Не "відрізана скибка"

Коли ми говоримо, що держава забула про своїх громадян на окупованих територіях, важливо уточнити - про багатьох вона просто не знає.

Вона не знає, скільки дітей народилося в період окупації у Криму й на Донбасі, не має даних про те, скільки її громадян пішло з життя природним чи насильницьким способом. Факти народження та смертей наших співвітчизників засвідчені документами з двоглавими орлами, яких Україна не визнає. Держава не знає точно, скільки людей вимушено переїхали з окупованого півострова і з Донбасу, а цифра півтора мільйона, яку наводять і міжнародні організації, і держоргани, враховує тільки осіб, які, подолавши бюрократію, отримали горезвісну довідку переселенця. Зазвичай це ті, хто потребує соціальної допомоги. Але значна частина "політичних емігрантів" із Криму махнула рукою на черги і будує життя на материку самостійно. Тому, як вважають в організаціях кримських переселенців, реальна кількість утікачів від "русского мира" в Криму, як мінімум, удвічі вища за офіційні дані.

Українські правозахисники цього тижня можуть заслужено святкувати перемогу. І навіть півтори: ВР України в цілому прийняла проект змін до законів України про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб (№2166) та в першому читанні - проект змін до Цивільного процесуального кодексу (№3171) про видачу свідоцтв про народження та смерть українців із окупованих територій Криму і Донбасу.

Проект №2166, який активно просували правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини, врахував частину рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи і вдосконалив процедури реєстрації внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Головні зміни - усунення прив'язки до прописки при отриманні довідки ВПО (своє проживання на окупованій території можна довести й іншими документами - трудовою книжкою, свідоцтвом власності на нерухомість, атестатами тощо) та скасування необхідності реєстрації на новому місці проживання (багато ви знайдете охочих прописати наших "біженців"?). Крім того, однією чергою в переселенців стане менше: отримавши довідку ВПО в органах соцзахисту, їм не треба їхати по штамп міграційної служби (це тепер питання комунікації держструктур), а сам документ, який зараз видається на півроку, стане безстроковим. Точніше, до деокупації Криму і Донбасу.

Другий проект, проголосований рекордними 300 голосами народних депутатів у першому читанні, тільки на перший погляд здається локальним. Ним вносяться зміни до ЦПК, які дозволять упродовж одного-двох днів отримати українські свідоцтва про народження дитини або смерть громадянина, використавши як доказ свідоцтва, отримані в трьох "республіках" та Севастополі. По суті, цим законопроектом Міністерство юстиції робить перший крок до нормалізації взаємовідносин держави та її громадян, котрі живуть на окупованих територіях і позбавлені можливості отримати українські акти громадянського стану. За великим рахунком, до цього проекту у влади не було відповіді на запитання, що робити з документами, виданими окупаційною владою.

Точніше, вона була, і однозначна: не визнавати. Стаття 5 закону про забезпечення прав та свобод громадян України, які живуть на тимчасово окупованих територіях АР Крим і Севастополя, встановлює, що примусове автоматичне набуття громадянства Російської Федерації "не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України". Стаття 9 цього ж закону гласить: "Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами і/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті (органи, не передбачені законами України. - Ред.), недійсний і не створює правових наслідків".

Закон про окуповані території Криму приймався невдовзі після анексії - у квітні 2014 р. Тоді ще багато що бачилося інакше, а час іде і вимагає відповідей на запитання, які тоді, до війни на Донбасі, у багатьох і не виникали. Тепер не отримати "окупаційних" паспорта, свідоцтва тощо в Криму, приміром, уже неможливо, - вам не нададуть медичної допомоги, дітей не приймуть у дитсадок і школу, а ви можете позбутися роботи і власності. Ще на початку окупації Мустафа Джемілєв закликав кримчан ставитися до цього питання простіше, відкинувши весь пропагандистський пафос, пов'язаний із отриманням російських паспортів: це просто аусвайси, які видає російська "комендатура", вони потрібні, щоб убезпечити себе й пережити окупацію. Головне - бережіть українські документи. Але в законах цю мудрість і військову хитрість не відбито.

Про кількість народжених в окупації кримських українців можемо судити тільки за статистикою окупаційної адміністрації. У 2014 р. в АРК народилося 24,5 тис. малюків, за перше півріччя 2015-го - 11,3 тис. Звісно, міграція російських "спеціалістів" та військових теж доклалася до цієї цифри, але публічно визначити її частку не зможуть навіть у самому Криму, - не дозволено. Однак можемо говорити, що кількість народжених в окупації й поки що втрачених для України у плані статистики (не кажучи вже про гарантії прав та свобод) маленьких громадян уже порівнянна з офіційною цифрою кількості кримських переселенців.

Оформити "паралельно" з російськими українські свідоцтва про народження - ще та епопея, яка потребує кількох місяців і поїздок на материк, отримання рішення суду (не одного - спочатку, за законом, Київський апеляційний суд повинен визначити суд для розгляду справи), потім - самі документи.

Люфт був у 2014-му, коли в Криму діяв так званий перехідний період і в кримсько-російських установах використовувалися і українські бланки, і печатки з тризубом. За такими документами, каже заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов, на материку можна було отримати і українські зразки. За його даними, торік у Херсонській області кримчанам видано кілька тисяч свідоцтв.

"Законопроект 3171 дозволяє нашим громадянам, що проживають на окупованих територіях, зберігати зв'язок з Україною і отримувати єдині легітимні документи, які визнаватимуться в усьому світі, - продовжує Сергій Пєтухов. - Проживання на окупованих територіях і так пов'язане з численними труднощами та навіть небезпекою для життя тих, хто відкрито виявляє проукраїнську позицію. Тому ми мусимо зробити все, що нам під силу, аби українці в Криму й на Донбасі не втрачали зв'язку зі своєю державою і за максимально простою процедурою могли отримувати держпослуги".

Коротше кажучи, запропоновані Мінюстом зміни до ЦПК дозволять оформити свідоцтво про народження протягом одного-двох днів. Для цього одному з батьків дитини або його родичеві чи законному представникові не треба їхати в Апеляційний суд Києва. Це можна зробити в будь-якому населеному пункті не окупованої території України, де є будь-який суд, котрий упродовж 24 годин повинен розглянути заяву щодо встановлення факту народження. Із заявою про визнання факту смерті до суду може звернутися будь-який громадянин. Рішення суду, з яким потім треба йти в орган реєстрації актів громадянського стану, має бути видане заявникові негайно (якщо він був присутній, інакше - скеровується в місцевий орган реєстрації).

Процедура, безперечно, дуже проста, я б навіть сказала - небачена для України, і правозахисники вже висловлюють сумніви в її реалістичності. Ольга Скрипник, співголова Кримської польової місії, називає цілий їх перелік: від сумніву в тому, що наші завантажені суди витримають норму розгляду справи впродовж 24 годин, до законності надання суду свідоцтва, виданого в окупованому Криму.

Сергій Пєтухов жодних суперечностей не бачить: "Так, як доказ факту народження або смерті можна надати суду свідоцтво, видане в Криму або на окупованому Донбасі. Але це не означає, що цей документ визнається в Україні легітимним. Це просто один із доказів, нарівні з іншими, передбаченими ЦПК, - можливими показаннями свідків, батьків, родичів. Звісно, є питання стосовно того, як цю норму застосовуватимуть суди. Але ми готові спілкуватися з представниками судової системи, працювати над забезпеченням однакового застосування норми закону судами. За великим рахунком, ми маємо поставити права людини над бюрократичними складнощами і знаходити правові шляхи вирішення проблем, які виникли у громадян внаслідок окупації частини території України. Наші громадяни у Криму й на Донбасі - найкраще свідчення того, що окупація тимчасова".

Проте у період до прийняття законопроекту в другому читанні спільна робота Мінюсту і правозахисників просто необхідна, щоб потім не виправляти помилок, від яких страждатимуть люди. Сергій Пєтухов обіцяє організувати таку зустріч, а потім - і засідання координаційної ради при Мінюсті, щоб спільно визначити чергові кроки для "зшивання" держави та її громадян на окупованій території. Теми, які стоять на порядку денному, каже Сергій Пєтухов, - це проблеми, пов'язані з перереєстрацією підприємців із Криму на материковій Україні та вступом дітей з окупованих територій в українські виші. Про цю ганьбу DT.UA писало неодноразово, тому стежитимемо за роботою влади над помилками.