Ожеледь

Прогнози політичні нині лякають кримських політиків-чиновників, як і прогнози погоди. Звісно, до зими у вигляді морозу, снігу та ожеледі на півострові ніколи не готуються - само розтане! Але коли люди падають і ламають кінцівки прямо під будинком мерії Сімферополя, важко сподіватися, що рейтинг партії влади в столиці автономії при цьому підніметься вище 10 відсотків. Швидше, впаде, нижче навіть, ніж у голови ВР Криму (вісім відсотків), але однозначно затримається на позначці три відсотки довіри одного з віце-прем’єрів. За іншим закритим опитуванням, зробленим уже не відомою київською структурою, а своїми, місцевими соціологами, рівень підтримки Партії регіонів загалом по Криму сягає 20 відсотків. Невтішні для кримських регіоналів результати вимірів, зроблених наприкінці минулого року, в принципі, не особливо вибиваються із загальноукраїнських темпів падіння рейтингу партії влади. Але ж Крим - регіон для ПР базовий. І планка збору голосів за список партії на майбутніх парламентських виборах, як і раніше, виставлена на позначці 65 відсотків, крім того, як ще в листопаді закликав із трибуни кримської партконференції Анатолій Могильов, необхідно добитися «незаперечної перемоги усіх висунутих партією кандидатів по мажоритарних округах».

«Усіх» слід читати як «будь-яких» і за будь-якої погоди. А рукотворна ожеледь у влади Криму тепер - на кожному кроці. І як не крути, а закриття Алупкінської міської лікарні, що обслуговує 22 населених пункти на ПБК, тобто в місці, де кількість потенційних пацієнтів улітку збільшується в кілька раз, не може назвати «непопулярними реформами» або оптимізацією навіть Микола Азаров. Тому прем’єр із Києва стукає по столу кримським і ялтинським властям, вимагаючи скасування вимушених, взагалі-то, рішень: грошей на утримання лікарні у бюджеті Ялти немає.

Бюджет Криму-2012 теж більш ніж скромний. Субвенція на 900 мільйонів із держбюджету, в якій торік купалися кримсь­кі начальники та їхній будівельний бізнес (підряди на чверть мільярда гривень дісталися фірмі-прокладці без офісу й бази, але з засновником із Донецька, на 200 мільйонів - фірмам близької до спікера «Консолі»), нинішнього року не світить. Депутати не соромлячись діляться із журналіста­ми сподіванням, що під вибори Криму все-таки щось підкинуть, - як-не-як, базовий регіон. А до­ки не підкинули, починається роз­пил того, що є в самому Кри­му. Першу ваговиту- майже на 50 мільйонів гривень - «колоду» затверджено у вигляді кошторису на перший етап реконструкції Українського музичного театру в Сімферополі. Загалом же, об’єкт може потягнути на 200 мільйонів. І щоб ви не сумнівалися: українську культуру буде піднято на належний рівень, - у реконструйованому театрі з’являть­ся два ка­фе, ресторан і вар’єте. Тендер на ПВР, до речі, виграла та ж таки «Кон­соль», чий прабатько також відповідальний за результат виборів.

Правда, сам Володимир Конс­тантинов наразі переживає не найкращі часи. На початку року в коридорах і кабінетах кримського парламенту панував справжній переполох. «Макіївські», зважаючи на все, мали намір узяти останній оплот кримської влади, що зберігався за місцевою політичною «елітою», - посаду голови ВР автономії. За Конституцією, спікер - найвища посадова особа АРК, хоча «за життям» - від часу заходу в Крим команди Джарти і обрання на цю посаду місцевого будівельного магната Володими­ра Конс­тан­тинова рішення формувалися й ухвалювалися в уряді. Нічого не змінилося і з приходом Ана­толія Моги­льова. Він навіть трохи демократизував стиль спілкування, у сенсі обходиться без ритуальних танців. Наприклад, поїхав спікер день народження в Голландію святкувати, а прем’єр без дзвінка ввічливості зібрав фракцію, яку Константинов же й очолює. Прос­то вирішив поговорити з депутатами про шляхи взаємодії, а заодно перевірити, хто укладається в термін збору за першим свистком. Парламенту з переважною більшістю регіоналів уже давно відведено роль статиста, який смиренно затверджує проекти, що перед тим проходять через парламентського модератора фінансових потоків - Віталія Нахлупіна, голову постійної комісії з бюджетної, економічної та інвестиційної політики, який приїхав до Криму з першим макіївським десантом Джарти. Тому, за великим рахунком, заміна Константинова на Нахлупі­на суті і процедури прийняття рішень не змінить.
Віталій Нахлупін, слід сказати, досить колоритна особа в команді Джарти. 46-річний стоматолог-хірург - за першою освітою, фінансист - за другою і майстер спорту СРСР з плавання вважається великим фахівцем із розробки проектів та схем. Із середини 90-х працював у бізнесі, а 2007-го, після того, як Василь Джарти очолив Міністерство охорони навколишнього середовища, став головою Національного агентства екологічних інвестицій України. З приходом Анатолія Могильова були наміри посилити керівництво ВР, призначивши В.На­хлупіна першим віце-спікером, але передумали й посаду зміцнили екс-міністром охорони здоров’я С.До­ничем. І ось тепер - нова хвиля. На запитання DT.UA про зміну кабінету вже в лютому Віталій Нахлупін прямо не відповідає, але амбіції кар’єрного зростання підтверджує. Мовляв, готовий обійняти не тільки цю посаду - якщо партія скаже.

Проте найчутливіші індикатори - працівники апарату ВР - вже фіксують ознаки близької зміни спікера. Найсумніша маска на новорічному депутатському корпоративі, що відбувався у СПА-центрі рідної для Констан­тинова «Консолі», була саме в нього. Він болісно й ревниво реагує на будь-які, навіть прописані регламентом, спроби провести щось без нього. Цього тижня Константинов залишився без прес-секретаря - пішла за власним бажанням. Тим часом Нахлу­пін перейнявся якістю проведення всіляких заходів зі своєю участю, їх висвітленням у ЗМІ, а також ефективністю роботи парламенту загалом. Минулого тижня Віталій Нахлупін дав інтерв’ю DT.UA, але потім його відкликав, пославшись на несвоєчасність. Зважаючи на все, рішення про зміну варти ще остаточно з президентом не погоджене.

Константинову ж у разі відставки, на думку колег-депутатів, можуть запропонувати округ на виборах до ВР України. Враховую­чи обтяження, неминуче для кожного бізнесу, вигодуваного держзамовленнями, папку, привезену Могильовим, а також долю попереднього спікера, - рішення про відставку Володимир Андрійович має прийняти для себе легко. Однак на сьогодні він не може бути впевнений у тому, що такий округ зрештою для нього знайдуть. Як і всі решта, хто вже почав округ топтати й годувати, а також про нього домовлятися.

Рішення, чи довірить тобі партія влади мажоритарний округ і який саме, мало того що ухвалюється в Києві, - то ще й не в одному кабінеті. Головне слово, звісно, за президентом. Але до цього треба пройти, як мінімум, через один із двох «передбанників»: голови штабу ПР Андрія Клюєва (з ресурсними придатками Кабміну) і/або голови АП Сергія Льовоч­кіна (з кадровим терміналом). І одна річ - коли ти йдеш по округу як особа з високою посадою, і зовсім інша - якщо цієї посади в тебе вже немає. З іншого боку, міркують потенційні кандидати, з огляду на недовіру народу до цієї влади, краще, аби посади й прив’язки до неї взагалі не було, а ось ресурсна підтримка - щоб рікою.
Кількість та конфігурація округів у Криму, як і загалом по країні, на сьогодні невідомі, це таємниця, яку влада берегтиме від інших до останнього допустимого законом терміну. Тому потенційні претенденти навіть від ПР роблять прикидки на умовні регіони й розраховують, що округів у Криму буде від п’яти до восьми (проти десяти, які були раніше). Практично всі опитані DT.UA потенційні здобувачі мандата народного депутата або їхні технологи починають відповідь зі слів: «Ще рано…», але потім викладають подробиці, які свідчать: ранок у процесі вже настав. Серед головних претендентів на кримські округи від Партії регіонів без застережень називають тільки двох політиків - нинішніх нардепів Бориса Дейча та Олександра Заца. Перший, у принципі, може висуватися по будь-якому округу й майже гарантовано пройде, - авторитет екс-спікера рік у рік лише зміцнюється (є з чим порівнювати), сильної протидії не буде і в місцях компактного проживання репатріантів. За інформацією DT.UA, Борис Дейч уже працює з людьми в аграрних районах - Білогірському, Радянському, Нижньогірському.

Близький до Бориса Колесні­кова Олександр Зац, як уже писало DT.UA, останні півроку активно займається проектом розвитку Західного Криму і в Криму буває регулярно. Завершують розробку концепції освоєння узбережжя від Сак до Чорноморсь­кого спеціалісти компанії «Мак­Кензі», а реалізацією проекту мав намір зайнятися сам Колесніков - після Євро-2012. Загалом, з такою вірою у світле майбутнє знайти підтримку в кримчан можна. Однак на цьому список кримсь­ких безпроблемних кандидатів-регіоналів і закінчується. Чутки про те, хто ще може піти по Криму, різноманітні, але нецікаві. За одним винятком - Віктор Медведчук. Нібито його запевняли, що фотографії в обіймах з Путіним досить, аби кримчани проголосували. Смішно.

Зважаючи на все, партії влади через відсутність власних кадрів знову, як і на виборах місцевих, доведеться набирати донорів. Таким, за нашою інформацією, не проти виступити Лев Мірімський, лідер партії «Союз», що мав великий успіх на виборах мера Сім­ферополя, але поступився ук­ра­деною перемогою покірно, завдяки чому зберіг і бізнес, і місце проживання. Він двічі був народним депутатом-мажоритарником, свого сімферопольського округу не забував ніколи, і тепер ніхто не може уявити, хто б міг йому там скласти конкуренцію. Якщо по-чесному.

Поки що не підтверджує свого наміру балотуватися Сергій Куніцин, але можна не сумніватися: отримавши коли не пропозицію, то хоча б не відмову, він піде по рідному Північному Криму. Там йому також конкурентів немає - вибори до ВР Криму це довели. Але саме вони й зіпсували остаточно стосунки з президентом, який розгнівався, що Куніцин, не підтриманий регіоналами, балотувався від того ж таки «Союзу». Однак, пригадується, перед місцевими виборами вся куніцинська команда написала заяви в Партію регіонів, і багато хто з них тепер у керівництві Криму. Партквиток Куніцина так і залишився в сейфі Джарти. Хто знає, може, його час ще й настане. Бо розмови, що проти екс-прем’єра Криму й екс-губернатора Севасто­поля регіонали мають намір вис­тавляти члена президії ВР Рус­тема Теміргалієва, молодого політика, вигодуваного Куніциним та його російськими партнерами, виглядають принаймні безглуздо. Але тут є й інший істотний момент: Північний Крим - це територія хімічних заводів Дмитра Фірташа, які й годують регіон. А сьогодні невідомо, чи виставлятиме він свого кандидата і чи буде ним давній партнер Куніцин. Знову ж таки, сам олігарх не вирішуватиме - посковзнутися ніхто не хоче.