ОЛЕКСІЙ КУЧЕРЕНКО: «Я НЕ ОТОТОЖНЮВАВ БИ ПОНЯТТЯ «ГУБЕРНАТОР» І «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛІДЕР»

У своїй книзі «Нотатки губернатора» (яка вийшла в світ незадовго до звільнення з посади глави Запорізької державної обласної адміністрації) Олексій Кучеренко згадував, що про найгучніше в своїй кар’єрі призначення він дізнався з преси. Таким же чином Олексія Юрійовича «проінформували» і про зняття... Про традиції запорізького політичного життя екс-губернатор вирішив розповісти читачам «ДТ».

— Олексію Юрійовичу, як ви сприйняли повідомлення про вашу відставку з посади губернатора Запорізької області? Це було для вас несподіванкою чи давно очікуваною подією?

— Я сприйняв цю звістку досить спокійно. Сьогодні, відповідно до Конституції, Президент і призначає, і звільняє губернаторів. Це його право. Та й із формальною причиною моєї відставки важко не погодитися — я не склав свої депутатські повноваження. Тож ні про які образи з мого боку не може бути й мови. Ясна річ, я розумію, що певною мірою рішення про мою відставку зумовили й інші обставини. Обстановка в країні така, що Президент мусить прислуховуватися до думок різних політичних сил і враховувати їхні побажання. Полум’я пристрастей, що вирує сьогодні в центрі, необхідно гасити. І якщо моє звільнення внесе хоч якусь лепту в успіх розпочатого в центрі переговорного процесу, я буду цілком задоволений. При цьому хотів би відзначити: економічні й соціальні показники в області, як і динаміка їх розвитку, на момент моєї відставки були позитивними.

Стосовно вашого другого запитання, на нього мені важко відповісти однозначно. З одного боку, про мою відставку я дізнався після повідомлення про неї в інформаційному випуску новин, це було для мене несподіванкою. З іншого — внутрішньо я до цього був готовий. Усі знають, що в Запорізькій області розташовано багато економічно привабливих об’єктів і навколо кожного з них зосереджено інтереси певних політичних груп, чимало з яких істотно впливають на ситуацію в центрі. Причому на відміну від наших сусідів, Донецької та Дніпропетровської областей, у Запорізькій інтереси цих груп не консолідовані. Догодити всім надзвичайно складно. Це не вдалося не лише мені, в області за останні три роки призначено вже шостого губернатора. У зв’язку саме з цими обставинами я не поспішав відмовлятися від депутатського мандата.

— Чи не вважаєте й ви, що спонукальним мотивом для вашого звільнення послужив конфлікт між губернатором Кучеренком і групою Віктора Пінчука? Принаймні таку версію найчастіше пропонують незалежні спостерігачі.

— Я не спрощував би ситуацію та не зводив би все винятково до питання про ЗАлК. За час мого губернаторства було зроблено багато такого, що викликало невдоволення певних політичних і економічних груп.

Передусім, це жорстка та принципова позиція облдержадміністрації стосовно організації енергозабезпечення області. Коли я очолив область, то з подивом виявив, що Спостережна рада «Запоріжжяобленерго» складається переважно з представників офшорних компаній, попри те, що 60% акцій цього підприємства належить державі. Думаю, що саме ця обставина і призвела до вкрай низького рівня грошових розрахунків у той період. За час мого перебування на посаді губернатора нам таки вдалося значно поліпшити ситуацію і з платежами, і з лімітами на електроенергію. Але в багатьох принципових питаннях нам так і не вдалося знайти спільну мову з тодішнім керівництвом Мінпаливенерго. Одним із результатів цього стало те, що «Запоріжжяобленерго» як було, так і залишилося тією лазівкою, через яку вибрані підприємства благополучно проводили заліки, уникаючи реальної оплати за спожиту електроенергію.

З великим опором зіштовхнулися ми й у питаннях жорсткості вимог до підприємств щодо охорони довкілля. Багато хто, навіть прибуткові підприємства, не вважали за потрібне виділяти кошти на екологічні програми. Розгорнулася боротьба за право працювати на звалищі «Балка середня», розташованій практично на території міста. Але жоден із «борців» не думав про те, що зробити для того, аби мінімізувати шкідливий вплив звалища на жителів міста. Хоча фінансові можливості в них для цього є. Тож не дивно, що прагнення обладміністрації взяти ці процеси під контроль не могло сподобатися власникам цілої низки підприємств, оскільки це вимагало від них виділення коштів на потреби міста та області. Починаючи кампанію боротьби за чистоту довкілля, ми чудово усвідомлювали, на що йдемо, але розуміли й те, що коли залишити все як є, незабаром у цьому місті не можна буде жити.

Не всім сподобалась і спільна ініціатива облдержадміністрації та профспілок області стосовно збільшення заробітної плати на підприємствах області. І хоча Запорізька область за рівнем заробітної плати й так на одному з перших місць в Україні, ми все-таки вважаємо, що підприємства мусять повніше використовувати свої можливості для підвищення заробітної плати. Це не лише підніме рівень життя і, ясна річ, платоспроможність населення, а й дозволить значно підвищити рівень соціального забезпечення в області. Адже левова частка обласного бюджету складається з податку на прибуток громадян. Маю сказати, що в цьому питанні нам удалося домогтися неабияких успіхів, у підписаних підприємствами області колективних договорах було передбачено підвищення зарплати від 5 до 30%.

Стосовно ЗАлКу, тут і так усім усе відомо, цей процес хоч і однобічно, але вельми докладно висвітлювався в засобах масової інформації. Хочу підкреслити, що й сьогодні я не відмовляюся від жодного свого слова та вчинку щодо цього питання. Бо ніхто ніколи не зможе переконати мене, що 69 мільйонів більше, ніж 101 мільйон. Настільки ж складно повірити в те, що фірма, яку в результаті визнали переможцем конкурсу, більше відповідає поняттю «промисловий інвестор», ніж компанії, які було виключено з реєстру учасників конкурсу на його першому етапі. Поясніть мені, чи може вважатися інвестором структура, заснована двома фізичними особами? Структура, статутний капітал якої становить чи то три, чи то чотири тисячі доларів? На жаль, тут регіон програв, сили виявилися нерівними. Але навіть сьогодні, розуміючи, що моя «нерозсудлива» позиція в цьому й інших питаннях значною мірою коштувала мені місця губернатора, я ні про що не шкодую.

Хотів би відзначити, що історія з ЗАлКом стала для мене показовою не лише тим, що вона оголила проблеми у приватизаційній сфері. Цей конкурс показав, наскільки в нас сьогодні монополізовано засоби масової інформації. Адже ні я, ні інші представники регіону не мали змоги оприлюднити свою позицію ні на телебаченні, ні в пресі (за винятком кількох друкованих видань, зокрема — «Дзеркала тижня»). Цей конкурс став і наочним прикладом того, наскільки беззахисна місцева влада, коли їй доводиться обстоювати регіональні інтереси перед владою центральною.

— Наскільки я знаю, до призначення на посаду губернатора ви мали безпосередній стосунок до регіональної політики, були одним із фундаторів депутатської групи «Відродження регіонів», співголовою громадського об’єднання «Міжрегіональна спілка». Що змінилось у ваших позиціях після того, як ви побували тією самою «регіональною владою», інтереси якої завжди захищали? Що, на ваш погляд, потрібно зробити, щоб інтереси регіонів було представлено в центрі, уже виходячи з вашого сьогоднішнього досвіду?

— Маю сказати, що мої позиції стосовно необхідності вдосконалення відносин «центр—регіон» не лише не змінилися, а навіть зміцнилися. Я переконаний, що без концептуальної зміни моделі влади ми будемо приречені на постійні протистояння між парламентом і урядом, між центром і регіонами. Проблема відносин «центри—регіони» ще не набрала такої гостроти, як ті, що сьогодні збурюють центр. Та якщо ми не приділятимемо їй достатньої уваги й не випередимо наростаючі негативні явища в цій сфері, то опинимось у значно складнішій ситуації. Не торкаючись проблеми загалом — це тема окремої великої розмови — хотів би зупинитися на деяких моментах, які в моєму випадку проявилися дуже чітко. Передусім це стосується покладених сьогодні на губернатора функцій. З одного боку, він повинен проводити політику центру в регіоні, а з іншого — захищати інтереси регіону в центрі. Ці функції суперечливі й конфліктні за своєю суттю. При такій постановці питання захист інтересів регіону можливий лише в певних суворо обмежених рамках. На мій погляд, так не має бути. Ефективнішою була б схема, за якої в регіоні існували б дві приблизно рівні за політичною вагою фігури. Одного регіонального лідера, який захищатиме інтереси регіону в центрі, мають обирати жителі регіону, другого — призначати згори. Останній реалізовуватиме в регіоні інтереси центру, інтереси держави. При цьому неодмінно треба чітко розділити повноваження й докладно виписати права та обов’язки кожного.

— Чи шкодуєте ви про те, що пішли з посади губернатора? Адже сьогодні у вагомості ролі адміністративного ресурсу на виборах мало хто сумнівається. Наскільки великий вплив на цей ресурс глави облдержадміністрації? Чи під силу керівникові спрямувати його в те чи інше русло?

— Стосовно того, чи я шкодую, що вже не губернатор. Певною мірою так, бо не вдалося реалізувати все задумане й розпочате в області: інформатизацію обладміністрації, удосконалення системи підготовки кадрів, розвиток інвестиційних процесів, екологічну й енергозберігаючу програми тощо. Але, з іншого боку, зважено оцінюючи ситуацію, мушу сказати, що навіть із точки зору регіону я сьогодні буду більш затребуваним і кориснішим у парламенті. Я активно захищав інтереси області, обіймаючи посаду губернатора, можливо навіть активніше, ніж це дозволяли обставини. Та коли придивитися, чи багато я домігся для регіону в результаті такого протистояння, то маю щиро сказати — ні. Понад півроку ми пропонували обговорити й формалізувати відносини обладміністрації та Мінпаливенерго, близько чотирьох місяців воювали за прозорі та об’єктивні процедури приватизації ЗАлКу, намагалися навести порядок у сфері екології. Який результат? Хіба що моя відставка. На жаль, проблема лежить значно глибше, ніж наявність економічних і політичних суперечностей між групами інтересів. Проблема, як я вже говорив, лежить у діючій моделі влади. І саме завдання вдосконалення цієї моделі, на мій погляд, має сьогодні найвищий пріоритет. Стосовно вагомості ролі адмінресурсу на виборах, то я його не переоцінював би. Більше того, у нинішніх політичних і економічних умовах адмінресурс, при необережному його використанні, може призвести не до перемоги на виборах, а до протилежних результатів.

— Як ви ставитеся до ідеї створення «партії губернаторів»? Чи спроможні регіональні лідери об’єднатися?

— По-перше, я не ототожнював би поняття «губернатор» і «регіональний лідер». Друге поняття значно ширше. Маю сказати, що ідея консолідувати зусилля регіонів народилася давно. Мені здається, що останнім часом губернатори почали усвідомлювати реальну потребу в такому об’єднанні. Передусім це необхідно для того, щоб разом розв’язувати проблеми у площині «центри—регіони». І, як на мене, реалізація такого політичного проекту могла б сприяти консолідації суспільства. Тільки я не називав би це об’єднання «партією губернаторів», адже губернатор сьогодні є фігурою, обмеженою у своїх діях певними рамками, тож не може очолювати такий рух. Хоча, певна річ, підтримка губернаторів може значно посилити позиції регіональних лідерів.