Новий підхід до проблем глобальної продовольчої безпеки та боротьби з голодом

Для мільярда людей в усьому світі щоденна робота з вирощування, купівлі або продажу харчових продуктів є основним сенсом їхнього життя. Але це важливо не тільки для них, а й для всіх нас.

Поміркуймо про те, як живе типова селянка.

Вона живе в африканському селі на південь від Сахари, в Азії або Латинській Америці, обробляючи клаптик землі, що їй не належить. Вона прокидається вдосвіта і проходить кілька миль, аби принести воду. Увесь день вона працює в полі, іноді з немовлям за спиною.

Якщо їй пощастило і її посів не постраждав від посухи, хвороб рослин чи навали шкідників, зібраного врожаю їй вистачить на те, щоб прогодувати свою сім’ю. У неї навіть може щось залишитися на продаж. Але до найближчого ринку немає дороги, і ні в кого немає грошей, щоб купити її товар.

А тепер подивімося, як живе молода людина в густонаселеному місті, розташованому за сто миль від її села. Вона не має роботи або майже нічого не заробляє. Вона ходить на ринок, але там продаються зіпсовані продукти, або їй нічим за них заплатити. Вона недоїдає, а відтак нерідко озлоблена.

У селянки набрався надлишок продуктів на продаж, і городянин охоче купив би їх. Але ця елементарна операція не може здійснитися через дію складних сил, які їм не підвладні.

Вирішення проблеми глобального голоду є стрижневим елементом того, що ми називаємо «продовольчою безпекою»: необхідно створити умови для того, щоб селяни по всьому світу могли сіяти і збирати багатий врожай, успішно займатися тваринництвом або рибальством, а потім зробити так, щоб вироблені ними продукти потрапляли до тих, хто їх найбільше потребує.

Продовольча безпека не зводиться тільки до наявності харчових продуктів. Це — нагромадження складних проблем: посух і повеней, спричинених зміною клімату, глобальних економічних перепадів, що позначаються на цінах на продовольство і ставлять під загрозу життєво важливі інфраструктурні проекти, а також стрибків цін на нафту, які призводять до підвищення вартості транспортних перевезень.

Проте продовольча безпека — це насамперед безпека як така. Хронічний голод загрожує стабільності урядів, суспільств і кордонів. Голодні або напівголодні люди, позбавлені джерела доходу, не спроможні прогодувати свої сім’ї, перебувають у стані безнадії і розпачу, які породжують напруженість, конфлікти і навіть насильство. З 2007 року більш як у 60 країнах мали місце голодні бунти.

У свою чергу сільськогосподарська криза в багатьох куточках планети, викликана непереборними бар’єрами між тією селянкою і тими голодними молодими городянами, великою мірою позначається на стані глобальної економіки. Ведення сільського господарства є єдиним або головним джерелом доходу для
трьох чвертей малозабезпеченого населення у світі. Коли така величезна частина людства виснажується від щоденної тяжкої праці, але не може прогодувати свої сім’ї, страждає весь світ.

Адміністрація Обами вважає боротьбу з хронічним голодом наріжним каменем нашої зовнішньої політики. У цій кампанії до нас приєднуються також інші країни. Провідні промислово розвинені держави обіцяють протягом трьох років виділити понад 22 млрд. дол. на стимулювання економічного зростання насамперед у сільськогосподарському секторі. А 26 вересня генеральний секретар ООН Пан Гі Мун і я спільно головували на нараді лідерів понад 130 країн світу, скликаній, щоб заручитися міжнародною підтримкою нашого починання.

Підхід Сполучених Штатів до вирішення проблеми продовольчої безпеки спиратиметься на наш досвід у сфері розвитку. Чесно кажучи, ми витратили надто багато часу і грошей на проекти розвитку, які до цього часу не дали стійких результатів. Але це нас багато чого навчило. Тепер ми знаємо, що найефективніші стратегії пропонують ті, хто найближче до проблем, а не іноземні уряди чи установи, які знаходяться за тисячі миль від них. Ми також знаємо, що проекти розвитку є найефективнішими в тих випадках, коли їх розглядають не як допомогу, а як інвестиції.

З урахуванням цих уроків наша ініціатива у сфері продовольчої безпеки спиратиметься на п’ять принципів, які допоможуть нам виявити корені проблеми і здійснити радикальні зміни.

По-перше, ми розуміємо, що в сільському господарстві універсальної моделі розвитку не існує. Тому ми маємо намір працювати з країнами-партнерами, допомагаючи їм розробляти і впроваджувати в життя їхні власні плани.

По-друге, ми збираємося боротися з основними причинами голоду, інвестуючи різні проекти — від підвищення якості насіннєвого фонду до програм поділу ризику з метою захисту дрібних селянських господарств. А оскільки більшість працівників сільського господарства у світі складають жінки, надзвичайно важливо, щоб наші проекти сільськогосподарських інвестицій були орієнтовані на їхні прагнення і наполегливу працю.

По-третє, нікому не дано вирішити проблему подолання голоду поодинці. Але якщо зацікавлені сторони працюватимуть спільно, координуючи свої зусилля на національному, регіональному та глобальному рівнях, успіх наших зусиль буде значно більшим.

По-четверте, багатосторонні інститути — це широке охоплення і ресурси, не обмежені кордонами окремих країн. Підтримуючи їхню діяльність, ми зможемо отримати користь з їхнього досвіду.

Нарешті, ми обіцяємо, що наша ініціатива є довгостроковим зобов’язанням і передбачає підзвітність. На доказ цього ми плануємо виділити інвестиції на створення засобів моніторингу та оцінювання, які дають громадськості змогу стежити за нашою роботою.

На цю роботу потрібні роки, можливо, навіть десятиліття. Але ми зобов’язуємося присвятити цьому завданню всі наші ресурси, всю нашу енергію.

Займаючись цією ініціативою, ми будемо залишатися прибічниками надання надзвичайної продовольчої допомоги і без зволікання відгукуватися на розпачливі поклики жертв трагедій і стихійних лих, як це відбувається зараз у країнах Африканського Рогу, де посуха, неврожаї та громадянська війна призвели до найтяжчої гуманітарної кризи за останні 18 років.

Відновлення глобального сільського господарства — завдання не з легких. По суті, це одна з найсміливіших і всеосяжніших кампаній у сфері дипломатії і розвитку, що будь-коли проводилися нашою країною. Але вона нам до снаги. І якщо ми впораємося з нею, наше майбутнє буде більш квітучим і більш мирним, ніж наше минуле.