«НАСЕЛЕНИЙ ОСТРІВ»

Він приїхав зробити
нам як краще...

Ви вгадали — йдеться про Віктора Степановича Черномирдіна. І не слід лякатися, бо нам ще дуже пощастило. Як запевняють поінформовані джерела в Кремлі, спочатку «Газпром» лобіював призначення в Україну Альфреда Коха. Як зовнішнього керуючого.

Призначення це зірвалося лише тому, що вороги Альфреда Рейнгольдовича (які гуртуються нині навколо каналу «ТВ-6») почали готувати нову кампанію з дискредитації керівника «Газпром-Медіа». У кращих традиціях «чорного піару» вони мали намір розповісти довірливим українцям жахливу версію, нібито дідусем Альфреда Коха був попередній гауляйтер України Ерік Кох.

Водночас призначення в нашу країну саме Віктора Степановича має свої незаперечні переваги в контексті «касетного скандалу». Пану Черномирдіну ніякі прослуховування не страшні, бо, як відомо усім, записи його промов розшифруванню абсолютно не піддаються. Ви запитаєте — як же газові боржники здогадуються про те, що ЧВС їх востаннє попереджає? Дуже просто! Останнє попередження — це коли Віктор Степанович особисто приходить до боржника як посол доброї волі.

Борги волхвів

До речі, про газ. Цього тижня в нас у гостях побував Сапармурад Ніязович Ніязов, більше відомий у світі як Туркменбаші (в перекладі — чи то «арбітр туркменської нації», чи то «гарант туркменської Конституції»). Переговори пройшли за вже звичною схемою і закінчилися ще однією обіцянкою заплатити колишні борги за туркменський газ. Хоча українському керівництву, можливо, було б легше, якби Туркменбаші вимагав не грошей, а політичних поступок — приміром, переходу на туркменську модель відкритого суспільства.

Обережно: злі наркомани!

Днями берегова охорона США затримала найбільшу в світовій історії партію кокаїну на кораблі з українським екіпажем. Спецслужби США і колумбійські наркобарони до глибини душі вражені слов’янським розмахом. Де їм зрозуміти простих українських наркоманів, які здатні приймати ТАКІ дози, щоб: a) вбити в центрі Києва опозиційного журналіста; б) вивезти його за сто кілометрів до таращанського лісу; в) спотворити тіло, обробити його спецзасобами й закопати; г) проїхати ще сто кілометрів, щоб лягти в заздалегідь приготовлену могилу; і, нарешті, д) залишити передсмертну записку зі схемою поховання журналіста?!!

Саме знання і глибоке розуміння звичок українських наркоманів дозволило українським Шерлокам Холмсам за незначною зачіпкою («справа Гонгадзе — неполітична») з допомогою дедуктивного методу розкрутити весь наведений вище ланцюжок.

Шукають пожежні,
шукає міліція...

Щодо найрезонанснішої української справи — «Про зниклого прем’єра», то вона, навпаки, має яскраво виражений політичний характер. Тому підозрювані, свідки та інші фігуранти продовжують множитися. Політики ненадовго являються публіці, дають одне-два коротких загадкових інтерв’ю і знову пірнають під килим для продовження консультацій.

Утім, підсумовуючи численні свідчення Президента Леоніда Кучми та його соратників, прикмети ідеального кандидата мають такий вигляд: молодий, налаштований на ринкові реформи, орієнтується на західні цінності. Неважко уявити собі, як Сергій Леонідович Тигипко, побачивши цей фоторобот під шапкою «Розшукується!», поспішає сповістити всю громадськість про свою добровільну явку з повинною. Чи готові присяжні засідателі (які засідають у Верховній Раді) повірити в щирість цього, на перший погляд, щиросердого зізнання? Принаймні комуністи на слово не вірять нікому. Лідер КПУ Петро Симоненко з ленінською прямотою сформулював лінію партії в даних (суто конкретних) історичних умовах: президія КПУ визначить умови, висунуті до претендента. І «якщо він погодиться, тоді, можливо, ми його підтримаємо», заявив перший комуніст України. Лихі язики подейкують, що потенційні претенденти мають бути готові внести половину цих самих умов передоплатою, а другу половину — протягом трьох банківських днів після голосування. За такого безкомпромісного підходу найбільшої парламентської фракції до формування чергового Тимчасового уряду Сергій Леонідович і пан Пінчук, який його активно підтримує, можуть виявитися далеко не єдиними, хто здатний задовольнити комуністичну принциповість. Отож не виключено, що як нову українську модель «молодого прозахідного реформатора-ринковика» здивованому світові являть того самого Миколу Яновича Азарова.

Конституційно-демократичний союз

(спеціально для «Дзеркала тижня»)