Піонерські таємниці

За останні два тижні інформаційний потік був перевантажений емоційними повідомленнями, телесюжетами і телемостами щодо ситуації в МДЦ «Артек». Проте не тільки з цієї причини матеріал буде максимально позбавлений емоцій. Вони, як відомо, — погана підмога у встановленні істини. Особливо там, де промовляти повинні насамперед документи, а люди — тільки пояснювати їхню історію. І законопроекти, ухвалені ВР України на піку акцій і заяв протесту, які вийшли на міжнародний рівень, на жаль, — із цього ж ряду. «ДТ» пропонує серію матеріалів — досліджень проблем «Артека». Сьогодні йтиметься про земельні перипетії та їхніх учасників, завдяки яким нині дитяча республіка не має правовстановчих документів на жодну сотку з... гектарів землі. Три крапки — не помилка. І наша мета — визначити, скільки ж землі є або має бути в «Артека». Розпочнімо зі свіжого — ухваленого українським парламентом цього тижня — документа, який іще не набув чинності, — Закону «Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів «Артек» і «Молода гвардія». Ним установлено, що земельні ділянки розміром 213,8423 га, у тому числі, 5,8249 га пляжної зони, передані в постійне користування МДЦ «Артек», належать до земель державної власності й не підлягають відчуженню. Напевно, зазначена площа — і є найправильніша, і закон назавжди тепер захистить артеківську землю від зазіхань, про які в останні тижні було сказано чимало. Тепер повернімося до історії.

Перший держакт на право користування землею «Артек» — тоді ще піонерський табір
ім. В.І.Леніна — отримав у 1964 році. Його площа була 228,54 га (у тому числі для обслуговування пляжів).

У 1991 році на базі піонертабору було створено МДЦ «Артек», виникла необхідність переоформити держакт. У 1996 році при інвентаризації земель були виявлені сторонні землекористувачі: прикордонна застава, будинок відпочинку «Аю-Даг», ДЕУ держкомгоспу, землі під якими з території «Артека» вилучили. І перший спірний момент — сюди ж приєднали кооператив «Нове село». Це місцеве царське село височіє над «Артеком» і «висить» на його комунікаціях. Насправді тут спочатку отримували ділянки співробітники табору, але потім, як це буває, вони опинилися в хазяїв, які були спроможні оплатити підведення всіх комунікацій. Внаслідок вилучення цих земель загальна площа МДЦ скоротилася до 213,8423 га. Після двох рішень Гурзуфської селищної ради в 1997 році МДЦ «Артек» було видано держакт на право постійного користування землею загальною площею 208,0174 га і складений договір на тимчасове користування (на 15 років) на земельну ділянку в 5,8249 га для обслуговування пляжів. У сумі, як бачимо, ми виходимо на площу, зазначену в законі, — 213,8423 гектара.

Проте в 2004 році «Артеку» повертається готель для віп-гостей «Аю-Даг», розташований на кордоні з табором «Морський» і під самісіньким схилом однойменної гори. І «Артек», і санаторій «Пушкіно», на балансі якого був «Аю-Даг» до цього, перебувають у структурі Держуправсправами президента. Є версія, і я в ній майже стовідсотково переконана, що «Аю-Даг» очікувала доля пансіонату «Гліцинія», який напередодні зміни президентської влади в країні було продано через держпідприємство «Артек» Зовнішторгбанку РФ. Історія ця — від початку (оглядини В.Путіним у період між другим і третім раундами президентських виборів) і до рішення суду про подвійну реституцію цієї перлини — в архіві «ДТ». І ми її продовжимо в одному з наступних матеріалів цього «артеківського» серіалу.

Те, що «Аю-Даг» — єдиний майновий об’єкт «Артека», на який було оформлено право власності, може слугувати підтвердженням того, що будинок відпочинку готувався до відчуження. Та «Аю-Даг» повернувся не сам, а з 2,8 га землі, за ним відведеними. І керівництво «Артека» у 2005 році цілком обґрунтовано вирішило держакт переоформити — у зв’язку зі збільшенням площі, із чим і звернулося до Гурзуфської селищної ради. Старий держакт від 1997 року був списаний Ялтинським міським управлінням земресурсів і зданий у рескомітет АРК для знищення. За цей час в «Артеку» двічі змінився гендиректор. І вже нинішній — Борис Новожилов — у 2006 році категорично відмовився отримувати новий держакт, де площу центру було встановлено вже в 210,8173 га. Попри те що загальна площа території в документі точно відповідає правильно виконаній арифметичній дії із додавання площ двох ділянок, він стверджує, що права «Артека» порушено. А саме — у схемі помінялися суміжники й відсутня пляжна зона «Артека».

Далі була низка судових розглядів. І за позовом громадянки Волобуєвої до Гурзуфської селищної ради з приводу порушення прав на приватизацію житла рішення селищної ради, яким затверджувалася технічна документація із землевпорядкування для нового держакта, визнається незаконним. Юрист «Артека» Денис Степанов каже, що було близько 60 таких позовів. Сам гендиректор не заперечує, що це була і його ініціатива: «Тут інтереси людей і «Артека» збіглися». І вже наступний виток — Господарський суд АРК задовольняє позов «Артека» про визнання неправомірним списання та знищення держакта 1997 року. На виконання рішення суду Ялтинське управління земресурсів має, по суті, видати дублікат старого держакта. Однак тепер уже Земельний кодекс вимагає, щоб кожна окрема ділянка оформлялася окремим держактом. І п’ять бланків держактів замість одного виписано. Однак тепер їх категорично відмовляється підписувати Гурзуфський селищний голова Віктор Гамаль. І теж каже про порушення закону, спробу поцупити землю, що належить «Артеку».

Аргументів два. Перший. На кожний новий держакт щодо кожного окремого шматочка території потрібно наново розробити землевпорядну техдокументацію, визначивши межі ділянок. І другий: загальна площа території «Артека», якщо скласти площі п’яти ділянок, справді та сама, що й у 1997 році — 208,0174. Проте куди ж при цьому подінуться 2,8 га, які відводилися для «Аю-Дагу»? Звичайно, розмірковує Гамаль, рішення суду, по суті, стосується видачі дубліката держакта 1997 року. Проте видаючи нові правовстановчі документи, треба враховувати, що площа «Артека» збільшилася майже на три гектари! Але жодних дій, щоб цю ділянку було включено в загальну територію, стверджує голова Гурзуфа, керівництво «Артека» не розпочинає. А підписувати недостовірний документ він не буде, про що й сповістив усіх — від президента, ГПУ до місцевих контролюючих органів, ініціювавши низку перевірок. «Моя думка — МДЦ має бути оформлений як єдиний майновий комплекс, тоді жодних спокус не буде. І таке рішення ми прийняти можемо — проте наших аргументів не чують», — каже В.Гамаль.

Борис Новожилов повідомив «ДТ», що ніякого умислу в цій історії немає. І щойно будуть отримані нові держакти, на землю під «Аю-Дагом» також оформлятимуться документи. Чому це не зробити одночасно? Зрозумілої відповіді я не отримала. При цьому Борис Новожилов повідомив, що керівництво МДЦ має намір повернути також і ті ділянки, які неправомірно вилучили в «Артека» у 1996 році. На жаль, за всієї віри в перемогу добра над злом і співчуття до скрутного становища «дитячої республіки», не розумію — який сенс у цих позовах, коли належним чином не оформлене й не може утримуватися навіть те, що є.

Тепер від слів переходимо до документів. «ДТ» має у своєму розпорядженні копії всіх держактів, які тут фігурують. Перерахувавши все, до десятитисячних гектара, звіривши схеми та межі відведень, знову повернімося до ухваленого ВР України закону і зробімо ще одне зусилля. Загальна площа «Артека» 213,8423 га мінус 5,8249 пляжної зони дорівнює 208,0174. Отже, в ухваленому законі не враховано 2,8 га землі, відведених під «Аю-Даг». Добре, Б.Новожилов оформить на них правовстановчі документи потім, коли отримає нові на основну територію. Однак уряд і парламент мали їх урахувати в законі, знаючи, що вони в «Артека» є?! Так само, як і всі інші. Чи схема з відчуженням відгородженого від табору «Морський» парканом (за ним опинився навіть історичний будиночок Соловйова) будинку відпочинку все-таки буде реалізована? Про що має свідчити логіка всіх цих перипетій — відмова від держакта, де все включено (принаймні щодо площі), судові позови і наміри вчиняти нові й, нарешті, рядок у законі? Причому, всю цю ситуацію, особливо з огляду на кількість перевірок, давно можна було розрулювати. Якби в її збереженні не було зацікавлених. З усіх боків.

А так рядок у законі — справжній ребус для тих, хто його має виконувати. Ми звернулися до дуже авторитетного в земельних справах експерта — керівника одного з інститутів. І він не зміг його вирішити — у тому сенсі, щоб вийти на потрібні 213 із хвостиком гектарів. Тому що 208,0174 га, на які нинішнє керівництво хоче отримати дублікат старого держакта, плюс 2,8 «аю-дагівських» — це, як розумієте, зовсім не 213,8423! Мається на увазі, розмірковує експерт, що до території буде приєднано якусь ділянку? З яких земель?

Другий незрозумілий момент законопроекту — наділення земель «Артека» статусом природно-заповідного фонду. Всіх, включаючи, слід гадати, й котельню, автобазу, старе кладовище тощо. Але тоді там не можна буде вести ту діяльність, заради якої вони й існують.

Окрема тема — пляжна зона, котру, як пам’ятаєте, у 1997 році передавали в тимчасове користування на 15 років. Це, мабуть, центральне місце у війні дирекції «Артека» та місцевої ради, а також поки що не названих третіх осіб.

Відразу зробимо застереження: жодних правоустановчих документів на пляжну зону, вказану в законі, площею 5,8249 га в «Артека» також немає. Причому, на відміну від держактів на постійне користування територією МДЦ, їх немає з 1997 року. Технічної документації, як випливає з документів останніх перевірок, немає, її не розроблено й не узгоджено. А складений ще в ті роки договір на право тимчасового користування не був зареєстрований, а отже, не набрав чинності. Але з приводу його незаконного підписання особою, на те не уповноваженою, 2003 року було порушено кримінальну справу, доля якої невідома.

Зараз керівництво «Артеку» оформляє право власності на пляж «Гурівські камені», — і це один із найгостріших конфліктів із селищною радою, яка у відповідь на прохання «Артеку» видати свідоцтво на право власності на берегоукріплювальні споруди ухвалила рішення... про закріплення їх за Гурзуфською селищною радою. Аргумент: пляж — єдине місце, де місцеві жителі можуть ступити на морський берег. Але не цей об’єкт, на наш погляд, причина затяжної війни.

На смужці берега трохи віддалік «Аю-Дагу» Гурзуфська селищна рада на 49 років віддала в оренду ТОВ «Ванда» 2,36 га землі — під будівництво та обслуговування рекреаційного комплексу. Юрист «Артеку» надав нам документи — результати перевірок держземінспекції, висновки спеціалістів Нікітського ботанічного саду. За цими документами, Гурзуфська селищна рада не мала права передавати ділянку в оренду — вона перебуває за межами селищної ради. І на ній ростуть захищені законом багаторічні насадження, не знищивши яких, нічого побудувати не можна. Це зрозуміло і без висновку — досить глянути на густу рослинність схилу. Але перевіряючі органи впритул цього не бачать — нарікають в «Артеку». І, додам, напевно, не здогадуються, яким чудесним чином і без згоди керівництва Держуправсправами президента такий суміжник міг з’явитися в «Артеку». Хто стоїть за цією фірмою — в «Артеку» казати відмовляються. За деякими даними, це «московська структура з київською пропискою». На жаль, жодної конкретної інформації Борис Новожилов не повідомив для уточнення своїх заяв про те, що табір «Морський» готували до продажу. Але обіцяв надати документи, які не залишать у нас сумніву з приводу того, що такі дії готувалися.

І останнє. Є в ухваленій Кабміном України постанові щодо «Артеку» доручення Міністерству юстиції забезпечити виконання рішення суду з видачі держактів на землі МДЦ. Радимо уважно вивчити підготовлені бланки, які відмовляється підписувати гурзуфський голова В.Гамаль. До речі, його аргументи, вважають спеціалісти-земельники, обгрунтовані лише стосовно одного держакту з п’яти — на решту ніякої нової техдокументації не треба. Вона розроблялася, коли оформлявся держакт 2006 року. А ось найбільша ділянка території має все ж таки прирости землею «Аю-Дагу», це єдиний масив. Але, крім того, неможливо не звернути уваги, що в схемах, зазначених у нових держактах, в описі меж є істотна розбіжність із актом 1997 року. Замість «пляжна зона» в попередньому варіанті в новому вказано — «пляжна зона МДЦ «Артек». Навіщо потрібна ця маленька хитрість, якщо всім відомо, що немає в «Артеку» правоустановчих документів на користування пляжною зоною? Їх просто потрібно оформляти у встановленому законом порядку. Тепер уже, після вселенського скандалу, сподіваюся — під пильною увагою вищих органів влади та громадськості.