нитки, які пов’язують регіональних лідерів та центр, бізнесменів і державу, Балога, використовуючи ім’я Ющенка, з більшим чи меншим успіхом підтягає до «ЄЦ» людей, котрі мають доступ до адміністративного ресурсу в регіонах. Менеджерів та донорів шукають у численних місцевих фракціях БЮТ і «НУ—НС», що перегризлися і між собою, і всередині себе.

Невід, за даними «ДТ», закинуто у 469 районів і 176 міст України. Балога шукає тих, кого називають «міцними мажоритарниками», і в ідеалі зосереджує у своїх руках і адміністративний, і фінансовий ресурси. Саме під таких людей «Єдиному центру» буде потрібна зміна виборчого закону. Якщо це вдасться зробити, то «ЄЦ», на випадок навіть позачергових виборів, може (на думку його технологів, із якими довелося спілкуватися) розраховувати на 70-багнетну фракцію у ВР. Якщо ж закон залишиться незмінним, то, як свідчить український досвід, партія влади навряд чи зможе набрати понад 10 відсотків голосів. А якщо взяти до уваги, що «Єдиний центр» — це партія однієї з гілок влади, а не єдиної, як за Кучми, то, за ідеального збігу обставин, «ЄЦ», що не набирає сьогодні й одного відсотка, може фінішувати на рівні семи.

Однак є невеличка проблема: за повернення мажоритарної системи сьогодні навряд чи проголосує ПР і точно не проголосує БЮТ. Лідируючим партіям вона не потрібна. А ось один із варіантів відкритих списків регіонали підтримати можуть. Наприклад, відоме попередньо лояльне ставлення Віктора Януковича до формування партійних списків на рівні 27 регіональних виборчих округів, які мають замінити собою єдиний виборчий округ і єдиний партійний список.

Доки ведуться переговорні бої з приводу цілої низки проектів нового Закону про вибори, Банкова проводить критичну оцінку вірності та адміністративного професіоналізму регіональних керівників. За даними «ДТ», стілець хитається, як мінімум, під трьома губернаторами — харківським, вінницьким та свіжоспеченим сумським.

Шукають і варіант об’єднання. Вередування малих партій створюють проблеми. Тому з черги дня остаточно не знято ідею створення блоку Ющенка. Це спростило б життя менеджерам та лідерам партій-засновниць, але ускладнило б життя кандидатові у президенти Віктору Ющенку, оскільки в разі проведення дочасних парламентських виборів надто наочно продемонструвало б електоральну ціну кандидата.

Втім, якщо в українському політичному житті не станеться серйозних змін — залишиться попередній закон про вибори, не зміниться Конституція й не гряне соціальний вибух, — то «Єдиний центр» має шанс залишитися майже незатребуваним, бо основні рішення прийматимуться в рамках переговорів між трьома гравцями. І в разі досягнення домовленостей буде непринципово, які структури та менеджери імплементуватимуть ці домовленості. Ну, наприклад, якщо Ющенко домовиться про своє президентство з Ахметовим, то не «ЄЦ» забезпечуватиме реалізацію цих домовленостей. Якщо Ющенко домовиться з Тимошенко за російською схемою (хтось — прем’єр, хтось — президент, що вже починає обговорюватися в найглибших кулуарах), то не «ЄЦ» забезпечуватиме імплементацію рішень. Та й, зрештою, низка джерел стверджує, що сам по собі Віктор Ющенко не дуже налаштований брати висоту другого терміну. Інша річ, що оточення, надзвичайно в цьому зацікавлене, культивує в ньому інші наміри, обіцяючи не тільки підкласти під нього руки, а й підставити свої відштовху­вальні ноги.