Нова якість українського парламенту: імпульс Майдану і актуальність змін

Минув перший рік від дня початку роботи Верховної Ради України, обраної на хвилі очікувань Революції Гідності, яка мала б означати докорінні зміни, модернізацію та європеїзацію країни.

Саме події грудня 2013-го - лютого 2014-го років, а також наступні, пов'язані з анексією Криму та окупацією Донбасу, мали б стати тектонічним імпульсом до зміни політичних ціннісних установок, якісного перегляду принципів добору політиків, ментального сприйняття демократії та європейськості, осмисленого перезапуску державних і політичних інститутів. І все потрібно було робити з огляду на тяжкість економічної та фінансової ситуації, фактичний стан війни, з одного боку, і готовність прогресивної частини світу надати нам підтримку, як політичну, так і фінансову, - з другого.

Ми знову могли говорити про вільні вибори, появу симптомів політичної конкуренції, що згодом виявилася не політичною за фактом, оскільки дедалі менше перебувала в публічному політичному просторі.

Провівши парламентські вибори в жовтні 2014 р., ми отримали обнадійливу статистику припливу "нової крові" в лави народних депутатів, більшість яких уперше потрапила до залу Верховної Ради. Серед тієї відносної більшості нових облич нас запалювали особливою надією і натхненням яскраві молоді особистості, вчорашні активісти, журналісти, бізнес-менеджери з західною освітою. Нарешті з більшістю Верховної Ради України можна було говорити не лише гаслами Майдану, а й з усвідомленням відповідальності та розумінням викликів протистояння пострадянської традиції і нової хвилі Нової України. Нової генерації, яка усвідомлювала, що мало знає, і прагнула осягнути політичну і парламентську грамоту у стислий термін, нової України, здатної спілкуватися зі світом зрозумілою решті цивілізації мовою.

Чи мали ми шанс отримати нову якість за цих непростих обставин? І так, і ні. Ми мали (і все ще маємо) запас енергії того імпульсу, який дав країні Майдан. Але ми не використали цього шансу сповна, остерігаючись обвалити нестійкі конструкції державно-політичних інститутів пострадянського зразка. Що я маю на увазі? Банальну європеїзацію зразка дев'яностих, коли радянські інституції трансформувалися за принципом "як у Європі", змінюючи форму і дуже рідко – зміст. І ось у нас з'явилося, як часто кажуть, вікно можливостей вдихнути новий зміст у просякнуті радянщиною та корупцією інституції. Запит на справедливість і верховенство права, нові обличчя, підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, велике громадянське піднесення. Цього достатньо було б для країни, але, очевидно, не для тієї, яка фактично перебуває під контролем кількох фінансово-промислових груп, роздертої маніпулятивним протиставленням одних українців іншим, виснаженої війною, підірваної популізмом.

Однак сьогодні я ставлю питання не про змарновану можливість, а про те, що ми мусимо зробити, аби змінити стан справ, на інституційному рівні, можливо – на рівні поведінки і культури, принаймні, політичної.

Понад 15 років у полі моєї та очолюваної мною організації уваги була Верховна Рада України. Я ще не можу назвати ВРУ парламентом, бо ми дуже мало наблизилися до традиційного парламентаризму, а в дечому – навіть від нього віддаляємося. Пояснюватиму свою позицію поступово, проте події 31 серпня нинішнього року під стінами Верховної Ради примушують нас замислитися над долею парламентаризму.

Попри те, що політичні партії в усьому світі втрачають свою ідеологічну ідентичність і стають машинами з притягування виборчої підтримки, вони не втратили свою представницьку та кадрову роль. Партії західного зразка борються за право представляти різні категорії виборців і виховують кадри, які зразу ж після їх зіркового тріумфу на виборах готові створювати уряд та реалізовувати приписи своїх програм. Про якість політичних партій в Україні я не говоритиму – обмежуся риторичним запитанням. Але це запитання не випадкове, бо, як театр починається з вішака, так і парламент починається з політичних партій. Тому одним із коренів проблеми українського парламентаризму ще довго залишатимуться саме вони. І вже на цьому тлі вторинною може виявитися проблема виборчої системи. Бо правдиві партії не хотітимуть змагатися за фіктивними правилами.

Я завжди був і буду переконаним, що парламент країни є серцем її демократії. Але як же примусити битися це серце, коли кров не збагачена киснем демократії, коли партії не спромоглися стати джерелом демократичних цінностей і вважають їх, швидше, конкурентною слабкістю, ніж конкурентною перевагою? Це я про внутріпартійну демократію та сучасні виклики, пов'язані з призначенням, якістю і роллю політичних партій.

Втім, важливою є тема інституційного розвитку Верховної Ради як парламенту. Реформи парламенту – не уникнути. Якість та узгодженість законодавчого процесу, якість і засади контрольної функції, кадровий потенціал парламенту, інформаційна політика, участь громадян у обговоренні законодавчих рішень, відкритість та прозорість парламенту - це не вичерпний перелік викликів побудові парламенту європейського зразка в Україні.

В особі голови Верховної Ради України та його команди, новообраних народних депутатів України ("Єврооптимістів"), прогресивних керівників підрозділів апарату ВРУ ми отримали середовище, заточене на проведення реформи парламенту. Місія Європарламенту, очолювана колишнім його президентом Петом Коксом, уже декілька місяців працює над підготовкою дорожньої карти реформи українського парламенту. Сам той факт, що пілотуються онлайн стрімінги (відеоінтернеттрансляції) засідань Комітетів ВРУ, свідчить про перші порухи в напрямку наближення парламенту до людей. У Верховній Раді ведуться активні консультації щодо інформаційної стратегії, розпочалася експертна робота над удосконаленням Регламенту.

Вже понад 20 років Агентство з міжнародного розвитку США надає технічну підтримку для інституційного розвитку Верховної Ради України. З листопада 2013р. розпочала роботу програма РАДА, фінансована АМР США та втілювана фондом "Східна Європа". Програма РАДА (RADA) є абревіатурою, що в розшифрованому вигляді дає кілька важливих для сучасного парламенту визначень: підзвітність, відповідальність, демократичність.

Коли цей проект готувався, в Україні були зовсім інші політичні умови. Більшість парламенту і уряд становили частину монолітної авторитарної системи ухвалення рішень, захисту інтересів однієї політичної чи фінансової групи та корупційних схем. Проект планувався в системі паралельного існування вищого представницького органу і суспільства. Тому наголос робився на роль та участь громадянського суспільства. Це такі сфери, як участь у законотворчому процесі, створення бази даних НУО, які ефективно працюють із комітетами ВРУ; забезпечення належної комунікації народних депутатів України з виборцями; підвищення обізнаності громадян про парламент через залучення як громадських організацій, так і журналістів, новітніх технологічних підходів до поширення інформації про зміст діяльності Верховної Ради. Завданням проекту було й залишається – відчинити двері законодавчої кухні та створити нове меню для залучення суспільства до контролю і в процес ухвалення рішень.

Ще одна унікальна особливість цього парламентського проекту, підтриманого АМР США, - орієнтація на українські організації та експертів як виконавців проекту. Фонд "Східна Європа", у співпраці з низкою відомих українських організацій, як-то Інтерньюз-Україна, Громадянська мережа ОПОРА, Лабораторія законодавчих ініціатив, програмний офіс, здійснює й координує багато робіт, спрямованих на реалізацію завдань програми РАДА. А такими завданнями є: ефективніше залучення громадян до законодавчого процесу; розширення участі громадян у моніторингу роботи парламенту; посилення ефективності незалежного парламентського контролю за виконавчою владою.

Серед родзинок, які пропонує програма РАДА парламенту, - робота з модельними округами. Після проведення конкурсу було відібрано вісім народних депутатів України з пропозицією підтримати їхню роботу з виборцями в округах, на яких вони обиралися чи до яких були "прикріплені фракціями". Серед меню, що пропонується програмо РАДА і партнерами: організація навчань для помічників-консультантів, прес-тури для журналістів місцевих ЗМІ до Верховної Ради України, медіа-заходи в окрузі, новітні комунікаційні технології для спілкування з виборцями, проведення міських форумів, підготовка і проведення депутатських звітів, підтримка новітнього електронного офісу народного депутата України тощо.

Хто ж ті щасливчики, на яких моделюватимуться нові підходи до комунікації з виборцями? Це Світлана Заліщук, яка працюватиме на Луганщині, Олег Барна – у своєму окрузі в Тернопільській області, Олена Сотник, працюватиме на Харківщині, Єгор Соболєв спілкуватиметься з виборцями Києва, у своєму окрузі, в Київській області отримає допомогу Павло Різаненко, Олександр Чернетко – в Чернігові, Ігор Гузь – на Волині та Іван Крулько – на Закарпатті.

А чим не інновація Європейський інформаційно-дослідницький центр? Так, він уже певний час надавав народним депутатам інформацію на запити про європейські практики та принципи законодавчого забезпечення різних питань, але лише сьогодні цей центр продукує аналітичні доповіді концептуально нового зразка, творячи праобраз дослідницької служби, яка працює в кожному європейському парламенті.

Програма РАДА і Лабораторія законодавчих ініціатив з часу створення Конституційної комісії звертали увагу на необхідність розмови з народними депутатами України про засади, зміст та оцінку впливу змін до Конституції України. І, якби народні депутати, парламентські фракції приділили увагу парламентським конституційним семінарам, трагедії 31 серпня
2015 р. під стінами Верховної Ради України можна було б уникнути.

Та найголовніше, що всіма своїми заходами, публікаціями, діями, програма РАДА, залучаючи різні категорії громадян, дітей, молодь, літніх людей, чоловіків та жінок з різних регіонів країни, прагне сформувати запит суспільства на парламент, який представляє своїх виборців, формує бачення перспектив країни. Парламент, який контролює уряд, у тому числі виконання законів та використання публічних коштів. "Цунамі" законопроектів (вислів Пета Кокса), не погоджених між собою, з коаліційною угодою, урядом, суспільством, зацікавленими сторонами, яке накриває парламент, не дає змоги зосередити увагу на справді важливих і стратегічних рішеннях.

Ми готові підставити плече, надати експертну і технічну допомогу, проконсультувати й навчити, показати досвід інших країн тим, хто справді має намір створити відповідальний, прозорий, інклюзивний, підзвітний, демократичний парламент.

З великою вдячністю ставимося до фінансової допомоги, яку надають уряд США, Європейський Союз, Рада Європи, уряд Канади, Програма розвитку ООН. Зосередивши ці ресурси й експертизу, маючи союзників у апараті та керівництві ВРУ, відчуваючи наявність політичної волі, ми не бачимо причин, чому б у найближчі три роки нам не змінити обличчя парламенту, внести новий струмінь, новий дух у його стіни, наповнити його європейським демократичним змістом, зробити поштовх до формування нової парламентської культури. Це стосується тих принципів, заради яких два роки тому люди вийшли на Майдан, принципів справедливості, права і демократії. Нам потрібні численні "кардіологи", щоби примусити ритмічно битися серце демократії нашої країни.