Наждачно-оксамитовий сезон

Ой, як уже хочеться нових виборів! Будь-яких. Хоч локальних. Щоб зрозуміти, з якою швидкістю ми падаємо, як там глибоко, і чи є життя після падіння внаслідок підлої крадіжки кришки від каналізаційного люка, яку нікому було закрити після виборів попередніх? І, головне, чи розуміє президент Янукович, що ми летимо туди разом?

Здається, не розуміє. І причин того багато, але, здається, він і його команди (чи команди навколо нього) ще ніяк не оговтаються від стану боротьби і жаги реваншу, необхідності «захистити перемогу». Звідси обкопування влади на весь конституційний зріст, виставляння правоохоронних дотів по периметру, запровадження комендантської години з обмеженням свобод і видача лояльному мирному населенню аусвайсів у вигляді партквитків партії влади. Але ж у такому випадку Його країна — це тільки територія від внутрішньої лінії колючого дроту, тобто має чіткі межі, які мала Його автобаза, Його область...

Страх — головний стан, у якому перебувають сьогодні громадяни незалежно від близькості до лінії політичного фронту. Пенсіонери і малозабезпечені з жахом очікують чергового підвищення тарифів, підприємці — ухвалення Податкового кодексу, політики та афілійований з ними бізнес — репресій, а в масі — «как бы чего не вышло». Тобто залежність від дій влади — тотальна, здатність до опору — мінімальна.

Підтримання страху — головний засіб влади, і що далі в ліс, то більше підозрілості і каральних загонів, то менше зусиль зберегти обличчя і не видати власного страху, а через це — дедалі карикатурніша імітація демократії. Маленька картинка для ілюстрації з південнобережного Криму. Здавалося б — автономія, можна сказати, біло-блакитний регіон, де влада регіоналів не просто вкорінилася — плодоносить. До того ж закон, який дозволяє сформувати виборчкоми тільки зі «своїх». Але на старті виборчої кампанії з Донбасу на ПБК терміново переселяють контингент довірених товаришів, прописують (по сім осіб — за однією адресою!) і формують з них виборчкоми. Скільки таких внутрішніх іммігрантів серед членів комісій — точно не відомо. Народний депутат Леонід Грач заявляє, що на території Великої Ялти додані сили з Донбасу налічують близько семи сотень. Ці немісцеві, судячи з усього, поїдуть, але двоє напевно залишаться. На посади мерів південнобережних селищ претендують заступник голови Голосіївської РДА (майже місцевий — у нього в Алупці дача) і нинішній начальник Ялтинського водоканалу (про цього макіївського кадра у столичних ефірах багато розповідав нардеп А.Сенченко, закидаючи регіоналам призначення на посади людей із судимостями). На інші прибережні золотоносні території від партії влади висунуто здебільшого нинішніх місцевих депутатів. Тому виборча (вибіркова і під вибори) «посадка» чинних мерів під гаслом боротьби із земельним свавіллям виглядає особливо весело для виборців: мерів звинувачують у тому, що підписували рішення, які приймалися при солідарному голосуванні депутатів, у тому числі й тих, хто йде в «нову» владу від партії влади. Приклад: у Лівадійській селищній раді, яка набила руку на схемі виведення земель радгоспу-заводу під забудову і відкушування ділянок від заповідника, фракція регіоналів на чолі з нинішнім претендентом на посаду мера становить дві третини депкорпусу. Але сидить тільки Мамикін! І багатьом вистачило вже й цього — на крісло мера претендують у Лівадії всього дві особи. А хто з кандидатів у лівадійські депутати не зрозумів, іще довго приходитиме до тями. До слова, два самовисуванці тільки за два дні до голосування випадково дізналися, що позбавлені реєстрації тиждень і півтора тому, хоча вже після цих дат комісія реєструвала їхні агітаційні матеріали.

День голосування обіцяє бути дуже спокійним — спостерігачі від СНД не натішаться. Виборці поводитимуться дуже стримано і не дозволять навіть зайвих порухів. Як у банку, де встановлено камери відеоспостереження. Таку саму підмогу для забезпечення «прозорості процесу» кримські регіонали вирішили встановити на всіх дільницях. Словом, не розслабляйтеся, громадяни виборці: вас знімає партійна камера! Ну скажіть, що іще треба для нашої людини, щоб вона відчула до себе пильну увагу влади, точніше, того її органу, який усе бачить і все чує?

З іншого боку, зважаючи на все, вже не існує нічого, що змусило б владу боятися нас — громадян, виборців, платників податків. Адже в якій іще країні можлива така історія? Будівельна компанія, яка належить спікеру місцевого парламенту, другому номеру партійного списку партії влади на місцевих виборах, навіть на тлі публічних протестів відомих учених у розпал виборчих перегонів не відмовляється від планів забудови на території найбільшої в країні астрофізичної обсерваторії. Прямо під і між телескопами, два з яких визнані національним надбанням країни, затівається будівництво елітних багатоповерхівок, готелю і котеджів. Цю саму компанію контролюючі органи називають найбільшим боржником міського бюджету столиці. Отримавши неабиякі ділянки землі взамін зобов’язання побудувати соціальне житло та дитячий садок, тепер компанія вважає, що нічим місту не зобов’язана і позивається з мерією. А колишній топ-менеджер компанії стає кандидатом у мери від «команди президента країни». І його виборча кампанія (за розмахом, рекламою, бюджетом, адмінресурсом) затьмарює всі, включаючи, здається, і саму партію влади, оскільки вся партія місцевої влади працює на його агітацію. Просто за руку водить — його ж раніше ніхто не знав в обличчя. Тепер воно прийшло в кожен будинок, під’їзд, на вулицю і навіть дах. Страшенно цікаво, скільки ж кандидат задекларує витрат у фінансовому звіті свого виборчого фонду?

Тема грошей під час цієї місцевої виборчої кампанії гідна окремого вивчення. Пам’ятається, напередодні старту повсюдними були прогнози про її дешевизну. Причина — криза, до того ж партії втратилися на президентських виборах, і, головне, більшість партійних кас формуватимуться з місцевих джерел, а там, мовляв, суми на порядки нижчі. Прогнози, якщо брати сумарні баланси по регіону, можуть провалитися, оскільки вони не враховували майже тотальної комерціалізації процесу з допомогою майже неприкритого продажу місць
у списках і округах. А також прикладний характер деяких агітакцій. Гречка з консервами, звичайно, теж були — як же без них. Проте змагання, влаштоване в житлових кварталах кількома політбригадами з будівництва та ремонту дитячих майданчиків, асфальтування доріг (це крім кинутих владою Криму під укладальник 120 мільйонів із субвенції держбюджету!), ремонту дахів та іншої шефської допомоги, було затратним. Вражала кількість поліграфічного гламуру — від листівок до брошур на дорогому папері, навіть агітація «проти» — і та на крейдованому, у повному кольорі. І у вихідних даних — «видрукувано на власному обладнанні. Тираж — 100 примірників».

Простий підрахунок кількості носіїв зовнішньої реклами з політичною агітацією основних учасників забігу в Сімферополі показав, що її аж ніяк не менше, а в півтора-два рази (залежно від виду носія) більше, ніж у президентську кампанію. Тобто якби президент і уряд захотіли не на словах, а на ділі з допомогою непрямих ознак виявити підпільних корейків і почистити корупцію у владі ще на підході до неї, кращого часу, ніж вибори, знайти неможливо. Брудні гроші просто фонтанують. Ні, ті, хто в контрах із владою, кожну копійку через договори проводять. «Джинса» у жовтні майже зникла зі шпальт головних кримських газет. Але ті, хто грає у підставного дурня, тобто технічні проекти і кандидати, навіть не обтяжували себе відкриттям суворо передбаченого законом рахунка для виборчого фонду! Винагорода ж за «прокат» таких партій під час формування комісій та використання їх для відтягування голосів, за провінційними мірками, дуже пристойна. І не тільки грошима — з деким іще на старті розраховувалися посадами.

До речі, на думку голови виборчкому Криму Михайла Малишева, серед 37 партій, які беруть участь у виборах депутатів до ВР АРК, більше половини — технічні проекти. У виконанні норм закону в частині формування та використання коштів виборчих фондів — суцільна творчість. У тому числі й підкріплена рішенням суду. Одна з телерадіокомпаній Криму відмовила партії Х у наданні ефірного часу на розміщення реклами: в неї не відкрито спеціального розрахункового рахунка і, відповідно, рахунка виборчого фонду місцевої організації партії. Тому було запропоновано сплатити з рахунка одного з кандидатів у депутати, що в ТРК вважають порушенням закону, який чітко і не даремно регламентує порядок формування трьох видів виборчих фондів. Але суд вирішив інакше. І, судячи зі слів голови ВК Криму М.Малишева, така практика — вільний рух проплат з різних джерел — повсюдна: «Так, далеко не всі кандидати в депутати відкрили ці рахунки. Але існує можливість використовувати рахунок партії, яка відкрила його належним чином. Якщо кандидат, наприклад, бере участь у якомусь заході, і йдеться про агітацію за партію, то він не повинен оплачувати оренду приміщення, найчастіше це оплачується партіями. У тому ж плакаті або листівці не йшлося про те, що такий-то кандидат у депутати від такої-то партії проходить у мажоритарному окрузі, а він просто зафіксований на цьому плакаті як кандидат від такої-то партії взагалі. Якщо прийняти цю логіку, то саме час запитати законодавця: навіщо він придумав аж три види виборчих фондів, навіщо передбачив випадок, коли з рахунка МВП кошти можуть направлятися на рахунок окремого кандидата, нею висунутого? Здається для того, щоб рух грошей був прозорим, особливо якщо враховувати змішану систему місцевих виборів. Цікаво буде дізнатися, що з цього приводу скаже ЦВК, — звернулася по роз’яснення одна з партій, які беруть участь у виборах кримського парламенту.

Проте ігри з технічними проектами та технологіями можуть зіграти з кримськими виборами злий жарт. Лідер КРО Української селянської демократичної партії Ю.Мельничук цього тижня звернувся до виборчкому Криму і прокуратури із заявою про фальсифікацію списку та його підписів на документах. Інтрига в тому, що за списком цієї партії йдуть опозиційні меджлісу члени так званої національної партії Міллі Фірка. Виборчком рішення про скасування реєстрації не прийняв — передав документи в правоохоронні органи. Якщо факт підробки документів підтвердиться — формально кожен із 36 учасників забігу у ВР автономії матиме можливість оскаржити результати голосування. Практично це цілком може зробити Народний рух України, за списком якого йдуть кандидати від курултаю, ризикуючи вперше не потрапити в парламент автономії. Але життя, як ми знаємо, шите іншими нитками.