Куди податися артистові в пошуках роботи? Куди? На біржу праці, звісно ж.

— Алло, доброго дня, це театр естради? Я телефоную щодо вакансії. Мені ваш телефон у центрі зайнятості дали.

— Е-е-е, здрастуй! Харашо, что позвоніль. Бєгать можеш?

— Я танцювати можу. Швидко досить-таки. 

— Зачєм танцевать? Ми продайом кульощкі, да?

— Які кульочки?

— Кульощкі-маіщкі!

— Кульочки-маєчки?

— Пробєжаль сюда-туда по базару, кому треба кульощок-маіщка? Е-е-е, всім треба! Мені — двадцять копійок, решта — тобі! А краще, коли девущка-студент бігає. Красівий немнощко. Тобі — 25 копійок, решта — йому.

— Дякую, я подумаю. Серйозний бізнес. Треба зважити ризики.

— Е-е-е, навіщо іриски вешать? Кульощкі продавать нада...

У центрі зайнятості я був на обліку як безробітний в активному пошуку за фахом «артист-співак». Упродовж року виплачували близько 600 гривень на місяць і пропонували різні вакансії. 

— То ви що, танцюєте? — запитали в центрі. 

— На жаль. І хабанеру можу, і «Яблучко», і гопак. У своїй авторській, знов-таки, інтерпретації.

Отак і направили до театру естради, який чомусь торгував кульочками-маєчками. 

Після того, як мине певний час, безробітному мають запропонувати підвищити кваліфікацію відповідно до затребуваних професій. У разі відмови від профнавчання застосовуються санкції: уперше знизять суму щомісячної допомоги, вдруге — знімуть з обліку. 

ПТУ для дорослих і зварювальні мужчини

Харківській області, принаймні, пощастило — тут, у місті Дергачі, є центр профперепідготовки. Інакше кажучи — «ПТУ для дорослих», як висловилася організаторка вебінару для шукачів роботи. Загалом онлайн-лекція виявилася цікавою.

pixabay/arttower

— У нас сучасні верстати, прекрасні зварювальні мужчини… Ой, даруйте, зварювальні машини, — розповідала організаторка про розмаїття професій.

Захотілося спробувати себе в принципово новій якості. 

Обираючи між кар'єрою зварювального мужчини та майстра педикюру, зупинився на цілком романтичній професії виноградаря. 

Як у пісні співають, «виноградну кісточку в теплу землю зарию» і крекс-пекс-фекс… Але! Самозайнятість. Виноградників державних, принаймні, на Слобожанщині, немає, тому працевлаштуватися за фахом «виноградар» неможливо. Про це відразу попереджають здобувачів. Як і про те, що після закінчення тримісячних курсів власникові сертифіката слід зареєструватися як фізичній особі-підприємцю і, відповідно, сплачувати податки. А якщо ні, то новоспеченому виноградареві треба повернути державі гроші, витрачені на його навчання. Тобто виходить, що безробітному, здатному створити свій аграрний бізнес, потрібні лише ці самі державні курси. На вебінарі ж сказали, що «все це цілком безкоштовно», оскільки «ви вже заплатили у вигляді податків, коли працювали». Отже, розлучитися з цими грішми держава однаково не в силах. Напевно, тому що просто не може відрізнити свої гроші від не своїх, як у тому мультику про золоту антилопу. 

Обов'язкові вебінари — взагалі чудова річ, особливо на тему «Здоровий спосіб життя». При цьому вважається, що у всіх непрацевлаштованих за замовчанням мають бути смартфони, щоб по скайпу їм змогли розповісти, приміром, як потрібно здорОво жити.

Загалом, на одного виноградаря в країні не побільшало. Наступний похід за направленням центру зайнятості був до інституту танкових військ. Чому саме туди? Там була вакансія, пов'язана з інформацією. А в моїй трудовій книжці зафіксовано роботу в ЗМІ — редактор відділу культури, наприклад. 

— Із центру? — запитує інспектор відділу кадрів. 

— Так точно! — відповідаю. 

— На бронетанковій техніці розумієтеся?

— Ні!

— То якого ж… Мені фахівці потрібні з профільною освітою. У відділ технічної інформації. 

pixabay/arttower

Поговорили загалом. Про життя. І про танки знов-таки. Як 1991-го «такий-то й такий-то на танк заліз», і так далі по хвилях історичної пам'яті. 

— Можу в їдальню взяти. Мені в їдальню люди потрібні. А ніхто не хоче, — сумно сказав інспектор на прощання.

Повернувся до центру з корінцем направлення, з печаткою та підписом під вердиктом, що більше нагадував діагноз, — «Не фахівець». 

Загалом, театр кульочків-маєчок виявився єдиною за весь час перебування на обліку пропозицією «за фахом». Немає вакансій для артистів на регіональній біржі праці. Як і для бібліотекарів, філологів, режисерів, акторів, співаків і дикторів. Про це свідчать настінні посібники для безробітних і тих, хто готується поповнити їхні лави. 

Тож не варто дивуватися, що нині на керівних посадах країни так багато представників гуманітаріату — більше їм податися нікуди. Хіба що в касири, охоронці або зварники — ці професії тепер мають певний попит. 

P. S. «Приїздіть, будемо прощатися», — сказали в центрі зайнятості. З обліку зняли. Тепер, аби знову набути статусу офіційного безробітного, потрібне… офіційне працевлаштування протягом року. Тож якщо когось цікавлять кульочки-маєчки, звертайтеся. Продам недорого.

https://trubaev.com