Поживемо — побачимо?

Експерти поки що не беруться прогнозувати, коли закінчаться нинішні катаклізми на світових фінансових ринках і якими будуть їхні наслідки

Світові фінансові ринки лихоманить уже другий тиждень поспіль. І хоча джерело «зараження» — проблеми на ринку іпотечного кредитування — виникло у США, глобалізація зробила свою справу. Як з’ясувалося, жоден зі світових фінансових центрів не має достатнього імунітету, щоб безболісно перенести гарячку, котра охопила інвесторів: фондові індекси знижуються практично повсюдно. Виниклий дефіцит ліквідності поки не вдається повністю нейтралізувати навіть найпотужнішими вливаннями грошових ресурсів провідними світовими центробанками. Тому ринки сподіваються на екстрене позаурочне зниження базових ставок Федеральної резервної системи США.

Попри фактично закриті кредитні шлюзи на міжнародних майданчиках, вітчизняна фінансова система переживає це потрясіння поки досить безболісно. Ресурси навіть у надлишку: Нацбанк не те що не додає, а навпаки, вилучає ліквідність із міжбанку. Тепер ключове запитання, точну відповідь на яке поки що не береться давати жоден експерт, — як довго зберігатиметься напруженість на міжнародній арені.

Коротенько про суть нинішніх проблем. Багатьом нашим читачам добре відомо, що за останні роки в Сполучених Штатах, заколисаних щедрою грошово-кредитною політикою монетарної влади і багаторічним зростанням цін на житло, став бурхливо розвиватися ринок низькоякісних іпотечних кредитів (так званих subprime mortgages). Спокусившись доступністю порівняно дешевих фінансових ресурсів, чимало операторів ринку в пошуках додаткових доходів стали нехтувати однією з основних заповідей іпотечного кредитування — ретельно відстежувати платоспроможність позичальників, вдовольняючись лише заставою у вигляді придбаного житла.

Незабаром сформувався цілий сегмент іпотечного ринку, обсяги якого перевищили 1 трлн. дол. І досить тривалий час, поки американська нерухомість упевнено зростала в ціні, ці справи, а точніше, справочки, йшли гладко. Доступність кредитів допомагала зростати цінам, і навпаки. У подібних явищ є чимало добре відомих визначень типу «бульбашка», «піраміда» тощо.

Все це не заважало досить довго заплющувати очі на очевидну ваду схеми. Багато фінансових установ охоче перекуповували великі пули хоч і менш якісних, зате значно більш високодохідних, аніж традиційні, позик. Виявляли безтурботність і найбільші рейтингові агентства. В результаті чого їхня репутація, мабуть, зараз може зазнати найпотужнішого удару з часів краху компанії Enron і зникнення зі сцени члена тоді ще «великої п’ятірки» найбільших аудиторів — компанії Arthur Andersen.

Коли не дуже давно високоповажні рейтингові агентства схаменулися і заявили про можливі проблеми на іпотечному ринку США, було вже пізно: система почала давати збої.

З початку минулого року в Штатах уже розорилося понад як 70 іпотечних компаній і півдюжини хедж-фондів. Тож про складнощі з поверненням і обслуговуванням іпотечних кредитів у цій країні світовій фінансовій громадськості відомо вже не перший день. Загалом-то, останній виток падіння курсу долара був спровокований саме цією обставиною.

Однак якщо раніше ці проблеми розглядалися світовими інвесторами в основному як локальні й суто американські, то минулого тижня грім з ясного неба вдарив із Європи.

9 серпня ц.р. один із найбільших європейських гравців — BNP Paribas (до речі, власник контрольного пакета Укрсиб­банку) — оголосив про припинення виплат із трьох своїх інвестиційних фондів, які також інвестували в іпотечні облігації subprime, посилаючись на свою нездатність адекватно оцінити вартість активів через сформовану на ринках ситуацію. Слідом за ним про значні втрати від аналогічних операцій заявили ще кілька європейських фінустанов. Оператори Старого Світу теж, як виявилося, встигли непогано «запакуватися» subprimes — глобалізація, якщо знаєте. У результаті фінансовий сектор укотре став лідером падіння фондових ринків.

Різко підскочила вгору, сягнувши багаторічних максимумів, вартість грошових ресурсів. Щоб збити виниклу хвилю паніки і стабілізувати ситуацію у фінансовій системі, світовим центральним банкам довелося не скупитися на великі грошові ін’єкції. При цьому одноденне впорскування ліквідності Європейським центральним банком (ЄЦБ) в обсязі 94,8 млрд. євро стало безпрецедентним, майже в півтора разу перевищивши масштаби операцій, які він здійснював безпосередньо після 11 вересня 2001 року: тоді ЄЦБ викинув на ринок
69,3 млрд. євро.

Тільки в наступні два дні центробанки єврозони, Японії та Північної Америки (Канада і США) спільно надали банкам короткострокових кредитів на загальну суму 300 млрд. дол. США.

На початку цього тижня здавалося, що підтримка регулюючих органів зупинила спад на ринках. Хоча й не розв’язала проблеми, що викликала його. Але не так сталося, як гадалося.

Погані новини про значні фінансові втрати по черзі приходять практично звідусіль: не лише з Північноамериканського континенту та з Європи, а й також із Японії та Австралії. Є підозри, що на межі банкрутства перебуває й один із найбільших американських іпотечних кредиторів — Countrywide Financial Corp.

Примітно, що долар при цьому різко зріс у ціні. Усього за шість торгових сесій (з 9 по 16 серпня) співвідношення європейської валюти до американської знизилося з 1,38 до 1,34 дол. за євро. Сильнішою за долар серед світових резервних валют виявилася лише японська єна. За неповні чотири торгові сесії — із вівторка до ранку п’ятниці — котирування «зеленого» впали майже на 700 пунктів — із 118,5 до 111,6 єн. А всього за останні два місяці зміцнення японської валюти становило близько 10% (агов, наш рідний Мінфіне, котрий менше року тому «казково вигідно» емітував самурай-бонди!).

Дедалі більше аналогій напрошується з подіями осені 1998 року, коли єна теж активно дорожчала. Тоді російський серпневий дефолт у результаті спровокував падіння найбільшого американського хедж-фонду LTCM, у портфелі якого російських держоблігацій і близько не було.

А виниклу потім кризу ліквідності вдалося нейтралізувати лише завдяки досвідченості тодішнього голови ФРС Алана Грінспена і проведеному ним «під особисту відповідальність» оперативному позаплановому зниженню базових кредитних ставок.

Як тоді, так і зараз головна складність, за визнанням учасників ринку, полягає в тому, що неймовірно складно оцінити реальні масштаби нинішніх проблем. Де вони можуть завтра аговкнутися?

Сам ринок subprimes оцінюється сьогодні в 1,3 трлн. дол. За підрахунками експертів банку Calyon, відмови щодо викупу заставних можуть сягнути 20% цього обсягу, тобто 260 млрд. Навіть коли припустити, що за рахунок переуступки заставних або продажу заставленої нерухомості кредитори зуміють компенсувати лише половину вартості неповернутих кредитів, вони навряд чи перевищать 150 млрд. дол. За мірками американських фінансових ринків, порівняно невелика сума.

Але сьогоднішні проблеми з ліквідністю одних завтра можуть створити найсерйозніші проблеми у зовсім інших гравців, причому у значно більших масштабах — таке хитросплетення схем та інструментів являють собою сьогоднішні глобальні фінансові ринки.

Одна з головних загроз — леверидж, активно застосовуваний спекулянтами, масштаби якого можуть бути просто велетенськими. Спрощено суть таких операцій (іменованих серед фінансистів carry trades) полягає в тому, що під заставу тих чи інших наявних активів беруться позики в низькодохідній валюті (під нижчу відсоткову ставку). На запозичені гроші знову купують більш високодохідні активи, під заставу яких знову беруть кредити під нижчий відсоток тощо. Для великих спекулянтів існує не так уже й багато перешкод, щоб із використанням різних інструментів прокрутити таку операцію багаторазово. Що дає змогу за порівняно невелику стартову суму закрутити дуже навіть хвацьку кредитну спіраль, «на рівному місці» піднімаючи дуже навіть пристойний гешефт.

Головне для гравців — щоб різниця в дохідності використовуваних інструментів, як і курсові співвідношення між відповідними валютами, змінювалася повільно та, бажано, у потрібному напрямі.

Процес цей, природно, може роками залишатися для спекулянтів «корисним і приємним у всіх сенсах». Та якщо на світових ринках відбуваються катаклізми, схожі на нинішні, починається такий переполох, що за умов обмеженої ліквідності та високої несталості ринків попит на високоризиковані активи (як нині subprimes) падає настільки, що продати їх за прийнятною ціною без руйнівних втрат стає практично неможливо.

Через багаторазову закрученість і складність кредитної спіралі збитки, що виникають за такої ситуації, можуть перекрити вартість застави практично миттєво. Особливо, якщо паралельно відбуваються значні несприятливі курсові коливання (як правило, ці процеси взаємозалежні та посилюють одне одного). Ну, а оскільки стартовий капітал спекулянтів нерідко буває порівняно невеликим, покривати втрати кредиторам найчастіше немає з чого. І скільки їх може завтра опинитися біля розбитого корита — одному Господу відомо.

Та це там, а як наші справи? Зрозуміла річ, брак ліквідності та нестабільність на міжнародних фінансових ринках зробили недоступними зовнішні ресурси для потенційних вітчизняних позичальників. Цілому ряду з них довелося відкласти плани з залучення грошей до кращих часів. Серед них опинився і Мінфін, який вважав залучення зовнішніх позик за нинішніх умов недоцільним. «Необхідно враховувати те, що робиться нині у світі з огляду на ситуацію на іпотечному ринку в США. Гроші стали дорогими. Впродовж найближчих 1—1,5 місяця зовнішніх запозичень у нас не буде», — повідомив у вівторок заступник міністра фінансів Сергій Макацарія.

На все інше з того, що діється на світових майданчиках, внутрішній український ринок поки що практично не прореагував. За словами експертів, маємо черговий доказ того, коли допомагає нещастя — недорозвиненість вітчизняних фінансових ринків. Хоча добре відомо, що в останні роки залежність вітчизняних операторів від зовнішніх ринків зросла так сильно, що навіть почала всерйоз турбувати монетарні влади.

Реакція проявилася хіба що на кількох сайтах новин (в основному з числа тих, що виникли зовсім недавно, під вибори). Тут стали миготіти провокаційні панічні повідомлення. Та подібна інформація наразі не має реального підтвердження.

За словами учасників ринку, запас ліквідності на міжбанківському ринку такий великий, що Нацбанку зараз доводиться навіть активізувати стерилізаційні заходи, продаючи банкам депозитні сертифікати. Гривні в обмін на валюту емітуються нині дуже навіть активно, оскільки пропозиція валюти поки що значно перевищує попит на неї — про це чітко свідчать котирування як готівкового, так і міжбанківського ринку, які все ще тяжіють до зниження.

Як повідомив «ДТ» перший заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов, станом на середину серпня Нацбанк вилучив з обігу 3,3 млрд. грн.

Темпи нагромадження резервів НБУ поки що істотно перевищують прогнозні показники: 15 серпня ц.р. вони сягнули 28,2 млрд. дол. Утім, свій прогноз рівня золотовалютних запасів станом на кінець року (близько 29 млрд. дол.) головний банк країни поки що переглядати наміру не має.

Та наскільки великий цей запас міцності? Як швидко й наскільки серйозно на внутрішньому ринку можуть подорожчати як депозитні, так і кредитні ресурси? Оцінити ситуацію ми попросили заступника голови правління Укрексімбанку Миколу Удовиченка, який курирує в банку зовнішні запозичення.

— На мій погляд, всерйоз оперувати поняттям «криза» і казати про значну загрозу повноцінного спаду у світовій економіці поки що зарано.

Підстави для такого висновку дає не тільки аналіз риторики американських і європейських офіційних осіб, а й той факт, що монетарні влади, котрим складно дорікнути недостатньою досвідченістю, наразі не йдуть на крайні заходи.

І оскільки їм значно краще, ніж іншим спостерігачам, має бути відома ситуація зсередини, це дає змогу сподіватися, що поки вони вважають ринки досить стійкими та розвиненими, аби уже задіяних інструментів було достатньо для її врегулювання.

Поки що великих загроз глобальної кризи або початку серйозної рецесії не видно, а нинішні процеси розглядаються як повторювана з тієї чи іншою циклічністю корекція ринку. Подібна корекція, як і відповідне зниження ризик-апетиту, на мій погляд, навіть необхідні у період, коли глобальної ліквідності достатньо.

Очевидно, що в результаті багато гравців, як мінімум, зменшать ліміти високоризикових позицій. Проте найцікавіше, що від цього зовсім необов’язково істотно постраждають ринки, які розвиваються. Навпаки, інвестиційний інтерес може зміститися на користь простіших і зрозуміліших за профілем інструментів, ніж ті самі subprimes. Таких активів може бути достатньо і в Україні, за умови їхньої прийнятної якості та дохідності.

Проте ситуація з доступністю позик для вітчизняних позичальників не проясниться як мінімум до початку вересня, поки не закінчаться серпневі кредитні канікули. Далі події розвиватимуться залежно від того, наскільки тривалою буде напруженість на світових ринках.

Цілком вірогідно, що до кінця жовтня — до листопада волатильність ринків знизиться і спреди стабілізуються, у результаті чого позики знову стануть доступними. За цей період запас ліквідності на внутрішньому ринку навряд чи вичерпається, і до цього часу більшість великих вітчизняних гравців цілком здатні відкласти свої плани із зовнішніх запозичень. Отже, велику зміну вартості ресурсів на внутрішньому ринку теж прогнозувати поки що рано.