Подвійне громадянство: стежте за руками

Гарант Конституції президент Зеленський - за подвійне громадянство в Україні. Та ось Конституція, на думку експертів Головного науково-експертного управління Верховної Ради, - проти.

Тому, перш ніж робити якісь рухи у бік європейської мультигромадянської цивілізації, незле було б зняти замок із четвертої статті Основного Закону.

На жаль, нині серед законодавців немодно входити через двері. Тепер, рухаючись до заповітної мети, заведено з молодечим запалом ломитися у вікна, проходити крізь стіни й застосовувати інші заборонені прийоми. Тому найближчими днями законопроєкт президента України №2590 про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства в обхід Конституції буде винесений у парламентський зал.

Однак є нюанси.

По-перше, законопроєкт дає право зберегти громадянство України громадянам, котрі добровільно отримали громадянство іншої країни. По суті, легалізує ситуацію, що склалася. Ну не позбавляти ж мільйони жителів прикордонних Закарпатської та Чернівецької областей українських паспортів, автоматом віддавши їх Румунії або Угорщині.

По-друге, паралельно Банкова демонструє такий собі протекціонізм більшості іноземних громадян, які бажають отримати українське громадянство. Бо іноземців у громадяни України не беруть без попередньої офіційної відмови від громадянства своєї країни. Винятки є, але вони стосуються тих, хто воював за Україну, кого переслідують у Росії, а також осіб, що становлять для нас цінність і "національний інтерес". А ось решта, зокрема й представники української діаспори, повернення яких додому так чекає Зеленський, точно продовжать боротися за рідну неньку в Канаді або Америці.

По-третє, ставлячи заслін потраплянню на державну службу особам із подвійним громадянством (і українські громадяни, й іноземці муситимуть заповнювати декларацію про відсутність другого громадянства), закон проте залишає кілька очевидних лазівок.

Але давайте по пунктах.

Пункт перший. Легалізація подвійного громадянства

Отже, згідно зі статтею 4 Конституції України, на сьогодні в Україні діє принцип єдиного громадянства. Підстави набуття і припинення якого визначаються відповідним законом. Ідеться про закон України про громадянство, що закріплює вищезазначений принцип. Друга стаття закону про громадянство України, по-перше, виключає можливість громадянства адміністративно-територіальної одиниці (тобто ви не можете бути громадянином Донецької або Закарпатської областей), а по-друге, чиє б громадянство ви не мали, у правовідносинах із державою на території України ви - тільки громадянин України. Крапка. І жодного згадування про те, що подвійне чи множинне громадянство в Україні заборонене.

При цьому якщо вам стукнуло вісімнадцять і ви при здоровому розумі та ясній пам'яті вирішили отримати громадянство іншої держави, то будьте ласкаві покласти на стіл український паспорт. Приблизно так велить чинний закон. Але тільки на словах, не маючи жодних чітких законних механізмів регулювання цього питання і позбавлення з вищезазначеної причини людей з подвійним громадянством громадянства українського.

Внаслідок такої стриманості та неясності закону, за роки незалежності у нас з'явилося багато українських громадян із паспортами інших країн. І якщо воєнну драму останніх років із російськими паспортами в "ДНР/ЛНР" можна вважати екстраординарною, то історію з румунськими й угорськими паспортами слід назвати повзучим захопленням цілих регіонів України. На що, з абсолютно незрозумілих причин, наша держава, яка постійно щось символічно "зшиває", ніяк не реагувала. Десь у цей самий ряд можна прилаштувати й трудових мігрантів, частина яких уже має громадянство інших країн, залишаючи в кишені й український паспорт.

І Банкова своїм законопроєктом пропонує вирішити цю проблему, викресливши з підстав для втрати громадянства сю суто життєву обставину. Тобто добровільно отримане вами, наприклад, польське громадянство, на думку законотворця, зовсім не привід для позбавлення вас громадянства українського. Очевидно, що, легалізувавши цю історію, президент із двох зол вибрав менше, турбуючись про унітарність нашої держави, яка тріщить по швах. Імовірно, і для Зеленського вже не секрет, що ті ж таки румунські й угорські політичні партії давно і щільно латають фінансові дірки низки українських місцевих бюджетів Західної України і радо приймуть у свої обійми "бездомних" громадян разом із територіями.

При цьому варто зазначити, що паралельно Банкова спробувала прописати в законопроєкті жорсткі обмеження доступу на державну службу особам із подвійним громадянством. Що, звісно ж, стосується й жителів прикордонних областей Західної України. І тут знову по-нашому. Адже, з одного боку, це може стати для них великим ударом: працювати там, крім як на держслужбі або в місцевих органах влади, ніде. З іншого - буде непоганим заробітком для тих, хто стане "правильно" заплющувати очі на декларації про відсутність другого громадянства. Що, до речі, не так уже й важко зробити, бо чітких обов'язкових (а не дозвільних) інструментів перевірки закон не прописує.

І до цієї обставини ми ще повернемося в третьому пункті. А поки що…

Пункт другий. Протекціонізм для іноземців

Тут основний нюанс у появі опції "Декларація про відмову від іноземного громадянства" для одних категорій громадян, і її виключення - для інших.

Так, сьогодні деяким іноземцям, які бажають отримати український паспорт, потрібно обов'язково офіційно відмовитися від громадянства своєї країни. Тобто прийти в консульство, написати заяву й чекати рішення. Так, не більше двох років. Якщо ваша рідна держава так довго мовчатиме, вам видадуть український паспорт без довідки про вихід із громадянства іншої країни. Як і в ситуації, коли у вашій країні взагалі не передбачено процедури виходу з громадянства.

Є ще один доволі лояльний пункт, який враховує вартість процедури виходу з громадянства. Якщо у вашій країні ця сума перевищує половину мінімальної зарплати в Україні - нате вам український паспорт як гуманітарну підтримку. Такий приклад: у США ця процедура коштує 2350 доларів. Тобто ви розумієте, чому українці з діаспори можуть спокійно шукати щастя в Україні вже сьогодні. Але, цілком імовірно, не зможуть це зробити після того, як Володимир Олександрович оформить своє офіційне запрошення таким ось дивним законодавчим чином.

Адже з президентського законопроєкту цей "маленький фінансовий виняток" чомусь випав, звузивши до мінімуму поле можливостей отримати українське громадянство іноземцям. При цьому справді з'явилося кілька категорій людей, котрі можуть отримати громадянство України, просто подавши декларацію про відмову від свого громадянства. В українські органи влади, певна річ. Що не передбачає офіційної процедури виходу з громадянства в рідній країні, а отже передбачає для цих людей подвійне громадянство в Україні.

"Право подання декларації про відмову від іноземного громадянства (замість зобов'язання припинити його),- уточнює у своєму коментарі DT.UA імміграційний адвокат, генеральний директор юридичної компанії "АКСІОМА" Арам Асрян, - отримують лише кілька категорій нерезидентів: а) особа, яка має видатні заслуги перед Україною або прийняття якої в громадянство становить державний інтерес; б) особа, яка у встановленому законодавством порядку проходить військову службу за контрактом у ЗСУ і має державні нагороди; в) особа, яка зазнала переслідування і є громадянином держави, визнаної ВРУ державою-агресором або державою-окупантом". А це, до речі, тільки Росія. А чому не Білорусь чи Казахстан, де громадян теж можуть переслідувати? Питання, звісно. Проте не головне.

Головне питання, на думку імміграційного адвоката, в іншому: "Адже, якщо метою президента є залучення діаспори і наповнення України людьми, чому ми бачимо намір позбавити звичайних громадян-нерезидентів права отримувати громадянство України (паспорт) простішим способом? А саме: подавши декларацію про відмову від іноземного громадянства, одержати український паспорт, не чекаючи два роки відповіді консульства. Очевидно, що жоден громадянин Німеччини, США, Великої Британії чи Канади ніколи не відмовиться від свого громадянства заради громадянства України. І це, до речі, можуть бути талановиті українці, які, припустімо, захочуть одержати українське громадянство ще й для зменшення податкових витрат. А податки в Україні, навіть коли їх платити правильно й законно, значно нижчі, ніж, наприклад, у США й Франції".

Ба більше, за словами Арама Асряна, за його багатолітню практику жодна країна не відмовила своєму громадянинові у процедурі виходу з громадянства. І якщо зникне пункт про перевищення вартості офіційної процедури виходу, то "гуд бай, Америка". "Але якщо нам справді потрібні люди, то який тоді сенс пов'язувати отримання громадянства України з бюрократичною машиною держави попереднього громадянства?" - логічно цікавиться адвокат.

Пункт третій. Приємні винятки

У рамках зведення надійного заслону від доступу осіб із подвійним громадянством до важелів державного управління країною розгортається не менш цікава історія.

Чи дозволять новели, запропоновані Банковою, уникнути в майбутньому казусів, перелічених нижче? Ексміністр фінансів Яресько - з незавершеною процедурою відмови від американського громадянства; колишня в.о. міністра охорони здоров'я Супрун - із незданим американським паспортом; ексміністр економіки, а нині голова "Укроборонпрому" Айварас Абромавичус - має подвійне громадянство і допуск до держтаємниці.

kmu.gov.ua

Не факт. З одного боку, всі фігуранти таких історій, згідно із законопроєктом, про який ми говоримо, не підпадають під визначення "пільговики" і зобов'язані подати офіційну заяву в консульство своєї країни про бажання вийти з громадянства. Так, зависнути в процедурі очікування відповіді на два роки, встигаючи змінити за цей час кілька важливих державних посад. Або не змінити, залишаючись у державній обоймі. Але, офіційно втративши громадянство тієї ж Америки, звісно, пред'явити Україні відповідну довідку. А потім можна злітати у відпустку на батьківщину й подати заяву про відновлення громадянства.

Тут-таки можна згадати широку пільгову опцію про "державний інтерес" та чарівну декларацію. Теж варіант, кількість дублів закон і тут не регламентує. Тоді як експерти парламенту хапаються за голову, вказуючи ще на один камінь, котрий тим самим буде вибитий із фундаменту національної безпеки.

Що стосується історії з аборигенами, тут логічно нагадати про казус, наприклад, Ігоря Валерійовича Коломойського. Який колись став головою Дніпровської ОДА, маючи аж три громадянства - українське, ізраїльське та кіпрське. Зараз для призначення на вищі державні посади громадянин України не подає документів про інші громадянства. У законопроєкті ж з'явився пункт про обов'язкове декларування відсутності громадянства (підданства) іноземної держави разом із письмовою згодою на використання персональних даних для перевірки цієї інформації. У президентському законопроєкті встановлено фільтри для вищих посадових осіб Кабміну, НБУ, ГПУ, всіх антикорупційних органів, силових структур, держрегуляторів, голів місцевих держадміністрацій та місцевих чиновників. Крім народних депутатів і глав державних монополій.

Однак на ваше німе запитання "чому?" вже відповів альтернативний законопроєкт нардепа від "ЄС" Лопушанського, в якому зазначені опції включено. Профільний комітет, підтримавши законопроєкт президента, волів не помітити цієї деталі й відхилив ідею Лопушанського в принципі. Однак очевидно, що дискусія в залі з цього питання буде.

Висновки

Законопроєкт президента № 2590 справді містить багато корисних новел. Серед них:

- впровадження фільтрів для вищих посадових осіб і держслужбовців;

- розширення можливості одержати громадянство за територіальною ознакою;

- можливість позбавлення громадянства тільки через суд (згадаєте кейс Саакашвілі, коли Порошенко одноособово позбавив його громадянства) тощо.

Однак думки експертів і правників стосовно філософії законопроєкту радикально розділилися. Тоді як парламентські спеціалісти лякають скасуванням безвізу, що базувався на принципі єдиного громадянства, за Конституцією, більш толерантні юристи кажуть, що чинний закон про громадянство вже тепер не забороняє подвійного громадянства. Повністю ж адекватний закон, за їхніми словами, можливий тільки в тому разі, якщо законодавець чітко визначить державну позицію і стратегію стосовно громадянства.

Якщо ми йдемо шляхом подвійного чи множинного громадянства, то треба вносити зміни до Конституції й чітко прописувати всі статті закону про громадянство, виходячи з прийнятої стратегії та згаданих нестиковок. Так вважають парламентські юристи.

Якщо такої виразної й чесної стратегії не передбачається (про що можна зробити висновок зі сказаного), як і ввімкнення чітких механізмів її імплементації, то й цей закон стане ще однією бутафорією, якою можна буде продовжувати прикривати реальність. Тобто подвійне громадянство.