ОКУПОВАНІ. Як РФ намагається привласнити й легалізувати території, активи та життя

В основі концепції освоєння та нормалізації життя на тимчасово окупованих РФ територіях лежить воля до мародерства. Ця волюнтаристська риса як ніщо інше об’єднує та ріднить простих російських солдатів, високопоставлених українських колаборантів, путінських посадовців і депутатів держдуми. Фантазії про «русскій мір» блякнуть і вивітрюються, коли російському офіцеру в Ірпені трапляється якісний (небілоруський) холодильник, а псевдомеру Генічеська й затятому шанувальнику Джигурди — повністю робоча мережа автозаправних станцій.

Націоналізація в кишеню

Нелегкий шлях від «націоналізації» місцевих ринків до привласнення великих українських підприємств, який ватажки ОРДЛО свого часу пройшли за три роки, самопроголошені губернатори Херсонщини та Запоріжжя збираються подолати за лічені тижні. Спочатку гауляйтер підконтрольної РФ адміністрації Запорізької області Балицький показав папірець про «націоналізацію» майна України, що охоплює «земельні ділянки, природні ресурси, об'єкти стратегічних галузей економіки». Майже синхронно аналогічне рішення ухвалив Сальдо — ставленик Кремля у Херсонській області. Аби прикрити намір самовільно привласнювати будь-яке майно на тимчасово окупованих територіях, колаборанти анонсували «націоналізацію» майна українських олігархів. Благородний грабунок, нічого не скажеш.

За словами самопроголошеного заступника Балицького, пана Трофімова, таке рішення ухвалили з метою «збереження національного надбання для жителів», але частину українського майна у Запорізькій області надалі передадуть російському власнику. Сальдо уточнив, що все майно, яке знаходиться на території області (об'єкти нерухомості й технологічні об'єкти) і є державною власністю України, автоматично стає «державною власністю Херсонської області». Простіше кажучи, неіснуюче утворення наділило себе правом розпоряджатися усім наявним майном і ресурсами. «А що, так можна було?» — могли б запитати досвідченого Сальдо знані, але мертві колабораціоністи Захарченко і Болотов. Вони бодай фіктивно, але легалізували своє «право на мародерство» через псевдореферендуми.

Мародери Пушилін та Сальдо.

Скріншот Youtube

Місцеві представники окупантів оголосили про створення так званого фонду майна, обов'язком якого є облік та реєстрація не лише державних (комунальних) об’єктів, а й тих, які належать приватним власникам. Щодо бізнесу, який відмовлятиметься співпрацювати й ділитися прибутками з окупаційною ВЦА, застосовуватимуть процедуру зовнішнього управління. Як сказав Сальдо, «приватне майно не вилучається, і власник має право його не втратити, якщо працюватиме за законами Херсонської області, які на сьогодні відповідають потребі часу».

Про те, за якими законами керують новоокупованими територіями, розповів самопроголошений заступник керівника так званого обласного управління МВС у Запорізькій області Селіванов: «Живемо за законами добра, правди та справедливості. Так, поліція встановлює закони правди та справедливості. У нас українського законодавства вже немає, а російського ще немає, тому працюємо щиро, справедливо».

Суворо дотримуючись цієї залізної логіки, Володимир Сальдо на основі якогось «положення про ВЦА» віджав херсонську мережу аптек АНЦ і центральні районні аптеки комунальної власності. Тимчасовим адміністратором аптек, згідно з «документом», стало ТОВ «Ренесанс Фарма», яке пов’язують із бізнесменами з московського управління ФСБ. Окупанти вже підшукують «власника» для заводу Danon і готуються отримувати прибутки з ПАТ «Херсонська міська типографія». Звісно, в жодному з випадків не йдеться про викуп чи грошову компенсацію для законних власників. Так би мовити, працюють щиро, справедливо.

Один з трофеїв.

«Націоналізація» дісталася і до іноземних суден у порту захопленого Маріуполя. Як анонсує Пушилін, саме в такий спосіб у формування «ДНР» з’явиться власний торговий флот, а маріупольський порт запрацює до кінця червня. «Націоналізації» чужого майна передувала заява міноборони РФ про те, що шість іноземних суден не «вжили» заходів для виходу з порту. Українські підприємства, такі як «Укрпошта», ще раніше було «націоналізовано» невизнаними утвореннями. Із Херсонської області до РФ і далі «експортують» зерно минулого врожаю. За два тижні окупанти планують налагодити процес збирання та оперативного викрадення урожаю озимих зернових.

У передчутті великого мародерства російські високопосадовці («бізнесмени від політики») шикуються в чергу для поїздок на щойно загарбані Кремлем території України. Ставки низькі, а на кону цінні лоти — енерго- й теплопостачальні організації, мережі АЗС, банки, телекомунікаційні компанії, торговельні мережі, сільськогосподарське виробництво чи навіть банально металобрухт.

Референдум як внутрішня політика

Однак не варто недооцінювати політичних мотивів і розрахунків у гастролях високопоставлених представників путінського режиму. Вояжі до тимчасово окупованих територій вже стали елементом внутрішньополітичного процесу на Росії. Показові візити чи голослівні коментарі про успіхи окупації підвищують статус і політичну вагу в умовній ієрархії навколопутінської піраміди влади. Це однаково розуміють Аксьонов із окупованого Криму чи Собянін із центру імперської метрополії. Минулого тижня мер Москви відвідав Луганськ, підписав там папірці про побратимство цих міст і пообіцяв «навести лад» у окупованому обласному центрі України.

У змаганнях російських чиновників на зруйнованих територіях є одна тривожна деталь. Схоже, що путінський режим хоче створити для своїх громадян ілюзію успішної «спецоперації», внаслідок якої до Росії «приросли» нові території. Почалося формування образу перемоги, придатного для внутрішнього вжитку. З погляду імперської логіки Кремля, війна з Україною за замовчуванням є елементом внутрішньополітичного процесу РФ. Для них є очевидним, що це спеціальна операція з приборкання непокірної провінції, а не війна із суверенною державою. Саме тому український напрямок курує відповідальний за внутрішню політику РФ перший заступник голови АП РФ  Сєргєй Кірієнко, а не хтось із зовнішньополітичного блоку. І тому всі ці візити виглядають як робота з внутрішнім електоратом у межах багатосерійного передвиборного туру партії «Єдина Росія».

Колишній російський ліберал Кірієнко тепер кольору хакі.

Незмінний віп-агітатор Турчак презентував партійний центр гуманітарної допомоги в Херсоні й анонсував відкриття таких центрів у інших окупованих регіонах. У місті розвісили близько сотні білбордів із логотипами партії, на яких за «Єдину Росію» агітують Суворов, Пушкін і Потьомкін. Депутати держдуми навідуються на захоплені території як до себе в округ — роздають допомогу та вручають подарунки. Втім, мало хто з них наважується ходити без бронежилетів поза об’єктивами камер. Народна любов — вона така, підступна й небезпечна.

До речі, днями в РФ стартував процес регіональних виборів, призначених на 11 вересня. Цього дня депутат держдуми Новічков пропонував провести референдум про «возз'єднання» «ДНР», «ЛНР», Південної Осетії та Херсонської області з Росією. Депутат Слуцький, який замінив Жиріновського і на партійній посаді, і як генератора кремлівських фантазій, розраховує, що Херсонська область та невизнані республіки «ДНР» і «ЛНР» можуть «приєднатися» до Росії вже в липні. Сенатор парламенту РФ Клімов вважає, що «для приєднання Херсонської області чи інших регіонів до РФ, може, й не потрібно проводити референдум». Усі ці сценарії є чутливими до зміни лінії фронту і настроїв у кремлівському політбюро.

Це як ніхто відчуває на собі самопроголошений заступник голови «військово-цивільної адміністрації» окупованої Херсонщини Стремоусов. Наприкінці травня він анонсував, що Херсонську область не встигнуть «приєднати» до РФ до осені, а питання плебісциту вирішуватимуть уже 2023 року, після стабілізації ситуації. Проте 7 червня Стремоусов знову заговорив про референдум, не уточнивши, щоправда, дати. Такий собі кишеньковий червоний прапорець, яким колаборант починає махати, щойно повіє «руським духом» із Москви.

Тільки-но на обрії замайоріла реальна перспектива контрнаступу ЗСУ, до Херсона навідався Кірієнко з новими вказівками від «бункерного». Судячи з одноголосного співу квартету Сальдо, Рогова, Стремоусова й Данильченко, їм доручили невідкладно готувати референдум за кримським сценарієм і чекати на подальші розпорядження.

Зіркова година колаборанта Стремоусова (праворуч)

Не маючи впевненості у власній спроможності розвинути наступ чи бодай утримати вже окуповані території, Кремль готує ґрунт для фіксації, так би мовити, перемоги до референдуму. І тут не варто виключати повернення до сценарію, на який покладав такі надії Пушилін: «Ми б хотіли бачити Україну в межах союзної держави з Білоруссю та Росією. Але це вже не держава Україна, а нова держава, яка може з'явитися після наступальної операції» (пресконференція в Донецьку 11 лютого 2022 року). Умовний Сальдо чи Пушилін може проголосити себе сувереном якого завгодно державного утворення на окупованих РФ територіях, а Кремль це офіційно визнає.

Між волонтерами та колаборантами

Поки Путін визначається з планом легалізації краденого, місцеві колаборанти та приїжджі гастролери готуються до можливого заморожування військового конфлікту та повзучої окупації. На захоплених територіях триває формування окупаційної поліції. «Денацифікація» правоохоронної системи традиційно розпочалася зі зміни прапорів на флагштоках поліційних відділків. Кадри управління комплектують із людей з ОРДЛО та Криму, адже українські поліціянти покинули територію, а тим, що залишилися, колаборанти не довіряють. У Запорізькій області допоміжним кадровим резервом для поліції стали представники так званого «православного казачества». Персонажі, які працювали штатними бодігардами ієрархів московської церкви, тепер будуть на сторожі закону. Дивовижна еволюція.

Мелітополь під знаком Z.

РИА Мелитополь

У контексті кампанії з оформлення російського громадянства вже рекрутують потенційних виборців для узаконення окупації. У Мелітополі навіть відкрилося офіційне відділення міграційної служби РФ. Оскільки доступу до українських реєстрів окупанти не мають, документи збирають у ручному режимі. Ці персональні дані відправляють на спецперевірку в міністерство внутрішніх справ РФ. Процес опрацювання документів і друку паспортів координують у окупованому Криму. Однак збором документів для паспортів здебільшого займаються волонтери з Росії, яких перед цим просіюють крізь сито ФСБ і міноборони РФ.

Ще 30 квітня Путін підписав спеціальний указ про підтримку волонтерської діяльності у підконтрольних республіках. Найближчим часом, окрім волонтерів, можна очікувати на появу десанту прокремлівських громадських рухів, уповноважених промивати мізки різним цільовим групам. На розгляді держдуми перебуває внесений у травні депутатами «Єдиної Росії» законопроєкт про зміни до закону про громадські об’єднання. Ним передбачено спростити умови створення філій та представництв російських громадських рухів. Щоб відкрити в Генічеську чи Енергодарі філії таких загальноросійських рухів, як, наприклад, «Росія православная», «Антімайдан», «Волонтьори побєди», буде достатньо рішення керівного органу без необхідності скликати загальний з’їзд (конференцію) організації.

Погрози провести псевдотрибунал над військовослужбовцями «Азову» залишаються на порядку денному пропагандистських ЗМІ, а для іноземних громадян-військовослужбовців ситуація стає надзвичайно загрозливою. Глава «ДНР» Денис Пушилін заявив, що «судовий процес над військовими з «Азовсталі» у Маріуполі має бути максимально відкритим». Він також пообіцяв запросити до суду представників зарубіжних країн. Водночас цього тижня окупанти заявили про передання до так званого суду справи проти чотирьох іноземних громадян-військовослужбовців України. Представники окупаційної псевдопрокуратури заявили про те, що їм може загрожувати смертна кара.

Окупаційні ВЦА разом із військовими РФ продовжують робити все, щоб повністю ізолювати захоплені території і якнайшвидше перервати будь-які зв’язки населення з легітимною владою на вільних територіях України. Після того, як усі виїзди заблокували, вимкнули український мобільний зв'язок, переспрямували Інтернет через російські сервери, нав’язали російське телебачення, актуальним пріоритетом є встановлення контролю над освітнім процесом.

Колаборанти захопили Херсонську державну морську академію (евакуйовану до Одеси) і готуються відновити навчальний процес, призначивши псевдоректора. На базі захоплених університетів Мелітополя і Бердянська створили мелітопольський державний університет. Студентів перевели на бюджетну форму навчання, вони отримають дипломи російського зразка.

Школи розпочали набір учнів і запрошують повернутися до навчальних закладів дітей, які припинили відвідувати заняття. До 1 вересня близько 20 тисяч учителів із Херсонської та Запорізької областей мають прослухати курси підвищення кваліфікації у окупованому Криму, щоб засвоїти пропагандистські методички.

Шкільне подвір'я в Херсоні.

Ірина Верещук своїм закликом до педагогів покинути ТОТ розпочала дискусію щодо правильності вибору та оцінки рішень тих, хто поїхав, і тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях. Про чутливість і суперечливість таких рекомендацій свідчить цілком резонна реакція групи провідних правозахисних організацій (Центру прав людини ZMINA, «Крим SOS», «Донбас SOS», «Групи впливу»), які наголосили, що будь-яке «таврування» українських громадян, які залишилися на окупованих територіях, не матиме позитивних для нашої держави наслідків. «Заклик до виїзду з окупованих територій від української влади може й має лунати, але одночасно з наданням інформації про гарантовані безпечні евакуаційні коридори, подальше розміщення мешканців окупованих територій, допомогу та підтримку, яку держава, міжнародні організації та громадські волонтерські ініціативи готові їм надати», — зазначили правозахисники.

Насамкінець важко не помітити, що ставленикам країни-агресора не вдається здобути добровільного визнання серед місцевого населення. Саме тому основний розрахунок РФ робить на репресії, примус і пропаганду. Попри все, громадяни не здаються — регулярно з’являються повідомлення про активні та пасивні протести мешканців окупованих міст, а також факти відмови від співпраці. Окупанти відчувають, що на тимчасово захоплених територіях зберігається стійка більшість, яка бажає їм поразки у війні.

Більше статей Олександра Неберикута та Олександра Клюжева читайте за посиланнями.