Народжені в Україні?

Народження дитини — радісна подія, яку, здається, не може затьмарити навіть той факт, що відбувається вона не в мирний час. Однак у жителів територій поза урядовим контролем — частини Донбасу та Криму — вже восьмий рік із народженням малюка до банальних запитань «за що купити памперси?» та «як прогодувати?» додається ще й «як оформити свідоцтво про народження?». 

Наразі — тільки через суд. І це нелегко. 

Судова процедура в таких справах вважається спрощеною: їх мають розглядати невідкладно. Але реформу судової системи не завершено. Суддів бракує, вони перевантажені. Тому доволі часто розгляд справи розтягується не на один день. Це означає, що заявники мають не лише добиратися на контрольовану територію України, а й, в очікуванні рішення, витратитися там на кількаденне перебування, винаймаючи житло, якщо ні в кого зупинитися. 

Сергій — батько трьох дітей. Його друга дитина народилася 2017 року. Третя — 2020-го. Під кінець того ж року, залишивши дружину вдома з дітьми, Сергій вирушив до Сєвєродонецька, щоб зареєструвати народження своїх доньок. Спочатку пішов до РАЦСу, аби отримати відмову в реєстрації народжень. Згідно з усталеною практикою, таку відмову суди вимагають до початку розгляду справи. Після цього молодий батько підготував чернетку заяви та додав до неї всі наявні документи, що підтверджують факт народження двох дітей (документи про реєстрацію народження, видані на непідконтрольній території Луганської області, медичні документи з ведення вагітностей його дружини, копії медичних карток дітей, виданих педіатром). Оскільки судовий збір у справах про реєстрацію народжень чималий, Сергій звернувся по звільнення від його сплати. Йому пощастило: на час, поки заяву отримав і розглянув суддя, Сергій зміг зупинитись у друга. Інші ж батьки в такій ситуації зазвичай змушені витрачатися на готель або оренду квартири. 

Через три дні Сергій мав на руках судове рішення. Оскільки була п’ятниця, то отримати на його підставі свідоцтва про народження в РАЦСі він не встиг. Тож до сім’ї зміг повернутися лише через тиждень. 

Найчастіше батьки не можуть самостійно підготувати заяву до суду, тому звертаються по допомогу до юристів. Часто заявникам і заявницям доводиться сплачувати і судовий збір, оскільки норма про звільнення від нього нечітка й різні суди та судді тлумачать її по-різному. 

Олена — з міста Сімферополь АР Крим. У 2004-му вийшла заміж за Романа. Однак не склалося. Розлучилася з ним у квітні 2014 року. Суд Сімферополя задовольнив позов, місцевий РАЦС видав свідоцтво про розірвання шлюбу. Про те, що судового рішення, виданого на території поза урядовим контролем, Україна не визнає, Олена не знала. 

Згодом вона зустріла й покохала іншого чоловіка. В цивільному шлюбі з ним у жінки народилася дитина. Проте на момент реєстрації народження батьки дитини вже проживали окремо. Тож у свідоцтві, виданому місцевим РАЦС, Олена була записана як матір дитини, а в графі «батько» стояв прочерк. 

З таким документом жінка звернулася до РАЦС на контрольованій території, щоб оформити свідоцтво про народження дитини українського зразка. Там вона дізналася, що має звернутися до суду із заявою про встановлення факту народження своєї дитини.

Юристи ГО «Десяте квітня» допомогли Олені скласти заяву з вимогою визнати факт народження дитини в матері, а відомості про батька записати відповідно до вимог ст.135 Сімейного кодексу України (щодо запису про батьків дитини, якщо батьківство/материнство не встановлене). Заяву було підкріплено нотаріально оформленою заявою від колишнього чоловіка Олени Романа — про те, що він не є біологічним батьком дитини. Суд задовольнив вимогу: Олена отримала свідоцтво про народження дитини українського зразка, яке не містить інформації про батька. Тобто жінці не довелося виключати відомості про батька дитини в судовому порядку, витрачаючи час та чималі кошти.

За свідченням юристів, ця історія — виняток із правил. Частіше через суд доводиться підтверджувати кожну обставину — і відсутність кровного зв’язку між колишнім чоловіком та дитиною, і припинення сімейних відносин на момент народження дитини. Або, навпаки, їх наявність. Це забирає купу часу та коштів у заявників, примушуючи батьків новонародженої дитини замислюватися над власною готовністю до процедури отримання свідоцтва про народження українського зразка і доволі часто відкладати її до кращих часів.

За приблизними оцінками УВКБ ООН (на підставі даних Міністерства юстиції про кількість виданих свідоцтв про народження українського зразка та доступних у відкритих джерелах даних про кількість народжень на непідконтрольній частині Донбасу і в Криму), близько 200 тисяч дітей, які народилися на цих територіях і є громадянами України, не мають свідоцтв про народження державного зразка. За оцінними даними, 72 тисячі народжених у Донецькій та Луганській областях перебувають під ризиком безгромадянства. Вони позбавлені можливості скористатися адміністративними, соціальними, освітніми, медичними та іншими послугами на контрольованій території України.

У більш дорослому віці цим дітям буде складніше отримати паспорт громадянина України, бо навіть питання виїзду з непідконтрольних територій із документами, яких не визнає Україна, для дітей та їхніх батьків проблематичне. Роз’єднані сім’ї, неможливість підтвердити спорідненість, неможливість створити власний дизайн життя — такий наслідок відсутності свідоцтва про народження. 

У травні 2021 року Міністерство цифрової трансформації презентувало нові сервіси на порталі «Дія», доступні для мешканців територій поза урядовим контролем. Тепер вони мають доступ до «еМалятко» — е-комплексу послуг, пов’язаних із реєстрацією народжень. Тож батькам новонароджених більше не треба йти до РАЦСів для отримання свідоцтва, оскільки це можна зробити онлайн.

Щоб скористатися цією можливістю, потрібно встановити застосунок «Дія», зареєструватися в ньому та подати заяву про реєстрацію народження онлайн, зазначивши номер судового рішення про визнання факту народження. Проте, щоб зареєструватися в застосунку, потрібно мати ключ електронного цифрового підпису (який можна отримати лише в акредитованому центрі сертифікації ключів) або пройти верифікацію через BankID (для цього потрібно відкрити рахунок в українському банку). У багатьох жителів Донбасу і Криму нема ані першого, ані другого; і це повертає їх на попереднє коло. Тобто, щоб скористатися процедурою реєстрації через віддалений доступ, заявникові... потрібно особисто навідатися на контрольовану територію, витративши, знову ж таки, на це час та гроші. Додамо: останні два роки така можливість регулярно ускладнюється ще й карантинними обмеженнями, спричиненими COVID-19. Обмежене функціонування КПВВ вже призвело до різкого зменшення кількості виданих свідоцтв. 

На жаль, ані нинішня судова процедура, ані «єМалятко» в «Дії» не вирішують проблеми надскладного отримання свідоцтва про народження дитини. 

Хороший перший крок на шляху зміцнення зв’язків із мешканцями територій поза урядовим контролем — спрощення процедури отримання цих свідоцтв, зважаючи на складні обставини, на які, на жаль, дуже часто батьки жодним чином вплинути не можуть. 

Можливість зареєструвати народження «в одному вікні» чи бодай отримати електронний ключ неподалік лінії розмежування й адміністративної межі — один із конкретних кроків, який зробив би процедуру реєстрації народжень більш доступною, скоротивши час очікування та зменшивши фінансові витрати для батьків, які проживають на непідконтрольних територіях Донбасу і в Криму. 

Іншим заходом може стати застосування судової процедури виключно до складних справ та звільнення заявників від сплати судового збору. Комітет з прав дитини ООН, що здійснює моніторинг дотримання державами положень Конвенції ООН про права дитини, чітко зазначив: реєстрація народжень, як і будь-яка інша реєстрація актів цивільного стану, має бути доступною та безкоштовною. 

Фізично більш доступна, робоча і безкоштовна реєстрація народжень дозволить жителям Донбасу та Криму менше часу проводити в процесі отримання свідоцтв про народження, долаючи процедурні бар`єри, — вони не муситимуть іти до суду, щоб зареєструвати цей юридичний факт, і більше — зі своїми дітьми. Україна ж, своєю чергою, більше знатиме про своїх громадян, оскільки кількість задокументованих фактів народжень зростатиме. Як, знову ж таки, зазначав Комітет з прав дитини ООН, «свідоцтва про народження є основним джерелом життєво важливої статистики. Повне покриття, точність і своєчасність реєстрацій актів цивільного стану є, відтак, життєво необхідними». 

Спрощення процедури реєстрації народжень — не тільки запобігання безгромадянству, а й зв’язок з державою та інвестиція в майбутнє молодих українців. Можна скільки завгодно говорити про повернення і реінтеграцію територій. Але ж головне на них — люди, особливо ті, які народилися після 2014 року й ніколи не знали, як це — жити на контрольованій території. Чи звертатиме уряд більше уваги на їхні потреби в новому році?

Усі статті Алли Котляр читайте за посиланням.