Наша війна

Чим гібридна війна Путіна відрізняється від гібридного миру Порошенка?

Якщо брати за найбільшим рахунком - на життя, покладені по різні боки невизнаного по обидва боки фронту, - майже нічим.

Путін не визнає тих, хто у "відрядженні", військовослужбовцями регулярної армії. Порошенко не визнає добровольців учасниками бойових дій. Навіть загиблих. Причина однакова - у нас же немає війни!

Однак із Путіним усе ясно - згодом визнає і обґрунтує, як у випадку із зеленими чоловічками в Криму, без яких "референдум" і анексія були б неможливі.

Що придумає Порошенко? І коли, що дуже важливо. Адже добровольці продовжують "невраховано" воювати й гинути поза законом. "Тирити" у п'яних армійців боєприпаси - щоб не голіруч на передову виїжджати. Добувати трофейну зброю - щоб Батьківщину-крадійку захищати. За великим рахунком, щодня переступати закон - з високою святою метою. При цьому іловайська трагедія не розслідувана, роботу парламентської СК блокували Генштаб і МО; правда про взяття Савур-Могили (президенту відрапортували раніше, ніж операція почалася!) і здачу стратегічної висоти тільки починає просочуватися в ЗМІ - неофіційно, звісно. Зате повсюдно навіюється - критикувати владу, просто називати речі своїми іменами вголос не можна, "це грає на руку Путіну".

І головна подібність гібридної війни Путіна і гібридного миру Порошенка. Верховний головнокомандувач ЗС РФ воює з нами, але каже, що не воює, - це ми самі з собою. Верховний головнокомандувач ЗСУ каже, що воює, але фактично ще й не починав по-справжньому - воєнного стану немає.

Словом, щодо брехні ніби вже паритет у нас із Росією. Чи ні? Але ж наша брехня праведна, а їхня - грішна? Ми брешемо, бо так потрібно (транш МВФ, вибори раз, вибори два). Вони - будують підступні плани, і взагалі, їхній президент з'їхав з глузду. Ну якось так це виглядає по нашому телевізору. Так, розіп'ятих хлопчиків немає. Але вже є "Мінправди". І вінницький прецедент ломової пропаганди - коли активістів, що збунтувалися проти союзу місцевих порошенківців і гройсманівців з "недобитками" регіоналів, затаврували сепаратистами і "рукою Кремля". Нібито це виправдовує появу у Вінниці тітушок, кугуарів без номерів і бійців без розпізнавальних знаків. Від цього моменту до "зелених чоловічків", які борються з "фашистами", - один крок метких технологів.

Ми вже не рефлексуємо на маніпулятивні повідомлення від імені президента "сьогодні були звільнені з полону…", хоча чудово знаємо, що ніхто нікого не звільняв - хлопців просто обміняли на тих, хто мав сидіти на лаві підсудних за статтею про тероризм. Але ж головне, що люди на волі, правда? - думаємо ми, звикаючи до брехні. (До речі, у грудні глава СБУ Валентин Наливайченко повідомляв, що за підозрою у шпигунстві було затримано 232 особи і до суду вже передано 32 справи. Водночас, стверджує джерело DT.UA в іншому компетентному органі, за даними ЄРДР, цього року органи СБУ розслідували лише 6 кримінальних проваджень стосовно 5 людей за ст. 114 КК України, з яких до суду було спрямовано три обвинувальні акти щодо трьох осіб. Куди ж поділися інші?!)

Ми так радіємо обвалу рубля, що зовсім не чуємо, як булькає каналізована гривня. Ну, добре, вони розплачуються за Крим. А ми за що?!

Ми так чекаємо якогось обнадійливого сигналу, що ловимося навіть на такі технічні дрібнички, як карта РФ за спиною Путіна. "Ааааа, там немає Криму!" - радіють у соцмережах. У нас на карті Крим є - і що?!

Тактика "ні війни, ні миру" для України зараз найвигідніша, переконують у правильності "мирного плану" президента політологи. Можливо, але поставимо запитання по-іншому: а кому в Україні добре від нескінченної війни, яка не дає миру й порядку? У першу чергу тим, хто може на неї кивати, виправдовуючи небажання або неспроможність витягати країну з ями для військовополонених, проводити обіцяні реформи, відсмикувати руку від ресурсних потоків. І в другу - тим, хто вдосконалив старі й налагодив нові схеми, особливо на окупованих, а отже недоступних для контролю суспільства, територіях. Утім, це одна черга.

І зовсім не дивно, що влада не виконує ухвалених нею же рішень і законів про створення центрального органу влади з питань тимчасово окупованих територій. За суєтою з торгами щодо формування уряду та смакуванням екзоту у вигляді міністрів-іноземців майже непомітною залишилася відмова Арсенія Яценюка запровадити в уряді посаду віце-прем'єра з питань окупованих територій. Розповідають, що представники чотирьох коаліційних фракцій двічі переконували прем'єра в необхідності такої посади (через величезний масив проблем), але він був непохитний. Як казали депутати, відповідь ніби такою: "Мій уряд цим займатися не буде!". Та обставина, що Арсеній Яценюк і Андрій Сенченко, якого "Батьківщина" висувала на цю посаду, один одного на дух не переносять, - не береться до уваги. Нехай би призначив когось іншого, кому довіряє і кого не боїться. До речі, грузинський досвід тут теж був би цінний. Та ба - було заявлено про небажання займатися цією проблемою в принципі. Отже, має право на життя як головна версія те, що і війна, і втрачені території в розумінні прем'єра - це зона відповідальності президента. Так-то воно так, та тільки Петра Олексійовича не було серед тих, хто бездарно здавав Крим і профукав початок окупації Донбасу. Він потім приєднався.

Принагідно не можу не зазначити, що в останній тиждень, який ознаменувався призначенням Олександра Турчинова секретарем РНБО, ЗМІ і соцмережі буквально накрила хвиля, яка несла меседж про безальтернативність здачі Криму. Турчинов тоді, нагадаю, був у нас один у трьох іпостасях - спікера й двох в.о. - президента і Верховного головнокомандувача. Виправдання не нове - колишнє керівництво країни вдавалося до нього з березня, намагаючись відбитися від шквалу звинувачень у некомпетентності, неадекватності, неспроможності і навіть у держзраді. Нинішня відмивочна піар-кампанія вимагає фактажної реакції, і ми її незабаром надамо.

Повернімося до окупованих територій. Визнаних законом - АР Крим і Севастополя, і невизнаних - частини Донеччини і Луганщини. Найбільш робочими для виконавчої влади виявилися окремі норми закону про вільну економічну зону в Криму. Експерти вже стерли букви на клавіатурах, набираючи аргументи на підтвердження того, що ця ВЕЗ - чистісінької води фейк, а сам закон - відверто лобістський. Тому що ВЕЗ за визначенням створюються для залучення інвестицій (а Україна апріорі не повинна цього хотіти для окупованих територій!) і тому що в каламутній воді рибку руками ловлять наближені до президента олігархи та бізнес, які продовжують заробляти небачені прибутки. Небачені - бо в український бюджет від суб'єктів господарювання в Криму нічого не надходить: немає можливості стягувати податки. Вони йдуть у бюджет нібито заблокованого санкціями Криму. Багато написано про те, скільки товарів іде з українського материка в Крим - до 500 хур на добу. Експерти підрахували: товарна залежність окупованого Криму від України - до 85% (електроенергія, газ, вода і харчі). Але не зайво подивитися й на інший показник, статистики якого ви не знайдете, але можете оцінити самі. Крим за квітень-жовтень 2014 р. експортував товарів на 98,6 млн дол., повідомляє "Територіальний орган Федеральної служби державної статистики по Республіці Крим". За цими даними, у Швейцарію продано товарів на 26,3 млн дол., у Панаму - на 18,5 млн, у Саудівську Аравію - на 14,5 млн, у Туреччину - на 11,8 млн і в Азербайджан - на 5,6 млн дол. Україна для цього відомства - закордон. Але даних про "експорт" на наш материк немає. Тепер підіть у найближчий супермаркет і зверніть увагу на кількість і асортимент товарів з "російського" Криму, на етикетці яких значиться дата після анексії півострова. Вина, коньяки, рибопродукти (особливо в консервах) - десятки кримських підприємств. Сода Фірташа, "крильця, ніжки й хвости" від Косюка, донецькі дистриб'ютори... "Виготовлено в Україні" - тішать око патріотів етикетки з адресами підприємств Севастополя, Керчі, Армянська, Масандри, Судака… Контрабанда? Не виключено. Скоріше - включено, у комбінації з цілком легальними поставками з підприємств, які підняли російський прапор і звільнені законом України про ВЕЗ від сплати податків і зборів в український бюджет. За законом, щоб називатися українською продукцією, треба просто отримати сертифікат у торговельно-промисловій палаті на неокупованій території. Смішно - у плані ціни.

І ми після цього вимагаємо від ЄС посилити санкції по Криму?!

Будь ласка, нова порція обмежувальних заходів: заборона на придбання або розширення раніше придбаних об'єктів нерухомості, придбання нових підприємств або розширення участі в діючих компаніях, надання кредитів або позик для організацій, що діють у Криму, створення нових підприємств у Криму й Севастополі разом із місцевими організаціями, надання інвестиційних послуг для придбання або розширення нерухомості чи підприємств. Особливо цікаво - ухвалений ЄС законодавчий акт включає також обмеження у сфері торгівлі. Зокрема, забороняється продавати фізичним і юридичним особам у Криму й Севастополі низку товарів і технологій, які можуть застосовуватися на транспорті, в телекомунікаціях, енергетиці, для розробки й видобування нафти, газу і мінеральних ресурсів.

Ви можете собі уявити, що головними порушниками санкцій ЄС будуть українські бізнесмени? І навіть держава Україна? Попутно обмежуючи права своїх громадян.

Читаємо разом з експертами постанову НБУ від 16 грудня №810. Ту саму, якою ЗМІ, поширивши прес-реліз, увели в оману щодо скасування статусу нерезидентів для громадян України з кримською реєстрацією. Нічого не скасовано, кажуть правозахисники, ба більше, обмеження, що мають дискримінаційний характер, розширено, і вони грають на руку країні-агресорові.

"Ніхто нічого не скасовував у частині усунення порушень прав кримчан, що містилися в постанові №699 від 3 листопада. Вносячи до неї зміни, в НБУ додали ще заборону на відкриття рахунків на території України, заборону розпоряджатися коштами, депозитними вкладами. Фактично Нацбанк у такий спосіб узаконює окупацію Криму", - вважає адвокат Ростислав Кравець.

Постанову, на його думку, складено вкрай безграмотно. З'явилося нове поняття: "фізособа - суб'єкт Криму", але що це таке ні в постанові, ні в законі не сказано.

"Постановою НБУ заборонив відкривати депозити в рублях. Тепер слідом пишуть - кримчани можуть переказувати на свій рахунок рублі. Ми кого підтримуємо? Країну-окупанта?! Фактично в НБУ намагаються узаконити торгівлю з підприємствами з Криму. Тобто дозволяють переказувати кошти в разі, якщо буде підтверджено, що продукцію поставлено. Як вони за цим стежитимуть?!" - питає Р.Кравець.

Експерт Регіонального центру прав людини Сергій Заєць у коментарі DT.UA нагадує, що встановлення особливого режиму надання банківських послуг кримчанам НБУ мотивував потребою захистити фінансовий ринок, запобігти ухиленню від сплати податків і фінансуванню тероризму.

"У нас немає підстав ставити під сумнів твердження представників НБУ, що загрози фінансовому ринку України у зв'язку із ситуацією навколо Криму існують. Однак реакція НБУ за своєю суттю нічим не відрізняється від реакції Рамзана Кадирова на недавні події в Грозному. НБУ запровадив колективну відповідальність кримчан за нерозумні дії або навіть просто наміри нечистих на руку земляків".

При цьому, кажуть правозахисники, по той бік закону опинилися кримчани - громадяни України, на яких, міркуючи логічно, держава і мала б спиратися у своєму прагненні деокупації Криму.

"Горезвісні "нерезиденти" залишилися. Текст постанови просто доповнили новими нормами. Увесь тягар свого рішення НБУ переклав на кримчан, які тепер мають отримувати й надавати в банки довідку про свою благонадійність. По суті, замість вирішення проблеми НБУ всього лише встановив для кримчан додатковий обов'язок. Разом з тим цьому нормативному акті з'явилося багато інших неприємних сюрпризів - наприклад блокування й закриття банківських рахунків. Якщо раніше це стосувалося тільки юридичних осіб, то тепер - також і підприємців, і самозайнятих осіб. При цьому нарешті згадали, що гроші на цих рахунках належать не банкам, а власникам рахунків, і в тексті нормативного акта з'явилося положення, згідно з яким після закриття рахунка кошти підлягають поверненню їх власникові переказом у безготівковій формі. Та от халепа: сама по собі постанова НБУ унеможливлює відкриття іншого рахунка", - каже експерт Регіонального центру прав людини Сергій Заєць.

Словом, усі - в суд, обстоювати права громадян України. Будувати, так би мовити, правову державу в боротьбі з державою. І це - наша війна теж.