Підтримати
Під час 3. Але винних не покарано - силовики не саджають своїх.
"Це тобі за Грушевського, суко! Ось тобі!"
- За хлопцями з СТБ погналися тітушки, а потім "Беркут", -згадує, події 19 лютого 2014 року в Харкові екс-гендиректор Національної телекомпанії України Зураб Аласанія. - Сашка били вже на землі, тітушки й "Беркут". Машу бив "Беркут". Вони ламали камеру, спочатку в її руках кийками, потім на землі - ногами".
Того дня журналістка Марія Малевська й оператор Олександр Бринза робили сюжет про мітинг активістів Євромайдану біля стін Академії внутрішніх військ.
Напередодні по Харковом покотилася чутка, що курсантів відправлять до столиці на допомогу спецназу, і сотні харків'ян вийшли на пікет, щоб завадити відправленню "вевешників" до Києва. Вони встигли спорудити біля воріт академії барикаду. Але о п'ятій вечора на євромайданівців пішов стіною спецназ МВС. Силовики легко відтіснили активістів.
- Тих, хто не встигав ухилитися, менти просто валили на землю й добивали кийками, - згадують колеги з місцевого телеканалу АТН. - Постраждалих, було дуже багато.
У якийсь момент за спинами силовиків з'явилося кілька десятків тітушок у світло-зелених жилетах, балаклавах і з палицями в руках. Ланцюг "Беркута" розступився, і бойовики кинулися трощити барикаду, зведену активістами Євромайдану. А потім разом з міліціонерами накинулися на журналістів СТБ.
- Я почула від беркутівців на свою адресу: "Це тобі за Грушевського, суко! СТБ, кажеш? Ось тобі!" - згадує Марія Малевська. - Я прикривала мікрофоном з логотипом обличчя, але це викликало ще більшу агресію.
Коли бійня скінчилася, міліціонери затримали декого з активістів. Медики відвезли оператора Сашка Бринзу й інших постраждалих до лікарні.
- Мене тоді теж били люди у формі "Беркута", - розповідає активіст харківського Євромайдану Дмитро Булдаков. - Наслідки: травма голови, перелом правої кисті, роздроблена кістка.
Йому вторить іще один постраждалий, Степан Литвин:
- У мене було два розсічення на голові, мені їх зашивали в лікарні. Ну, і багато дрібних ушкоджень, синців. Гематома на руці від удару кийком.
"Десятки очевидців, безліч доказів"
За фактом того, що сталося, прокуратура відкрила низку кримінальних проваджень.
- Десятки очевидців, безліч доказів. Що ще потрібно, щоб розкрити ці справи? Це ж не напад у безлюдному провулку в грозу… - обурюється адвокат Геннадій Токарєв.
Та ситуація складалася так, що слідчі спочатку збирали докази винуватості євромайданівців. А за кілька днів їм довелося збирати докази проти соратників по силових структурах. І все загальмувалося.
Марія Малевська уточнює:
- Мені стало все зрозуміло після того, як слідчий показав відео з епізодами бійні 19 лютого і прокоментував його: "Бачите, "Беркут" кидається до вас назустріч. Він біжить вам на допомогу, щоб вас від тітушок захистити". Як після цього можна розраховувати на чесне розслідування?
Свідків прокуратура не знайшла
Коли Марію й Олександра запросили на впізнання, в них був шанс упізнати бійців "Беркута", які їх били.
- Обличчя одного з міліціонерів здалося мені знайомим, -зізнається Марія. - Але я не була впевнена на сто відсотків, що саме він бив мене кийком. А Сашко тоді затуляв голову й обличчя руками і практично нічого не бачив.
У прокуратурі стверджують: зробили все можливе, аби знайти свідків нападу на журналістів і євромайданівців, що могли б упізнати злочинців у погонах. Але так і не знайшли.
Натомість це легко вдалося зробити мені.
- Я розумію, чому Маша нікого не впізнала. Вона 19-го була в такому стресі, що наступного дня не згадала й того, що я був поруч із нею, - каже харків'янин Кирило Золотарьов. - Я, коли побачив, що на них рухаються тітушки, що Саня падає на землю, кинувся до них через парканчики й трамвайні колії. Але мене зупинив "Беркут". Я спробував їм сказати, що вони повинні захистити журналістів. Мені відповіли ударом у щелепу. І я потім із тим беркутівцем іще кілька разів зустрічався. Без маски я б, може, його й не впізнав. А в масці легко. Він в охороні ОДА ще певний час був, я з ним вітався. І якщо потрібні будуть мої показання, я все ще готовий їх дати. Правда, з прокуратури мені жодного разу не телефонували.
Ще один свідок, Зураб Аласанія, увечері 19 лютого 2014 року супроводжував Марію Малевську до РВВС. На своїй сторінці у Фейсбуку він написав: "Машу відвіз я. До райвідділу, де начальником той самий офіцер, якому при спробі допомогти нашим хлопцям беркутівець відважив: "Ідинах... і вдарив Машу кийком. Демонстративно ще раз".
Але, за словами Зураба Аласанії, ні прокуратура, ні МВС не запрошували його як свідка.
- Перебіг розслідування показує, що система своїх не здає, -каже він. - Навіть найнікчемніших.
І, зважаючи на все, він має рацію. У міліцейських групах у соцмережах, де спілкуються один з одним екс-беркутівці, можна прочитати: "Сильніше били б (євромайданівців. - В.А.), може, й війни не було б". Або: "Під...си з відеокамерами й довели країну до такого стану".
"Хто ваш начальник?" - " Не знаю!"
У серпні 2014-го прокуратура Харківської області видала постанову про часткове закриття кримінального провадження у справі про побиття журналістів СТБ через відсутність у діях працівників міліції складу злочину (з самого початку їх підозрювали у перевищенні влади або службових повноважень). Марія Малевська отримала від прокуратури листа. Згідно із цим документом, слідчі опитали начальника штабу "Беркута", 24 бійців цього спецпідрозділу, начальника "Грифона" і 27 його бійців, а також співробітників міліції та курсантів, які були на місці подій. Загалом понад сто осіб.
- Усі допитані нібито заявили, що не бачили, як беркутівці з тітушками нас били! - вигукує Малевська. - Хіба це можливо?!
Адвоката Геннадія Токарєва допустили до матеріалів справи. Ось що він розповідає.
- Усі курсанти давали показання в один день. Якщо припустити, що слідчий витрачав на одну людину від 20 до 30 хвилин, виходить, що він трудився з раннього ранку до пізнього вечора. А отже, виникають запитання про якість його роботи. Усі показання свідків збігаються слово в слово. Складається враження, що їх писала одна й та сама людина під копірку. От як би ви сказали українською мовою "кидать камни"? Згідно з матеріалами справи, всі допитані курсанти вживали досить рідкісне слово "жбурляти". І це в російськомовному Харкові! Силовики, даруйте на слові, "падали на мороз". Наприклад, на запитання, хто їхній безпосередній начальник, вони відповідали: "Не знаю". Вони всі пов'язані цим злочином, від них не можна добитися показань на користь обвинувачення".
За словами правозахисників, не відпрацювала прокуратура й зв'язок між "Беркутом" і тітушками. Хоча очевидців, готових підтвердити явне співробітництво міліціонерів і бандитів 19 лютого 2014 року, чимало.
Наприклад, на сторінці Харківської правозахисної групи Ганна Щербак згадує: "Із ґанку академії хтось сказав: "Ви свою справу зробили! Досить!" Ця фраза добре помітна на відео АТН: кинута в бік тітушок, коли вони підібралися вже впритул до журналістів, які стояли на сходах навчального закладу, і готувалися кинутися на них, багато що пояснює".
За словами Ганни, один з тітушок вільно зайшов в оточений міліцією будинок і вийшов звідти з пляшкою води.
Відео немає
- У цій справі потрібні залізобетонні докази, - вважає відомий правозахисник Євген Захаров. - У нас у країні дуже міцна спайка "міліція-прокуратура-суд".
Таким доказом, могло б стати відео побиття журналістів. Але його, на жаль, немає. Камеру телевізійників міліціонери розбили й витягли з неї карту пам'яті. Зберігся тільки аматорський ролик, записаний одним з активістів. На цій зйомці є і журналісти, і міліція, і гопники в момент бійки. Видно, як журналісти тікають від хлопців з кийками й підбігають до "Беркута". Міліціонери на цих кадрах біжать назустріч тітушкам і журналістам. Але фіналу події, моменту, коли "Беркут" оточив Марію й Олександра, практично не видно, кадри занадто темні.
- Поруч із місцем події є магазин, банки, аптека. Але слідчі звернулися до них по відеозаписи, коли час зберігання інформації вже минув, - каже Геннадій Токарєв.
Не допомогла й судмедекспертиза. Прокуратура, спираючись на висновок лікарів, зробила висновок: "Експертами встановлено наявність в обох журналістів тілесних ушкоджень легкого ступеня важкості (у Бринзи О.О. з короткочасним розладом здоров'я), однак про те, що вони могли бути заподіяні спеціальними засобами - гумовими кийками, у медичному документі нічого не сказано".
Водночас у вироку директорові АТП "Карусель" Павлові Собчуку (автобус цього підприємства привіз 19 лютого 2014 року тітушок до Академії внутрішніх військ) із приводу тих самих ушкоджень у журналістів СТБ сказано: експертиза не спростовує факту того, що їх могли завдати кийками.
"Один злочин, безліч епізодів"
Павла Собчука суд уже визнав невинуватим. Прокуратура подала на це рішення апеляцію.
Нині матеріали ще двох кримінальних проваджень, відкритих у результаті лютневого побоїща в Харкові, вже в суді. Прокуратура підозрює командира роти спецпідрозділу "Грифон" Сергія Слободянюка у перевищенні службових повноважень. А колишнього заступника начальника міськуправління МВС Олександра Гапуру - у службовому недбальстві. Нібито він мав можливість запобігти зіткненням. Але так цього й не зробив.
- Я гадаю, що в цієї справи немає перспектив, - каже адвокат Гапури Олександр Гунченко. - "Беркут" і "Грифон" не були у підпорядкуванні мого підзахисного. З таким же успіхом і я міг би віддавати їм розпорядження. Все, що необхідно було зробити для забезпечення порядку, мій підзахисний зробив. Можливо, треба питати в інших міліцейських керівників? Наприклад обласного рівня?
Адвокат Геннадій Токарєв додає:
- У цій справі треба ґрунтуватися на письмових доказах. Має бути чітко і ясно видно, що Гапура в цей час у цьому місці був людиною, наділеною правом віддавати накази. А я такого документа не бачу. Виявилося, що плани охорони громадського порядку пишуть заднім числом. У багатьох документах бракує важливих підписів. А отже, ці папери не можуть бути доказами. Справа може розсипатися.
В окреме провадження прокуратура виділила і "справу тітушок". Один з головних підозрюваних - харків'янин Роман Добрянський (активіст місцевих "Молодих регіонів"), який утік після зміни влади. Торік його затримали в Грузії і, ймовірно, незабаром доправлять до Харкова.
"Вам не здається дивним, що одну подію розвели по різних провадженнях? - ставить мені риторичне запитання адвокат Геннадій Токарєв. - Наче це не пов'язані між собою речі. Наче ланцюг спецназу не розступався перед тітушками. Наче не було пособництва з боку міліції під час побиття журналістів СТБ. Злочин же був один! Але з нього вихопили окремі епізоди. Можливо, це зробили навмисно? Наприклад для того, щоб неможливо було довести зв'язки між цими епізодами і знайти замовників того, що сталося?"
У прокуратурі з адвокатом, звісно, не погоджуються.
- З погляду юриспруденції я не уявляю, як об'єднати все в одну купу. У Києві ж теж одна справа щодо "Беркута", інша - щодо екс-президента Віктора Януковича. Це юридичний нонсенс, - міркувати про об'єднання справ в одне провадження. Я розумію, що є така думка - "судити всіх", але є закони, кодекси. Повірте, у нас жоден суд такої справи не прийме", - парирує Віта Дубовик, прес-секретар прокурора Харківської області.
Інші юристи думки Віти Дубовик не спростовують. Але кажуть, що адвокат Геннадій Токарєв по-своєму правий.
- За бажання всі ці справи можна об'єднати в одну. Але при цьому прокуратурі доведеться змінити характер обвинувачення. Адже тітушок не обвинуватиш у недбальстві чи перевищенні службових повноважень, - зауважує харківський активіст юрист Леонід Маслов.
До чого тут влада?
Про притягнення до відповідальності чиновників міської влади за те, що сталося 19 лютого 2014 року, наразі не йдеться.
А, як відомо, мер Харкова Геннадій Кернес обіймав свою посаду і за екс-президента Віктора Януковича. А в 2014-му заявив в інтерв'ю:
- Якщо наш харківський Майдан, який складається з 250 осіб, дозволить собі хоч одну спробу виступити так, як це було в Києві, то я як харківський міський голова беру на себе відповідальність і заявляю, що цей Майдан буде ліквідований протягом однієї години.
Слідство встановило: тітушок до Академії внутрішніх військ підвозила маршрутка, знята з одного з міських маршрутів. Причому зробили це після дзвінка з департаменту транспорту міськвиконкому. Але хто саме телефонував, слідчі так і не з'ясували.
Цей факт, звичайно, не доводить причетності міської влади до подій 19 лютого 2014 року. Але змушує задуматися багато про що.
Відомо також, що автобус заїжджав на територію адміністрації Ленінського (після декомунізації - Холодногірського) району, де в салон завантажили дерев'яні ціпки. А саме в цьому районі лідер тітушок Роман Добрянський був заступником голови райорганізації Партії регіонів з питань роботи з молоддю.
Нині адміністрацією Холодногірського району, як і до Революції гідності, керує Максим Мусєєв. Колишні активісти Євромайдану підозрюють його в симпатії до сепаратистів. На форумах вони пишуть: "Роман Добрянський був помічником Мусєєва і діяв явно за його вказівкою" (як помічник Мусєєва Добрянський фігурував і в ЗМІ).
Нагадаємо також, що в березні 2014 року Печерський суд Києва обвинуватив Геннадія Кернеса і двох його охоронців "у незаконному позбавленні волі, катуванні та погрозах убивством" активістам харківського Євромайдану". Нині ця справа слухається в Київському районному суді Полтави. Мер не визнає себе винним і вважає справу сфальсифікованою.
А захищає його адвокат Олександр Гунченко. Він же представляє інтереси колишнього заступника начальника міськуправління МВС Олександра Гапури.
- Це збіг? - запитав я в Гунченка.
- Я не можу сказати, що це збіг - ухильно відповів він. - Адвокати, як і медики, не вибирають, кому надавати допомогу. Хто її потребує, тому ми й допомагаємо.
Нескінченні суди
У неофіційній бесіді працівники прокуратури скаржаться на роботу суддів. Наприклад, останні визнали директора АТП "Карусель" невинуватим. Нібито слідство не довело що саме в його автобусі приїхали тітушки, які побили журналістів (того вечора на площі бойовиків було близько сотні, а в автобусі їх приїхало осіб п'ятнадцять).
- Звичайно, ми нічого не довели. Тому в нас кілька десятків томів у справі, і в них порожньо, нічого немає! - іронізує прес-секретар прокурора Харківської області Віта Дубовик.
Цікаво було відстежити в реєстрі судових рішень і перипетії навколо справи командира роти спецпідрозділу "Грифон" Юрія Слободянюка.
Підготовче засідання в його справі було призначено на 9 жовтня 2014 року в Червонозаводському райсуді. Але обвинувальний акт повернули прокурору "для приведення його у відповідність до вимог закону". Через місяць це рішення було скасоване в Апеляційному суді. А за півтора місяця обвинувальний акт повторно повернули прокуророві для усунення недоліків. Ще через два місяці Апеляційний суд знову скасував рішення райсуду. Потім суддя Олена Сорока заявила самовідвід. Справу взяла Ірина Прошутя, яку наприкінці вересня минулого року звільнила Верховна Рада України.
- Ну як у таких умовах працювати?! - обурюються прокурори.
У ніч з 19 на 20 лютого 2014 року міліція затримала кількох активістів Євромайдану й відвезла їх до Червонозаводського райсуду. Приблизно о четвертій ранку суддя Ірина Прошутя визнала активіста Олександра Макаренка винним і засудила його до арешту на 15 діб. Зокрема за це її й звільнили з роботи. З аналогічної причини втратив посаду і суддя Денис Чудовський, який розглядав справу заступника начальника міськуправління МВС Олександра Гапури.
Замість Чудовського призначили нового суддю - Віктора Єжова (його перевели до Харкова з Макіївки - нині непідконтрольної Україні території Донецької області). Але не так давно держзвинуваченню стало відомо про кримінальне провадження СБУ щодо Єжова.
- Ми втомилися ходити по цих нескінченних судах, - каже Марія Малевська. - Хіба відразу було незрозуміло, який вирок може винести суддя, яка дала 15 діб активістам Майдану? Тепер на засідання суду приходить усе менше й менше свідків. Хтось, як і ми, стомився, хтось уже виїхав з країни. Усе йде до того, що справа тихо розвалиться. Адвокати в нас були тільки на початковому етапі, зараз їх немає.
Думку Марії Малевської поділяють і правозахисники. Вони впевнені: всі провадження, розпочаті після подій
19 лютого 2014 року, розсипаються. А отже, за бійню біля Академії внутрішніх справ так ніхто й не відповість.
- Те, що відбувається, є доказом того, що після перемоги Євромайдану в нашій країні нічого не змінилося. Співробітники ЗМІ й колишні активісти, як і раніше, беззахисні перед силовиками і владою, - наголошує харківський журналіст Павло Федосенко.
Цікавий штрих. Портрет Дмитра Собини - командира роти "Беркута", якому, за інформацією батальйону "Харків-1", оголошено про підозру в причетності до розстрілів на Майдані в Києві, висів на дошці пошани Головного управління МВС України в Харківській області аж до жовтня 2015 року.
Немов нічого й не сталося.
Текст підготовлено в рамках кампанії Національної спілки журналістів України проти безкарності злочинів проти співробітників ЗМІ за сприяння Міжнародної федерації журналістів.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google