Нетривкий мир і бюджетні гроші

У ремонтному вбранні сесійна зала Верховної Ради України. Депутати, засмаглі та бадьорі після трьох тижнів відпустки, на позачерговій сесії, 31 липня, ухвалюють зміни до Державного бюджету України на 2008 рік, необхідні для фінансування робіт із ліквідації повені в шести західних областях країни. Ухвалюють конституційною більшістю в 441 голос — доволі нетипово для Верховної Ради шостого скликання.

Дебати досить тривалі, але не запеклі. Всі фракції розуміють, що нетривкий мир кращий за гарну сварку, особливо тепер, коли вносити зміни до бюджету треба без найменших зволікань. Та за звичкою опоненти все-таки лають одне одного, щоб подати себе, улюблених, як єдиних істинних захисників інтересів трудящих. Пардон, у цьому випадку — потерпілих від водної стихії.

Законопроектів щодо того, як поділити додаткові фінансові ресурси, було три. Першим, 28 липня, з’явився кабмінівський (№3019), йому навздогін, 29-го, був направлений президентський. І вже в переддень сесії, 30-го, у секретаріаті ВР зареєстрували законопроект Олександра Пеклушенка, депутата від Партії регіонів.

Оскільки головною метою регіоналів було радше «засвітитися», а основними вимогами — а) спрямувати гроші на постражда­лі території безпосередньо, оминаючи центр і не шикуючи людей у черги під урядовими кабінетами, б) від першої ж хвилини взяти витрату коштів під невсипу­щий парламентський контроль, аналіз цього законопроекту ми опустимо. Тим більше що голов­ні бюджетні суперечності, за недоброю новітньою традицією, сконцентрувалися по лінії «Кабмін — секретаріат президента».

На превеликий жаль, ця лінія розламу постійно поглиблюється. Що не віщує країні нічого доброго, оскільки у вересні на нас очікують мінімум дві баталії — з приводу змін до бюджету 2008-го та проекту бюджету на 2009-й. Формально — баталії парламентські, по суті — між двома претендентами на президентську булаву в 2010-му, жоден з яких не хоче поступатися.

Утім, цього разу — певне, під тиском масштабів екологічного лиха, яке спіткало мільйони співгромадян, — консенсусу досягли фактично за неповні два дні — 30 і 31 липня. Вже в першу годину роботи позачергової сесії стало зрозуміло, що регіонали загалом підтримають далеко не ідеальний ющенківський варіант, а зміни Кабміну в повному обсязі не пройдуть.

Можливо, в цьому була якась логіка. Оскільки під прапором боротьби з повінню, необхідності відновити десятки зруйнованих мостів та сотні кілометрів шляхів уряд запропонував — ні багато ні мало! — збільшити 2008 року дер­жавні гарантії за кредитами Укравтодору на 23,5 млрд. грн. Для порівняння: у чинному варіанті бюджету-2008 записано всього 800 млн.

Був і другий камінь спотикання. Кабмін побажав підвищити ставки акцизів на тютюнові вироби, спирт і пиво. І зробити це не просто посеред року, з 1 вересня, а шляхом внесення відповідних норм до бюджетного закону.

Рука вже терпне писати про правовий нігілізм. Та мені знову, як тому папузі, доводиться повторювати прописні істини, що, відповідно до закону про систему оподатковування, Бюджетного кодексу та й травневого рішення Конституційного суду України, податки бюджетним законом змінювати не можна. А якщо вже змінювати, то тільки спеціальними законами і з дотриманням непорушного правила: такі зміни набирають сили лише з нового бюджетного року, та й то за умови, що їх ухвалено і підписано президентом у вигляді закону до 15 серпня року попереднього.

Проти акцизних ініціатив уряду Тимошенко депутати провели тиху, але досить ефективну баталію. У результаті якось «випарувалися» пропозиції щодо нових ставок акцизів на пиво та спирт. А «тютюнові» акцизи голова комітету з податків Сергій Терьохін був змушений винести в спеціальний закон, за який сесійна зала дружно проголосувала вже після прийняття поправок до бюджету.

Однак не питайте, що точно там записано і з якого числа в Україні подорожчають сигарети. Остаточного тексту закону я не бачила, не думаю, що й більшість депутатів з ним ознайомилися. Проте, за словами пана Терьохіна, запровадження нових акцизів дасть змогу розраховувати вже цього року на 1,1 млрд. грн. додаткових надходжень до бюджету. І ще на три з хвостиком — 2009-го.

Причому, судячи з настроїв у парламентсько-урядових колах, це підвищення акцизів не останнє. Оскільки, за словами пана Терьохіна, акцизи на тютюн у нас учетверо нижчі, ніж у Польщі, та удвічі — ніж у Російській Федерації.

Чи допоможуть гроші курців у відновленні зруйнованого стихією на заході країни? Коли й допоможуть, то ближче до кінця року. Реально ж постраждалі області можуть розраховувати на 2,32 млрд. грн. субвенцій, що виділяються їм безпосередньо, оминаючи Мінекономіки, а також на відбудову об’єктів дер­жавної власності за рахунок коштів резервного фонду Кабміну, до якого додатково спрямують
1,6 млрд. грн.

Одержить свій «додатковий пайок» й Укравтодор. Але це будуть сотні мільйонів бюджетних гривень, а не додаткові держгарантії за кредитами на 23,5 млрд.

Як і годиться, не забули депутати і про аграріїв — 1 млрд. грн. додатково виділено Аграрному фонду (на закупівлю зерна нового врожаю). Ще
400 млн. грн. — на компенсацію відсоткових ставок за кредитами сільгосппідприємств.

Загальний підсумок позачергової парламентської сесії — 5,8 млрд. грн. додаткового бюджетного ресурсу. Приблизно три чверті цих коштів будуть спрямовані на ліквідацію наслідків повені. Однак спрямувати — то не штука. А чи дійдуть кошти до адресатів і чи будуть ефективно використані? Є запитання.

Будьмо відверті: до прикрості вбогим залишається потенціал місцевої влади, якій довірили чималі державні гроші. А от спокуси... Ми вже навчені гірким досвідом, що на бідах постраждалих роблять свій бізнес успішні та процвітаючі. За принципом близькості до невичерпної бюджетної годівниці.

Та це вже зовсім інша історія. Чи все ж та сама?