НОВИЙ АЛЬЯНС?

Найцікавішою грою українських політиків залишається гра інтелектуальна — розставляючи пріоритети на кілька років наперед, учасники «з’їдають» одні фігури й додають додаткові життя іншим. Несподівано свої спроможності обігравати навіть спокушених політиків у цій грі продемонстрував спікер Володимир Литвин.

Володимир Михайлович зарекомендував себе за останні півроку не лише досить жорстким політиком, а й таким, що тверезо мислить, спроможний реально оцінювати свої власні шанси в прийдешніх непростих розкладах. Йому стає цікаво грати в гру «Збережи крісло» до 2006 року.

Можливо, глава парламенту не лукавить, стверджуючи, ніби президентська посада не є межею його мрій. Як фахівець із політичної історії незалежної України, спікер не міг не бачити, що його крісло традиційно не є найвдалішим плацдармом для початку президентської кампанії. Тому для Литвина логічніше обрати роль провідника для депутатського корпусу в нетрях політичної реформи, зберегти за собою вплив на законодавчий орган і надовго залишитися біля штурвала Верховної Ради. Не виключено, що Литвин уже став готувати плацдарми для наступу.

Минулого тижня малопомітним пройшов Інтелектуальний форум України, на якому виступав спікер. До речі, він виявився єдиним із державних чоловіків першого рангу, оскільки прем’єра Віктора Януковича організатори так і не дочекалися. Зауважимо, що серед організаторів огляду інтелектуальних сил країни був лідер депутатської групи «Народовладдя» Богдан Губський. Хоча Богдана Володимировича часто називають сателітом есдеків, немає достатніх передумов розглядати його постать настільки одномірно. У Губського є не тільки підконтрольна депутатська група й непогані фінансові можливості, а й досить амбіцій для здійснення самостійної політичної гри, заснованої на використанні своїх інтелектуальних здібностей. Є підстави припускати, що старшим політичним партнером у ній стане саме Володимир Литвин.

Отже, і головний парламентарій, і лідер «народовладців» мають необхідний життєвий досвід, але у великій політиці грають на перших ролях нещодавно. Людям, які домоглися успіху на науковому поприщі, найчастіше легше зрозуміти один одного з півслова. До того ж Литвин об’єктивно зацікавлений у Губському як в операторі проведення своїх планів через сесійний зал. Ставка на групу, що об’єднала мажоритарників, може стати перспективною та цікавою для спікера. Адже лідер «Народовладдя» рано чи пізно зіштовхнеться з проблемою формування власної політичної сили. У цьому питанні Володимир Михайлович може надати мудру методологічну допомогу, а за вдалого збігу обставин — і очолити нову партію. Це дозволить Литвину почуватися впевненіше, адже ідеологічних ніш навіть у центрі для створення нової політичної структури більш ніж досить. Губський же, створюючи партію «під Литвина», може забезпечити собі перспективу після 2004 року. Більш того, подібний розклад при прийнятті пропорційного закону дозволить йому ввійти в еліту політикуму, що оновлюється.

Звісно ж, цікаві критерії, які визначають ефективність майбутнього союзу. Перший із них — уміння осаджувати конкурентів. Спікер, приміром, заперечує наявність протиріч із главою АП Медведчуком. Він зауважив, що «ми отримуємо від Президента ті чи інші пропозиції, що й голосуються в сесійній залі». Цими словами Литвин елегантно знизив статус свого «заклятого друга» до становища керівника президентської канцелярії. Другий критерій — можливість взаємодіяти. Звичайно, «Народовладдя» не буде прямолінійним рупором Литвина, але підтримуватиме спікера послідовно та наполегливо. Третій, найголовніший — здатність концентрувати владу в руках однієї групи. Цілком ймовірно, що наступної, багато в чому вирішальної парламентської сесії координатором парламентської більшості стане саме Губський. Це дозволить спікеру не витрачати сили на боротьбу з внутріпарламентськими супротивниками, а вишиковувати власну лінію в розрахунку на осінь 2004 року. Втім, у понеділок, 3 березня Володимир Литвин укотре заявив, що президентське крісло його не цікавить. «Ця тема для мене закрита, — сказав він, — на президентстві світ клином не зійшовся»...

Та здається, не всі в його оточенні з ним згодні...