Судячи з розвитку останніх подій, реалізація плану «А» щодо передачі на користь «РосУкрЕнерго» 11 млрд. кубометрів газу (які зберігалися в українських підземних сховищах газу і були оформлені у власність «Нафтогазу» після відомих подій у січні 2009-го на підставі домовленостей із «Газпромом») - шляхом виконання рішення Стокгольмського арбітражу від 8 червня 2010 року - наштовхується на серйозні і, можливо, непередбачені (чи непереборні?) труднощі. Вони полягають, зокрема, у такому:
- рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2010 року про визнання і приведення у виконання Стокгольмського арбітражного рішення від 8.06.2010 року було оскаржене в касаційному порядку у Верховному суді України (про що «ДТ» інформувало читачів у №35 від 25 вересня 2010 року). Засідання Верховного суду з розгляду касаційної скарги, призначене на 10 листопада, не відбулося... Як повідомлялося, колегія суддів дійшла висновку, що без одержання певних пояснень від учасників і відповідей на запитання, які виникли у суду під час підготовки до розгляду справи, розглянути його відповідно до закону неможливо. Таким чином, Верховний суд прийняв рішення відкласти розгляд справи до виклику сторін для надання пояснень. Можлива дата наступного судового засідання, за даними «Дзеркала тижня», визначена як 24 листопада. Іншими словами, Верховний суд, напевно, засумнівався;
- навіть якщо вдасться провести необхідну «роз’яснювальну» роботу з Верховним судом і винесене в Стокгольмі арбітражне рішення отримає остаточне «зелене світло» для виконання в Україні, виникнуть труднощі в рамках виконавчого провадження щодо повернення газу на користь РУЕ, яке має відбутися після судового рішення. На підставі закону №2711 від 23.06.2005 року, усі виконавчі провадження проти НАК «Нафтогаз» підлягають обов’язковому призупиненню на строк дії передбаченого цим законом мораторію. Звичайно, «Нафтогаз» може не захотіти звернутися з клопотанням у виконавчу службу про призупинення виконавчого провадження щодо передачі газу на користь РУЕ (таке звернення формально потрібне для застосування процедури призупинення виконавчого провадження відповідно до закону №2711). Проте доведеться пояснювати, чим викликане таке особливе ставлення до РУЕ. Пояснювати не тільки допитливій громадськості, а й іншим кредиторам (серед яких і іноземні), судові рішення на користь яких проти «Нафтогазу» зупинені в рамках зазначеного вище закону. У цій ситуації виконання судового рішення на користь РУЕ буде очевидною дискримінацією стосовно таких кредиторів, і навряд чи вони мовчки спостерігатимуть за тим, що відбувається;
- треба щось вирішувати з боргом РУЕ перед «Нафтогазом» (який був уступлений «Газпромом» у січні 2009 року) у розмірі 1,7 млрд. дол. Саме в обмін на цей борг «Нафтогаз» забрав у «РосУкрЕнерго» 11 млрд. кубометрів газу. Та оскільки газ повертається на користь РУЕ, то й «воскресає» зазначена заборгованість цієї компанії перед «Нафтогазом». Пауза в питанні врегулювання цієї заборгованості вже давно вийшла за рамки пристойності. Якщо РУЕ не повертає боргу (наявність і розмір якого, до речі, ніхто не заперечує і не оскаржує), то чому зволікає українська сторона? Україні не потрібні 1,7 млрд. дол.? Здається, український уряд з нетерпінням очікує 1,6 млрд. дол. чергового траншу від МВФ до кінця 2010 року. Цікава виходить картинка: українська влада не турбує РУЕ своїми проханнями про повернення далеко не зайвих зараз коштів, але в той самий час не проти повісити на українських платників податків порівнянний за розміром кредит від МВФ. У зв’язку з цим не виключено, що Мінпаливенерго було б не проти врегулювати заборгованість РУЕ шляхом відрахування з 11 млрд. кубометрів того обсягу газу, ринкова вартість якого на цей час становить 1,7 млрд. дол. За такого підходу «РосУкрЕнерго» «втрачає» близько 5-6 млрд. кубометрів газу.
Підсумуємо: план «А» (стокгольмський варіант) стає дедалі більш клопітким для РУЕ - Верховний суд починає ставити запитання. Закон №2711 створює перешкоди, майже двохмільярдна заборгованість перед «Нафтогазом» постійно нагадує про себе.
Можливо, тому вимальовуються контури плану «Б» - Генеральна прокуратура як ударна сила РУЕ. Хочу звернути увагу на такі факти:
- у вересні 2010 року Генпрокуратура звертається в адмінсуд із позовом про скасування доручення тодішнього прем’єр-міністра Тимошенко від 21.01.2009 року про прийняття 11 млрд. кубометрів газу на баланс «Нафтогазу», і 20 жовтня цей позов задовольняється;
- паралельно Генпрокуратура подає позов у господарський суд Києва про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу 11 млрд. кубометрів газу, укладених 20.01.2010 року між «Нафтогазом» і «Газпромом» (зазначені договори допомогли розмитнити на користь «Нафтогазу» ці 11 млрд. кубометрів). Також прокуратуру не бентежить навіть той факт, що подача таких позовів йде врозріз із юридичною позицією, озвученою прем’єр-міністром Росії в січні 2009 року;
- нарешті, 9 листопада 2010 року Генпрокуратура видає розпорядження про скасування в 10-денний термін рішення правління «Нафтогазу» від 28.01.2009 року про оформлення у власність «Нафтогазу» природного газу в обсязі 11 млрд.
кубометрів.
Стає дедалі очевиднішим, що Генпрокуратура проводить «зачистку» усіх тих рішень, на підставі яких у січні 2009 року право власності на 11 млрд. кубометрів газу перейшло від РУЕ до «Нафтогазу». Наслідком такої «зачистки» (тобто скасування відповідних доручень прем’єра, рішень правління «Нафтогазу» і договорів із «Газпромом») буде автоматичне «відновлення в правах» РУЕ. Було б наївним припускати, що скасування документів, які слугують юридичною підставою для оформлення права власності «Нафтогазу» на
11 млрд. кубометрів газу, призведе до появи нічийного (безгоспного) газу. Найбільш імовірно, таке скасування буде використане для переоформлення права власності на користь РУЕ. По суті, для цього не потрібне навіть рішення Стокгольмського арбітражу (наприклад, у зазначеному вище розпорядженні Генпрокуратури від 9.11.2010 року немає навіть згадки про Стокгольмське рішення), а тому можна забути про пов’язані з ним «незручності» у вигляді Верховного суду України і закону №2711. Найголовніше - можна повернути собі весь газ, а з погашенням заборгованості перед «Нафтогазом» у сумі 1,7 млрд. дол. поки що не поспішати (хай тепер «Нафтогаз» роками позивається з РУЕ в Стокгольмі).
Проаналізувавши усе вищевикладене, чи варто дивуватися тому, що Генпрокуратура впритул не бачить негативних наслідків виконання в Україні рішення Стокгольмського арбітражу від 8 червня 2010 року - вилучення з газового балансу країни істотного обсягу газу, що створює загрозу для безперебійних поставок газу населенню і промисловості України. Хоча такі наслідки можуть свідчити про те, що арбітражне рішення від 08.06.2010 року суперечить публічному порядку України і на цій підставі не підлягає примусовому виконанню в Україні. Генеральна прокуратура могла б виступити з такої позиції в інтересах держави. Проте має кардинально протилежну думку, що співпадає (можливо, за дивним збігом обставин?) з позицією РУЕ.
* * *
До речі, інтригу зі Стокгольмським арбітражем у спорі між «Нафтогазом» і РУЕ не завершено. Арбітраж триває, і планується, що в першому кварталі 2011 року в ньому відбудеться ще одне усне слухання. Невідомо тільки, що буде предметом того слухання і навіщо сторонам стільки часу на підготовку до нього?