Партійне підпілля в кожного своє

Донецька область по-своєму унікальна тим, що тут неначебто все ясно, але, за великим рахунком, все ясно тільки тому, що ніхто й не намагався цю ясність порушити. Всі спроби будь-яких інших політичних сил закріпитися на донецьких териконах обмежувалися передвиборними проектами-одноденками, за підсумками яких найактивніші учасники кампаній перебиралися до Києва, а інші випаровувалися, тримаючи в дзьобі останню зарплату.

На вулицях міст панує політичний плюралізм — оператори ринку зовнішньої реклами вирішили більше нікому не демонструвати лояльність і просто «рубають бабло». Кандидати, за винятком кількох, цього разу обмежені в коштах, але на білборди не скупляться. Вперше з початку кризи спостерігаються випадки, коли рекламні агентства змушені відмовляти клієнтам через відсутність вільних площ. Все електоральне меню супиться й усміхається жителям Донбасу: тут і «Вона», і «смугастий Кролик», і «Віктор, який усіх чує», і «силач-письменник»...

Що ж до активності на місцевому рівні, то поки що можна констатувати лише той факт, що біло-синій потяг (зрозуміло, не порожняк) розмірено набирає хід, а всі інші трохи спізнюються на старті. До честі регіоналів слід зауважити, що вони виявилися єдиною політичною силою Донецької області, котра всі передвиборні формальні заходи провела у відкритому режимі — передусім маються на увазі конференції парторганізацій, де обирали делегатів на з’їзд ПР, запланований на 23 жовтня. Делегатам, ясна річ, доручається донести до учасників з’їзду одностайне прагнення донецьких активістів висунути кандидатом у президенти Віктора Януковича.

Тут-таки було озвучено взяті на себе місцевими організаціями Партії регіонів «підвищені соцзобов’язання». Коли з трибуни прозвучало, що явку виборців слід планувати на рівні 85%, а рівень підтримки «залізного лідера» — на всі 90%, у залі де-не-де залунали нервові смішки, але в протокол ці цифри внесли.

Смішно, але регіонали при цьому заявили, що у своїй вотчині побоюються... адмінресурсу. Зокрема їх турбує можливість впливу Тимошенко на керівників і працівників державних вугільних підприємств через урядові структури. Все це можна було б сприйняти як жарт, якби не події недавньої політичної історії Донбасу: через кілька місяців після перемоги Віктора Ющенка 2004 року в Донецькій обласній раді з’явилася фракція «Наша Україна», до якої ввійшли в першу чергу саме «генерали» вугільні. Причому багатьох з них було обрано до ради за списками Партії регіонів. Слід згадати і про те, що в останній візит Юлії Володимирівни її кортеж обминув усі офіційні установи, але натомість прем’єр відвідала досить багато об’єктів вугільної промисловості — шахтне об’єднання, завод вугільного машинобудування тощо.

Отже, пам’ятаючи про мінливість директорських симпатій, регіонали готуються пильнувати. «До нас поки що не надходило сигналів про будь-які спроби застосування адмінресурсу на шахтах. Директор, звісно, має право агітувати, але ми будемо стежити, щоб це відбувалося не в нарядних. Хоче — нехай іде на майдан і намагається переконати людей. А шахтарі в нас мудрі, вони самі розберуться, що до чого», — зазначив у коментарі «ДТ» голова шахтарської профспілки нардеп Віктор Турманов.

Поки шахтарі розбираються в політичній кухні, штабісти Тимошенко заклопотані організаційними питаннями. Замість єдиного обласного штабу на кампанію прем’єра працюватимуть відразу три командні органи — «Північний» (Краматорськ), «Південний» (Маріуполь) і «Центральний» (Донецьк). Як повідомили в обласній організації БЮТ, керівники і точний склад цих структур поки що невідомі, але пізніше всіх буде офіційно представлено громадськості. Втім, щось подібне багато наших читачів можуть спостерігати вдома — час уже йти, а дружина все вносить структурні зміни в зачіску і макіяж...

Зате куратор від верховного командування уже відомий. Таким чином, дуельну пару на рівні «представників ставки ВГК» в Донецькій області складуть голова обласної організації ПР Борис Колесніков і луганчанка Наталя Королевська. Саме ці нардепи, за нашими даними, особисто контролюють хід кампанії на політичній батьківщині Януковича. Їхнє протистояння навряд чи буде дуеллю без правил, оскільки, так уже збіглося, якраз перед стартом кампанії Кабмін ухвалив кілька рішень на користь біло-синього нардепа. По-перше, після того як пошуки приватних інвесторів успіхом не увінчалися, уряд погодився профінансувати будівництво нового аеровокзалу в донецькому аеропорту до Євро-2012. По-друге, одна з належних йому компаній отримала державну допомогу в рамках підтримки аграріїв при реалізації масштабного інвестиційного проекту.

Після цього тон коментарів Колеснікова помітно пом’якшився, залунали тези про необхідність пошуку компромісу тощо. Хоча й приводів для критики залишилося більш ніж достатньо — донецьке метро через відсутність обіцяної держпідтримки і далі підтоплює, дотацій на оновлення інфраструктури міст уже давно не виділяють. Але для цієї критики, певне, вибиратимуть м’якіші формулювання.

Єдині, хто вже розгорнув мережу агітаційних наметів, — це активісти «Фронту змін». У наметах тихенько роздають газети і поміж ділом намагаються якось розворушити електоральне болото в Донецьку. Кілька днів тому в міськвиконком «шахтарської столиці» зателефонувала якась громадянка. «Це турбує жителька Кіровського району. В мене тут під вікном намет Яценюка! Ви розберіться, пришліть міліцію, нехай перевірять, чи є в них дозвіл!» — виявляла політичну пильність пані. «Жінко, — стомлено відповіли їй, — ви ж минулого разу телефонували як жителька Будьоннівського району...»

Нашим кореспондентам удалося добратися до регіонального координатора «Фронту змін» Сергія Чиріна. Цей пан щоразу брав слухавку, знову знайомився, чемно вислуховував запитання й обіцяв передзвонити. Але щось до здачі номера до друку так і не склалося...

До цього додати можна тільки одне: будь-який опозиційний кандидат зіткнеться з тим, що до його послуг — досить обмежене коло спеціалістів, яких із певною часткою умовності можна назвати місцевими політтехнологами. Ця дружна команда політичних туристів устигла закинути вудки до всіх, хто приходив у Донецьку область із наміром «зламати монополію» і «заявити про себе». Регіональну еліту політичні сили мусять ростити самі, але цим треба було перейнятися раніше. А зараз уже запізно, доведеться йти в бій із тим, що є.