ПРЕЗИДЕНТ ЗАЙМЕТЬСЯ ЗБРОЙОВИМ БІЗНЕСОМ ОСОБИСТО?

22 жовтня Президент України Леонід Кучма підписав указ, загальна ідея якого зводиться до передачі функцій із контролю за військово-технічним співробітництвом України з іноземними державами у свою адміністрацію. А саме, в управлінні АП з питань силових структур і правоохоронної діяльності буде створено відділ, до сфери відповідальності якого ввійде військово-технічне співробітництво, чи, простіше кажучи, збройовий бізнес.

Звісно, мало хто сумнівається в причинах появи документа, який, до речі, був узгоджений із таким вузьким колом осіб, що в деяких структурах навіть викликав переполох. У цілому документ спрямований на створення потужнішої системи контролю, ніж теперішня, а збройові угоди, як запевняють люди, котрі читали цей документ, гарант візуватиме особисто. Не викликає сумніву, що в ланцюзі останніх подій поява цього документа є ще одним свідченням прагнення України довести, що в питаннях передачі продукції військового призначення вона дотримується прийнятих міжнародним співтовариством правил. «ДТ» уже вказувало на допуск міжнародних експертів до українських військово-технічних секретів, і готовність глави держави ставити свій особистий підпис під усіма угодами свідчить про розвиток цих прагнень. Адже на випадок якихось неординарних ситуацій підпис міг би стати небезпечною пасткою...

Водночас глава держави і раніше сам відповідав за здійснення основних контрактів — національну систему військово-технічного співробітництва спеціалісти класифікують як президентсько-урядову, тобто регульовану указами Президента і постановами Кабінету міністрів. А Комітет із політики військово-технічного співробітництва й експортного контролю при Президенті України, хоч орган дорадчий і колегіальний, основні питання завжди виносив на суд першої особи. У такому разі що ж відбувається із системою збройового експорту?

Питання особистої довіри?

У будь-якій серйозній справі якщо не все, то дуже багато залежить від особистостей. У такій справі, як торгівля зброєю, від особистостей залежить майже все.

Почати слід із того, що завізувати всі документи встигнути можна. Але об’єктивно, якби Леонід Кучма вирішив розібратися у всіх цих документах, йому довелося б занедбати решту функціональних обов’язків. Та ризикнемо припустити, що торгівля зброєю — не єдина вибухонебезпечна тема в окремо взятій державі Україна. Отож, має бути хтось, на кого можна покластися грунтовно і безоглядно.

Є думка, що Президент таку людину знайшов. Нинішній указ, а також передача під особисту відповідальність главі своєї адміністрації проблеми під назвою «Кольчуга» свідчать про те, що цю людину звуть Віктор Медведчук. До речі, цього тижня в повідомленні про указ на сайті радіо «Свобода» зазначалося, що саме в адміністрації Президента погоджуватиметься тепер кандидатура глави держкомпанії «Укрспецекспорт» — майже монополіста у торгівлі українськими озброєннями на міжнародних ринках.

Схоже, що головні питання стріляючого бізнесу вирішуватимуться тепер в АП, а не в Раді національної безпеки і оборони, як було раніше. А заснований два роки тому Комітет із військово-технічного співробітництва та експортного контролю, голова якого підпорядковувався секретарю Радбезу, напевно, більше не готуватиме головних рішень у житті держави — експортера зброї. Втім, можливо, й готуватиме, допомагаючи главі АП доносити їх до першої особи. Оскільки, як повідомило тиждень тому агентство Defense-Express, новим керівником цього комітету призначено колишнього начальника військової розвідки Ігоря Смєшка. Як говорять інформовані в збройових угодах люди, Ігор Михайлович може розраховувати як на добре ставлення з боку американських політиків, так і на підтримку з боку нинішнього глави президентської адміністрації.

«Укрспецекспорт» і &

Безумовно, підписаний цього тижня указ глави держави торкнеться і самого «Укрспецекспорту», де нині й так проходить внутрішня реорганізація. Головний український посередник у торгівлі зброєю практично завжди належав до небагатьох організацій зі списку «недоторканних». До того ж, як «Рособоронекспорт» у Росії, так і «Укрспецекспорт» реалізовують на світовому ринку до 90% усієї зброї, військової техніки та спецпослуг. Щоправда, у Росії по монополії нещодавно зробили артилерійський залп, причому з артилерії великого калібру. Про наслідки цього кроку йтиметься нижче.

Найімовірніше, оскільки головна ідея документа — посилення контролю за веденням бізнесу та зміцнення самої вертикалі в державній системі експорту зброї, головною тенденцією має стати жорсткіший контроль за дочірніми підприємствами держкомпанії. У колах, близьких до збройового бізнесу, говорять про можливість створення на базі «Укрспецекспорту» холдингу, що не лише здійснюватиме торгові операції на світовому ринку озброєнь, а й вирішуватиме, які напрями треба активно інвестувати, і навіть настійно рекомендуватиме, скільки й кому в ці напрями необхідно вкладати коштів. А крім того, такий крок має унеможливити внутрішню конкуренцію на етапі ведення переговорів. При цьому форми господарювання дочірніх структур, природно, мають бути збережені. Нагадаємо, що вже під час авіакосмічного салону «Авіасвіт-ХХІ» у Києві у вересні ц.р. новий гендиректор «Укрспецекспорту» Валерій Шмаров позитивно висловився щодо можливості закупок у майбутньому акцій українських оборонних підприємств.

Втім, ідея держкорпорації не нова: рік тому під егідою компанії планували створити державну корпорацію, що передбачало досить значний утиск прав п’яти дочірніх фірм. Але натомість усі витрати з маркетингу, реклами та попереднього аналізу ринків узяла б на себе головна структура. Плани ці не були реалізовані, і як кажуть люди зі збройового бізнесу, не лише тому, що в українському законодавстві поки що не виписано організацію таких структур. Річ ще й у тому, що деякі деталі з виношуваних ідей не дуже подобалися дочірнім структурам, та й у тому, що не було під кого це робити.

Саме тому експерти припускають, що «Укрспецекспорт» неоднозначно сприйме ідею холдингу. Якщо ж говорити про можливість тихого або відкритого опору, то, з огляду на економічні показники і політичну вагу, на це можуть піти лише «Прогрес» та «Укроборонсервіс». Але, на жаль, ситуація навколо України така, що жорсткість надовго стане основним правилом національного збройового бізнесу.

Щоправда, повна централізація бізнесу озброєнь в Україні вигідна сусідам і сприятиме розвитку зв’язків із російським збройовим бізнесом. Минулого тижня Київ відвідав гендиректор головного російського посередника — Андрій Бельянінов. Кажуть, переговори з гендиректором «Укрспецекспорту» Валерієм Шмаровим, керівником Національного космічного агентства України Олександром Негодою та міністром оборони Володимиром Шкідченком його цілком задовольнили. В «Укрспецекспорті» запевняють, що досягнуто абсолютно чіткої угоди про цінове співробітництво на ринках третіх держав. Крім того, «Рособоронекспорт» готовий радитися, коли Росія здійснюватиме поставки озброєнь і військової техніки, які містять українські комплектуючі. Нарешті, найголовнішим успіхом у переговорах із РФ експерти вважають досягнуту згоду про участь у замкненому циклі виробництва нових засобів ППО українських оборонних підприємств. Поки що це стосується ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька обл.), який у травні нинішнього року уклав великий контракт із «Концерном ППО «Алмаз-Антей» на виробництво встановлювача антени локаційного виявлення цілі й заряджаючого пристрою для зенітно-ракетного комплексу С-300. Однак надалі список таких підприємств може істотно розширитися. Взагалі, треба сказати: і тенденція в галузі українського ВТС останнього року свідчить про поглиблення орієнтації на Росію та, відповідно, зростання російського інтересу до українського ОПК. Сьогодні вже можна впевнено говорити, що в недалекому майбутньому виникне спеціальний міждержавний орган для координації ВТС двох держав.

Щоправда, у самій структурі російського ВТС, навпаки, з’явилися тенденції до створення більш гнучкої системи. Так, російський комітет із ВТС під головуванням Володимира Путіна на початку жовтня ухвалив рішення надати право ведення зовнішньоекономічної діяльності в галузі ВТС усім холдинговим компаніям військово-промислового комплексу Росії «після їх економічного й організаційного оформлення, а також окремим підприємствам». Тобто Росія вирішила піти шляхом стимулювання рублем створення холдингів «знизу». При цьому деякі російські експерти припускають, що в майбутньому «Рособоронекспорт», який де-факто монополізував збройовий бізнес, не лише втратить левову частку своїх доходів, а й узагалі може бути ліквідований. Та України це не стосується — для неї на часі нова реальність: наріжним каменем поставлено питання реанімації міжнародного іміджу.

В очікуванні результатів

Результати можуть бути різними. Наприклад, глава Держкомісії з питань оборонно-промислового комплексу України Володимир Горбулін висловив думку: «жорсткість, яка з’явиться в системі військово-технічного співробітництва, не порівнянна з гнучкими підходами, необхідними при прийнятті рішень у цій чутливій сфері». В.Горбулін вважає, що під зовнішнім тиском, викликаним псевдоскандалами, — наприклад, обвинуваченнями України в поставках зброї в Ірак, — українська сторона готова пожертвувати обсягами експорту озброєнь, намагаючись переконати міжнародне товариство у своїй порядності. Очевидно, що Володимир Павлович, який свого часу сам курирував збройовий експорт, добре знає ціну монополії бізнесу. Хоча при ньому створювався «Укрспецекспорт» — саме для жорсткої централізації збройового бізнесу, саме він згодом почав пропонувати гнучкіші схеми торгівлі.

Сьогодні головна небезпека полягає в тому, що навіть у прийнятті рішень зі штатних питань сумніватимуться всі, хто перебуває на вертикалі системи. Аж до самого Президента. Кажуть, що Держслужба експортного контролю України вже призупинила видачу ліцензій. Може різко зменшитися і кількість самостійних експортерів, яких сьогодні в країні більше десятка. Цілком можливо, що мета виправдовує засоби. Але, з другого боку, чи не цього хотіли ті, хто, як бачимо, зміг пожати перші плоди скандалу з «Кольчугою». Адже монополія — далеко не завжди означає прозорість і законність, зате майже завжди — диктат і корисливість. Утім, ті хто розпочав цей скандал, також від нинішніх проблем України не втратять...