Нові вибори. Старі технології

До позачергових виборів Верховна Рада прийшла зі старим багажем. Народні обранці не переобтяжили себе ґрунтовним доопрацюванням базового закону, не усунули норм, які впливають на волевиявлення громадян і провокують обурення в суспільстві. Підходи до формування окружних та дільничних виборчих комісій, вимоги до суб'єктів виборчого процесу - партій та кандидатів у депутати, неписані правила агітаційної кампанії - майже все залишилося від часів Януковича. А якщо деякі норми закону й підправлено, то здебільшого у бік непрозорості. Рівненщина вже встигла "збагатитися" колоритним досвідом цих виборів.

Хоча владу Януковича повалено понад півроку тому, старий принцип формування окружних комісій зберігся повністю. Цього разу штаби малих партій знову подали чимало кандидатур, які одразу відмовилися працювати в комісіях. Дивує, чому в 156 окрузі Рівненщини з центром у місті Сарни ЦВК провела понад третину замін - аж 7. А у
154-му (Дубно) замінили весь керівний склад - голову, заступника й секретаря.

У тому ж місті Дубно формування керівництва окружкому перетворилося на гру "пошилися в дурні". Своє перше засідання комісія провела без голови і заступника. Пані Людмила Ковальчук, кандидатуру якої було подано від партії "Правий сектор" на голову, на перше засідання комісії не з'явилася. Зате на другому, 10 вересня, вона склала присягу й розпочала виконання своїх обов'язків. Однак вийшла комедія: 12 вересня ЦВК прийняла постанову про заміни у складі ОВК, і цю жінку замінили на Єгора Дзюбака від того ж таки "Правого сектора". Він має досвід роботи, адже на позачергових президентських виборах був членом ОВК... від Петра Порошенка.

На цих виборах ані "Блок Петра Порошенка", ні "Народний фронт" не здатні сформувати абсолютну більшість своїх людей в окружкомах через малі партії. Проте відпрацьована на минулих парламентських виборах технологія введення до складу окружкомів представників "технічних" партій задля посилення впливу тієї чи іншої провладної сили нікуди не поділася. Не дивно, що під час першого засідання частина членів окружної комісії № 153 (Рівне) зазначила, що представляє "Блок Петра Порошенка", хоча офіційно вони пройшли від зовсім інших суб'єктів - від Партії зелених України та Партії пенсіонерів України.

Члени "технічних" партій тепер не проти попрацювати й на більш розкручені політсили, хоча й не провладні. І не приховують цього! Як стверджує спостерігач ГМ "Опора", член окружкому в Дубно від Соціалістичної партії Сергій Баньковський перед усіма присутніми зазначив, що насправді він представляє Радикальну партію Олега Ляшка.

Ще на початку вересня Комітет виборців, Рух "Чесно" та ГМ "Опора" створили в Рівному коаліцію "За демократичні вибори", покликану сприяти чесним і прозорим виборам до Верховної Ради. Здавалося б, керівництво окружкомів мусило всіляко підтримувати прогресивну ініціативу. Та не всі з них цього захотіли.

Новий голова ОВК в Дубні має власне бачення прозорості виборів. Він не хотів реєструвати спостерігача від тієї ж таки "Опори" (двічі відмовивши - 13 і 17 вересня!), посилаючись на власну зайнятість та на відсутність журналу реєстрації. Неборака було зареєстровано лише з третьої
спроби.

Позачергові вибори до Верховної Ради на Рівненщині відзначаються великим гроном кандидатів-мажоритарників. Дедалі сильніша привабливість мандата вплинула на те, що в окремих округах їх з'явилося ще більше, ніж у 2012-му. Наприклад, в окрузі 154 (Дубно) зареєстровано 16 охочих позмагатися за місце нардепа (два роки тому було 12), а в окрузі 155 (Дубровиця) - аж 18 (проти шести у 2012 р.). У кожному з п'яти округів виставили кандидатів рейтингові політичні гравці - "Батьківщина", "Народний фронт", Радикальна партія Олега Ляшка, у чотирьох - партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна", у трьох - "Правий сектор". Узгодили кандидатури ВО "Свобода" і "Блок Петра Порошенка", але з очевидною перевагою на користь президента. Висуванець "Свободи" балотується лише в місті Рівному, в решті чотирьох округів - порошенківці. Мало кого дивує, що грошовиті кандидати, наприклад Олександр Данильчук та Василь Яніцький, які у 2012-му здобували мандати як самовисуванці, тепер стартували від "Блоку Петра Порошенка".

Стислі терміни проведення позачергових виборів до ВР диктують свої умови. Чимало потенційних кандидатів постаралися нагадати про себе задовго до офіційної реєстрації в ЦВК. І зробили це через благодійні фонди або повторили практику дворічної давності, нічого нового не винайшовши.

Наприклад, висуванець "Народного фронту" Юрій Вознюк став активно працювати на 153 окрузі (Рівне) ще в серпні і на початку вересня, даруючи школам цінні подарунки - відеокамеру, спортінвентар.

Фонд "Любіть Україну", заснований 2012-го кандидатом у народні депутати Данилом Корилкевичем у 154 окрузі, тепер очолив інший кандидат - його син Михайло. Минулими вихідними Фонд організував табори "Захисти і допоможи" на території місць бойової слави - Тараканівського форту і Дубенського замку.

У північних районах області ще в червні відновив роботу фонд Василя Яніцького "Наш край", відомий з виборів 2012 р.. Тоді згаданий кандидат балотувався у 155 окрузі (Дубровиця) і фінішував аж третім. Тепер він представляє "Блок Петра Порошенка". А відроджений фонд знову організовує культурні й масові заходи, дарує книжки бібліотекам.

Особливістю цьогорічної агітаційної кампанії є використання теми підтримки українських військових, які воюють на Донбасі. Ця тема, вдало поєднана з іншими, забезпечує кандидатові значні політичні дивіденди. То чому ж не зіграти на проблематиці, яка принаймні не залишає байдужими українців? Власник Рівненського льонокомбінату самовисуванець Олег Червонюк (округ №152) на своєму підприємстві виготовляє одяг для військових, рекламуючи цю діяльність. Кандидат від "Блоку Петра Порошенка" Олексій Муляренко (округ №153) долучився до ремонту військових машин, а частинку прибутків власної фірми перераховує на потреби армії. Василь Яніцький ("Блок Петра Порошенка") закуповує амуніцію для бійців, допомагає госпіталям, волонтерам, а самовисуванець Віктор М'ялик (обидва - округ №155) допомагав комплектувати перед відправкою в зону воєнних дій батальйон "Горинь" і навіть профінансував ремонт шести бойових розвідувально-дозорних машин.

Сьогодні мало хто з кандидатів наважується підкуповувати виборців грішми чи продуктовими пайками. Власний стійкий позитивний імідж кандидати хочуть створити за рахунок фондів. Наче забуваючи, що виборча благодійність має всі ознаки непрямого підкупу виборців і заборонена законом "Про вибори народних депутатів України"(п.14. ст.74).

Уся Рівненщина в ці дні щедро обвішана білбордами різних політичних сил. Проте ціла низка партій не зняли зовнішню рекламу без вихідних даних навіть після реєстрації їх як суб'єктів виборчого процесу. На час написання статті вимог закону (п.7 ст.69) не дотримувалися малі партії, наприклад Інтернет партія України (білборд "Вдаримо по волохатій лапі корупції"), Ліберальна партія України ("Ліберали - шлях миру та єдності"), котрі як раптово з'являються на політичному небосхилі, так само раптово й зникають. Однак грішили немаркованою рекламою і більш значимі політичні гравці - Радикальна партія Олега Ляшка (рекламний щит "Путін - ху..ло! Переможе добро!"), "Блок Петра Порошенка" ("Час єднатись"), "Батьківщина" ("Україна переможе!")... Схоже, що в "анонімній" рекламі політичні партії змовилися між собою. Тому й не звертаються до суду зі скаргами одні на одних, після рішення якого ЦВК могла б винести хоч попередження.

Хитріше вчинила "Свобода". Після офіційної реєстрації виборчого списку ця партія змінила пряму рекламу на завуальовану. В області з'явилося багато білбордів "Хто як голосував за люстрацію". Текст нагадує: за закон про очищення влади нардепи від "Свободи" проголосували в повному складі. І хто з пересічних виборців здогадається, що керівником громадської організації "Всеукраїнська люстрація", яка замовила цю зовнішню рекламу, є народний депутат - свободівець Олег Осуховський?

Немаркована зовнішня реклама суперечить закону ще й тому, що оплачена вона не з виборчого фонду партії. Але як реально втиснутися в рамки закону? Вся суть у тому, що Верховна Рада обмежила розмір виборчого фонду для партії чи кандидата в депутати на цих виборах, відповідно, 90 тисячами і 4 тисячами розміру мінімальної зарплати. І партії та кандидати ведуть агітацію "на чорно", замовляють рекламу та інші послуги непрозоро. Та кого з впливових політичних гравців хвилюють такі дрібниці?