Пост здав. Пост продав

Намічені на 25 жовтня формальності з передачею столичної влади від Віталія Кличка - Віталію Кличку виразно позбавлені будь-якої виборчої інтриги. 25% рейтингу й абсолютна відсутність "бійців" його вагової категорії забезпечують Кличкові ще як мінімум два роки можливості бити по груші на вищому столичному рівні.

Що, однак, не виключає нашого бажання підбити деякі підсумки спаринг-боїв Віталія Володимировича з корупцією, бідністю і подвійними стандартами, що вже відбулися на ринзі Києва. А також скласти мозаїку політичного і кандидатського тла, на якому Кличко не тільки проведе фінальний бій з усіма кандидатами, а й здобуде ще одну можливість таки скористатися порадами свого іменитого колеги з Нью-Йорка.

Та давайте по черзі.

Про себе терпимого

Річ тут зовсім не в акторському вмінні Кличка посміятися над самим собою, начепити кашкета "поліцейської академії" або анонсувати написання книжки власних "афоризмів" - за це йому респект. Річ в іншому: за комедійним сюжетом пригодницької саги супертяжа в столиці давно проглядається доволі драматична лінія. Яка невблаганно наближається до розв'язки.

Зізнаюся, весь рік дивилася це кіно краєм ока. Усе чекала справжньої поворотної події, коли піар збіжиться з конкретикою, і Віталій Володимирович зробить щось таке, що приверне увагу, змусить стежити, сподіватися, робити прогнози. У результаті довелося стежити за тим, як часто в Києві відключають гарячу воду і "гріють холодну". Аналізувати рівень корупції в МАФах і злочинному синдикаті мобільних кав'ярень. Глибше Кличко не копав. Ну й ще будувати обережні прогнози щодо можливої продуктивності праці голів райадміністрацій, яким мер запропонував діставатися на роботу на велосипедах. Це ж спробуй із правого берега докрутити педалі, віддихатися в кабінеті, а потім ще назад додому повернутися. Як мінімум - тиждень на реабілітацію. Що ще?

Так, під'їзди місцями тепер ремонтують. Навіть дитячий садок у Солом'янському районі дотягли. Місцями, чесно кажучи, потрапляєш на відремонтовану дорогу. Однак за поворотом - нове будівництво з плакатами й протестувальниками. Бюджет із профіцитом потішив. Скасування корупційної схеми "єдиного квитка" - теж. Але заморожений проект метро на Троєщину насторожив. Практично згорнута програма "Турбота", під прикриттям державних коштів на сім'ї учасників АТО, розчарувала.

Непрозорі тарифи на комунальні послуги і "кришування" монополістів на ринку обурили. Ціни на метро й маршрутки? Тут терпимо. Тільки чому "Київметрополітен" і "Київпастранс" досі у збитках? Безплатні бинти і зеленка в лікарнях - добре. Але називати це реформою на 5 млрд - погано. І це при тому, що бюджет міста - 25 млрд, у наявності повна підтримка Київради і президента!

Розумію, війна. Глибока економічна криза. Але війна не занадто відчувається на вулицях столиці, м'яко кажучи. А криза не виключає абсолютно конкретних речей, які можна робити навіть без грошей, спираючись на активну громаду, яка тобі довіряє.

Хіба багато потрібно грошей на те, щоб створити і винести на публічне обговорення стратегію розвитку Києва на 30-50 років наперед? Визначитися з розвитком індустріального комплексу? Бізнесового сектора? Зрозуміти взагалі, що ми будуємо? В якому місті збираємося жити? Хіба мільярди потрібні на те, аби дати можливість малому і середньому бізнесу дихати? Чи мільйони на те, щоб розібратися й визначити пріоритети розвитку послуг у столиці? Розпочати введення зеленого туризму? Навести лад із паркуванням? Із транспортом? Впровадити, нарешті, електронний квиток? Або ввести опозицію до наглядової ради "Київміськбуду"? Організувати прозорі конкурси добору кадрів, відкинувши квоти і рознарядки доглядачів?

Чітко і привселюдно познач цілі - й роби. Однак не склалося. У команди, що працює "24 години на добу".

Команда. Мабуть, якби артистичний Кличко несподівано приміряв на себе обладунок Ахіллеса, то його п'ята мала б саме таку назву. Команда Віталія Володимировича за роки його політичної кар'єри зазнала, з одного боку, досить дивних, із другого - цілком очікуваних метаморфоз. Не повертатимемося до джерел створення проекту "Віталій Кличко і партія УДАР", до дружби і співробітництва з Льовочкіним і таємних домовленостей із Порошенком під гарантії Фірташа. Просто зазначимо, що на першому етапі проекту - опозиційної діяльності Блоку Віталія Кличка у Київраді за Черновецького, а потім і Попова - Кличкові вдавалося тримати поставу. Не голосування із земельних питань у залі, а також планомірна і системна робота фракції в судах тримали репутацію в плюсі, а електорат - у тонусі. До подій на Майдані і після.

У результаті виборці вибачили Кличкові відмову від Києва на користь президентства і відмову від президентства на користь мерства. Кличко, очікувано випавши з найвищої обойми влади, таки сів у крісло мера. З рейтингом 54%, деякими зобов'язаннями перед Фірташем, власною депутатською групою УДАРу в фракції БПП у Верховній Раді і підтримкою президента - політичного союзника і партнера. Точніше, старшого партнера, який курирує кадрову політику в столичному підрозділі. Столар, котрий перевіряє аусвайси в усіх прохачів, які прямують до Кличка, - цьому запорука.

У результаті в "поліцейській академії" Кличка опинилися давно відомі персонажі. З досить неоднозначним бекграундом. У мера проблеми з поставою. Тепер він, схоже, на відміну від одного креативного кандидата в мери - свого майбутнього ніби конкурента, - долає дорогу назад від ери блискучих обіцянок до неоліту з дубиною. Нині біля столичного владного вогнища під керівництвом Кличка (колись борця з Черновецьким і "регіоналами"), який анонсував глибинні реформи, мільярдні зарубіжні інвестиції й антикорупційний досвід успішного Джуліані, розподіляють ресурси громади чотири людини. Ігор Кононенко - нині народний депутат БПП, куратор Києва, "головний молодший" партнер по бізнесу Порошенка, колишній член фракції Черновецького. Вадим Столар - екс-регіонал, екс-партнер п. Алієва, екс-учасник проекту "Еліта-центр". Павло Рябикін - колишній фінансовий консультант Кличка, "людина, яка першою довідалася, що таке офшори, і допомогла усвідомити їхню цінність іншим. Передусім, групі Ігоря Бакая, з гнізда якого свого часу за підтримки газового барона випурхнув Віталій Кличко" (як уже писало DT.UA). Частий гість біля вогню й Сергій Березенко (у минулому - Блок Черновецького, у сьогоденні -народний депутат БПП 205-го округу Чернігова, який зробив гречку гривнею).

Люди Порошенка-Черновецького розпорошили й поглинули не тільки групу УДАРу у фракції БПП у парламенті, а й ізсередини роз'їли столичну команду Кличка. Склали основу його нового кадрового хребта, відсунувши нинішнього першого заступника Кличка Ігоря Ніконова й інших людей Льовочкіна, який поступово втрачає важелі впливу на свій авторський проект.

Інтереси ж нинішнього найближчого оточення Кличка стабільні. По суті, всі перелічені персонажі, а також багато інших із більш далеких орбіт - великі земельні девелопери і бізнесмени, які вирішують власні питання. Звідси зокрема й низенький КПД Кличка у вирішенні питань міських. Так, він привселюдно на камеру зупиняє будівництва, але Київрада не ухвалює жодних законних рішень, що закріпляють це. При цьому немає системної роботи адміністрації в судах, але ж колись фракція Кличка справлялася з цим завданням відмінно.

Як наслідок політичний рейтинг Кличка зменшився удвічі, його УДАР ослаб і в прямому, і в переносному значенні. А бутафорна боротьба з МАФами, мобільними кав'ярнями і дешевий хліб для пенсіонерів стали основними ставками Кличка на майбутніх виборах. Де йому доведеться ще глибше відчути всі принади партнерства на обраному шляху. 60 днів бою з власним відображенням у дзеркалі може виявитися останнім політичним тестом чемпіона.

Кампанія. Космос і Столаріс

"Ми йдемо на вибори окремо, але точно я вам пізніше скажу". У цьому весь Кличко. Для групи УДАРу в парламентській фракції БПП у тому числі, - розповідає інтегрований у процес співрозмовник, який очікувано не бажає розкривати своє ім'я. - З одного боку, всі чудово розуміють, що без підтримки президента у кріслі мера столиці робити нічого. Ні Кличку, ні комусь іншому. Тому треба йти на компроміси і погоджуватися на умови Порошенка. Тим паче, якщо рейтинг "Солідарності" у Києві, за даними закритої соціології АП, 12-13%, а УДАРу - 7%. (1,2% дає партії Кличка "Соціальний моніторинг", тоді як БПП - 27,7%. - І.В.). З іншого - очевидно, що партія, яка не бере участі у виборах, втрачає майбутнє. Для нас це вже другі втрачені вибори. Безперечно, що Віталій зробив основну політичну ставку не на національний політичний проект, а на посаду мера. Якось вплинути на його рішення вже неможливо. Усі реєстраційні документи УДАРу в нього. Єдина можливість висловити незгоду - вийти з партії. Однак ми з неї вийшли ще напередодні парламентських виборів, коли йшли під парасолькою БПП. Так вимагав закон".

Навряд чи можна точніше описати атмосферу розпаду, яка панує як у парламентському УДАРі, так і в самій партії на місцях. Погоджені квоти у списках кандидатів на місцевих виборах - 50/50 у Києві, Київській області, Закарпатті, Львові й Полтаві (в інших регіонах 30/70% на користь "Солідарності") - зрозуміло, не врятують ситуації. Не врятують партії. Рано чи пізно вона розчиниться у проекті президента. Це вибір Кличка. Можливо, не до кінця усвідомлений, але інтуїтивно правильний для людини, межа компетенції якої - набагато нижче за його амбіції. Що ж до зміни лідера УДАРу, заради збереження проекту, то це, зрозуміло, ще не наша політична історія.

Тепер про компетенції рівня столичної виборчої кампанії. Тут, як подивитися. Але в кожному разі, хоч би як падало світло, і хоч би яким боком повертався до дзеркала наш герой, йому доведеться впертися поглядом то в Аллу Шлапак, хранительку людських і продуктових ресурсів на чорний виборчий день, яка визирає з кишені, то у Вадима Столара, який завжди готовий заплатити людям за вчасно надану послугу. У тому числі віддячити й Шлапак, яка вперто плутається під ногами головного стратега. Отже, включення в кампанію знайомого нам бренда "Бабусі Черновецького" може закінчитися його перейменуванням. Тут поле вже оране. І жодні революції не порушили розважливої ґрунтовності цинічної посівної.

За інформацією від джерел у штабі Кличка, з 1067 дільниць Києва -
968 визначені командою Кличка як базові. 60 кущів по 16 дільниць, у кожній з яких по 250 уповноважених. Найнижча керівна ланка мережі - домовий. Справді, "нечисть". У кожному з 10 тис. багатоквартирних будинків столиці, ясна річ, - свій. Із зарплатою 500 грн. Керівники районних штабів уже сидять на зарплаті 50 тис. грн на місяць. Старт активної кампанії подвоїть їхній дохід. Така от політтехнологічна піраміда. Чи Конус... як у бізнес-середовищі називають президентського схемотехніка Ігоря Кононенка.

Відкритим залишається поки що одне питання кампанії: як стимулювати активність виборців - натурою чи грошима?

Рішучі люди. Партіями

Наприкінці липня Український інститут соціальних досліджень ім. О.Яременка опублікував рейтинги можливих кандидатів на посаду міського голови столиці. Серед тих, хто візьме участь у виборах, за Віталія Кличка готові проголосувати 25,8%, за вихідця з "Правого сектора" Борислава Березу - 10,5%, соратника Юлії Тимошенко Володимира Бондаренка - 9,0%, "свободівця" Юрія Левченка - 8,1%. За нашою інформацією, КМІС у той самий період проводив закрите дослідження - дані корелюються. Висновки очевидні. Хоча (якщо кияни відрізняються від виборців 205-го округу) у другому турі мерських виборів може бути й сюрприз. Питання - який?

Поки ж усе скидається на те, що Кличко-переможець доб'є залишки репутації і візьме на себе весь негатив партії влади в столиці (0,01% залишимо на те, що одного разу до Віталія Володимировича прийде уві сні його порадник Джуліані і порадить, м'яко кажучи, не ганьбитися, почистити команду й працювати).

Однак з гаїв Берез, Березенок, Березюків і Березовців вийшов Береза й висадив ліс білбордів. Борислав Береза - лідер новоявленої "Партії рішучих людей" для початку має рішуче (відповідно до обраного бренда) оприлюднити свою команду і спонсорів, щоб кияни розуміли, чого чекати. Наразі ж є думки, що це пан Льовочкін допомагає пану Березі пройти в другий тур і позмагатися з Кличком. Ну, щоб у того, хто заздалегідь повірив у перемогу, мухи на губах не засинали. А там уже, як кажуть, не так важливо, хто кого. Для Льовочкіна, який традиційно розкладає яйця в різні кошики.

Бондаренко? Міг відмовитися від виявленої партією на безриб'ї довіри, але чомусь не відмовився... На відміну від Юлії Володимирівни, якій пророкували можливу угоду з Порошенком щодо цього. "Мовляв, ви йдіть поки що в мери, а там свого секретаря залишите - і до прем'єра рукою подати..." Але політичний стаж і темперамент лідера "Батьківщини" зобов'язує ходити не туди, куди кажуть, а куди самій хочеться. А ЮВТ хоче бути на чолі урядового столу, а не мерського приставного столика.

З дивного - Геннадій Корбан. Апріорі не може бути обраний. У силу найрізноманітніших причин. Але за заявою соратника - Бориса Філатова - піде в мери. На думку спостерігачів, може стати в Києві мерчандайзером "УКРОПу". І тролем Кличка. Ви уявляєте собі дебати Кличко-Корбан?! Боляче. Але в цілому, навряд чи кияни задумаються всерйоз, що їм більше до смаку - "укроп чи редиска"? Боюся, що навіть креатив молодих технологів "Гудмедіастудії" не допоможе розв'язати це питання на користь пана Корбана (надмірний креатив у політрекламі часто шкодить). А на боці Кличка - перевірена система виборів Черновецького і досвід "Палванича" Манафорта.

З несподіваного. Колишній заступник О.Попова Олександр Пузанов представить Опозиційний блок на виборах мера Києва. Не найбільш заплямованого представника старої влади буде жертовно кинуто на амбразуру. Хочеться запитати: "За що, Герасиме?!" Але Герасим мовчить. Сергій Льовочкін - теж.

Десь тут-таки, у столиці, - на гроші "Преміум банку", а може й самого С.Тігіпка, - ходить по своєму еволюційному колу пан Думчев. Як далеко зайде - вибори покажуть.

Колишній провальний екоміністр Ігор Шевченко - людина цінителя коней Онищенка - вочевидь, вирішив змінити тактику і замість селфі з зірками, зробив ставку на борди з власною зіркою. Можливо, йому варто було б просто звернутися до Кличка з проханням про особисту зустріч. Просто сфоткатися. І все.

"Самопоміч" - одна з найпопулярніших серед киян партій - думає про висунення кандидатури ресторатора Сергія Гусовського, здатного знайти аргументи для середнього класу. Але партійного рішення ще не ухвалено.

"Громадянська позиція", "Демальянс", і "Сила людей" обговорюють можливість походу спільним списком, але кандидатура на пост мера поки що не узгоджена.

Анатолій Гриценко відмовився брати участь у кампанії. У силу обмеженості інструментів розчистки та управління містом у випадку розбіжності позицій його і Банкової. А розбіжності вже є. Адже це Кличко - союзник президента: йому і ГПУ, і СБУ, і бюджет, і горло Ахметова з "Київенерго" - у руки.

Від "Сили людей" про мерство подумує Павло Шеремета.

Цього разу в єдиному пориві не виступить єдиним фронтом і "Народний фронт". Страх легітимізувати свій 1%, вочевидь, розсіяв столичні мерські амбіції політичної сили Арсенія Яценюка. З його людьми двадцятьма відсотками місць поділиться БПП.

З'явитися на обрії може Юрій Єхануров. Юрія Івановича просуває такий собі Піковський - голова комітету Київради з питань транспорту і зв'язку, а нині керманич столичної митниці. Під наглядом панів І.Кононенка і Ю.Луценка.

…Є ще один кандидат, який заявив DT.UA про свою участь у виборчій кампанії в Києві, - Олександр Омельченко. Зізнаюся, я скептично ставлюся до ініціативи "Єдності" й чергового походу Сан Санича в мери - його час минув. Однак слів, як виявилося, не найгіршого колишнього міського голови з десятирічним стажем, обійти не можу:

"Київ сьогодні плентається ледь не у хвості рейтингу міст України за якістю життя - 14-те місце, - уточнює Омельченко. - Багато міст області виглядають краще й охайніше за столицю. А ми що? Ми навесні витратили 50 мільйонів на саджанці й траву, а потім... забули полити. Всі деревця загинули, трава жовта, як у Сахарі... Великі комфортабельні автобуси, куплені під Євро, - у гаражах без коліс і моторів... Зате наводнили місто "Богданами". У цьому все. Знаєте, у мене таке враження, що десять років тому я свій пост здав, але його чомусь ніхто не прийняв".