Пандемія COVID-19 уплинула на більшість сфер життя українців, зокрема й на місцеву демократію та її інструменти. Дослідження Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) показало, що традиційні способи комунікації громадськості з владою значно скоротилися, особливо ті, які передбачають особисті зустрічі. Натомість почали ширше застосовувати електронні інструменти демократії. Вони збільшують аудиторію, яка може спілкуватись із владою, але також можуть затримувати спілкування через бюрократію.
У цій статті розглянуто механізми співпраці між владою і громадськістю, а також те, як вони змінилися за час пандемії.
Міжнародний досвід
У світовій практиці можна виокремити дві тенденції, які впливають на взаємодію місцевих органів влади та громадськості, — впровадження карантинних обмежень різних ступенів жорсткості та цифровізація.
Карантинні обмеження стали відчутним бар’єром, адже більшість обговорень, круглих столів та інших заходів передбачали особисту зустріч. Також карантин сильно вдарив по місцевих бюджетах через зменшення надходжень, витрат на закупівлю медичної техніки, медичних засобів тощо. Внаслідок цього, наприклад, у Сіетлі 2020 року не проводили конкурс проєктів громадського бюджету.
Цифровізація змінила форми спілкування влади та громадськості. Цей процес розпочався ще до пандемії, але тоді він розвивався здебільшого у сфері бізнесу. Після впровадження заборон на особисті зустрічі та масові заходи європейські органи влади почали ширше застосовувати вже готові цифрові рішення для спілкування з громадськістю.
Український досвід
Через пандемію COVID-19 уже два роки поспіль ми живемо в умовах постійних змін. Уряд змушений балансувати між підтримкою економічної активності та охороною здоров’я. Через це й місцевій владі, й громадськості довелося пристосовуватися. Більшість заходів, на яких передбачалося особисте спілкування, було скасовано. Вирішенням проблеми стало використання електронних засобів зв'язку, які набули значної популярності.
Деякі органи влади почали робити прямі трансляції засідань або проводити їх онлайн. Такі інновації залежали від якості Інтернету та ресурсів громад. Але були й негативні приклади, коли органи місцевої влади використовували пандемію як привід менше співпрацювати з громадськістю.
Ще одним інструментом, який значно змінився за час пандемії, стали звернення громадян. Оскільки в період жорсткого карантину особисті прийоми було скасовано, громадяни почали частіше використовувати онлайн-інструменти.
Дослідження ІЕД показало, що кількість онлайн-звернень значно зросла майже в усіх областях України. Найбільший приріст спостерігався в Луганській обласній державній адміністрації — майже вп’ятеро. Єдиною серед досліджених ОДА, де кількість онлайн-звернень 2020-го скоротилася, як порівняти з 2019 роком, стала Житомирська.
Окрім того, українці погано обізнані зі своїми правами та можливостями. Пандемія обмежила можливість прийти й поспілкуватися з чиновниками «людською мовою» та залишила людей сам-на-сам із бюрократичною машиною. Тому сьогодні як ніколи важливо вести роз’яснювальну й інформаційну роботу. Розповідати, що є різні види звернень (пропозиції, заяви, скарги), які мають різні функції, терміни. Або що необхідно знати номер запиту, якщо він робиться телефоном, аби мати змогу відстежити його виконання.
Звісно, Інтернет також можна використовувати для організації особистого прийому. Проте такий спосіб не набув популярності в українських чиновників, незважаючи на його плюси. Наприклад, так можна вирішувати проблеми містян швидше, ніж через звернення до міської ради.
Незважаючи на те, що тренд на подальшу цифровізацію державних послуг збережеться, потрібно підтримувати та розвивати традиційні способи зв’язку, адже серед українців, особливо старшого віку, дуже мала частка користується навіть смартфонами.
Електронні петиції також можуть ефективно функціонувати в умовах пандемії. Їхня перевага полягає у значній економії часу та відсутності особистих контактів.
Кількість електронних петицій під час пандемії COVID-19 зросла в більшості обласних центрів на заході України, водночас на сході їх використання зменшилося. Як і в ситуації з онлайн-зверненнями, Житомир знову встановив антирекорд: саме там спостерігалося найістотніше зменшення кількості поданих електронних петицій.
Процес збору необхідної кількості голосів для підтримки петиції у більшості міст України залишається досить складним. У Києві 2020 року лише дві петиції набрали достатньо підписів, 2019-го — лише одна. Крім того, набрання петицією необхідної кількості голосів гарантує лише її розгляд, а не вирішення. Тому в Україні електронні петиції швидше інформують владу про наявність проблеми, ніж вирішують її.
Від пандемії найбільше постраждав громадський бюджет. Це інструмент, через який громадськість бере участь в розподілі коштів місцевого бюджету, створюючи проєкти для покращення громади та/або голосуючи за них.
Через карантин стало складно проводити публічні обговорення проєктів. Водночас українські міста стикнулися з тими ж фінансовими проблемами, що й міста в інших країнах: скорочення доходів місцевих бюджетів і збільшення видатків на боротьбу з пандемією.
Наше дослідження показало, що навіть у період пандемії більшість обласних центрів і надалі приймали проєкти на конкурс. У найбільших містах (Київ, Дніпро, Одеса, Львів) кількість поданих пропозицій на громадський бюджет зросла, а в менших обласних центрах (Рівне, Чернігів, Краматорськ) громадськість менш активно подавала заявки.
Висновки та рекомендації
COVID-19 негативно вплинув на інструменти місцевої демократії, особливо на ті, які передбачають особисту зустріч і масові заходи. Проте більшість інституцій трансформувалися для роботи в нових умовах. Перехід до цифрової форми зв’язку між владою та громадськістю створив умови для більшого залучення аудиторії, але ускладнив можливість зворотного зв’язку через «односторонність». Часто громадяни, які долучаються до прямих трансляцій засідань органів влади, не можуть ставити запитання спікерам.
Через низьку частку повністю вакцинованих громадян і збільшення кількості виявлених випадків «дельта»-штаму коронавірусу, на нас може чекати нова хвиля захворювання. Тому суспільство й органи влади мають бути готові й надалі співпрацювати в умовах карантину:
- Зберігати альтернативні методи участі громадян у справах громади, адже різні вікові групи користуються різними способами співпраці з органами влади.
- Інформувати громадян через різні канали зв’язку для швидшого реагування громадян і більшої ефективності ухвалених рішень.
- Зменшувати цифровий та інформаційний розрив між громадянами.
Цю статтю було підготовлено в межах проєкту «Громадськість за демократизацію» за сприяння Європейського Союзу, який реалізовує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Зміст публікації є виключною відповідальністю Інституту економічних досліджень та політичних консультацій і жодним чином не відображає погляди Європейського Союзу.
Усі статті Станіслава Юхименка читайте тут.