НОВИНИ 1 КВІТНЯ

Ведучий. Причесаний і загримований, але неголений. Це символізує його співпричетність до всього, що відбувалося вночі. Він гадає, що весь народ усю ніч сидів і дивився включення з Центрвиборчкому. За час кампанії він зумів переконати себе в тому, що все це насправді цікаво людям, і при цьому геть щиро не вважає себе дурнем.

Та оскільки усе його оточення останніми днями тільки й робило, що намагалося правильно розділити 100 відсотків... Вони б і розділили їх бозна-коли, ось тільки ніхто не знав, як це зробити корисно (а також безпечно) для себе.

До речі, про корисність. Обіцяли премію. Але дідько його знає, заплатять всю і відразу? Чи частинами? Чи кинуть, як це часто бувало? Залежить це від того, чи виграють наші... Але хто такі «наші»? За останні місяці нашими були різні. Залежно від того, що там нагорі повернулося. Хто бовкнув дурницю в ефірі чи кабінеті. Тобто, звісно, були головні «наші» (вони ними і залишилися), але були й другорядні. То як там у Центрвиборчкомі?

Глядач. На вулиці світло. Він прокинувся і, як звичайно, полежав у ліжку. Прийшовши до тями, відчув легкий головний біль. Горілка була так собі, тобто не отрута, але й не амброзія. Вчора голосував. Звісно, адже пили потім за волевиявлення. Проголосував, пам’ятає, як хотів, а не як телевізор розповідав. Щоправда, може, й хотів так, тому що той розповідав?

Пам’ятає, було багато різних папірців. Один, найдовший, забрав із собою на пам’ять. У решті відмітив прізвища, котрі подобалися. Проголосував за Чернишова. Була стара знайома Маринка Чернишова, гарна дівка, подобалася вона йому.

1 квітня. Треба ж розіграти когось. Треба швидко зателефонувати якомусь бізнесмену і сказати, що виграли комуністи і треба збирати шмаття і швидко-швидко бігти в Бориспіль. Несмішно. Тобто трохи смішно, але він точно не повірить. Та й комуністи — хлопці непротивні, вірять там собі в казки різні, але загалом за народ, за мене тобто. Знову ж красти не дають усім підряд.

Може, сказати, що Президент усе скасував? У це повірить, ну то й що? Порадіє навіть, він там якісь справи крутив із другом Даниловича. Чи не другом, але той казав, що друг, пили колись разом...

Де ж цей дідьків пульт від телевізора?

Ведучий. На зв’язку Центрвиборчком. Господи, ну й фізіономія. Погуляли вони там сьогодні, час його міняти, а то ефір запоре. Так, зібрався і тепер розбірливо, розбірливо. Триває підрахунок голосів... Ясна річ, триває, он минулого разу кілька днів рахували. Усе ніяк не могли до районів додзвонитися. А потім — 4,02%, 4,03%. Тут кожну душу перелічити треба. У деякі — зазирнути. До речі, на останньому переписі до нього так і не прийшли. Тож живе він тут чи не живе — бог його знає.

Попередні давай... Комуністи, Ющенко і «За ЄдУ» лідирують... Ясна річ, де ж вони дінуться. Підрахували 3 відсотки бюлетенів. А як лідирують і де решта? Ага, есдеки, жінки, зелені. Юля, Мороз і «Яблуко» борються. Все життя в боротьбі. І не набридло їм?

Закінчуємо з цим включенням. То добре це для нас чи погано? Начальство поділося невідомо куди, чи то святкує, чи то радиться.

Глядач. Комуністи, Ющенко і «За ЄдУ». Еге ж. А футболісти? Проходять, але позаду. Так їм і треба, чемпіонат світу профукали, Шевченка продали, бабки загрібають, нічия з Японією — досягнення!

Жінки й зелені. Що одні, що інші. Одні — за рівні права, інші — за чисте повітря. Дружина за жінок голосувала. Сказала, що баби в парламенті порядок наведуть і буде, як у нас на кухні, — чистота. Хрін там. Потраплять вони туди і будуть собі й коханцям квартири пробивати. Рівноправність... Вони хочуть бути рівноправними, але щоб зарплату чоловік приносив. Так от рівноправність.

От за Юльку я проголосував би. Ця про рівноправність і кухню не згадає, а всіх вишикує. Сусід розповідав, що поганяла вона всіх на ринку, коли при владі була, мужиків вишикувала в колону по одному. Стоп, а чи не за неї голосував? Начебто ні... А може... Гаразд, уже немає значення.

Ведучий. Так, новини понесли, прокинулися. Комітет виборців про порушення... дві сторінки. На такій-то виборчій дільниці через годину після її закриття спостерігачів вигнали і більше не пустили. І на такій-то теж. А, це в одній області. Ну, у цій могли і по шиї надавати, легко відбулися хлопці.

Заява лідера партії. «Вже зараз можна сказати з упевненістю, що вибори сфальсифіковано». Ну сказав, ну повтори ще десять разів для заспокоєння і забудь. Викидаємо, такого добра попереду ще навалом.

Ух ти! «На мажоритарному окрузі, де в бюлетені значилися 49 кандидатів Бобарикіних, виграв один із них. Але не той, котрий активно вів кампанію, а нікому не відомий. За адресою, зазначеною в його документах, знаходиться склад. На думку експертів, він переміг, оскільки в списку перебував першим — його ініціали А.А, а в головного, як вважалося, кандидата — Б.Б.». Так, треба в міліцію дзвонити. А ще краще, щоб його наш кореспондент знайшов. Стоп, а може, краще його не шукати від гріха подалі? А, може, його немає і не було ніколи?

Так, що ще. «Лідер національно-демократичної партії заявив протест, оскільки уранці по дорозі на дільницю робітниці ткацької фабрики бачили розклеєні вночі красиві плакати з голими жінками з єхидними посмішками і текстом: «Повії — за... Він нас легалізує, ось тоді і розберемося». А на чоловічому гуртожитку тому ж кандидату приписувався намір заборонити пиво.

Еге ж, хлопці повеселилися. У Москві голубі, у нас — повії. Що, інтересно, вони б у Франції вигадали? Ех, провести б сьогодні літаки на Москву. Цікаво, вони валізи з бабками через VIP-зал тягнуть чи, як білі люди, з картками?

Відхалтурили нас за повною програмою і залишили без бабок і з локшиною на вухах. Нас без бабок, а їх із локшиною. Де ж вони, до речі? П’ють чи радяться?

Зал. Нарада. На столі — пляшки. За столом п’ять чоловіків і одна жінка.

— Так, шановні. Є пропозиція підняти келихи за нашу перемогу.

Наповнюємо... Усі наповнили? Взагалі-то, мені тут зараз піднесли повні результати. Тож за нашу з Петром Миколайовичем перемогу! Оскільки в нас із ним 51%.

Що таке? Чого ви усі так занудьгували? Вікторе Андрійовичу і Вікторе Володимировичу, ви ж самі завжди казали, що за стабільну більшість, а тут стабільніше немає куди. Тож країна заспокоїться, і ви усі заспокоїтеся і надовго... Коротше, хильнемо! Та досить уже, розслабтеся. З першим квітня вас усіх! А шкода...

На правах одного з лідерів уношу пропозицію. Так, і ви, Вікторе Андрійовичу, лідер, звісно, і у вас права є. Ми ж вас поважаємо, згадайте, не мочили майже... Ну майже... Ні, це ви нас із кимось переплутали. Так, панове, вибори закінчилися, припиніть агітацію.

Та я ж не вирішую сам, я пропозицію вношу. Пропоную спікера, віце-спікерів та інші комітети перенести ближче до травня. Сядемо, вирішимо, справа зараз не в цій дурниці.

Коротше, є в нас 15 міністерств, 33 держкомітети і прирівняні до них органи. З держсекретарями 63 місця мінімум. Маємо трьох віциків, одного першого. Ну і прем’єра маємо. Ідея така. Рахуємо міністра за два очка. Ні, не за три, Вікторе Володимировичу, а за два, це ж не футбол, зрештою.

Держсекретарів і держкомітети по одному очку. Звичайний віцик йде за три, перший — за чотири, прем’єр... Від п’яти до восьми. Не треба посміхатися, це нехай Бродський тепер регоче, обійнявшись із Кримінальним кодексом.

Від п’яти до восьми залежно від якостей кандидата. У нас є. І не один. А щоб ви знали, у нас кандидатів у прем’єри більше, аніж у вас усіх, разом узятих, депутатів.

Рахуємо. Хто найбільш тверезий? Ні, шановні Віктори, не треба, а то ви зараз так порахуєте, що нам управління метрополітеном не дістанеться. Нехай рахує Петро Миколайович, непідкупний він наш. Вважаю це хихикання провокацією.

Так, 91 очко без прем’єра. Вношу конкретну пропозицію оцінити прем’єра в 9 очок. Для рівного рахунку. І тоді скільки відсотків маємо, стільки й отримуємо. Відсотків не за списком, а з мажоритарниками, звісно, дорогий Вікторе Андрійовичу, і ви, дорогі.

Отже, маємо 25 очок. Так-так, саме так. Шановні колеги, ви ж іще багато не знаєте. Списки будуть, не хвилюйтеся. Ви там таке побачите в цих списках, що здригнетеся. І ви, Вікторе Андрійовичу, і ви, Вікторе Володимировичу. І практично всі здригнуться, окрім присутніх тут дам. Петре Миколайовичу, не дивіться, примружившись, вам зараз здригатися і не треба. Ви ж один не будете погрожувати імперіалізму? Не будете. Тому будете погрожувати в кількості 15... ні, 14 очок. І ніяке це не здирство. Так, не зараз і не тут.

І взагалі, беріть приклад із найжиттєлюбнішої фракції. Спокійно сидить, п’є пиво, відпочиває після трудів праведних. Ми, звісно, демагогією займаємося, а вони — романтики. З великої дороги. Жартую.

Усе, голосуємо. Хто за? Проти? Утримався? Ніхто не проти, значить усі за. Пропоную розійтися. Усі узяли свої очки і розійшлися. Так, щоб не було потім проблем, ви своїх депутатів порахуйте, а потім візьміть від цього числа відсотків 80. Ні, Вікторе Андрійовичу, ви — 70. А тому що в списку у вас є і надто знедолені, і занадто заможні. І ті, й інші — наші. У сенсі, що об’єдналися з нами ваші.

Ще одне, аби не забути. Ви там стосовно прем’єра, Мінфіну, Мінпалива, Мін’юсту і силовиків особливо не плануйте нічого. Ну так, щоб потім не засмучуватися.