Погода в домі: туман з налипанням

«Місце Віктора Пинзеника, що звільнилося, займе людина, котрій Тимошенко довіряє особисто, — заступник міністра фінансів Мярковський». «Та нє... Віце-прем’єром з економіки — міністром фінансів буде Сергій Тігіпко, віце-прем’єром — міністром транспорту — Петро Порошенко, а віце-прем’єром — міністром палива й енергетики буде Віталій Гайдук». «Та ще нічого не ясно. Прем’єр запропонувала претендентам на віце-прем’єрські посади сісти і без неї домовитися про розподіл сфер впливу та відповідальності в майбутньому складі уряду». І це далеко не повний перелік суджень різних учасників кадрового переговорного процесу, який мляво проходить між прем’єром і коаліцією.

Ясності в питанні кадрової ротації чинного Кабміну немає ні в кого. Але найголовніше — ясності немає щодо процедури її реалізації: у коаліції не знайдеться голосів, здатних впевнено провести через сесійний зал нові призначення. Діалог із комуністами триває, але «пташенята гнізда Петрового» однозначних обіцянок не роздають, радше — навпаки. По-перше, Петру Симоненку після всього пережитого необхідно збалансувати самого себе, а також відчути, чи залишилися фракція й партія під пальцями такою ж мірою, що й раніше, чи почали вислизати.

По-друге, чіткого публічного пояснення підтримки кадрової ротації уряду, до якого формально КПУ не причетна, на сьогодні в комуністів немає. Хоча, з іншого боку, у другому і третьому ешелонах виконавчої влади сидять близько двох десятків ставлеників керівництва КПУ. І якщо призначити міністра на посаду Тимошенко може тільки з дозволу Верховної Ради, то зняти заступника міністра, керівника держкомітету чи якогось іншого архіву вона має право без депутатського акцепту...

І все ж таки поки що без комуністів голосів коаліції бракує. Їх можна було б знайти в «НУ—НС», але В’ячеслав Кириленко і його група «За Україну!» не поспішають надавати донорські послуги. Тим більше що, згідно з інформацією «ДТ», екс-лідера «Нашої України» про це попросив президент. І, до речі, не тільки його. Ігоря Палицю — депутата «НУ—НС» і модератора групи Коломойського у фракції — Віктор Ющенко попросив протягом місяця не підтримувати кадрових ініціатив Тимошенко. За цей місяць, вочевидь, президент сподівається отримати роз’яснення Конституційного суду щодо того, чи зобов’язана новостворена коаліція БЮТ—«НУ—НС»—Блок Литвина висувати заново кандидатуру прем’єра, з подальшим внесенням її президентом у парламент. Це — право коаліції чи обов’язок? Але, доки президент не отримав від КС бажаної відповіді, під час зустрічі з кількома депутатами фракції «НУ—НС» він ставив перед собою завдання знайти власників мандатів, які відкличуть свої підписи під хитким, прийнятим із перевагою в один голос рішенням фракції про входження в коаліцію з БЮТ і Блоком Литвина. Але поки що на цей крок друзі Ігоря Коломойського не йдуть. Занадто туманні перспективи розвитку ситуації в Україні: якби ж то знаття, хто опиниться на коні, а хто — під. Водночас поновлений діалог із Банковою дозволяє олігархові привертати до себе нер­вову увагу прем’єра, яка далеко не завжди чуйно ставиться до кадрових і «аверсних» пропозицій її нинішніх союзників.

Чим далі відсуватиметься спроба кадрових змін в уряді, тим менше шансів її реалізувати. Це розуміють усі, хто зацікавлений і не зацікавлений у ротації чинного Кабінету. Очікується, що відкладене голосування відбудеться або наступного тижня, який буде пленарним, або — ніколи. Однак у проекті порядку денного, який у понеділок мають затвердити на погоджувальній раді, кадрове питання не значиться. Якщо не брати до уваги запланованого на четвер чергового «знущання» над в.о. голови СБУ Валентином Наливайченком.

Некомплект коаліції і неможливість розраховувати на її ефективну роботу примушує Тимошенко вкотре відновити переговори з Партією регіонів. У четвер до Донецька вилетів «посол із особливих доручень» прем’єра Віктор Медведчук. За даними «Дзеркала тижня», це взагалі був надзвичайно насичений для екс-глави адміністрації день: спочатку він кілька годин провів із Ігорем Коломойським, а вже потім звірив політичний годинник із Рінатом Ахметовим. Згідно з інформацією, якою володіє «ДТ», про створення коаліції між БЮТ і Партією регіонів зараз не йдеться. Це принципова позиція Віктора Януковича, який прагне обійняти посаду президента. Входження в коаліцію означало б тепер розпаювання відповідальності за те, що відбувається. А перебування в опозиції забезпечить Януковичу безальтернативно-тріумфальне сходження на царство. У цьому лідера «Регіонів» устигли глибоко переконати його конфіденти від газу. Альтернативна Бойку й Льовочкіну частина Партії регіонів була б зовсім не проти створити коаліцію з БЮТ і сформувати «50 на 50» уряд. Але Янукович цього не хоче. І їм на даному етапі нічого не залишається, крім як, багатозначно закцентувавши увагу на тому, що рішення прийняте особисто Віктором Януковичем, узяти його до реалізації.

Таким чином, ухвалення Конституції залишається основною точкою потенційного дотику БЮТ і Партії регіонів. У разі результативних кроків на цьому напрямі можуть бути створені й інші точки — окремі спільні голосування з боку ПР та певні послуги з боку Кабміну. Що ж стосується Конституції, то втаємничені у процес бютівці сповнені скепсису: «Регіони» — недоговороздатні. Вкотре все буде утрясено й узгоджено, і вони вкотре оком не моргнувши з’являться з принципово новими пропозиціями». Регіонали з приводу таких нюансів не заморочуються, але констатують: «Відкритою залишається низка питань: двотуровість парламентських виборів; хто подає на затвердження парламенту кандидатуру генпрокурора; хто призначає голову судової адміністрації; хто пропонує кандидатуру голови Нацбанку». Під «хто» у майбутньому варіанті Конституції можуть матися на увазі: президент, прем’єр, коаліція або група депутатів, чисельність якої в пропозиції варіюється від 100 до 250.

Спосіб обрання президента експерти обох переговорних сторін готові віддати на відкуп кандидатам. Інакше кажучи, якщо черговий етап переговорів БЮТ і «Регіонів» завершиться розробкою та внесенням конкретного проекту, то саме Янукович і Тимошенко вирішать — залишати нам право обирати президента чи ні.

У цілому ж із прийняттям Конституції, вкластися з яким парламент муситиме до моменту реєстрації кандидатів у президенти, дві найбільші політсили пов’язують такі надії: упорядкування стосунків між гілками влади на основі парламентської республіки; зміцнення й укрупнення повноважень прем’єра на термін роботи нинішнього парламенту, що дасть можливість Тимошенко показати себе; намір забрати все — спочатку президентство, трохи згодом — прем’єрство і сконцентрувати владу в руках Партії регіонів.

Ось так вони й живуть — коаліція, знаючи про контакти Тимошенко з «Регіонами», розуміє, що вони вимушені, й поки що заплющує на них очі, радіючи «штампу в паспорті». «Регіони» облизуються, але розраховують отримати задоволення в перспективі. А над погодою в такій домівці ніхто до пуття й не працює...

Та просто інф. «ДТ»