Податковий «спецназ» — останній доказ митників

Вище нас — тільки зірки.

Девіз спецназу ГРУ

Історія створення більшості підрозділів спецпризначення в сучасному світі тісно пов’язана з боротьбою з тероризмом. Для цих завдань створювалася «Дельта», ГСГ-9, «Загін 101», «Дувдеван», «Альфа» і багато інших. Тому рішення Кабінету міністрів про створення в складі Державної податкової адміністрації України управління спеціальних операцій викликало величезний резонанс у суспільстві. З ким боротиметься новий загін спецпризначення? Адже якщо і є «податкові терористи» в Україні, то місця їхньої дислокації відомі кожному бізнесмену, котрий в останні чотири місяці намагається здати декларацію з ПДВ...

Уряд Миколи Азарова з перших днів роботи підкреслює головну тезу: низька наповнюваність бюджету — це проблема, пов’язана з масовим ухиленням від сплати податків. З недобросовісністю підприємців, конвертцентрами і зарплатами в конвертах. З масовими порушеннями бізнесу, що наживається на формуванні фіктивного податкового кредиту і фіктивних боргів держави з ПДВ.

Звичайно, набагато легше бачити проблему не в собі — не в системі влади і не в структурі прийнятих нею рішень, а в недисциплінованому і несумлінному народі. Тому в дусі радянських андроповських кампаній боротьби з «дармоїдами», «несунами» і «спекулянтами», які Микола Янович, безперечно, чудово пам’ятає, виконавча влада дуже голосно заявляє про рішучу боротьбу з бізнесом. Головною ударною силою виступає податкова міліція.

Якщо в 2008—2009 роках застосування підрозділів фізичного захисту під час податкової перевірки здійснювалося тільки з особистої санкції голови ДПА Сергія Буряка, то тепер, за даними «ДТ», ці обмеження знято. І силові акції проводяться за рішенням будь-якого начальника обласної податкової міліції.

Наскільки ефективна ця кампанія? Податкову міліцію і раніше боялися. Тому розраховувати, що гучна реклама рейдів і обшуків призведе до різкого збільшення податкових відрахувань у бюджет не доводиться. «Маски-шоу» на совість нашого бізнесу враження не справляють. Підприємці дедалі більше йдуть у підпілля, заходи для захисту від податкових перевірок вдосконалюються, і найбільше виграють від дій податкової бухгалтери і юристи, які не можуть поскаржитися на незавантаженість.

Якщо відкинути піар і подивитися на результати, то спроба «побудувати» бізнес суто фіскальними заходами, судячи з офіційної статистики, повністю провалилася. У липні голова ДПАУ О.Папаїка знову констатував невиконання плану збирання податків. І це попри те, що масово не приймаються декларації, не відшкодовується ПДВ, незважаючи на зростання, за інформацією Держскомстату, економіки, підвищені ставки акцизного збору.

За офіційним даними, план у липні не виконано всього на 3%. Проте оскільки план в абсолютних цифрах засекречений, зазнає коригувань, а з бюджетним розписом для ДПА не знайомі навіть начальники обласних податкових адміністрацій, оцінити складові офіційних показників неможливо. А за неофіційними — липневий план виконано не більш як на 85%, якщо відняти від нього необхідність повернення ПДВ. ДПА рапортує, що за перше півріччя їй вдалося зібрати на 28% податків більше, ніж за аналогічний період минулого року, і перевиконати план — на 112 %! Однак ураховуючи те, що боргів держави з ПДВ перед найбільшими промисловими підприємствами не повертають з жовтня 2009-го, а замість цього поповнюють планові звіти, фіктивність переможних рапортів ДПА очевидна. Аналізуючи закриту статистику по місяцях, експерти «ДТ» сходяться на думці, що в реальності план податкових надходжень у квітні—липні 2010 виконано не більш як на 65%.

Проте, за даними «ДТ», це становить усього 39% плану 2010 року!

Уперше посадовці ДПА визнали катастрофічну ситуацію з відшкодуванням ПДВ. Заступник голови ДПА Олексій Любченко оприлюднив цифри: у січні—липні 2010 року бюджет відшкодовував підприємствам у середньому по 1,4 млрд. грн. на місяць. Тому податкова сама (!) просить збільшити суму відшкодування з бюджету живими грошима хоча б до 2,7 млрд. грн. на місяць. Вимивання оборотних коштів підприємств призводить до повного колапсу в сплаті податків. Підприємства також розраховуються з податковою не живими грошима, а погашенням податкових кредитів. Економіка не в змозі витримати свавілля фіскальної системи.

Банкрутство податкової політики уряду Азарова маскується маніпуляціями зі статистикою, а бюджетні діри латаються з допомогою кредитів, емісії та внутрішніх позик.

Оскільки справжня ситуація зі збиранням податків в Україні і вплив на економіку фіскальних репресій уряду офіційно не визнаються і не обговорюються, у команди В.Януковича немає ані найменших стимулів змінювати правила гри і проводити системні реформи.

На кого ж розраховані «маски-шоу» податкової міліції, якщо вони не дають необхідного ефекту? Головним споживачем цього специфічного інформаційного продукту є керівництво держави. Таким чином митники рапортують Віктору Федоровичу і Миколі Яновичу — робимо все можливе, трясемо всіх, вичавлюємо все, що можна і чого не можна! Демонструючи фіскальні «біцепси, трицепси і п’ятицепси», держава не вмикає мізки. Легальна база оподаткування скорочується. Хаотичний і суперечливий процес написання й виправлення Податкового кодексу свідчить, що навіть у найзагальніших рамкових питаннях податкової політики влада не має узгодженої позиції, стратегії дій.

Яскравий приклад цього управлінського хаосу — ситуація в керівництві податкової міліції.

Перший заступник голови ДПА — начальник податкової міліції Віктор Шейбут є ставлеником особисто Миколи Азарова. Шейбут має багатий досвід роботи в органах держбезпеки та податкової і багато років близький до нинішнього прем’єр-міністра. Ця зв’язка цілком могла б працювати злагоджено й ефективно. Якби команда Шейбута також була єдиною та монолітною...

Проте нині в податковій міліції, за словами ряду експертів «ДТ», фактично панує «міжцарів’я». Оскільки самостійним центром впливу виступає Андрій Головач, перший заступник начальника податкової міліції — начальник головного управління.

Головач, як і голова ДПА Олександр Папаїка, був призначений за протекцією «Саші всемогутнього» — Олександра Вікторовича Януковича, старшого сина президента, який будує сімейний бізнес, кажуть, навколо «Укрбізнесбанку». Головач напряму заходить для вирішення службових питань до Папаїки. І тому в керівництві податкової міліції відносини дуже напружені. Як зберегти контроль за міліцією, як підвищити вплив Шейбута і при цьому не зіпсувати відносин із його підлеглими та людьми, котрі стоять за ними? Азаров і Шейбут придумали дуже елегантне «візантійське» вирішення для цього завдання.

Створення управління спеціальних операцій і управління оперативного супроводу великих платників податків ставить за мету, звісно, наповнення бюджету тощо. Але насправді структура податкової міліції й так дозволяє вирішувати будь-які питання, пов’язані з проведенням оперативно-розшукових заходів. Ускладнення структури бюрократичного апарату, створення нових генеральських посад (по дві на кожен главк) пов’язане насамперед із дробленням повноважень управління, очолюваного Головачем.

Відповідно до штату, в податковій міліції з часу створення значилися два заступники голови — начальники головних управлінь. Підрозділ по боротьбі з корупцією не мав статусу Управління, і чим виправдане підвищення статусу цієї структури, крім як бюрократичними іграми, не поясниш. Отож створення трьох нових главків додає, за логікою, ще, як мінімум, три генерал-лейтенантські та три генерал-майорські посади. Це на додачу до 22 генеральських посад, які вже є, за даними депутата А.Гриценка, у податковій міліції. Розширення цієї генеральської армії якось погано в’яжеться із заявленим президентом і прем’єром бажанням скоротити державний апарат. Цікаво, що, хоч закон про зміну структури податкової міліції не прийнятий, — на сайті ДПА заступник начальника податкової міліції вже значиться як начальник управління внутрішньої безпеки. На цей час статус двох чинних заступників начальника податкової міліції не відповідає нормативній базі.

Чи вдасться Азарову домогтися внесення відповідних змін до закону, який визначає структуру податкової міліції? Законопроект прем’єра прийнятий у першому читанні, проте коли він буде прийнятий у цілому і чи буде підписаний В.Януковичем? Є великі сумніви.

Цікаво, що ще задовго до затвердження нової штатної структури в керівництві податкової міліції були призначені додаткові заступники начальника — Віталій Захарченко і Ярослав Янушевич. До речі, їх призначили всупереч постанові Кабміну, яка визначає штатний розпис керівництва податкової міліції. Захарченко і Янушевич планувалися на посади керівників нових управлінь. Після того, як парламент не зміг швидко прийняти законопроект Азарова про нові управління, Захарченко з податкової міліції пішов на підвищення, не пробувши й місяця заступником Шейбута: тепер він — перший заступник начальника ДПА України. Янушевич поки що залишився заступником без управління. Ярослав Володимирович — один із вундеркіндів податкової служби, така кар’єра можлива тільки в нас. Будучи двадцятилітнім студентом-третьокурсником, він уже працював головним державним інспектором-ревізором і обіймав високі посади в керівництві ДПА! У 25 років Янушевич став директором департаменту податкового аудиту і валютного контролю, а заступником голови ДПА він став у 28-м. Тепер уже як 32-річний ветеран Ярослав Володимирович обіймає в податковій міліції посаду «зв’язкового» із Кабміном та парламентом.

Слід також відзначити зростання політичної самостійності ще одного заступника Шейбута — Йосипа Бучинського, який очолює слідче управління податкової міліції з 2006 року. Таємниця його живучості — потужні зв’язки в прокуратурі. Насамперед із одним із претендентів на посаду генерального прокурора — заступником генпрокурора Віктором Пшонкою (вони куми), і близькі контакти із заступником генпрокурора Віктором Кудрявцевим.

Загалом, бізнесові не варто особливо боятися нового податкового спецназу. Зміна декорацій спрямована на вияснення стосунків між групами впливу. Боятися слід непередбачуваної державної податкової політики. Команда Януковича поступово відходить від принципів концентрації всіх економічних повноважень у руках уряду Азарова. Провідні групи впливу використовують близькість до президента для просування у владу своїх людей. Це означає, що замість реформ держави влада йде шляхом приватизації найпривабливіших відомств і міністерств в інтересах приватних фінансово-промислових груп. Тобто історія повторюється. Так було і всі попередні п’ять років. Янукович, по суті, копіює таку ж саму тактику, яку використовував Ющенко. За гучними обіцянками, за антикорупційними програмами, за «Бандитам — тюрми!» 2005-го і 2010 років стоять одні й ті самі дуже обмежені цілі та завдання конкретних ділових людей, які використовують будь-яку політичну кон’юнктуру для мінімізації витрат і максимізації прибутку. Час сподівань на реформи Януковича—Азарова мине дуже скоро навіть у найближчих прибічників...