НЕЗАЛЕЖНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ СТАЛО ЩЕ МЕНШЕ

Пік скандалів, пов’язаних із ліцензійною діяльністю Національної ради з телебачення і радіомовлення, здається, уже позаду. Принаймні перекати грому, що потрясали вітчизняний телерадіопростір ще рік тому, помітно вщухли. Проте їх відлуння час від часу продовжує збурювати громадськість, не даючи остаточно винести за дужки цю болісну тему. 21 жовтня припинило своє перебування в телевізійному ефірі Незалежне павлоградське телебачення, що виходило з 1991 року для двохсот п’ятдесяти тисяч глядачів Павлограда, Тернівки та десятка вугільних шахт, об’єднаних у територію, яка гордо зветься Західним Донбасом.

Свій далеко не покірний гонор Незалежне павлоградське телебачення почало демонструвати мало не з дня створення. Завдяки чому може похвалитися дуже бурхливою біографією. 1992 року телекомпанію закривали. Але їй вдалося виграти арбітражний суд у міського виконкому. 1993-го НПТ пережило пограбування, втративши майже всю апаратуру. Але й це не примусило його закритися. Не склалися в телекомпанії відносини з партією «Трудова Україна», чий вплив у регіоні досить переконливий і чийого лідера, Сергія Тігіпка, телевізійники добряче критикували, коли той ішов на довибори в попередній парламент. Але, мабуть, найяскравішим проявом дисидентства Незалежного павлоградського стало запрошення в прямий ефір лідера опозиційної «Батьківщини» Юлії Тимошенко, який відбувся у самісінький розпал останньої виборчої кампанії.

На думку директора НПТ Ігоря Ледіна, досі телекомпанію рятувало те, що на третьому метровому каналі вона працювала разом зі студією «Факт-інфо» і Павлоградським телецентром, який висвітлює діяльність міської влади. Ці три телекомпанії об’єднувалися в Асоціацію телестудій і мали одну ліцензію на трьох. «Саме тому нас не можна було викинути з цього букета», — говорить Ігор Дмитрович. До речі, нинішній міський голова Павлограда Іван Метелиця, який мерствує вже не перший термін, завоював дев’яностовідсоткову довіру городян не без допомоги Незалежного павлоградського телебачення, яке щедро надавало кандидатові свій ефір під час виборів.

Про те, що НПТ не одержало ліцензію, її керівництво дізналося в лютому цілком випадково. Представників телекомпанії навіть не запросили, як це слід робити, на засідання Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, на якому її «рідний» третій канал віддали іншому здобувачу ліцензії. Черговій «жертві» ліцензійної діяльності Нацради не тільки не пояснили, у чому полягає її неспроможність і за що вона поплатилася позбавленням ефіру, а й навіть не схотіли надати вкрай необхідний для оскарження нацрадівського рішення в суді документ, що підтверджує втрату нею права на мовлення. Як стверджує пан Легін, два, на цей час уже колишніх, члени Національної ради настійливо рекомендували йому якнайшвидше звернутися в суд, висловивши готовність «відновити справедливість» і видати телекомпанії ліцензію, але тільки на основі судового рішення. А колишніми вони, до речі, стали внаслідок ротації складу Нацради. А ротація відбулася акурат напередодні фатального для Незалежного павлоградського телебачення засідання нацрадівців. Розуміючи, що термін перебування їх серед повелителів телерадіохвиль минає, члени Нацради в нагальному порядку надолужували втрачене й до пізнього вечора 6 лютого займалися ліцензуванням.

У результаті авральної діяльності Нацради ліцензія на канал, який раніше перебував у розпорядженні НПТ (точніше — Асоціації телестудій, до якої НПТ входило), віддали мережевій телекомпанії ТОВ «Міжнародна комерційна ТРК», тобто ICTV. Директор Незалежного павлоградського телебачення переконаний у тому, що метою Нацради було не видати ліцензію ICTV, а позбавити права мовлення керовану ним телекомпанію. Оскільки ще раніше ICTV віддали 39-й дециметровий канал, який телекомпанія освоювати не поспішала. Понад те, серед п’ятнадцяти телевізійних каналів, які своїм окремим рішенням Національна рада виключила з оголошеного 26 червня 2001 року конкурсу, зарезервувавши їх як мережу ICTV, третього метрового павлоградського каналу немає, тоді як 39-й (у м. Павлограді) там значиться. ICTV, таким чином, володіє двома ліцензіями на мовлення в Павлограді і, крім того, транслюється п’ятьма компаніями міста по кабельному телебаченню.

У Господарському суді відмовилися приймати позов Незалежного павлоградського телебачення. З Апеляційного суду, куди телевізійники звернулися чотири місяці тому, ніяких новин не чути. Шахтарі восьми шахт під час недавнього страйку серед інших вимог висували вимогу відновлення трансляції НПТ. Та коли їм повернули зарплату, задовольнилися і страйк припинили. Не схвилювали проблеми НПТ і главу Держкомінформу Івана Чижа, тоді як під час останньої виборчої кампанії Незалежне павлоградське також надавало йому прямий ефір для спілкування лідера партії «Справедливість» із виборцями. Надій на зміну ситуації у співробітників НПТ дедалі менше. ICTV ж уже тиждень відпрацювало на третьому каналі. І далі збирається діяти в тому ж дусі, користуючись своєю ліцензією та чужим передавачем. ОРТПЦ, на баланс якого Незалежне павлоградське телебачення передало придбане телевізійниками устаткування, не поспішає повертати його, як того вимагає укладений раніше договір.