Помаранчеве протистояння за електоральний спадок

Не встигли затихнути на Львівщині голослівні виборчі баталії, як почалася тиха підкилимна боротьба за основні трибуни, з яких партії матимуть можливість провадити свою політику наступні п’ять років. Звісно, що найзапекліше протистояння відбуватиметься між найпотужнішими блоками регіону — «Нашою Україною» і БЮТ за крісло голови Львівської обласної ради. Тим паче що внаслідок цілком реальних реформ в галузі місцевого самоврядування власник цього крісла може зосередити значно більше владних повноважень, ніж мав би сьогодні. Незважаючи на те, що між цими політичними силами на Львівщині підписано чимало декларацій про співпрацю, однак між середовищами, котрі становлять кістяк цих організацій, вже кілька років точиться безкомпромісна політична боротьба.

Днями, не без участі політиків, почали поширюватися чутки: одразу після того, як Юлія Тимошенко стане прем’єр-міністром, губернатора Олійника відправлять у відставку. Зацікавлених у звільненні голови ЛОДА слід шукати, перш за все, у середовищі політичних опонентів. Як відомо, у ході переговорів щодо формування коаліції Юлія Тимошенко висунула низку кадрових вимог, в тому числі і по намісниках, серед яких був і голова Львівської облдержадміністрації. Ще з досвіду роботи у попередньому уряді варто пригадати, що у ЮВТ і тодішнього голови ЛОДА було чимало робочих суперечностей, а тому її співпраця із виконавчою владою області передбачається напруженою. Цілком логічним є її спроба домогтися звільнення Олійника, тим більше що після її призначення, коли всі коаліційні квоти будуть розписані, це зробити буде значно важче. Адже, згідно з нововведеннями у Конституцію, президент має виключне право звільняти голів облдержадміністрацій, а їхнє призначення відбувається за домовленостями між президентом (підписує) і прем’єром (робить подання).

З іншого боку, у президента навряд чи можуть бути серйозні підстави змінювати Олійника. До того ж він продемонстрував непогану інтуїцію, підтримавши (всупереч волі Львівського міського блоку «Наша Україна») кандидатуру Андрія Садового на посаду міського голови. Таким чином, опісля обрання Садового мером саме Олійник став єдиною об’єднавчою ланкою між новим міським головою і партією влади. Адже багато хто вважає: членство нового міського начальника у НСНУ має радше формальний характер, бо Андрій Іванович, судячи з усього, тяжіє до Юлії Тимошенко.

Зрештою, на користь чинного голови ЛОДА грає та обставина, що він є чи не єдиним важковаговиком у регіоні, на якого Ющенко може реально покластися. Через те президенту буде невигідно забирати Олійника в Київ, послаблюючи регіон і збільшуючи ймовірність його політичного захоплення партією-конкурентом.

Водночас лідер БЮТу, очевидно, розуміє неможливість отримання обох головних посад у регіоні, а тому зосереджуватиме удар по найбільш імовірній мішені — кріслі голови обласної ради. Зрештою, посада голови ЛОДА не така зручна і вразливіша в контексті майбутньої президентської кампанії Тимошенко.

Уже сьогодні в області йде розхитування владного човна. Наприклад, хоча раніше між «Нашою Україною» і БЮТом були попередні домовленості, що голови обласних рад будуть представниками тих партій, які здобули перемогу в області. Втім, як стверджують поінформовані джерела, Тимошенко наполягає на тому, що не можна допускати, щоб голова обласної ради і голова облдержадміністрації були представниками однієї партії. Таким чином, вона намагатиметься виторгувати посаду голови обласної ради в обмін на недоторканність голови ЛОДА. Натомість, керівництво НСНУ не погоджується, вказуючи як на попередні домовленості про принципи розподілу посад, так і на те, що голова ради є довготриваліша посада, аніж голова обладміністрації.

Втім, ці торги ЮВТ можуть зайти у глухий кут, а ситуація з обранням голови облради вирішуватиметься на місці, через створення більшості. Поки що в області обговорюються три сценарії створення більшості. Згідно з одним із них, створюється велика, але досить ненадійна більшість на базі «Нашої України» і БЮТу. Інші два варіанти передбачають створення більшості однією з цих мегапартій спільно з меншими. На сьогодні «Наша Україна» має більше потенційних можливостей створити більшість з меншими партіями, однак все залежатиме від того, чи вдасться їй домовитися з потенційними партнерами по коаліції щодо прийнятного розподілу посад.

Наразі ж активно обговорюється варіант створення великої коаліції, однак його реалізація залежить не стільки від ситуації в регіоні, скільки від того, якою буде парламентська коаліція. Якщо на печерських пагорбах буде створена помаранчева більшість, то регіональні партії від НУ і БЮТ будуть приречені на співпрацю, тим більше, що в обласній раді жодна з цих мегасил поки що нездатна самостійно створити ефективно діючу більшість. У разі, коли помаранчева коаліція у Києві не утвориться, то Львівщина матиме ескалацію конфлікту, який і без того набирає обертів, між НУ і БЮТ. А можливість утворення реально діючої більшості в обласній раді, а відтак і переведення відкритого конфлікту основних політичних гравців регіону в контрольовано-латентний, буде досить незначною. В обох випадках, чи то у боротьбі за голову обласної ради в межах однієї коаліції, а чи у ворожих таборах, але показового змагання м’язів між НУ і БЮТом не уникнути, як не уникнути й боротьби цих політичних сил за контроль над областю. Занадто частими і деструктивними були випади чільних представників БЮТу в бік керівництва НСНУ, занадто цей конфлікт став системним, щоб політична доцільність змусила ці партії іти нога в ногу.

Сьогодні обома партіями ведуться переговори із можливими партнерами по коаліції як для того, щоб бути більш незалежними у ході переговорів, так і з метою створення власної більшості. Так, «Наша Україна» (44 депутати) вже досягла домовленості про утворення однієї фракції із ПППУ (6). Так само близькими до НУ є «Пора» (9) та УНП (10), натомість домовлятися із ВО «Свободою» (10) нашоукраїнцям буде вкрай складно. З іншого боку, фракція БЮТ (41) може і перехопити ініціативу у своїх конкурентів та піти на домовленості із тими самими «Порою», УНП і «Свободою». До речі, «порівці» кілька днів пікетували облдержадміністрацію, звинувачуючи голову ЛОДА у фальсифікаціях виборів та з вимогою його відставки. Цікаво, що після проведених за закритими дверима переговорів, «Пора» визнала вибори демократичними і зняла пікет…

Таким чином, і НУ, і БЮТ опиняються перед вибором: або перегони наввипередки для залучення «Пори» і ПППУ до своєї коаліції, або стіл переговорів і визначення принципів та засад, на яких будуватиметься більшість на основі цих мегафракцій. На сьогодні основною серед численних перепон до переговорного процесу є наявність у списку БЮТ осіб із команди місцевого бізнесмена Петра Димінського, який має перманентний конфлікт із Петром Олійником і більшістю середовища НСНУ. Зокрема, до таких персоналій можемо віднести екс-голову облради Михайла Сендака та його заступника Ігоря Держка, котрі обоє від імені БЮТу сьогодні претендують на керівні посади в президії облради.

З іншого боку, Олійник вже сьогодні намагається грати на випередження ситуації. Зокрема, він знайшов точки дотику із головою штабу БЮТ Степаном Курпілем, з яким вони поспіхом підписали заяву про створення помаранчевої більшості в облраді на базі цих політичних сил. Однак цей документ не має юридичної сили, а лише демонструє політичну волю. А наявність подібної волі з боку БЮТ не є однозначним фактом, адже команда та вплив Курпіля не такі потужні, як команда та вплив Димінського.

Зважаючи на це, Олійник намагається задіяти сценарій багатопартійної коаліції. За попередніми домовленостями до неї готові увійти УНП, «Пора» та ПППУ. Наскільки міцними виявляться ці домовленості — покаже час.