Польоти уві сні і наяву

За версією народного депутата Андрія Сенченка, який у квітні став основним пілотом-ньюсмейкером, налітавши 2010 року на 295 тис. грн. за рахунок бюджету (+ 269 (!) тис. грн. до затвердженого ліміту), авіакомпанії, що обслуговують ВР, перевозять фантоми народних обранців і виставляють необгрунтовані рахунки.

Із цього приводу бютівець Сенченко вже звернувся до Генпрокуратури, МВС, а також профільного комітету парламенту. Останній, за словами його голови регіонала Володимира Макієнка, проводить своє «глибоке розслідування цієї негарної історії» і також готує матеріали для інформування силовиків.

Проте почнемо з Андрія Сенченка, який передав DT.UA документи, що підтверджують його, прямо скажемо, інтригуючу версію про непорядність компаній, підконтрольних, зокрема, відомому бізнесменові Ігорю Коломойському.

Отже, Андрію Віленовичу, який, зрозуміло, не дуже зрадів першому рядку в депутатському хіт-параді авіавитрат, відразу спала на думку проста річ: зробити двісті польотів на рік він не міг просто фізично. «Та не стомився я так, - каже Сенченко. - Це ж треба було практично двічі на день у хмари підніматися». Тому для підтвердження (або спростування - а раптом усе-таки так запрацювався в окрузі) власної думки, депутат звернувся в ДП «Зал офіційних делегацій» (ДУС) аеропорту Бориспіль. І був невимовно здивований: директор державного підприємства В.Опанасенко офіційно нарахував у нього на 79 (!) польотів менше. Безперечно, 121 переліт на рік коштом платника податків теж не надто скромно з боку бізнесмена Сенченка. Особливо беручи до уваги, прохід через ЗОД, а не загальний зал. (Нагадаємо, що один прохід депутата через vip-зал обходиться скарбниці в 180 грн. Автор не полінувалася скласти кількість усіх депутатських перельотів за 2010 рік, і вийшло, що добродії зазирнули в ЗОД 9740 разів, за що держава люб’язно заплатила 1 млн. 753 тис. грн.)

Проте для публічно скомпрометованого в очах електорату опозиціонера відстояти свій 121 політ, а головне, зрозуміти, в чому тут фішка, стало ділом принципу. «Адже якщо я літав 121 раз, то чому ВР заплатила компанії за 200 перельотів? А якщо така ж ситуація і в моїх сусідів по рейтингу? Це ж які гроші з бюджету йдуть?!». Насправді це логічні й ключові запитання в цій історії. І Андрій Віленович виявився досить категоричним у пошуках відповіді на них. «Порівняння даних, отриманих від апарату ВР і ДП «Зал офіційних делегацій», дозволяє стверджувати про існування злочинної схеми розкрадання державних коштів з ВР на користь групи авіакомпаній ВАТ АК «Дніпроавіа» та АТ «Аеросвіт», - пише він у своєму зверненні до компетентних органів.

- Так, у загальній сумі тільки за перельоти, які мною не здійснювалися протягом 2010 року і за які перераховано бюджетні гроші, було вкрадено 77,6 тис. грн.».

Продовжуючи коментувати свою позицію DT.UA, Сенченко припустив, що схема діє протягом кількох років і, природно, була застосована не тільки до нього. «За моїми скромними підрахунками, вони вкрали з бюджету ВР 2010 року приблизно 1 млн. дол.».

Знову ж таки: як це стало можливим? Є кілька версій, породжених у надрах апарату ВР, що займається безпосередньо процедурою забезпечення діяльності депутатів, а також у регламентному комітеті ВР. Якщо ж узяти до уваги ще й механізм контролю за перельотами (а точніше, повну його відсутність) і спробувати знайти якусь синергію, то ситуація має такий вигляд.

За законом про статус народного депутата, його перельоти по території України здійснюються безплатно. Не більше й не менше. Тобто про те, що за всі пересування депутата сплачує бюджет, законодавець 1991 року вважав за краще змовчати. Воно й зрозуміло... Чи міг тоді він, суворо прив’язаний до округу та основної роботи, літаючи максимум 10-12 разів на рік на сесії ВР, припустити, що в 2004 році в результаті політреформи мажоритарну виборчу систему буде змінено на пропорційну (з’являться партійні списки), а вже до 2008 року в обіг почнуть входити електронні квитки. У результаті чого, по-перше, депутати-списочники виявляться не прив’язаними до жодного округу й отримають безконтрольну можливість летіти куди захочуть і коли захочуть. А по-друге, не прив’язані до паперового квитка (який у разі відмови від польоту треба обов’язково здати), почнуть за дзвінком бронювати квитки в необмежених кількостях за ксерокопіями посвідчень.

За версією апарату ВР, котрий, власне, й підготував дані про перельоти для «рейтингу літунів» (на основі розрахункових відомостей із компаніями-перевізниками), які згодом були вивчені комітетом і оприлюднені, саме можливість необмеженої броні й безвідповідальність депутатів (а по суті ні регламент, ні закон жодної відповідальності не передбачають) і спричинили проблему. «Депутати в нас люди зайняті, і їм важко планувати свій тиждень, - розповідає працівник служби протоколу апарату ВР Валерій Крохмаль. - Тому склалася така практика, коли їхні помічники за дзвінком бронюють одразу кілька квитків на один день. Іноді через нашу касу, іноді через каси компаній, що нас обслуговують. І якщо раніше при паперових носіях у разі відмови від польоту той-таки помічник обов’язково повертав квиток у касу, то при електронному, багато депутатів забувають зателефонувати касирові й відмовитися від броні. А далі може бути все просто: депутат не летить, броні не знято, компанія зараховує його місце як зайняте й виставляє нам рахунок. А ми його, звичайно, оплачуємо. Адже у відомості не вказується, що це невикористана броня чи використаний квиток. Насправді ми давно пропонували парламентаріям систематизувати процедуру оформлення квитків і контроль за перельотами. Проте для цього треба внести зміни до законів про статус народного депутата і регламенту, чого, на жаль, за ці роки зроблено не було».

Водночас Сенченко уточнює: «Щодо броні й безвідповідальності депутатів - це чиста нісенітниця. Я живу в Криму. На сесії прилітаю в Київ. На початку кожного сесійного тижня мій водій телефонує у службу бронювання (частіше «Дніпроаеро», я не користувався касою ВР) і замовляє на п’ятницю квитки на різні рейси. Якщо він до вечора середи якесь замовлення не підтверджує, - броня знімається автоматично. (До речі, про такі самі правила повідомили й мені в касі згаданої компанії. - Авт.). Іноді навіть, коли напрямок перевантажений, касир, не чекаючи середи, знімає броню. Таким чином, броня - це тільки попередній протокол про наміри. І повторюю: мій водій завжди її підтверджує або ні. Але виникає ключове запитання: з яких причин компанія не виконувала свого ж правила й автоматично не знімала броні, оформленої на народних депутатів?

- Дійшло до того, - продовжує Сенченко, - що коли я почав порівнювати всі виписані на мене квитки й свій робочий графік, то спливли перельоти, де не тільки квитки не бронювалися, де я апріорі летіти не міг, тому що був на семінарі або приймав виборців. У мене є стопроцентне алібі! Знаєте, в мене особисто склалося враження, що такі шахрайства стали можливі, з одного боку, через жахливе недбальство апарату ВР і законодавця, який не описав чітко процедуру й контроль. З іншого - через спритність авіакомпаній, які швидко зметикували, що на хаосі у ВР можна добряче нагріти руки».

Під час нашого оперативного розслідування з’ясувалися ще деякі пікантні нюанси стосунків апарату ВР і компаній Коломойського. Виявилося, що розрахункові відомості надходять у ВР не синхронно. Деякі «екіпажі» зволікають місяцями. Тому порівняти відомості всіх обслуговуючих компаній і виявити двійників працівники апарату ВР не завжди можуть. Чи варто дивуватися, що в списку Сенченка трапляються дані, де він літав з Києва в Сімферополь і назад по п’ять (!) разів на день. Літаками різних компаній, час рейсів яких збігається.

Голова профільної комісії Володимир Макієнко в розмові на цю тему відразу взяв ініціативу у свої руки: «Ми почали аналізувати витрати ВР з метою економії бюджету. Вийшли на шокуючі суми любителів політати. Водночас 200 польотів Сенченка відразу видалися дивними. Я його регулярно бачив на сесіях - з вівторка по п’ятницю. Ну справді, 200 польотів - нереально! Що, власне, й підтвердив ЗОД. Тепер уважно вивчаємо рахунки авіакомпаній і тему броні.

Чому це сталося? Якщо через недбальство, то - через чиє? Що, касири не бачили, що вони роблять, продаючи три квитки в один день в одні руки? Чи просто виконували команду керівництва: «Ви давайте-давайте - за все заплатять». Плюс невикуплені квитки можна продати і вдруге.

Що це - прогалина в законодавстві (у законі про статус і регламент ВР), про яку всі злочинно мовчали, мовляв, не мої ж гроші - бюджету?.. Чи це навмисне виведення державних коштів в інтересах приватної компанії? Скільки там працювало людей, ми тепер з’ясовуємо. А тим часом я можу сказати одне: у цій історії не все дуже гарно. Це бюджетні гроші. Цій історії вже кілька років.

Цього разу вона не помре: результати розслідування передамо в Генпрокуратуру. Цікаво, що тепер кількість польотів різко знизилася: за останній місяць - у сім разів! Подумайте тільки - ті самі депутати, і таке падіння».

До останнього моменту перед здачею номера до друку ми очікували обіцяного дзвінка заступника голови правління «Дніпроавіа» Сергія Криворотченка. Котрий, власне, і міг би прокоментувати обвинувачення Андрія Сенченка, припущення Володимира Макієнка, а також розкрити тонкощі механізмів бронювання для депутатів та взаєморозрахунків за договором з ВР. Проте на зв’язку з’явився помічник генерального директора компанії «Аеросвіт» (партнер «Дніпроавіа по альянсу) Сергій Куций, який коротко поінформував: «Депутати купують квитки в касі або через агентство, що працює у ВР та в інших місцях. Агентство, у свою чергу, укладає договір з авіакомпанією і продає квитки. Я знаю, що в інших депутатів аналогічні проблеми. Наприклад, у Сімферополь у нас три-чотири рейси на день. Буває так, що депутати бронюють квитки з одночасною купівлею на кілька рейсів на день, не знаючи, коли він точно полетить. Це все переправляється в «Дніпроавіа» і компанія виставляє рахунок ВР за фактом куплених квитків. Є ще один нюанс: квиток клієнтові оформляється тільки в разі оплати й пред’явлення документа. З депутатами інша річ - платить Рада. Що стосується документів, то практикуються ксерокопії. Я не знаю, як у конкретній ситуації з Сенченком, а в касах депутатів знають. Там є копії їхніх документів. У разі потреби він телефонує і бронює квиток. Або скасовує. Я не знаю стосунків Сенченка з касами, де він купував квитки. Що сталося в цій ситуації і чому його броні не скасовували (якщо він телефонував, звісно) - тема для слідства. І якщо це з’ясовуватиметься через слідчі органи чи суд - це цілком нормальне явище».

Кому вірити в результаті - запитання. Бо перевірити нічого не можна. Реєстру польотів в апараті ВР немає. Обліку бронювання і відмови - теж. Компанії, за деякими даними, архіви знищують…Так чи інакше, заява Сенченка - у генерального прокурора і міністра МВС. Комітет ВР веде своє розслідування цього разючого акту довіри держави, яка нічого не контролює, до приватної компанії, що надсилає йому мільйонні, як стверджує депутат, подеколи дуті відомості. Розберуться.

Що ж до нас, сторонніх спостерігачів, то поки вони там усе літають і розбираються (схоже, уві сні й при комунізмі), ми - платимо. Наяву.